Рішення № 12293083, 18.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2010 р. Справа № 13/156-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український кінний клуб "Родео", м. Київ

до Фермерського господарства "Мрія", с. Горенка, Києво-Святошинський район, Київська область

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Горенська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, с. Горенка, Києво-Святошинський район, Київська область

про визнання права власності спільної часткової власності на нерухоме майно

Суддя С.Ю. Наріжний

За участю представників:

від позивача: Уколов О.Л.- довіреність б/н від 02.09.2010 р.;

від відповідача:не зявився;

від третьої особи: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Український кінний клуб «Родео»(далі - позивач) до Селянського (фермерського) господарство «Мрія»(далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Горенська сільська рада Києво Святошинського району Київської області про визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.11.2004 року він уклав з відповідачем договір про спільну діяльність. На виконання умов вказаного договору позивач здійснив будівництво обєктів нерухомості для експлуатація комплексу по вирощування коней. Так, позивачем було збудовано господарські будівлі та споруди, які знаходиться за адресою: Київська обл., Києво Святошинський район, с. Горенка, по вул. Радгоспній та складаються з наступних приміщень: конеферма літ. «А», загальною площею 2604,00кв.м.; баня літ. «Б», загальною площею 28,7кв.м.; баня літ. «В», загальною площею 26,6кв.м.; будинок персоналу літ «Г», загальною площею 158,9кв.м.; сіносховище літ. «Д», загальною площею 87,7кв.м.; баня літ. «Е», загальною площею 218,3кв.м.; навіс літ. «Ж», загальною площею 48,7кв.м.; навіс літ. «З», загальною площею 87,3кв.м.; фундамент літ. «К», загальною площею 15,0кв.м.; літній будинок літ. «Л», загальною площею 26,3кв.м.; літній будинок літ. «М», загальною площею 27,4кв.м.; літній будинок літ. «Н», загальною площею 27,6кв.м.; літній будинок літ. «О», загальною площею 27,1кв.м.; будинок банщика літ. «П», загальною площею 26,7кв.м.; кафе літ. «Р», загальною площею 121,7кв.м.; навіс літ. «С», загальною площею 38,6кв.м.; басейн літ «У», загальною площею 60,4кв.м.; сінник літ «Х», загальною площею 297,7кв.м.; овочесховище літ «Ф», загальною площею 56,9кв.м.; левада І, загальною площею 360,0кв.м.; левада ІІ, загальною площею 440кв.м.; контурне поле ІІ, загальною площею 2100кв.м.; трибуна IV, загальною площею 69,3кв.м. Оскільки на початку 2010 року відповідач розпочав перешкоджати позивачу в управлінні зазначеним нерухомим майном, та не визнає його право власності на частину приміщень, останній звернувся до суду з позовом про визнання права спільної часткової власності.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідач через канцелярію суду надав свої заперечення в яких посилається на необґрунтованість заявлених позовних вимог та просив суду відмовити у задоволені позову повністю. Також відповідач просить суд розглядати справу без участі його представника.

Горенська сільська рада Києво - Святошинського району Київської області свого представника в судове засідання не направила, подавши через загальний відділ суду лист від 12.10.2010 р. за №789/7, яким просила суд розглянути справу за її відсутності та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

02.11.2004 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про cпільну діяльність.

Пунктом 1.1. договору про спільну діяльність сторони визначили, що сторона 1 (позивач) та сторона 2 (відповідач) уклали договір про сумісну діяльність в сфері ведення фермерського господарства для досягнення наступних господарський спільних цілей: будівництво та експлуатація комплексу по вирощування коней.

Пунктом 1.2. договору про спільну діяльність сторони визначили, що сторона 2 після підписання договору передасть для сумісного користування земельну ділянку в розмірі 1,2 га для ведення стороною 1 господарської діяльності по будівництву та експлуатації обєктів для розведення та вирощування коней, організації оренди коней, а також надання інших послуг по обслуговуванню населення.

Пунктом 2.3. договору про спільну діяльність сторони визначили, що після підписання договору сторона 1 зобовязана приступити до виконання проекту.

Відповідно до ч.1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Відповідно до ч.2 ст. 1130 ЦК України спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ч.1 ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи та на виконання умов договору відповідач надав позивачу земельну ділянку для виконання цілей, котрі зазначені в договорі про спільну діяльність.

Передана земельна ділянка, на якій збудовані спірні обєкти нерухомості, знаходиться в постійному користуванні у відповідача з огляду на наступне.

Земельна ділянка передавалася ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства, в підтвердження чого було складено державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 10.09.2001 року.

Відповідно до п.1.3 статуту Селянського (фермерського) господарства «Мрія»засновниками Господарства є громадянка України ОСОБА_1, яка є одночасно його головою правління.

Відповідно до змісту норм статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України від 20 грудня 1991 р. № 2009-ХІІ «Про селянське (фермерське) господарство»в редакції, яка діяла на час надання земельної ділянки ОСОБА_1, то суд робить висновок, що після одержання державного акта на право користування землею селянське (фермерське) господарство реєструється у раді, що передала у власність або надала у користування земельну ділянку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов'язки власника чи землекористувача земельної ділянки здійснює селянське (фермерське) господарство. За таких обставин на день розгляду справи державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 знаходиться у відповідача як документ, що посвідчує його право користування земельною ділянкою.

