Ухвала суду № 12293448, 26.10.2010, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"26" жовтня 2010 р.Справа № 9/13-434

УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства фірми "Альтфатер - Тернопіль", вул. Бродівська-Гріга, 3, м.Тернопіль, 46019

до Приватного підприємства "Наш дім", вул. К. Савури, 3, м.Тернопіль, 46000

про cтягнення заборгованості в сумі 23 776 грн. 68 коп., з яких: 22 909 грн. 94 коп. - вартість послуг та 866 грн. 74 коп. - індексація.

За участю представників сторін:

          позивача: Балабан П.О. –довіреність від 11.01.2010р.

                     Процик М.Т. –доручення від 01.04.2010р.

          відповідача: не з'явився

Представникам позивача роз’яснено права та обов’язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За клопотанням відповідача розгляд справи відбувався із проведенням фіксації судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 ГПК України.

Запис розгляду судової справи №9/13-434 здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”. Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 9QA608280956B11.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Суть справи: Позивач - Дочірнє підприємство фірма "Альтфатер -Тернопіль", вул. Бродівська-Гріга, 3, м.Тернопіль (далі по тексту - Позивач) звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Наш дім", вул. К. Савури, 3, м.Тернопіль (далі по тексту –Відповідач) про cтягнення заборгованості в сумі 23 776 грн. 68 коп., з яких: 22 909 грн. 94 коп. - вартість послуг та 866 грн. 74 коп. - індексація.

В підтвердження позовних вимог надав належним чином завірені копії: договору №1305 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 02.01.2009року; графіка - дислокації до договору №1305; актів виконаних робіт, та інші матеріали.

          Ухвалою господарського суду від 19.03.2010 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд вперше призначено на 01.04.2010 р. Судове засідання відкладалося за клопотанням сторін та через неподання позивачем та відповідачем необхідних для розгляду справи документів в порядку ст. 77 ГПК України на 13.04.2010р., на 27.04.2010р., на 11.05.2010р., на 01.06.2010р., на 15.06.2010р., на 16.07.2010р., на 27.08.2010р., на 14.09.2010р., на 05.10.2010р. та на 19.10.2010р., а також в засіданні оголошувались перерви до 25.06.2010р., до 06.07.2010р., до 27.07.2010р. та до 26.10.2010р..

Сторонами у справі неодноразово подавались суду клопотання про розгляд справи у більш тривалий строк відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України, зокрема, таке узгоджене письмове клопотанням подано сторонами у судовому засіданні 11.05.2010р., а також клопотання позивача у судовому засіданні 27.07.2010р., яке погоджене відповідачем 28.07.2010р.

В силу положень ч. 4 ст. 69 ГПК України (в редакції закону до 30.07.2010р.) за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

Разом з цим, Законом України від 07.07.2010р. № 2453-VІ змінено вказані положення ст. 69 ГПК України, зокрема, встановлено, що продовження передбачених строків вирішення спору можливе лише у виняткових випадках за клопотанням сторони і не більше як на п'ятнадцять днів (ч. 3 ст. 69 ГПК України).

Вказаний Закон набрав чинності 30.07.2010р. Зворотної дії в часі Законові не надано. Тому він, у тому числі його положення, якими внесено зміни до ГПК, застосовуються до правовідносин, які виникли після набрання Законом чинності (рішення ВГСУ від 04.08.2010р. № 4).

Враховуючи вищезазначене, а також те, що клопотання позивача та відповідача про продовження строку вирішення спору подано суду до набрання чинності Законом від 07.07.2010р. № 2453-VІ, а саме 11.05.2010р. та 27.07.2010р., коли відповідні положення ч. 4 ст. 69 ГПК України були чинні і передбачали право сторін подати таке клопотання, при цьому зазначене клопотання сторін не було відхилене судом, спір у справі розглядався у більш тривалий строк ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України за клопотанням сторін.

Також, представником позивача неодноразово подавались суду заяви, згідно яких він зменшував або збільшував розмір позовних вимог, зокрема, заяви від 07.05.2010р. № 122 вх. № 12453(н), від 15.06.2010р. №169 вх. № 13910(н), від 25.06.2010р. № 187 вх. № 14334(н), від 16.07.2010р. №199 (далі по тексту-заяви).

Розглянувши зазначені заяви суд прийняв їх до розгляду як такі, які подані у відповідності до статті 22 ГПК України. При цьому, суд відхилив заперечення представника Відповідача про те, що зазначені заяви, які подано Позивачем є заявами, якими він одночасно змінив предмет та підставу позову з огляду на наступне.

