Рішення № 12292557, 10.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.10 р.                     Справа № 43/195                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання О.О. Перекрестній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури „Лідер Електрик”, м. Запоріжжя

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський дослідно-експериментальний завод”, м. Маріуполь

про стягнення основного боргу в сумі 43308,83грн., індексу інфляції в сумі 3018,62грн., 3% річних в сумі 1196,03грн., неустойки (пеню) в сумі 1859,89грн.

В судовому засіданні приймав участь:

від позивача: Живодьоров В.Л. за довіреністю №1281 від 16.10.2009р.

від відповідача: представник не з’явився

Суд перебував у нарадчій кімнаті 10.11.2010р. з 10:30 год. до 10:45 год.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури „Лідер Електрик”, м. Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський дослідно-експериментальний завод”, м. Маріуполь про стягнення основного боргу в сумі 43308,83грн., індексу інфляції в сумі 3109,57грн., 3% річних в сумі 1196,03грн., неустойки (пені) в сумі 1859,89грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір підряду №07/01-07 від 14.08.2008р., акти виконаних підрядних робіт (типової форми КБ-2в) за серпень 2009р. (від 31.08.2009р.) №1 у сумі 453565,20грн., №3 у сумі 7892,40грн., довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типової форми КБ-3) за серпень 2009р. (від 31.08.2009р.) у сумі 453565,20грн., у сумі 7892,40грн., рахунки-фактури №ЛЕ-0000215 від 14.08.2008р., №ЛЕ-0000193 від 03.08.2009р., податкові накладні №225 від 15.08.2008р., №280 від 21.10.2008р., №151 від 16.07.2009р., №175 від 28.08.2009р., №183 від 31.08.2009р., банківські виписки за 15.08.2008р., 21.10.2008р., 15.07.2009р., 30.09.2009р., 01.10.2009р. та на невиконання відповідачем договірних зобов’язань в частині оплати виконаних робіт.

Ухвалою суду від 19.08.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №43/195.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду Донецької області від 16.09.2010р. справу передано судді Гассій О.В. у зв’язку із знаходженням судді Зубченко І.В. на лікарняному.

Розпорядженням Голови господарського суду Донецької області від 20.09.2010р. передано справу судді Зубченко І.В. у зв’язку з її виходом з лікарняного.

Через канцелярію суду відповідач надав відзив №09/12 від 16.09.2010р., в якому проти позову заперечив, посилаючись на брак в роботі здійсненої позивачем, який був виявлений в процесі експлуатації крану та усувався позивачем з 2009р. по теперішній час.

Відповідач звернувся до суду із заявою №09/289 від 01.11.2010р. щодо розгляду справи судовою колегією.

Судом у задоволенні заяви відмовлено, оскільки, на думку суду, для повного, всебічного і обєктивного розгляду всіх обставин справи достатній теперішній склад суду.

Позивач надав суду пояснення №224 від 10.11.2010р., в яких зазначив, що заперечення відповідача не відповідають дійсності, а також заяву №222 про зменшення суми позовних вимог в зв’язку з коригуванням позовної заяви, згідно якої просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 43308,83грн., індекс інфляції в сумі 3018,62грн.ё3% річних в сумі 1196,03грн., неустойку (пеню) в сумі 1859,89грн.

Відповідно до ч.2 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на викладене, заява позивача приймається судом і справа розглядається з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог.

Позивач в останньому судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням зменшення їх розміру, відповідач у судове засідання не з’явився з невідомих причин.

Під час судового розгляду представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Крім цього, сторонам у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2008р. між ВАТ „Маріупольський дослідно-експериментальний завод” (замовник) та ТОВ Завод низьковольтної апаратури „Лідер Електрик” (підрядник) був укладений договір підряду №07/01-07.

За умовами договору підрядник приймає на себе виконання робіт з комплектації, монтажу та наладці електрообладнання крану мостового електричного Q = 25/5 т. В кількості 2 одиниць (пункт 1.1. договору).

Об`єми робіт, строки їх виконання та вартість визначені договірними цінами (додаток №1) та графіком виконання робіт (додаток №3), які є невідємними частинами договору (пункт 1.2. договору).

Підрядник зобов`язується виготовити та поставити, а замовник – на умовах договору прийняти та оплатити продукцію, найменування, кількість, ціна та вартість, а також строк поставки якої вказані в специфікаціях (додаток №2), які є невід`ємними частинами договору (пункт 1.3. договору).

Пунктом 2.5. договору визначено, що підрядник гарантує якісне виконання робіт у відповідності з технічною документацією по об`єкту робіт. Робота за претензіями здійснюється комісією, яка складається із представників замовника та підрядника, з оформленням відповідного акту та усуненням претензій за рахунок винної сторони.