З матеріали справи вбачається, що позивач здійснив самочинне будівництво, оскільки здійснювалося воно без належного дозволу та затвердженого проекту.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил

Згідно п.п. 3, 5 ст.376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно; на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Враховуючи те, що будівництво обєктів нерухомості здійснювалося відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору про сумісну діяльність, то суд вважає, що воно не порушує право відповідача, як землекористувача земельної ділянки.

Оскільки під час розгляду справи відповідач не надав будь-яких доказів того, що саме ним було здійснено будівництво самовільно збудованих обєктів суд погоджується з твердженням позивача, що будівництво здійснювалося за кошти останнього на виконання обовязку по внесенню свого вкладу - 99% згідно умов договору про спільну діяльність.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що будівництво обєктів нерухомості здійснювалось за рахунок коштів позивача.

На момент розгляду справи спірні обєкти нерухомості мають 100% готовності і придатні для подальшої експлуатації та не порушують відповідні державні будівельні норми, що підтверджується висновком експертного будівельно - технічного дослідження будівель та споруд № 195 від 01.12.2009 року, складеного субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2

Крім того, вказані обєкти пройшли інвентаризацію, що вбачається з інвентаризаційної справи складеної Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво Святошинської ради».

Будівництво самовільно збудованих споруд відбувалося за адресою Київська обл., Києво Святошинський район, с. Горенка, вул. Радгоспна б/н., що підтверджується довідкою Горенською сільською радою Києво Святошинського району Київської області № 705/7.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Оскільки відповідач не визнає право власності позивача на самовільно збудовані обєкти нерухомості та вчиняє дії по перешкоджанню управлінню ними, суд вважає, що право позивача є порушеним, а дії відповідача такими, що не відповідають умовам договору про сумісну діяльність.

Пунктом 3.1. договору про сумісну діяльність сторони визначено, що ведення спільної діяльності по договору здійснюється сторонами по їх згоді.

Пунктом 3.2. договору про спільну діяльність сторони визначили, що сторона 1 (позивач) є уповноваженим представником сторони 2 (відповідач), керує всією спільною діяльністю, веде бухгалтерський облік та здійснює всі необхідні юридичні дії та акти для досягнення, поставленої по договору мети.

Пунктом 4.1 договору про спільну діяльність сторони визначили, що частки сторін в майні визнаються пропорційно: сторона 1 (позивач) 99%; сторона 2 (відповідач) 1%.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту прав та інтересів є визнання права.

Ст. 147 Господарського кодексу України також передбачено, що майнові права субєкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у ст. 20 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів. Кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати право спільної часткової власності на господарські будівлі та споруди, які знаходиться за адресою: Київська обл., Києво Святошинський район, с. Горенка, по вул. Радгоспній та складаються з наступних приміщень: конеферма літ. «А», загальною площею 2604,00кв.м.; баня літ. «Б», загальною площею 28,7 кв.м.; баня літ. «В», загальною площею 26,6кв.м.; будинок персоналу літ «Г», загальною площею 158,9кв.м.; сіносховище літ. «Д», загальною площею 87,7 кв.м.; баня літ. «Е», загальною площею 218,3 кв.м.; навіс літ. «Ж», загальною площею 48,7 кв.м.; навіс літ. «З», загальною площею 87,3 кв.м.; фундамент літ. «К», загальною площею 15,0 кв.м.; літній будинок літ. «Л», загальною площею 26,3 кв.м.; літній будинок літ. «М», загальною площею 27,4 кв.м.; літній будинок літ. «Н», загальною площею 27,6 кв.м.; літній будинок літ. «О», загальною площею 27,1 кв.м.; будинок банщика літ. «П», загальною площею 26,7 кв.м.; кафе літ. «Р», загальною площею 121,7 кв.м.; навіс літ. «С», загальною площею 38,6 кв.м.; басейн літ «У», загальною площею 60,4 кв.м.; сінник літ «Х», загальною площею 297,7 кв.м.; овочесховище літ «Ф», загальною площею 56,9 кв.м.; левада І, загальною площею 360,0 кв.м.; левада ІІ, загальною площею 440 кв.м.; контурне поле ІІ, загальною площею 2100 кв.м.; трибуна IV, загальною площею 69,3 кв.м за Товариством з обмеженою відповідальністю «Український кінний клуб «Родео»( м. Київ, проспект Перемоги, 82-В; ідентифікаційний код 32776541) в частині 99% та за Селянським (фермерським) господарством «Мрія»(Києво Святошинський район, с. Горенка, вул. Кільцева, 17-А ідентифікаційний код 20591954) в частині 1%.

3.Стягнути з Фермерського господарства "Мрія" (Київська обл., Києво Святошинський район, с. Горенка, вул. Кільцева, 17-А ідентифікаційний код 20591954) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Український кінний клуб «Родео»( м. Київ, проспект Перемоги, 82-В; ідентифікаційний код 32776541) державне мито у сумі 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя С.Ю. Наріжний

Дата виготовлення та підписання рішення 20.10.2010р.