Частиною четвертою статті 22 ГПК України передбачено право позивача, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову, при цьому зазначені права можуть бути реалізовані позивачем до прийняття рішення судом першої інстанції.

Як вбачається із позовної заяви від 16.03.2010р., Позивач просив суд стягнути з Відповідача на його користь вартість послуг наданих в період з серпня по лютий 2010р. за договором № 1305 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 02 січня 2009р., в розмірі 22 909,94 грн. А також, стягнути з відповідача суму індексації за час прострочення виконання грошових зобов’язань за надані послуги за договором № 1305 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 02 січня 2009р., в розмірі 866,74 грн.

В подальшому, представником Позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог від 07.05.2010р. № 122 вх. № 12453(н), відповідно до якої Позивач, враховуючи часткове погашення заборгованості під час розгляду справи Відповідачем, зменшив розмір позовних вимог і просив стягнути з Відповідача вартість послуг, наданих в період з жовтня 2009р. по лютий 2010р. за договором № 1305 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 02 січня 2009р., в розмірі 15 709,94 грн. При цьому, суму стягнення з відповідача індексації за час прострочення виконання грошових зобов’язань за надані послуги за договором № 1305 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 02 січня 2009р., позивач залишив незмінною у розмірі 866,74 грн.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду як така, що відповідала вимогам ст. 22 ГПК України.

В свою чергу 15.06.2010р. позивачем подано заяву №169 вх. № 13910(н) від 15.06.2010р. про зміну підстав та збільшення позовних вимог, яку суд оцінює як таку, якою позивач фактично збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача вартість послуг за договором № 1305 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 02 січня 2009р., в розмірі 29898,40 грн. В свою чергу, суму стягнення з відповідача індексації за час прострочення виконання грошових зобов’язань за надані послуги за договором № 1305 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 02 січня 2009р., позивач залишив незмінною у розмірі 866,74 грн.

При цьому, як підставу для збільшення позовних вимог позивачем вказано на те, що відповідач по справі за надані послуги за договором від 02 січня 2009р. № 1305 у березні, квітні, травні 2010р. не здійснював оплати в повній мірі і за зазначений період відповідачу донараховано суму боргу у розмірі 17074,46 грн. на яку позивачем збільшується сума позовних вимог. Крім того, позивачем у зв’язку із збільшенням позовних, вимог доплачено державне мито у розмірі 170,74 грн. як це передбачено ГПК України.

Також, 25.06.2010р. представником позивача подано суду заяву від 25.06.2010р. № 187 вх. № 14334(н), згідно якої він фактично зменшив суму позовних вимог та просив стягнути з відповідача вартість послуг за договором № 1305 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 02 січня 2009р., в розмірі 28171,40 грн. в свою чергу, суму стягнення з відповідача індексації за час прострочення виконання грошових зобов’язань за надані послуги за договором № 1305 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 02 січня 2009р., позивач залишив незмінною у розмірі 866,74 грн. Підставою для зменшення розміру позовних вимог у даному випадку як стверджує Позивач стала часткова оплата заборгованості здійснена Відповідачем.

В подальшому, Позивач подав суду заяву від 16.07.2010р. №199 про уточнення позовних вимог, яку суд розцінює як таку якою позивач знову зменшив розмір позовних вимог, зокрема, просив суд стягнути з відповідача 24 995,40 грн. основного боргу та 866,74 грн. суму індексації (сума індексації залишена без змін).

Розглянувши зазначені заяви у сукупності з іншими матеріалами справи суд прийшов до висновку, що відсутні підстави вважати, що позивач у справі вказаними заявами одночасно змінив предмет та підставу позову.

Зокрема, зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмету, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (п.3.7. Роз'яснення ВГСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Як вбачається із первинної позовної заяви матеріально-правовою вимогою (предметом позову) позивача до відповідача є стягнення заборгованості за надані послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів. При цьому, позивач обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на невиконання взятих на себе зобов’язань з боку відповідача в частині своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів за Договором №1305 від 02 січня 2009р.

В подальшому зменшуючи та збільшуючи розмір позовних вимог позивачем у зазначених вище заявах, також, заявляється матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за надані послуги згідно Договору № 1305 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 02 січня 2009р. При цьому, будь-яких інших додаткових вимог як то визнання договору недійсним, розірвання договору, тощо, позивачем суду не заявлено.

