Рішення № 12292985, 11.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/26911.11.10 За позовом Приватного підприємства «Маркін» До           Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»

Про           стягнення 247589,79 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Крещенко В.М. –по дов. № 8 від 08.10.2010

Від відповідача Цьомік М.П. –по дов. № 171 від 06.09.2010

В судових засіданнях 12.10.2010, 14.10.2010, 02.11.2010, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Маркін» до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»про відшкодування збитків в розмірі 247589,79 грн., які складаються з 152758,34 грн. реальних збитків та 94831,45 грн. упущеної вигоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.03.2004 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу хлібокомбінату, що знаходиться за адресою Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77. Відповідно до переліку майна (додаток № 2 до договору) відповідач продав в тому числі недобудовану будівлю сітроцеху під літерою М, не маючи на це підстав, оскільки спірний об‘єкт належав Вільнянському районному споживчому товариству Запорізького обласного споживчого союзу і який за постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.10.2007 вилучено у позивача. Внаслідок позбавлення права власності на придбане майно позивач просить стягнути з відповідача реальні збитки : 151067,84 грн. оплата за придбане майно по курсу долара США станом на 01.09.2010, 1690,50 грн. судові витрати сплачені за постановою суду від 16.10.2007 на користь Вільнянського районного споживчого товариства Запорізького обласного споживчого союзу та 94831,45 грн. проценти сплачені за користування кредитами банкам.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 14.10.2010 відзиві на позов проти позовних вимог заперечує з наступних підстав. Вважає твердження позивача про те, що він не знав і не міг знати, що недобудована будівля сітроцеху літера М не належить відповідачу помилковими, оскільки у п. 1.2. договору купівлі-продажу від 31.03.2004 зазначено, що майно яке передається за договором, належить продавцю на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Сиротенко Г.А. 26.02.2004, зареєстрованого в реєстрі під № 301. відповідно до цього свідоцтва серед переліку майна, що належить відповідачу недобудована будівля сітроцеху літера М відсутня про, що позивач міг знати і знав, оскільки мав можливість ознайомлюватись і ознайомлювався з правовстановлюючими документами на майно, що є предметом договору купівлі-продажу від 31.03.2004 перед укладенням цього договору. При цьому будь-яких претензій чи заперечень позивач при укладенні договору не пред‘явив. Отже, позивач знав про обставини всіх підстав, що існували до продажу зазначеної споруди, що можуть призвести до зазначених юридичних наслідків, зазначених в постанові від 16.10.2007 Запорізького апеляційного господарського суду. Посилання позивача на ст.. 659 ЦК України є неправомірним, тому що предметом даного спору не є зниження ціни або розірвання договору, а предметом є відшкодування збитків. Виконуючи постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.10.2007 позивач перерахував Вільнянському районному споживчому товариству Запорізького обласного споживчого союзу судові витрати в загальному розмірі 1690,50 грн. згідно платіжного доручення № 524 від 11.06.2009. Звертає увагу на те, що за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв‘язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Так, позивач не доводить факту наявності вилучення у нього товару (недобудованої будівлі сітроцеху літ. М.) на користь будь-якої третьої особи; позивач не надав доказів того, що він не міг знати про такі підстави або відповідач своєю протиправними діями навмисно приховав від позивача такі підстави; позивач не доводить причинний зв'язок між діями відповідача та збитками, які йому начебто завдані.

Відповідачем 01.11.2010 через відділ діловодства суду подано заяву про застосування позовної давності, оскільки на думку відповідача позивач пропустив строк позовної давності ще 31.03.2007, в зв‘язку з тим, що право позивача було порушено 31.03.2004 при укладенні договору купівлі-продажу і позивач мав можливість ознайомитись з правовстановлюючими документами на майно, яке є предметом договору купівлі-продажу в тому числі зі свідоцтвом, виданим приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Сиротенко Г.А. 26.02.2004 зареєстрованого в реєстрі під номером 301.

В судовому засідання 11.11.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2001 року виконавчим комітетом Вільнянської міської ради оформлено рішення № 200 «Про визнання права власності на хлібокомбінат по вул. Шевченка,77».

Відповідно до додатку № 1 до цього рішення (перелік будівель хлібокомбінату по вул. Шевченка, 77) у власність Вільнянському районному споживчому товариству Запорізького обласного споживчого союзу передавалось нерухоме майно хлібокомбінату, в тому числі і недобудована будівля сітроцеху літ. М.

На підставі вищевказаного рішення, Вільнянською міською радою видане свідоцтво на право власності № 41, зареєстровано Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації в книзі № 1 за реєстровим номером 48.

