Рішення № 12292896, 15.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/44715.11.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТІТАЛ"

до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

простягнення заборгованості

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Хлапук А.М. –представник

від відповідача Кулеба О.М. –представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТІТАЛ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи(далі - відповідач) основного боргу у розмірі 498 134,00 грн., 3% річних у розмірі 12 569,35 грн., інфляційних втрат у розмірі 36 363,78 грн., пені у розмірі 418,97 грн. та штрафу у розмірі 29 328,49 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 21-6/26 на поставку продукції спеціального призначення від 22.07.2009, відповідач не виконав свої зобов’язання з оплати за поставлений товар.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про існування заборгованості у розмірі 498 134,00 грн., однак, посилаючись на п. 2.2 Договору, ст. 51 Бюджетного кодексу України, та на відсутність бюджетного фінансування на погашення зазначеної заборгованості, проти позову заперечує. Також відповідач заперечує проти нарахованих позивачем штрафних санкцій, оскільки їх стягнення не передбачено укладеним сторонами договором.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

22.07.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТІТАЛ" (постачальник) та Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи(замовник) був укладений Договір № 21-6/26 на поставку продукції спеціального призначення –пожежно-рятувальних автомобілів АРА-м (2705)-510, на шасі ГАЗ-2705 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору постачальник зобов’язується поставити у власність замовнику пожежно-рятувальні автомобілі АРА-м (2705)-510, на шасі ГАЗ-2705, ТУ У 34.1-24571799-008:2007 власного виробництва (далі –продукція спеціального призначення, продукція) у кількості 4 штуки, згідно Специфікації (Додаток 1), що є невід’ємною частиною Договору, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити продукцію на умовах цього Договору.

Згідно з 2.1 Договору ціна Договору становить 2992500,00 грн. в тому числі ПДВ –498750,00 грн. за цінами відповідно до специфікації з врахуванням транспортних витрат.

Відповідно до п. 3.3 Договору продукція повинна бути поставлена замовнику в термін до 18.12.2009.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що приймання-передача продукції кожної поставки здійснюється у присутності представників сторін, за накладними та актами прийняття-передачі в місці постачання продукції, при наявності зазначених в пункті 3 Договору документів.

На виконання Договору позивач поставив відповідачу продукцію у кількості 4-х спеціальних автомобілів на загальну суму 2992500,00 грн. за видатковою накладною №РН-031 від 30.09.2009 на суму 2992500,00 грн.

Отримання відповідачем продукції, зазначеної у видатковій накладній, підтверджується підписом його представника на зазначених видатковій накладній та довіреністю на отримання товару, а також актом № 110/1540/о-п приймання-передачі (внутрішнього переміщення) автомобілів АРА-м (2705)-510 на шасі ГАЗ-2705 від 30.09.2009, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідність вироблених позивачем аварійно-рятувальних автомобілів АРА-м (2705)-510 підтверджена Сертифікатом відповідності серії ДЗ № 704880, виданим ДП "Укрметртестстандарт".

Зауважень щодо кількості, якості, комплектності поставленого товару відповідач позивачу не висував.

Таким чином, позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином.

У пункті 2.2 Договору зазначено, що розрахунок за продукцію спеціального призначення здійснюється при наявності коштів на реєстраційному рахунку замовника протягом 10 банківських днів з моменту поставки частини продукції за поставлену частину або з моменту поставки продукції у повному обсязі на підставі акту приймання-передавання, накладної та рахунку-фактури постачальника.

Судом встановлено, що Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофине в повному обсязі виконало свої зобов’язання щодо здійснення оплати за поставлену продукцію та сплатило позивачу лише 2494366,00 грн., у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 498134,00 грн.

Факт часткової оплати за поставлену продукцію підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем від 01.01.2010, а також підтверджений представником відповідача у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач стверджує, що на час розгляду спору ним не було отримано бюджетне фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок, а тому з його сторони відсутнє прострочення виконання зобов’язання по оплаті продукції.

Однак у пункті 2.2 Договору сторонами чітко погоджено строк здійснення відповідачем оплати за поставлену продукцію –протягом 10 банківських днів з моменту поставки продукції.

Умова п. 2.2 Договору, що розрахунок за продукцію здійснюється при наявності коштів на реєстраційному рахунку, не звільняє відповідача від обов’язку здійснити оплату за поставлений та отриманий товар, у погоджений сторонами строк. Отримання бюджетного фінансування на здійснену відповідачем закупівлю товару не можна розглядати як подію, яка неминуче настане, в розумінні абзацу 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Отже, відповідач мав здійснити розрахунки з позивачем за отриманий товар за видатковою накладною від 30.09.2009 до 14.10.2009 включно.

Крім того, відповідно до п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02. 2002 №228, установи мають право брати зобов’язання щодо видатків або надання кредитів з бюджету відповідно до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійснення платежів для погашення зобов'язань минулих періодів; обсяг бюджетних зобов’язань, узятих установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов’язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов’язаннями в поточному році.

Таким чином, законодавством України передбачено, що зобов’язання минулих періодів повинні здійснюватися в першу чергу, вони мають пріоритетне значення.

Бюджетне зобов’язання щодо оплати поставки по Договору №21-6/26 від 22.07.2009 виникло у 2009 році, оскільки поставка у повному обсязі була здійснена 28.12.2009.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України відповідач в 24.07.2009 прийняв до сплати та зареєстрував у Державному казначействі України фінансове зобов’язання у розмірі 2992500,00 грн. за Договором № 21-6/26, що підтверджується відмітками на реєстрі зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором №21-6/26 і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Державного казначейства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов’язань щодо оплати поставленої та прийнятої продукції, тому судом не приймається.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в сумі 498 134,00 грн.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12 569,35 грн., інфляційних втрат у розмірі 36 363,78 грн., пені у розмірі 418,97 грн. та штрафу у розмірі 29 328,49 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач розглядає суми інфляційних витрат та 3% річних як штрафні санкції за порушення ним зобов’язання щодо оплати за поставлений товар. Однак суми інфляційних витрат та 3% річних не можна вважати санкцією (відповідальністю) і вони нараховуються незалежно від того, чи передбачені у договорі.

Оскільки факт неналежного невиконання відповідачем свого зобов’язання по сплаті поставленої та отриманої продукції встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

В обґрунтування вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу позивач посилається на ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Вимоги про стягнення 0,1% пені у розмірі 418,97 грн. та 7% штрафу у розмірі 29 328,49 грн. на підставі ст. 231 Господарського кодексу України задоволенню не підлягають. Встановлені ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України санкції є відповідальністю, яка наступає в силу закону, і, виходячи з конструкції даної норми, спрямована на захист інтересів тих учасників господарських відносин, які приймають на себе зобов’язання за рахунок державних коштів.

У той же час, позивач не є суб’єктом господарювання, який фінансується за рахунок державних коштів, у зв’язку з чим підстави для стягнення пені штрафу в порядку ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України відсутні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи(01030, м. Київ, вул. О. Гончара, 55а, ідентифікаційний код 00013528, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТІТАЛ" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 71, кв. 37А, ідентифікаційний код 24571799) основний борг у розмірі 498134 (чотириста дев’яносто вісім тисяч сто тридцять чотири) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 12 569 (дванадцять тисяч п’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 35 коп., інфляційні втрати у розмірі 36 363 (тридцять шість тисяч триста шістдесят три) грн. 78 коп., державне мито у розмірі 5 470 (п’ять тисяч чотириста сімдесят) грн. 67 коп. та 223 (двісті двадцять три) грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 17.11.2010