А тому, зазначені заяви позивача, суд розцінює як заяви, якими зменшувались чи збільшувались позовні вимоги з врахуванням з боку позивача часткового погашення або збільшення заборгованості за надані послуги згідно Договору № 1305 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 02 січня 2009р.

Суд, також, відхилив заперечення представника Відповідача про безпідставність неодноразового зменшення та збільшення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Про зменшення розміру позовних вимог господарський суд зазначає в описовій частині рішення зі справи; розгляд останньої і прийняття рішення в ній здійснюється виходячи з нового розміру позовних вимог (якщо судом не буде застосовано припис частини шостої згаданої статті щодо неприйняття зменшення розміру позовних вимог). (п. 14 Інф.л. ВГСУ від 29.06.2010 № 01-08/369, п. 6 Інф.л. ВГСУ від 13.08.2008 N 01-8/482 та п. 17 Інф.л. ВГСУ від 20.10.2006р. № 01-8/2351).

Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (п.п. 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

При цьому, суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не містить обмеження права позивача у випадку, якщо він заявив про зменшення розміру позовних вимог у справі, в подальшому до прийняття рішення знову збільшити розмір позовних вимог та знову зменшити їх.

Враховуючи вищезазначене, суд прийняв до розгляду заяви позивача про збільшення та зменшення позовних вимог як такі, що подані у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.

Одночасно, суд зазначає, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482, п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. № 01-8/2351).

Враховуючи зазначене, суд розглядає справу з врахуванням поданих позивачем заяв та нової ціни позову у розмірі 25862,14грн. (24 995,40 грн. основний борг та 866,74 грн. індексація).

Представники позивача в судове засідання 26.10.2010р. прибули та надали клопотання (вх.№18288(а) від 26.10.2010р.), яким заявили про свою відмову від позову, у зв’язку з чим просять припинити провадження у справі. Підставою для відмови вони називають те, що відповідачем в добровільному порядку сплачено суму боргу в повному обсязі.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст.64,77 ГПК України. Разом з цим, в попередніх судових засіданнях та у наданих письмових запереченнях на позов вважає позовні вимоги неправомірним та безпідставним, мотивуючи свої заперечення невиконанням працівниками ДПФ "Альтфатер Тернопіль" зобов’язань щодо вивозу ТПВ згідно графіка, в період 17-22,25,27,29,31серпня 2009р.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, клопотання представників позивача та заслухавши їх доводи, оцінивши додатково подані документи, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі згідно пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Як випливає з матеріалів справи, між дочірнім підприємством фірмою “Альтфатер-Тернопіль” та приватним підприємством “Наш дім” укладено договір від 02 січня 2009 року №1305 (далі по тексту - Договір) про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів накопичених у відповідача. Пунктом 8.1 визначено дію Договору з 02.01.2009р. по 31.12.2012р.

Згідно п.2.1 Договору вартість перевезення 1 куб. м твердих побутових відходів становить 15,20 грн., крім того ПДВ 20%-3,04 грн.

Обсяг перевезень в рік складає: 4758,56 куб. м.

В місяць обсяг перевезень становить 396,55 куб. м (4758,56 куб. м /12). Середньомісячна вартість послуг по вивезенню твердих побутових відходів становить : 396,55 куб. м х 15,20 грн. = 6027,51 грн. ; ПДВ 20% - 1205,50 грн. Всього до оплати: 7233,01 грн.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів набуває чинності з моменту його укладення і діє протягом строку, на який він укладений та має обов’язкову силу для сторін.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, які регулюються положеннями глави 63 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки сторони у договорі обумовили строк оплати відповідачем –Замовником вартості наданих послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів, то згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зобов’язання підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Тверді побутові відходи вивозяться виконавцем у дні вказані у графіку-дислокації, що є невід'ємною частиною договору (п.2.4. договору). При цьому, згідно п.п. 2.3. Договору для збирання (завантаження) твердих побутових відходів за планово-дворовою системою виконавець повинен виставити технічно справні контейнери місткістю до 1,1 куб.м. у кількості 26 шт., які є власністю виконавця.

Як стверджує представник Позивача, ним на виконання умов зазначеного Договору розміщено 26 контейнерів. Дні вивозу твердих побутових відходів та розміщення контейнерів вказано в графіку дислокації №1, який є невід’ємною частиною Договору (п.2.4 Договору).