24.12.2001 між Вільнянським районним споживчим товариством Запорізького обласного споживчого союзу та Споживчим товариством «Відродження»був укладений договір купівлі-продажу хлібокомбінату, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Шевченко, 77, відповідно до п. 1 якого Споживче товариство «Відродження»придбало об'єкти нерухомості, які знаходяться за адресою: Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77, а саме: літ. А-2 - хлібокомбінат; літ. Б - будівля прохідної з магазином; літ. В - гаражний бокс; літ. Г - споруда трансформаторної підстанції; літ. Д - вісова; літ. Ж - палатка; літ. З -металевий кіоск; літ. И - вбиральня; літ. К- вбиральня; літ. Т - теплиця; № 1,2,3,4 - паркани; № 6 - пожежний басейн; І - замощення.

За вказаним договором, Вільнянським районним споживчим товариством Запорізького обласного споживчого союзу було передано у власність Споживчому товариству «Відродження» певні будівлі хлібокомбінату, за виключенням недобудованої будівлі сітроцеху літ. М, що підтверджується самим договором купівлі-продажу.

24.01.2002 Споживче товариство «Відродження»оформило в АБ «Муніципальний»кредитний договір № КР 10-2002 та договір застави № ДЗ 11-02 від 25.01.2002, на підставі яких отримав кредит під заставу хлібокомбінату в сумі 360 000 грн.00 коп. зі строком повернення кредиту 23.09.2003.

У передбачений кредитним договором термін СТ «Відродження»заборгованість за кредитом не погасило, у зв‘язку з чим за заявою АБ «Муніципальний»12.03.2003 нотаріус вчинив на договорі застави виконавчий напис на суму 467 370 грн. 87 коп., на підставі якого Відділом державної виконавчої служби Вільнянського району було відкрито виконавче провадження.

Згідно з порядком, передбаченим для виконання судових рішень, Запорізькою філією державного спеціалізованого підприємства «Укрспецюст»була опублікована об'ява про проведення торгів.

У зв‘язку з тим, що через відсутність покупців торги не відбулися, і згідно з ч. 3 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі затвердженого районним Відділом Державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області 25.02.2004 акту прийому-передачі та згідно з порядком, передбаченим для виконання судових рішень, АБ «Муніципальний»отримав майно у власність.

Відповідно до акту АБ «Муніципальний»передавалось майно, а саме об‘єкти нерухомості: хлібокомбінат літ. А-2 загальною нежитловою площею 1 470,6 кв. м.; споруда прохідної з магазином літ. Б загальною нежитловою площею 39,3 кв. м.; гаражний бокс літ. В загальною нежитловою площею 25, 4 кв. м.; споруда трансформаторної підстанції літ. Г загальною нежитловою площею 56,6 кв. м.; вагова літ. Д; навіс металевий літ. Ж; кіоск металевий літ. 3; вбиральня літ. И, літ. К; теплиця літ. Т; паркані № 1,2,3,4; протипожежний басейн № 6; замощення І, а також певне обладнання.

31.03.2004 між Акціонерним банком «Муніципальний», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»(продавець) та Приватним підприємством «Маркін»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу (далі –договір). Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Тиханською С.Я. та зареєстровано в реєстрі за № 401.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов‘язався передати покупцю у власність за актом прийому-передачі цілісний майновий комплекс хлібокомбінату (додаток № 2), що розташований за адресою : Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченко, 77, загальною площею 1704 кв. м. (майно) на земельній ділянці площею 12528 кв. м., а покупець зобов‘язався прийняти майно за актом прийому-передачі та оплатити його.

В пункті 1.2. договору зазначено, що майно, що знаходиться у власності продавця належить йому на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Сиротенко Г.А. 26.02.2004, зареєстрованого в реєстрі під № 301.

Відповідно до переліку майна, що передається у власність Приватному підприємству «Маркін»за договором купівлі-продажу від 31.03.2004 і який є додатком № 2 до цього договору, позивачу передається наступна нерухомість: хлібокомбінат літера А-2 загальною нежитловою площею 1601,2 кв. м.; споруда прохідної з магазином літера Б загальною нежитловою площею 38,6 кв. м.; а також господарські та побутові будівлі та споруди: гаражний бокс літера В загальною нежитловою площею 24,8 кв. м.; споруда трансформаторної підстанції літера Г загальною нежитловою площею 24,8 кв. м.; вагова літера Д загальною нежитловою площею 11,3 кв. м.; вбиральня літера К, загальною нежитловою площею 3,3 кв. м.; недобудовану будівлю сітроцеху літера М; склад літера Ж; склад ГСМ літера Е; кіоск літера З; навіси літера Л і И; паркан № 1, ворота № 2,3,4,5; пожежний водойом № 6; замощення літера І; теплиця літера Т, а також певне обладнання.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору передача майна за цим договором здійснюється за актом прийому-передачі. У триденний строк з моменту підписання даного договору продавець зобов‘язався передати покупцю майно по акту прийому-передачі.

