Рішення № 122930567, 07.11.2024, Вишгородський районний суд Київської області

07.11.24 363/3400/24

РІШЕННЯ

Іменем України

07 листопада 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі головуючого судді Шубочкіної Т.В., за участю секретаря судових засідань Воронюк А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшов уточнений позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови серія ЕНА № 2521189 від 02.07.2024 року в справі про адміністративне правопорушення.

Свій уточнений позов мотивує тим, що 02.07.2024 року, інспектором Вишгородського РУП ГУНП в Київській області було складено щодо нього постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2521189 за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Вважає дану постанову протиправною, оскільки вона винесена з грубими порушеннями Конституції та законів України.

Ухвалою суду від 18.09.2024 року відкрито провадження у справі без виклику сторін.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не подав, жодних заяв від нього не надходило.

На підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 9 ст. 205 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового процесу технічними засобами згідно з вимогами ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що інспектором Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Савчуком Віталієм Вікторовичем, була складена постанова по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 2521189 від 02.07.2024р., згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень. Відповідно до постанови, ОСОБА_1 02.07.2024 року близько 11 год. 24 хв.39 сек. в населеному пункті с. Нові Петрівці по вулиці Свято-Покровська керуючи транспортним засобом «ЛЕКСУС-430 SC» обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки чим порушив п. 2.3. ПДР - порушив правила користування ременями безпеки.

Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП, зокрема, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту позовної заяви слідує, що при складанні постанови інспектором Вишгородського районного управління поліціїі ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , було грубо порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема інспектор ОСОБА_2 відмовився надавати фото або відео фіксацію правопорушення мотивуючи це тим, що він особисто бачив та фіксував правопорушення на відеокамеру. Також відмовився задовольнити клопотання позивача про бажання скористатись безоплатною правовою допомогою адвоката та перенести слухання адміністративної справи на інший день. Інспектор ОСОБА_2 взяв у позивача посвідчення водія, технічний паспорт на автомобіль, оголосив про початок розгляду справи та пішов в невідомому мені напрямку. Через 5-7 хвилин інспектор повернувся з постановою ЕНА № 2521189 яку було вручено позивачу та запропоновано підписати. Позивач вказує, що інспектор поліції який виніс постанову не навів жодного доказу вчинення ним адміністративного правопорушення та не роз`яснив права, передбачені ст. 268 КУпАП.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Оскаржувана постанова щодо якої поставлено питання про її протиправність відомостей про: технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, не містить.

Відповідно до правової позицією висловленою в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №524/1284/17 (адміністративне провадження №К/9901/15713/18), де зазначено, що постанова про притягнення до відповідальності за порушення ПДР має містити дані про технічний засіб, яким таке адмінправопорушення зафіксоване.

Сама по собі постанова про накладення адміністративного стягнення, за відсутності доказів на підтвердження зазначених цій в постанові обставин, не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі № 357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).

Оскаржувана постанова не містяться будь-яких фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку поліцейський встановив наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Саме лише візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції не може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно не зафіксовано у встановленому законом порядку.

Закон України «Про Національну поліцію» (закон № 580-VIII) надає право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Суд звертає увагу на те, що працівники поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, однак, враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, до суду належних доказів правопорушення надано не було.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо здійснення відеофіксації або письмових пояснень свідків події.

Суд звертає увагу, що представником відповідача не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Згідно з ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Матеріали справи не містять доказів про наявність адміністративного правопорушення в діях позивача. При цьому, сама по собі постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є безперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому повинно передувати фіксування цього правопорушення, що в даному випадку працівником патрульної поліції здійснено не було, оскільки в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення жодні посилання на відповідні докази відсутні.

Суд враховує, що у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.

Суд зазначав у наведеному Рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).

Окрім того, Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому у скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування адміністративної справи є обов`язковою та має передувати такому розгляду справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури.

З аналізу вищезазначених норм процесуального права слідує, що законодавець встановив презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

З матеріалів справи не вбачається, що такий обов`язок суб`єктом владних повноважень виконано.

Відповідачем жодними належними та допустимими доказами не доведено факту вчинення позивачем зазначеного у оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, зокрема, не представлено відео- або фото фіксації можливого порушення правил дорожнього руху, або свідків події на місці вчинення правопорушення під час його вчинення.

Отже, для винесення постанови про накладення стягнення за адміністративне правопорушення відповідна посадова особа на підставі належних та допустимих доказів повинна прийти до переконання як про сам факт вчинення адміністративного правопорушення, так і про його вчинення саме цією особою.

У той же час, відповідачем у ході розгляду даної справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, за викладених в оскаржуваній постанові про притягнення до відповідальності обставин.

Діючи в порушення ч.2 ст. 279 КУпАП, поліцейський не роз`яснив позивачу, її права і обов`язки, що є грубим порушенням прав позивача.

Обов`язок доказування відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності своїх дій, рішень чи бездіяльності в адміністративних справах не може бути перекладено на позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши представлені докази, вважає, що інспектором поліції не надано будь-яких належних доказів винуватості позивача, а тому на підставі ч. 3 ст. 286 КАС України, позов ОСОБА_1 слід задовольнити та скасувати оскаржувану постанову, закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як убачається з матеріалів позову, позивач звільнений від сплати судового збору, тому суд стягує на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області судовий збір у розмірі 605,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 77, 79, 132, 134, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Скасувати постанову інспектора Вишгородського районного управління поліціїі ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Савчука Віталія Вікторовича серії ЕНА № 2521189 від 02.07.2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за фактом вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15; код ЄДРПОУ: 40108616)на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної Поліції в Київській області, адреса: 01601, вул. Володимирська, 15, м. Київ, ЄДРПОУ 40108616.

Суддя Т.В. Шубочкіна