Також, в підтвердження наданих Позивачем послуг за Договором ним подано суду акти виконаних робіт, з яких вбачається, що вони підписані повноважними представниками сторін та завірених печатками підприємств.

Відповідно до вказаних актів, як стверджує Позивач на виконання умов Договору ним протягом серпня 2009р.- травень 2010р. надано відповідачу послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів на загальну суму 39984,40 грн.

Зокрема, до позовної заяви Позивачем додано акти виконаних робіт №00503 від 26.02.2010р., №00088 від 31.01.2010р., №14516 від 31.12.2009р., №14154 від 30.11.2009р., №11163 від 30.09.2009р., №12817 від 31.10.2009р., № 10668 від 31.08.2009р. та рахунків-фактур №00503/1305/1 від 26.02.2010р., №00088/1305/1 від 31.01.2010р., №14516/1305/1 від 31.12.2009р., №14154/1305/1 від 30.11.2009р., №11163/1305/1 від 30.09.2009р., №12817/1305/1 від 31.10.2009р., №10668/1305/1 від 31.08.2009р., з яких вбачається, що за період серпень 2009 - лютий 2010 року (на дату подання позовної заяви до суду 17.03.2010р.) позивачем надано послуг із збирання та вивезення твердих побутових на загальну суму 22 909,94 грн.

В свою чергу, як вбачається із заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог та доданих до неї актів виконаних робіт №01064 від 31.03.2010р., №02306 від 31.05.2010р., №01684 від 30.04.2010р. та рахунків фактур №01684/1305/1 від 30.04.2010р., № 02306/1305/1 від 31.05.2010р., №01064/1305/1 від 31.03.2010р. за період березень –травень 2010 року (станом на час розгляду справи та подання заяви про уточнення позовних вимог) Позивачем надано послуг із збирання та вивезення твердих побутових на загальну суму 17 074,46 грн.

Отже, як стверджує Позивач ним надано Відповідачу послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів відповідно до укладеного між сторонами Договору за період з серпня 2009р. по травень 2010р на загальну суму 39984,40грн.

Згідно п. 3.1. Договору, з урахуванням протоколу розбіжностей до договору, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів вноситься не пізніше 25 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. А відповідно до п.п. 4.2.1. Договору Замовник зобов'язується своєчасно у встановлений Договором термін (п. 3.1.) оплачувати надані послуги.

Проте, позивач зазначає, що Відповідачем оплата за надані послуги не проводились вчасно та в повній мірі з дня укладення Договору, чим порушено п. 3.1 та п.4.2.1 Договору. В зв’язку з чим у Відповідача перед позивачем виникла заборгованість, що стало підставою для звернення ним до суду з позовом про стягнення 39984,40 грн. основної заборгованості за період серпень2009р.- травень 2010р. та нарахуванню відповідачу 866,74 грн. суми індексації за час прострочення виконання вказаного грошового зобов’язання за надані послуги за Договором № 1305 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 02 січня 2009р.

В свою чергу, Відповідачем спростовується факт надання зазначених послуг Позивачем за Договором в тих розмірах, які зазначені ним у позовній заяві. Зокрема, відповідач вказує на невиконання працівниками ДПФ "Альтфатер Тернопіль" зобов’язань щодо вивозу ТПВ згідно графіка, в період 17-22,25,27,29,31серпня 2009 р. На підставі чого, як стверджує Відповідач у акті виконаних робіт за серпень 2009р. (акт № 10668 від 31.08.2009р.) ПП "Наш дім" було зроблено поправку (виправлення), що в серпні 2009р. було надано послуг по вивезенню сміття на суму 2609,41грн., а не на 7233,07грн., тобто, зменшено її на 4623,66грн.

Крім того, як доказ в підтвердження ненадання послуг по вивезенню ТПВ у вказані ним дні у серпні 2009р. Відповідач надав суд складені працівниками Відповідача акти про не вивезення сміття складені працівниками Відповідача та повідомлення, які направлялись ним на адресу ДПФ "Альтфатер-Тернопіль" разом із копією позовної заяви про розірвання договору № 1305 від 02.01.2009 року (копії позовної заяви та актів про не вивезення ТПВ в серпні 2009 року знаходяться в матеріалах справи).

Також, Відповідач вказує на те, що ПП «Наш дім»звертався до ДПФ «Альтфатер-Тернопіль»про направлення їхнього представника за адресою м. Тернопіль, вул. Клима Савури, 3 для складення актів про не вивезення ТПВ згідно графіка (ненадання послуг). Як доказ того, що такий факт мав місце відповідач надав суду витяги з журналу телефонограм від 14.08.2009 р. та від 25.08.2009 р.