Як свідчать матеріли справи, у відповідності до умов договору відповідач передав, а позивач прийняв за актом прийому-передачі від 31.03.2004 визначену вище нерухомість та певне обладнання.

Проте, зі свідоцтва виданого Акціонерному банку «Муніципальний» приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Сиротенко Г.А. 26.02.2004, зареєстрованого в реєстрі під № 301, вбачається, що Акціонерному банку «Муніципальний»на праві власності належить майно, яке складається з цілісного майнового комплексу хлібокомбінату за адресою м. Вільнянськ, Запорізької області по вул. Шевченко, 77, зокрема наступна нерухомість: хлібокомбінат літ. А-2 загальною нежитловою площею 1 470,6 кв. м.; споруда прохідної з магазином літ. Б загальною нежитловою площею 39,3 кв. м.; надвірні господарчі та побутові будівлі та спорудження : гаражний бокс літ. В загальною нежитловою площею 25,4 кв. м.; споруда трансформаторної підстанції літ. Г загальною нежитловою площею 56,6 кв. м.; вагова літ. Д; навіс металевий літ. Ж; кіоск металевий літ. З; вбиральня літ. И, літ. К; теплиця літ. Т; паркани № 1,2,3,4; протипожежний басейн № 6; замощення цифра І, а також певне обладнання.

Тобто, за відповідачем не зареєстровано право власності на недобудовану будівлю сітроцеху за літерою М, яка входить до переліку нерухомості та обладнання переданого відповідачем позивачу згідно акту прийому-передачі від 31.03.2004.

Встановивши, що недобудована будівля сітроцеху літера М неправомірно вибула з володіння Вільнянського районного споживчого товариства Запорізького обласного споживчого союзу, оскільки останній не передавав його Споживчому товариству «Відродження»за договором купівлі-продажу від 24.12.2001 та відповідно Споживче товариство «Відродження»не передавало його Акціонерному банку «Муніципальний», Запорізьким апеляційним господарським судом 16.10.2007 у справі № 11/469/07 прийнято постанову, якою

- визнано право власності на недобудовану будівлю сітроцеху літ. М, розташовану за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77 за Вільнянським районним споживчим товариством Запорізького обласного споживчого союзу;

- витребувано з незаконного володіння Приватного підприємства «Маркін»недобудовану будівлю сітроцеху літ. М, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77, та зобов'язано Приватне підприємство «Маркін»передати Вільнянському районному споживчому товариству Запорізького обласного споживчого союзу недобудовану будівлю сітроцеху літ М., що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77.

- стягнуто з Приватного підприємства «Маркін»на користь Вільнянського районного споживчого товариства Запорізького обласного споживчого союзу 1020 грн. державного мита за позовом, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 552,50 грн. державного мита за апеляційною скаргою.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 658 Цивільного кодексу України визначає, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Це випливає із загального правила, встановленого ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України про те, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 31.03.2004 відповідач не набувши права власності на недобудовану будівлю сітроцеху під літерою М та укладаючи договір купівлі-продажу цього майна з позивачем порушив вимоги ст. 658 Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 661 Цивільного кодексу України регулює окремі наслідки вилучення речі в покупця на користь третьої особи в силу рішення суду, заснованого на тому, що третя особа має визначене речове або зобов‘язальне право на неї.

Якщо речові або зобов‘язальні права на товар виникли у третьої особи до продажу товару, покупець має право вимагати від продавця відшкодування збитків, завданих йому таким вилученням.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що обов‘язок відшкодувати збитки покупцеві виникне у продавця за наступних умов.

По-перше, права третіх осіб на товар повинні виникнути до моменту продажу товару. Слід зауважити, що момент продажу збігається із моментом передачі товару покупцеві чи особі, яку вкаже покупець відповідно до умов договору. Це обґрунтовується тим, що передача товару є завершенням процесу його продажу, який не можливий якщо товар не був переданий покупцеві. Другою умовою є те, що покупець не знав та не міг знати про наявність прав третіх осіб.

Судом встановлено, що право власності на недобудовану будівлю сітроцеху під літерою М, яке визнано за Вільнянським районним споживчим товариством Запорізького обласного споживчого союзу, виникло у останнього до моменту його продажу згідно договору купівлі-продажу від 31.03.2004 та позивач у даній справі не знав і не міг знати про наявність прав Вільнянського районного споживчого товариства Запорізького обласного споживчого союзу.