Згідно пункту 2.7. договору щомісяця сторони підписують акт виконаних робіт, який свідчить про об`єми та вартість виконаних підрядником робіт. Вказаний акт готується підрядником та передається на підпис замовнику. Замовник зобов`язується протягом двох робочих днів з моменту отримання акту його підписати та повернути підряднику. У разі наявності у замовника достатніх підстав для відмови від підписання акту виконаних робіт він в той же строк повертає підряднику неоформлений акт з додатком письмових заперечень по суті акту.

Сума договору визначається шляхом складання договірних цін (додаток №1) та специфікацій (додаток №2), які є невід`ємними частинами договору (пункт 3.1. договору).

Замовник здійснює передплату в розмірі 100% від вартості матеріалів та 50% від вартості обладнання (пункт 3.2. договору).

Замовник здійснює оплату виконаних робіт на підставі довідки КБ-3 згідно акту виконаних робіт за формою КБ-2в протягом 7 календарних днів з моменту виставлення рахунку та податкової накладної. Оплата здійснюється шляхом перерахування замовником відповідної суми на розрахунковий рахунок підрядника (пункт 3.3. договору).

Відповідно до пункту 5.1. у разі порушення договірних зобов`язань сторона, чиї права порушені, направляє контрагенту відповідну претензію з додатком всіх необхідних документів, розрахунків та т.і.

Пунктом 5.2. договору визначено, що при невиконанні зобовязань з оплати виконаних підрядником робіт, поставленого обладнання та матеріалів замовник сплачує штраф в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно пункту 6.1. договору, він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2009р.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України) та правила поставки (статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України).

Приписами ст.837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплати виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами погоджено всі істотні умови договору та на момент здійснення зобов’язань сторони перебували у договірних відносинах. Договір не визнаний у встановленому порядку недійсним. Докази стосовно визнання його недійсним не надавались господарському суду.

Відповідно до ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Під час дії договору позивачем виконувались прийняті зобов’язання, що підтверджується актами виконаних підрядних робіт (типової форми КБ-2в) за серпень 2009р. (від 31.08.2009р.) №1 у сумі 453565,20грн., №3 у сумі 7892,40грн. та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (типової форми КБ-3) за серпень 2009р. (від 31.08.2009р.) у сумі 453565,20грн., у сумі 7892,40грн.

Вказані довідки та акти підписані представниками сторін з прикладанням печаток юридичних осіб, що є доказом належного виконання позивачем умов договору №07/01-07 від 14.08.2008р. із здійснення підрядних робіт та прийняття робіт відповідачем без претензій щодо їх якості, об‘ємів та вартості у сумі 461457,60грн.

Частиною 3 ст.853 ЦК України встановлено, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником він зобов’язаний негайно повідомити про це підрядника.

В ході судового розгляду відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на, що монтаж електрообладнання позивач здійснював на підставі розробленої ним схеми, яка в подальшому виявилась з браком. Саме брак електросхеми спричинив брак в роботі, здійсненій позивачем, який був виявлений в процесі експлуатації крану.

В підтвердження своїх доводів відповідач надав копії: листів №02-26/1297 від 25.12.2009р., №224-02-пр від 19.02.2010р., №441-04-пр від 14.04.2010р., №475-04-пр від 21.04.2010р., №3104-ГИ від 31.04.2010р., №7219-6995/4015 від 03.09.2010р., №3450-6995/4015 від 20.05.2010р., №5585-6995/4015 від 16.07.2010р., №965-08-пр від 02.08.2010р., акту від 01.02.2010р. перевірки технічного стану обладнання МНВП „Елекран” м. Одеса, акту №1 від 01.03.2010р. про скриті недоліки продукції виробничо-технічного призначення за якістю, протоколу від 22.06.2010р. технічної наради з питання виходу з ладу приборів безпеки ПЗК-10 на мостових кранів КМЕ-25/5-22.0-Q4-УК (зав.№4 та №5).

Як встановлено судом, перелічені вище документи, зокрема, протокол від 22.06.2010р. технічної наради з питання виходу з ладу приборів безпеки ПЗК-10 на мостових кранів КМЕ-25/5-22.0-Q4-УК (зав.№4 та №5), який складений при участі представника позивача, свідчать про те, що схема управління кранами №№ 27, 28 недопрацьована та усунення цього недоліку покладено на обох сторін договору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 ГПК України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст.33 ГПК України доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Відповідачем до матеріалів справи не подано двостороннього акту, передбаченого пунктом 2.5. договору, в якому би сторони визначили особу з вини, якої виникли недоліки, перелік недоліків та дій з їх усунення, вартість робіт з усунення недоліків.

Отже, наразі, в матеріалах справи відсутні належні докази невідповідності робіт, виконаних позивачем умовам, укладеного між сторонами договору та технічній документації за об’єктом робіт.

Відомостей щодо позбавлення відповідача можливості подати будь-які докази, що спростовують висновок суду матеріали справи не містять.