Крім того, Відповідач стверджує, що він звертався з листами в Управління ЖКГЕ Тернопільської ради з клопотанням відреагувати на факти ігнорування працівниками ДПФ «Альтфатер-Тернопіль»вимог листів ПП «Наш дім»про направлення своїх представників для оформлення актів не вивезення ТПВ про що свідчать копії листів № 87 від 17.08.2009 року та № 93 від 01.09.2009 року, які знаходяться в матеріалах справи.

Також відповідач зазначає, що внаслідок порушення ДПФ «Альтфатер-Тернопіль»умов Договору № 1305 від 02.01.2009 року та графіку вивозу ТПВ, через ненадання послуг по вивозу сміття, ПП «Наш дім»згідно рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 803 від 05.05.2008 року «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій і на інші житлово-комунальні послуги»було проведено перерахунки квартплати мешканцям житлових будинків, які обслуговує ПП «Наш дім», в частині не проведення робіт по вивезенню ТПВ в серпні 2009 року. Так згідно наказу по підприємству № 44 від 23.10.2009 року було зроблено перерахунок квартирної плати за Ш квартал 2009 року, в частині не проведення робіт по ввезенню ТПВ на суму 12650,97 грн. в т.ч. за серпень 2009 р.- 5563,90 грн. Дану суму було повернуто мешканцям житлових будинків. В підтвердження зазначеного Відповідачем надано суду копії відповідних наказів.

Таким чином, Відповідач вважає, що Позивач ДПФ «Альтфатер-Тернопіль»безпідставно завищив суму виконаних робіт за серпень 2009 року на суму 4623,16грн. і включив її до оплати згідно поданої позовної заяви від 16.03.2010р. Аналогічним чином завищено і суму індексації за час прострочення виконання грошових зобов'язань за надані послуги. Крім того, на думку Відповідача, нарахування суми індексації є безпідставним, так як про це нічого не вказано в договорі № 1305.

Також, Відповідач надав суду докази оплати заборгованості, а саме копії платіжних доручень та виписку з обслуговуючого банку.

В свою чергу, спростовуючи подані Відповідачем заперечення та докази Позивач вказує на те, що відповідно до п.п. 7.1.,7.2.,7.3. укладеного між сторонами Договору у разі порушення "Виконавцем" умов Договору "Замовник" викликає представників "Виконавця" для складання та підписання акта, в якому зазначаються терміни, види, показники порушень, тощо. Акт складається "Замовником" та представником "Виконавця" і скріплюється їхніми підписами.

Проте, як вказує представник Позивача таких актів за участю обох сторін Договору укладено не було.

При цьому, спростовуючи твердження Відповідача про те, що ним надсилались телефонограми на адресу Позивача про направлення їхнього представника за адресою м. Тернопіль, вул. Клима Савури, 3 для складення актів про не вивезення ТПВ згідно графіка (ненадання послуг) Позивачем надано суду пояснення працівників ДП фірми "Альтфатер-Тернопіль", які відповідно до витягу з журналу телефонограм Відповідача отримували телефонограми, а саме Вікіцької О.Д. та Процик М.Т. У зазначених поясненнях працівники Позивача повідомляють, що протягом серпня 2009р. від ПП "Наш дім" жодних телефонограм не отримували.

Крім цього, Позивач зазначає про те, що Відповідач ПП "Наш дім" відповідні виправлення у акті виконаних робіт за серпень 2009р. (№ 10668 від 31.08.2009р.) здійснив в односторонньому порядку провівши виправлення у сторону зменшення за серпень 2009р. в сумі 4623,66 грн. хоча узгоджену суму підтверджено іншими актами виконаних робіт за серпень 2009р. в сумі 7233,07 грн. Зокрема, ним подано як доказ суду примірник акту виконаних робіт № 10668 від 31.08.2009р. який знаходиться у Позивача з якого вбачається, що він не містить виправлень тотожних тим, які здійснені у примірнику акта виконаних робіт № 10668 від 31.08.2009р., що поданий Відповідачем.