Таким чином, відповідач при визначені такої істотної умови договору купівлі-продажу як предмет та складанні акту прийому-передачі ввів позивача в оману щодо належності йому на праві власності недобудованої будівлі сітроцеху під літерою М.

Як встановлено судом балансова вартість проданої позивачу недобудованої будівлі сітроцеху під літерою М становить 102000 грн.

Однак, позивач в обґрунтування стягнення з відповідача вартості вилученого майна (недобудованої будівлі сітроцеху під літерою М) в розмірі 151067,84 грн. посилається на те, що для придбання комплексу хлібокомбінату між сторонами 31.03.2004 був укладений кредитний договір про надання кредиту в розмірі 82600 доларів США. Станом на 31.03.2004 вартість майна (102000 грн.) в доларовому еквіваленті (5,3293 грн. за 1 дол.) становила 19139,47 доларів США. Станом на 01.09.2010 курс долара США становить 7,893 грн., тому вартість майна станом на 01.09.2010 становить 151067,84 грн.

Проте суд не погоджується з тим, що відповідач має відшкодувати вартість вилученого майна по відношенню до курсу долару США станом на 01.09.2010, оскільки

Цивільний кодекс України визначає однією із істотних умов договору купівлі-продажу ціну, яку покупець у відповідності до приписів ст. 691 Цивільного кодексу України зобов‘язаний сплатити за товар у розмірі встановленому договором, який у свою чергу згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов’язковим для виконання сторонами.

Ціна за змістом ст. 189 Господарського кодексу України є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб‘єкти господарювання і є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Пунктом 2.1. договору визначено, що договірна вартість майна, зазначеного в п. 1.1. даного договору становить 440000 грн., в тому числі ПДВ, які за умовами п. 2.3. договору мають бути перераховані в день підписання цього договору на рахунок продавця – відповідача.

Отже, договір купівлі-продажу від 31.03.2004 не містить визначеної в іноземній валюті ціни, як і не містить умови проведення коригування ціни, за якою здійснюється оплата, шляхом індексації ціни згідно з поточним курсом Національного банку України щодо долара США.

Послання позивача на те, що ним для розрахунку за комплекс хлібокомбінату було одержано кредит в доларах США як на підставу стягнення вартості майна по відношенню до курсу долару США є недоречним, оскільки згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб‘єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином безпідставним є вимога позивача про стягнення вартості вилученого майна саме в розмірі 151067,84 грн.

Натомість суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді вартості вилученого майна - недобудованої будівлі сітроцеху під літерою М в розмірі 102000 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді понесених ним судових витрат в розмірі 1690,50 грн. згідно постанови Запорізького апеляційного господарського суду № 11/469/07 від 16.10.2007 та 94831,45 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок сплати процентів за користування кредитами банкам задоволенню не підлягають з огляду на наступне

Як свідчать матеріали справи платіжним дорученням № 524 від 11.06.2009 позивач перерахував Вільнянському районному споживчому товариству Запорізького обласного споживчого союзу, згідно постанови Запорізького апеляційного господарського суду № 11/469/07 від 16.10.2007, судові витрати в розмірі 1690,50 грн.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб’єктам. Вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов‘язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, – у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов’язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.           

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов’язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв’язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і понесених витрат.

Суд не погоджується з твердженнями позивача, що понесені позивачем витрати в розмірі 1690,50 грн. та в розмірі 94831,45 грн. мали місце саме внаслідок неналежного виконання зобов’язань відповідачем за договором купівлі-продажу від 31.03.2004.

Отже, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв’язку між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем витратами саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов’язання.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення збитків в розмірі 1690,50 грн. (судові витрати), в розмірі 94831,45 грн. (проценти за кредити).

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Маркін»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про застосування позовної давності слід відзначити наступне

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Право позивача на звернення до суду за захистом своїх прав щодо стягнення з відповідача збитків в тому числі у вигляді вартості вилученого майна - недобудованої будівлі сітроцеху під літерою М, виникло у позивача з моменту набрання законної сили постанови Запорізького апеляційного господарського суду № 11/469/07 від 16.10.2007, яка постановою Вищого господарського суду України від 23.01.2008 залишена без змін, тобто з 23.01.2008, а отже станом на день звернення позивача з даним позовом до суду (30.09.2010) строк позовної давності позивачем не пропущено.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт» (м. Київ, вул. Куренівська, 15-А, код 09806443) на користь Приватного підприємства «Маркін»(м. Запоряжжя, вул. Чарівна, 113, кв. 28, код 32463734) 102000 (сто дві тисячі) грн. збитків, 1020 (одну тисячу двадцять) грн. витрат по сплаті державного мита та 97 (дев‘яносто сім) грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 17.11.2010.