Рішення № 12292838, 15.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/35015.11.10

За позовом Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

до Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Яковенко Олександр Давидович

про стягнення 7421,69 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Литовченко О.С. - представник по довіреності № 496 від 23.02.2010р.

від відповідача: не зявились

від третьої особи: не зявились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7421,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі договору № РК086/000/0115711 добровільного страхування транспортних засобів, внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) отримано право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб автомобіль ЗАЗ-Део, д/н НОМЕР_1, яким скоєно ДТП, і водія якого визнано винним у її скоєні, застраховано цивільно-правову відповідальність у відповідача, останній зобовязаний виплатити позивачу заявлену до стягнення суму.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2010р. порушено провадження по справі № 53/350, розгляд справи призначено на 15.11.2010р.

В судове засідання 15.11.2010р. представник позивача зявився та надав пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Відповідач в судове засідання 15.11.2010р. не зявився, вимоги ухвали суду від 25.10.2010р. не виконав, про причини неявки суду невідомо. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ № 425614 від 13.09.2010р.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду 25.10.2010р., про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал та реєстри відправки поштової кореспонденції та повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача та третьої особи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Незважаючи на належне повідомлення третя особа в судове засідання 15.11.2010р. не зявилася, вимоги ухвали суду від 25.10.2010р. не виконала, про причини неявки суду невідомо. Клопотань про відкладення розгляду справи від третьої особи не надходило.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.11.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.05.2010р. о 23.35 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем ЗАЗ-Део, д/н НОМЕР_1 по вул. Муранова в м. Харкові, не врахував безпечну дистанцію та скоїв зіткнення з автомобілем Geely д/н НОМЕР_2, який внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Фольксваген пасат, д/н НОМЕР_3, чим була спричинена матеріальна шкода та порушені вимоги п. 13.1 ПДР України.

Відповідно до Постанови Ленінського районного суду м. Харкова, № 3-2652/10 від 21.05.2010р. було вставлено, що водій ОСОБА_1 порушив ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вина ОСОБА_1 встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_1 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).

Автотранспортний засіб Geely д/н НОМЕР_2, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований компанією позивача відповідно до Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № РК086/000/0115711 від 19.05.2009р. Одним із страхових випадків за договором є «пошкодження, знищення транспортного засобу внаслідок ДТП»(відповідно до Розділу 5 Договору).

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 4220 від 02.06.2010р. розмір вартості відновлюваного ремонту, з урахуванням зносу, автомобіля Geely д/н НОМЕР_2 в результаті ДТП складає 12736,60 грн.

Враховуючи викладене, на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 08.09.2008р. позивачем було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування в розмірі 7421,69 грн. (страховий акт № 16/2010 від 05.07.2010р.).

Позивач перерахував страхувальнику за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № РК086/000/0115711 від 19.05.2009р. суму в розмірі 7421,69 грн., що підтверджено належним чином завіреною копією платіжного доручення № 323 від 07.07.2010р. (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№86/96-ВР від 07.03.1996р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5949499.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у Відповідача, останній, відповідно до статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»повинен відшкодувати їх у межах встановлених лімітів.

Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5949499 встановлено ліміт відповідальності відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 25500,00 грн.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004р. страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Позивач звертався до відповідача із заявою № 4863 від 05.08.2010р. про відшкодування шкоди в порядку регресу. На доказ направлення заяви позивач надав суду належним чином завірену копію повідомлення про вручення почтового відправлення від 05.08.2010р.

Відповідач залишив претензію № 4863 від 05.08.2010р. без відповіді та належного реагування.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем ЗАЗ-Део, д/н НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.

Відтак, відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Geely д/н НОМЕР_2, в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з положеннями п. 1. ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Ст. 993 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що "до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки".

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з розділу 2 полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5949499 розмір франшизи дорівнює 510,00 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»дія полісу поширюється лише на шкоду спричинену майну потерпілого.

Зважаючи на викладене у позивача переходить право вимоги до відповідача в межах обовязкового ліміту відповідальності страховика за винятком франшизи в розмірі 6911,69 грн. (7421,69 грн. 510,00 грн.).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовна заява підлягає задоволенню частково в розмірі 6911,69 грн. за розрахунком суду.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(08500, Київська область, м. Фастів, площа Перемоги, 1; ідентифікаційний код 20602681) 6911 (шість тисяч девятсот одинадцять) грн. 69 коп. шкоди в порядку регресу, витрати по сплаті державного мита в сумі 95 (девяносто пять) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 219 (двісті девятнадцять) грн. 78 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

СуддяГрєхова О.А.

Повне рішення складено 17.11.2010р.