Одночасно, представники Позивача у судових засіданнях підтвердили суду факти погашення заборгованості Відповідачем за Договором. Зокрема, в підтвердження вказаного надав відповідні розрахунки з посиланням на здійсненні платежі Відповідачем. При цьому, Позивач зазначає про те, що оскільки у платіжних дорученнях, якими Відповідачем були перераховані кошти за наданні послуги зі збирання та вивезення твердих побутових відходів, в графі "призначення платежу" не було зазначено на підставі яких рахунків та актів виконаних робіт перераховувались кошти, а вказано: "погашення заборгованості за вивіз ТПВ згідно Договору № 1305 від 02.01.2009р., то надані кошти зараховувались Позивачем в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди.

В свою чергу, у судовому засіданні 26.10.2010р. представником Позивача повідомлено суд, що станом на 26.10.2010р. Відповідачем сплачено суму заборгованості, а тому Позивач відмовляється від позову повністю, в тому числі, щодо стягнення нарахованого індексу інфляції, та просить суд припинити провадження у справі.

Зазначену відмову представник Позивача оформив відповідним письмовим клопотанням від 26.10.2010р. вх. № 18288(а) від 26.10.2010р. на адресу суду. У якій зазначив, що із наслідками відмови від позову та припиненням провадження у справі ознайомлений.

Відповідно до статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Із змісту ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

За правилами п. 4 ч. 1 статті 80 господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Судом в судовому засіданні 26.10.2010р. ознайомлено представника позивача з наслідками відмови позивача від позову. Крім того, судом встановлено, що згідно Довіреності на ведення справ у суді від 11.01.2010р. (строк дії 3-и роки) виданої Позивачем його представнику П.О. Балабану, який подав відповідну заяву про відмову від позову, представник Позивача наділений повноваженнями сторони у справі, в тому числі з правом відмови повністю або частково від позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши зазначене клопотання позивача про відмову від позову, враховуючи, що представником позивача надано суду докази які підтверджують його повноваження на вчинення цих дій, а також те, що відмова позивача від позову не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, суд приймає відмову позивача від позову та провадження у справі припиняє у відповідності до ст.ст. 78,80 ГПК України.

Щодо розподілу державного мита та судових витрат у справі то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частина 2 зазначеної статті передбачає, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

В свою чергу ч. 5 статті 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи Позивачем заявлено всього до стягнення з врахуванням вимог викладених у позовній заяві та прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог заборгованість за договором на суму 39 984,40 грн. та 866,74 грн. суми індексації всього на суму 40851,14грн. При цьому, державне мито сплачено позивачем у розмірі 1% від ціни позову у сумі 408,51 грн., як це передбачено ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито". Зазначене підтверджується платіжними дорученнями від 24.12.2009р. № 419 на суму 59,20грн. від 16.03.2010р. № 89 на суму 178,57грн. та від 14.06.2010р. № 219 на суму 170,74грн.

Як вбачається із матеріалів, Відповідачем не заперечується факт надання йому послуг Позивачем за Договором у період з серпня 2009р. по квітень 2010р на загальну суму 35 360,74 грн. (без врахування періоду серпня 2009р. в частині послуг на суму 4 623,66 грн.). Проте, вказані послуги позивачем не були своєчасно оплачені, що стало підставою для звернення Позивачем і з позовом до суду. А тому, суд вважає, що спір в цій частині виник з вини Відповідача і в порядку ч. 2 ст. 49 ГПК України державне мито в сумі 353,61 грн. покладає на Відповідача у справі та воно підлягає стягненню з Приватного підприємства "Наш дім" в користь Дочірнього підприємства фірми "Альтфатер - Тернопіль".

Разом з цим, враховуючи відмову Позивача від позову, в тому числі і його відмову від стягнення 866,74 грн. суми індексації, державне мито в сумі 54,90 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., суд на підставі статті 49 ГПК України покладає на Позивача у справі.

З огляду на наведене, керуючись ст. 42 –47, 22, 33, 43, 44, 47,49, ст. 78, ч.1 п. 4 ст. 80, ст. 86, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -                    

Ухвалив:

1. Прийняти відмову позивача від позову.

2. Провадження у справі припинити.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Наш дім", вул. К. Савури, 3, м.Тернопіль, ідент. код 31276832 в користь Дочірнього підприємства фірми "Альтфатер - Тернопіль", вул. Бродівська-Гріга, 3, м.Тернопіль, ідент. код 22601875 - 353 (триста п'ятдесят три) грн. 61 коп. державного мита.

Видати наказ.

Ухвалу направити сторонам по справі.

Суддя                                                                                В.Л. Гевко