Між тим, слід зауважити, що відповідач не обмежений у праві звернутися до суду з позовом про відшкодування позивачем збитків, спричинених недоліками, виявленими відповідачем при експлуатації укомплектованого, змонтованого та налагодженого позивачем обладнання.

Відповідно до вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зі змісту ч.1 ст.854 ЦК України вбачається, що обов’язок замовника здійснити повний розрахунок за виконані підрядні роботи покладений у залежність від належності виконання робіт підрядником та остаточної здачі роботи.

Строки виконання зобов’язань з оплати виконаних робіт сторони погодили у пункті 3.3. договору, згідно з якими строк здійснення повного розрахунку здійснюється на підставі довідок КБ-3, актів КБ-2в та пов’язаний з моментом виставлення відповідачу рахунків та податкових накладних.

Як стверджує позивач, відповідачу були представлені рахунки-фактури №ЛЕ-0000215 від 14.08.2008р., №ЛЕ-0000193 від 03.08.2009р., податкові накладні №225 від 15.08.2008р., №280 від 21.10.2008р., №151 від 16.07.2009р., №175 від 28.08.2009р., №183 від 31.08.2009р., відповідно до яких відповідач частково оплати виконані роботи у сумі 418148,77грн. згідно банківських виписок за 15.08.2008р., 21.10.2008р., 15.07.2009р., 30.09.2009р., 01.10.2009р. Відповідач проти твердження позивача не заперечував.

Враховуючи викладене, відповідач зобов‘язаний був повністю розрахуватися за виконані роботи до 07.09.2009р.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525,526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідач свої зобов’язання, всупереч, умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК та ГК України, належним чином не виконав, на день винесення рішення остаточний розрахунок з позивачем за договором №07/01-07 від 14.08.2008р. не здійснив, внаслідок чого за ним перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 43308,83грн.

Доказів у розумінні ст.ст.33, 36 ГПК України щодо оплати заборгованості у вказаній сумі відповідач до матеріалів справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 43308,83грн. є обґрунтованими та доведеними належним чином.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань – порушення строків оплати, позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення: 3% річних у сумі 1196,03грн. за 08.09.2009р. по 09.08.2010р., інфляційні втрати у сумі 3018,62грн., за вересень 2009р. по липень 2010р., пеню у сумі 1859,89грн. на підставі пункту 5.2. договору, з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення, у період з 08.09.2009р. по 09.08.2010р.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються ГК України.

Так, ГК називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 2 ст.549 ЦК України особливістю штрафу визнає те, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Частина 3 ст.549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Встановлений в пункті 5.2. договору штраф підпадає під визначення пені, яке наводяться в ч.3 ст.549 ЦК України, а не штрафу, як помилково визначено сторонами. Останнє не є підставою для висновку про те, що відповідна умова договору є недійсною та відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Суд вважає наданий позивачем розрахунок пені невірним з наступних підстав.

Згідно п.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що порушення зобов’язань з повного розрахунку за договором №07/01-07 від 14.08.2008р. виникло у відповідача з 08.09.2009р. нарахування пені припинилось 08.03.2010р.

За розрахунком суду, який є арифметично вірним, розмір пені складає 4426,99грн. Однак, оскільки позивачем пред’явлено до стягнення пеню у сумі 1859,89грн. та через обмеженість суду щодо вирішення справи внаслідок обмеженості предмету спору та відсутності клопотання поданого згідно ч.2 ст.83 ГПК України, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у сумі 1859,89грн.

Судом перевірено вимоги позивача стосовно стягнення інфляційний втрат, 3% річних та встановлено, що зазначений порядок нарахування заявлених сум відповідає вимогам чинного законодавства України щодо порядку їх розрахунку. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 3018,62грн., 3% річних в сумі 1196,03грн.

Згідно до приписів ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.525, 526, 530, 534, 549, 611, 612, 625, 837, 853, 854, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст.1, 4, 22, 32-34, 36, 43, 44, 48, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури „Лідер Електрик”, м. Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський дослідно-експериментальний завод”, м. Маріуполь про стягнення основного боргу в сумі 43308,83грн., індексу інфляції в сумі 3018,62грн., 3% річних в сумі 1196,03грн., неустойки (пені) в сумі 1859,89грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський дослідно-експериментальний завод” (87528, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Карла-Лібнехта, 105; ідентифікаційний код 00645211; р/р 26003188579011 в Маріупольській філії КБ „Приватбанк”, МФО 335429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури „Лідер Електрик” (69041, м. Запоріжжя, вул. Вавілова, 19/15; ідентифікаційний код 35036863; р/р 26008318448931 в ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Донецьк) основний борг в сумі 43308,83грн., індекс інфляції в сумі 3018,62грн., 3% річних в сумі 1196,03грн., пеню в сумі 1859,89грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 493,76грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,53грн.

Наказ на примусове виконання рішення видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя