Рішення № 12293180, 15.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.10                                                                                 Справа № 15/26.

За позовом

Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ УНОМАКС», м. Алчевськ Луганської області про стягнення 16 115 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача –Федусова Р.М., юрисконсульт за довіреністю № 38 від 01.01.2010;

від відповідача - Денисенко Д.Л., представник за довіреністю № б/н від 21.12.2009.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у сумі 16 115 грн. 00 коп. за неправильно зазначену в накладній № 50811532 масу вантажу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 05.10.2010, поясненнях по справі, поданих до суду 18.10.2010, посилаючись, зокрема, на те, що різниця у масі вантажу при його відправленні та при контрольному зважуванні у менший бік знаходиться в межах 2% норми недостачі маси вантажу, відправленого у вологому стані, що передбачено п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 №644.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

При наданні Державним підприємством «Придніпровська залізниця»послуг з перевезення вантажів відповідачу у справі в квітні 2010 року відповідно до накладної №50811532 зі станції Петровеньки Донецької залізниці на станцію Кривий Ріг Придніпровської залізниці був відправлений вагон № 67660225. Під час контрольного зважування на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці виявлено невідповідність маси вантажу, зазначеної у перевізних документах.

В перевізних документах зазначено нетто вантажу –69 000 кг. При цьому, в накладній вказано, що вантаж (вугілля Антрацит) відправлено у вологому стані.

За результатами перевірки маса вантажу у вагоні становила 68 200 кг.

У зв’язку з цим станцією Кривий Ріг Придніпровської залізниці складено комерційний акт АА № 035437/23 від 01.04.2010.

Провізна плата вантажу згідно перевізних документів за вагон становить 3223 грн. 00 коп.

Позивач нарахував штрафну санкцію, встановлену чинним законодавством (3223 грн. 00 коп. х 5 = 16 115 грн. 00 коп.), та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджено Статут залізниць України.

Даний Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2).

Згідно з ч. 2 ст. 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Положеннями ст. 118 Статуту визначено штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Позивачем не доведено, що відповідачем неправильно було зазначено масу вантажу, що є підставою застосування штрафу, заявленого до стягнення.

Відповідно до пп.2 п.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до ч. 1 п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за N 862/5083 вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Згідно з ч. 2 п. 27 Правил видачі вантажів при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, у випадку якщо, вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Вантаж був заданий до перевезення у вологому стані, що підтверджується, зокрема, перевізним документом –накладною №50811542.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав доказів того, що вантаж був зданий до перевезення у сухому вигляді. Відповідно перевізний документ, як письмовий доказ, що підтверджує вказану обставину, не спростовано позивачем.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 року за № 567/6855 у тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644. Вищевикладене свідчить про те, що комерційний акт АА № 035437/23 від 01.04.2010, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги, складений в порушення пункту 2 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), оскільки маса вантажу, визначеного на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, зокрема, не перевищує 2% маси норми недостачі для даного виду вантажу. У спірний ситуації сума недостачі з урахуванням норми недостачі (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) знаходиться у межах встановленої законодавством норми недостачі у розмірі 2% (маса нетто в перевізному документі вказана у розмірі 69 000 кг; при контрольному зважуванні масу вантажу встановлено у розмірі 68 200 кг, що на 800 кг менше ніж визначено на станції відправлення; 2% від маси, зазначеної в перевізному документі, становить 1 380 кг).

Доводи позивача про те, що норма недостачі щодо вугілля антрацит має братись 1%, судом відхиляються, оскільки до перевезення залізницею було прийняте вугілля вологе, а відповідно до п.27 Правил видачі вантажів при видачі вантажів, зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах. Дана норма п. 27 Правил є імперативною та не підлягає іншому тлумаченню. Норма недостачі в 1%, що передбачена абз. 3 ч. 2 п. 27 Правил могла бути застосована за умови, якби вантаж не був зданий до перевезення у вологому стані. Отже, у даному випадку слід застосовувати абз. 1 ч. 2 п. 27 Правил, що визначає норму недостачі для вологих вантажів у розмірі 2%. Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, про що наведено в його постановах.

Правова позиція про необхідність відмови у задоволенні позовів залізниць про стягнення штрафів за неправильне зазначення в перевізному документі маси вантажу у випадках, коли маса вологого вантажу на станції відправлення порівняно з масою, що виявилася на станції призначення не перевищує 2% маси норми недостачі вантажу наведена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2010 у справі №10/4/10.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати у складі: 161 грн. 15 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача. Помилково сплачені грошові кошти у сумі 236 грн. 00 коп., перераховані платіжним дорученням від 31.08.2010 № 5829 підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати у складі: 161 грн. 15 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.           3. Повернути Державному підприємству «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, б. 108, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 01073828, помилково сплачені за платіжним дорученням від 31.08.2010 № 5829 грошові кошти у сумі 236 грн. 00 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду. На підставі ч. 5 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні 15.11.2010 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.11.2010.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко