Рішення № 122929967, 11.11.2024, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/1298/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 листопада 2024 року смт. Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Грінчук-Степанюк З.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (далі ТОВ «Коллект центр») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 26 жовтня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №103096605 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

За умовами укладеного договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти у сумі 16000,00 грн.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови укладеного договору позики не виконує, а також на те, що ТОВ «Коллект центр» набуло право вимоги по вказаному договору, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 82800,00 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 16000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 65200,00 грн, заборгованість за комісіями - 1600,00 грн.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїм правом подати відзив не скористався.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №103096605, відповідно до умов якого останньому надано кредит в розмірі 16000,00 грн, шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позичальника, строком на 30 днів, тобто до 25 листопада 2021 року, та погодили фіксовану процентну ставку 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та стандарту (базову) фіксовану процентну ставку за користування кредитом 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, комісію за надання кредиту 1600,00 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово, орієнтовна вартість кредиту 23600,00 грн. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.

Договір та паспорт споживчого кредиту підписано електронним підписом ОСОБА_1 ..

Згідно довідки про ідентифікацію 26 жовтня 2021 року на номер телефону НОМЕР_1 було направлено ОСОБА_1 одноразовий ідентифікатор U15833.

Платіжним дорученням 34305082 від 26 жовтня 2021 року підтверджується перерахування коштів відповідачу згідно договору №103096605 в розмірі 16000,00 грн.

10 лютого 2022 року між ТОВ «Міолан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (далі ТОВ «Вердикт капітал») було укладено договір факторингу № 10/02/2022-50, відповідно до якого фактор (ТОВ «Міолан») передав у повному обсязі, а ТОВ «Вердикт капітал» прийняло у повному обсязі право грошової вимоги, що належить кредитору за кредитними договорами, перелік яких міститься у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором №103096605 від 26 жовтня 2021 року, що підтверджується Реєстром боржників до цього договору.

10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт капітал» на підставі договору № 10-03/202 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги відступило ТОВ «Коллект центр» право грошової вимоги, що належить кредитору за кредитними договорами, перелік яких міститься у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором № 103096605 від 26 жовтня 2021 року, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до цього договору.

З долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань, в останнього виникла заборгованість у розмірі 82800,00 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 16000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 65200,00 грн, заборгованість за комісіями - 1600,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК україни) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором ( статті 514 ЦК України).

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається ( приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір ( пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття ( акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви ( форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 Закону України " Про електронну комерцію).

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір ( оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення ( відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір ( оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення ( відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення ( відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Відповідно до умов даного договору ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 16000,00 грн, які були перераховані на його платіжну картку, що підтверджується платіжним дорученням 34305082 від 26 жовтня 2021 року. Доказів того, що відповідач повністю повернув тіло кредиту, матеріали справи не містять.

Щодо стягнення заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 65200,00 грн. з ОСОБА_1 на користь позивача, суд зазначає наступне.

За правилами частини 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилався на ту обставину, що розмір заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги становить 65200,00 грн.

Згідно з частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановлені договором.

При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 381/4163/14-ц (провадження № 61-11814св20) зазначено, що:

«право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання»;

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості ОСОБА_1 проценти за користування кредитом визначені за період з 27 жовтня 2021 року по 24 січня 2022 року в розмірі 54000,00 грн. Разом з тим строк кредитування відповідно до договору становив 30 днів, тобто до 25 листопада 2021 року Доказів того, що позичальник скористувався своїм правом на продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Не надано й доказів того, що первісний кредитор продовжив строк дії кредиту. Таким чином суд вважає що відсутні підстави для стягнення заборгованості зі сплати процентів нарахованих після 25 листопада 2021 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що проценти підлягають нарахуванню за період з 27 жовтня 2021 року по 25 листопада 2021 року в розмірі 6000,00 грн.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за процентами, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Позивачем не надано доказів пролонгації строку кредитування.

Проте, вказана обставина не позбавляє позичальника обов`язку повернути позивачеві фактично отримані ним кредитні кошти та проценти нараховані в межах строку кредитування.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 16000, 00 грн та заборгованість за процентами в розмірі 6000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредиту суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 11 вказаного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 1 квітня 2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами договору комісії за обслуговування кредиту, оскільки з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні стягнення комісії з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16000,00 грн та заборгованості за процентами в розмірі 6000,00 грн, разом 22000,00 грн.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 141 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в суді в розмірі 17000,00 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 1 липня 2024 року, актом №1 про надання юридичної допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 141 ЦПК України, оскільки судом задоволено позов на 26,57%, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 804,53 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4516,90 грн.

Керуючись статтями 525, 526, 546, 549, 610, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 10-13, 76, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (адреса місця знаходження: вул. Мечнікова, 3, оф. 306 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 44276926) 22000 (двадцять дві тисячі) грн 00 коп заборгованості за кредитним договором, 804 (вісімсот чотири) грн 53 коп судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4516 (чотири тисячі п`ятсот шістнадцять) грн 90 коп.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.М. Кірічук