Рішення № 12292977, 11.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/31011.11.10 За позовом Приватного акціонерного товариства «Агроконтракт» До           Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет»

Про           стягнення 3463,08 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Терлецький О.М. –по дов. № 61 від 01.03.2010

Від відповідача Лисенко А.М. –по дов. № б/н від 05.01.2010

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Агроконтракт»про стягнення з Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет»3463,08 грн. заборгованості, яка складається з : 2585,45 грн. основного боргу, 698,07 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 179,56 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 453-06 від 01.09.20069 з надання послуг з утримання приміщень.

Відповідач у поданому 11.11.2010 відзиві проти позову заперечує посилаючись на наступне. Так, між позивачем та відповідачем був укладений договір від 01.09.2006 № 453-06, згідно якого позивач надав, а відповідач оплатив надані послуги. Пунктом 7.1. договору передбачено, що здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом здачі-приймання виконаних робіт, що підписується сторонами та повертається виконавцю не пізніше десятого числа місяця наступного за розрахунковим. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2010 № 3/310 сторін було зобов‘язано провести звірку взаємних розрахунків. З огляду на викладене, на виконання вимоги ухвали суду, просить суд зобов‘язати позивача надати всі акти здачі-приймання робіт, згідно яких мала б нараховуватись оплата послуг. Таким чином, позивач не довів, що станом на сьогоднішній день у відповідача перед позивачем існує заборгованість.

В судовому засідання 11.11.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.09.2006 між Закритим акціонерним товариством «Агроконтракт»(виконавець) та Дочірнім підприємством «Гарантія-Маркет»(замовник) було укладено договір № 453-06 з надання послуг з утримання приміщень (далі –договір).

Відповідно до п. 1 договору замовник доручає, а виконавець зобов‘язується надати йому послуги пов‘язані з утриманням приміщень першого та частини другого поверху торгового комплексу корпусу № 1 (приміщення), що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул.. Єршова, 11 у відповідності до умов даного договору, а замовник зобов‘язується прийняти послуги та оплатити їх.

Згідно п. 2.1. договору виконавець надає замовнику послуги пов‘язані з утриманням приміщення, а саме по експлуатації та обслуговуванню : систем водопостачання та водовідведення; мереж електропостачання; автостоянки; місць загального користування.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг за квітень 2008 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2585,45 грн. та несвоєчасне виконання зобов‘язань нараховані 698,07 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 179,56 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З п. 9.1. договору вбачається, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2006, а в частині розрахунків за надані послуги до повного виконання взятих на себе сторонами зобов‘язань.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у разі, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за один місяць до зазначеної вище дати про розірвання даного договору, то він вважається автоматично продовженим на наступний місяць.

Пунктом 4.1. договору визначено, що замовник щомісяця виплачує виконавцю винагороду в розмірах передбачених у розрахунку вартості наданих послуг (додаток № 1), що є невід‘ємною частиною даного договору, та складає з ПДВ 8201,98 грн.

01.02.2007 сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої з п. 2.1. договору виключено послугу по експлуатації та обслуговуванню систем водопостачання та водовідведення, в зв‘язку з чим сторонами змінено розмір вартості наданих послуг та визначено в сумі 4792,06 грн. в т. ч. ПДВ.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору термін оплати встановлений сторонами протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення виконавцем рахунку, але не пізніше 5-го числа місяця наступного за розрахунковим. Оплата наданих виконавцем послуг здійснюється шляхом перерахування замовником вказаної суми у виставленому рахунку на розрахунковий рахунок виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 1390 від 20.03.2008 про сплату послуг в розмірі 4792,06 грн.

27.06.2008 позивачем відповідачу був виставлений рахунок-фактуру № 3845 про компенсацію послуг за використану електроенергію та обслуговування електромереж в сумі 46376,25 грн.

Як вбачається з банківської виписки 07.07.2008 відповідач при здійсненні оплати з посиланням на рахунок № 3845 від 27.06.2008 перерахував позивачу кошти в розмірі 48376,25 грн. Отже, відбулась переплата коштів в сумі 2000 грн., які позивач зарахував в рахунок погашення боргу по рахунку № 1390 від 20.03.2008.

Позивач зазначає, що часткове погашення боргу по рахунку № 1390 від 27.06.2008 також відбулось внаслідок позитивного сальдо на користь відповідача в сумі 206,61 грн. за попередні звітні періоди, тому залишок боргу по рахунку № 1390 від 27.06.2008 становить 2585,45 грн., про стягнення яких позивач звернувся з вимогою до суду.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення орендної плати в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 2585,45 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в сумі 2585,45 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на п. 7.1. договору, яким передбачено складання актів здачі-приймання робіт, за відсутності яких не підтверджується існування заборгованості відповідача перед позивачем, не приймається судом до уваги, оскільки згідно умов договору розмір послуг з утримання та прибирання місць загального користування та розмір послуг по користуванню та обслуговуванню автостоянки, сплата яких виставлена в рахунку № 1390 від 27.06.2008, є фіксованим платежем та не залежить від обсягу послуг.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь збитки від зміни індексу інфляції в сумі 698,07 грн. та 3% річних –179,56 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Як вбачається з розрахунку доданого до позовної заяви, позивач нараховує відповідачу на суму боргу інфляційні збитки в розмірі 698,07 грн. з серпня 2008 року по вересень 2010 року. Суд погоджується із заявленим позивачем розміром інфляційних збитків в розмірі 698,07 грн., тому вимоги позивача про стягнення 698,07 грн. збитків від зміни індексу інфляції підлягають задоволенню.

У відповідності до розрахунку доданого позивачем до позовної заяви, 3% річних в розмірі 179,56 грн. нараховані за період з 08.07.2008 по 31.10.2010, з якими суд не погоджується, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення цих сум 25.10.2010 (штамп вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва).

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, станом на день подання позовної заяви право позивача про стягнення нарахувань за період з 25.10.2010 по 31.10.2010 не порушено.

Так, за наступними розрахунками суду розмір 3% річних за період з 08.07.2008 по 25.10.2010 становить 178,50 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

2585,4508.07.2008 - 25.10.20108403 %178,50 За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 178,50 грн., та відповідно в задоволенні 3% річних в сумі 1,06 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет»(м. Київ, пр. Перемоги, 94/1, код ЄДРПОУ 32254181) на користь Приватного акціонерного товариства «Агроконтракт»(Волинська обл., м. Луцьк, вул. Конякіна, 18-А, код ЄДРПОУ 20136032) 2 585 (дві тисячі п‘ятсот вісімдесят п‘ять) грн. 45 коп. основного боргу, 698 (шістсот дев‘яносто вісім) грн. 07 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 178 (сто сімдесят вісім) грн. 50 коп. –3% річних, 34 (тридцять чотири) грн. 62 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять п‘ять) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 15.11.2010.