Вирок № 122933562, 11.11.2024, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/4392/24

Номер провадження 1-кп/711/423/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 року м.Черкаси

Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024255330000650 від 06.05.2024, стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Черкаси, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, не маючого на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, не є особою з інвалідністю, військовослужбовцем, учасником АТО, учасником бойових дій, депутатом не являється, місця реєстрації не має, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-21.03.2024 Придніпровським районним судом м.Черкаси за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбачених ч.2 ст.309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи особою, яка засуджена вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.03.2024 за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини «амфетамін», усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, 06.05.2024, у невстановлений період часу та місці, умисно придбав без мети збуту для власного вживання у невстановлений спосіб психотропну речовину «амфетамін», яку поклав до кишені своїх штанів та з моменту придбання незаконно зберігав її при собі до 18:50 год. 06.05.2024.

У подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний намір, маючи умисел на незаконне зберігання без мети збуту, раніше придбаної ним психотропної речовини «амфетамін», яку він незаконно зберігав при собі для власного вживання без мети збуту, та 06.05.2024, 18 год. 50 хв., коли останній перебував на вулиці Героїв Дніпра, 19, м.Черкаси, ОСОБА_4 було затримано працівниками поліції в порядку ст.298-2 КПК України і проведено особистий обшук, в ході якого із правої кишені штанів (джинсів) ОСОБА_4 добровільно видав один прозорий полімерний пакет із порошкоподібною речовиною білого кольору, яка відповідно до висновку експерта №СУ-19/124-24/7205-НЗПРАП від 16.05.2024, містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено амфетамін, маса амфетаміну (в перерахунку на амфетамін-основу) в наданій на дослідження речовині, становить 0581 г, що відповідно до таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів, психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу, затверджених наказом МОЗ України №188 від 01.08.2000, маса психотропної речовини, яку незаконно придбав та зберігав ОСОБА_4 , становить 0581 грама, що є невеликим розміром.

Дії ОСОБА_4 , кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, як незаконне придбання, зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за ст.309 КК України.

В судовомузасіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуу вчиненнізлочину,передбаченого ч.2ст.309КК Українивизнав повністю,у вчиненомущиро покаявся,підтвердивши обставини,а саме:час,місце таспосіб вчиненняним інкримінованогойому органомдосудового розслідуваннязлочину,викладених вобвинувальному акті,які відповідаютьдійсності івін їху повномуобсязі підтверджує.Пояснив,що він відмовляється давати показання по справи, згідно зі ст. 63 Конституції України.

Просив врахувати, що під час досудового розслідування він усвідомив та повністю визнав свою провину, зробивши для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. У скоєному щиро розкаявся та просив суворо не карати, надавши шанс на виправлення.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, вислухавши думку прокурора, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчиненого діяння, будь-які заперечення відсутні.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, у суду не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України - незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за ст. 309 КК України.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбачених ч.2 ст.309 КК України, яке відповідно ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, офіційно не працевлаштований, на утриманні, малолітніх, неповнолітню дітей не має, не є особою з інвалідністю, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, вину визнав, щиро розкаявся, висловивши щирий жаль з приводу свого вчинку та осудив свою поведінку.

В якості обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчинених кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, їх наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому злочину, який усвідомлюючи свою провину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.50 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією відповідної статті Особливої частиниКК України, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Крім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 , будучи особою раніше судимою за вчинення кримінального правопорушення-проступку за ч.1 ст.309 КК України, не зробив належних висновків та продовжив злочинну діяльність, що вказує на підвищену суспільну небезпеку цієї особи та недосягнення виховної мети покарання, призначеного за попереднім вироком.

Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

При застосуванні правил ст.71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Аналогічна позиція викладена у постанові Об`єднаної палати ККС ВС від 25.06.2018 справа № 511/37/16-к, постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 24.05.2018 справа № 310/3080/16-к, постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 128/5484/13-к.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення до відбуття покарання за вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21.03.2024, відповідно до якого він був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України та було призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, із застосуванням ст. 75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням терміном на 1 рік, суд вважає за необхідне призначити йому остаточне покарання, за правилами ст. 71 КК України, з урахуванням вимог ст.72 КК України.

При цьому суд враховує правову позицію викладену у п. 10 абз. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якої, виходячи з положень частини 2 статті 75 КК України, а також змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України, про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання є неприпустимим, а тому відсутні підстави для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

В рамках даного кримінального провадження стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Цивільні позовиу встановленомузаконом порядкув даномукримінальному провадженніне заявлений.

Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст.118-124 КПК України. Питання процесуальних витрат за проведення експертиз в загальному розмірі 1514 гривень 56 копійок підлягає вирішенню в порядку ст.ст.118-124 КПК України, а саме вони підлягають стягненню з обвинуваченого, оскільки витрачені на доведення його винуватості.

Керуючись ст.ст.7, 100, 118-124, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

У відповідності зі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань, до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21.03.2024 у вигляді 1 місяця позбавлення волі, застосовуючи правило ст.72 КК України суд переводить менш суворий вид покарання (2 місяці обмеження волі) в більш суворий (1 місяць позбавлення волі) виходячи із співвідношення одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід, стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати. Початок строку відбування покарання Брюховецькому обчислювати з набуття вироком законної сили.

Речові докази по кримінальному провадженню: - порошкоподібну речовину, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено амфетамін, масою 0,581 г, яку передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витратина залученняексперта узв`язкуз проведеннямекспертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів: СЕ-19/124/24/7205-НЗПРАП від 16.05.2024, які згіднодовідки складають1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 80 копійок в дохід держави.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1