Рішення № 12292548, 11.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.11.10 р.                     Справа № 10/143                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Державного підприємства „Вугілля України” м. Київ в особі філії „Донецьквуглезбут” м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства “Добропіллявугілля” м.Добропілля, Донецької області

за участю третьої особи на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська” м.Белицьке

про стягнення 26402,45грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Загнітко Я.А.- предст. за дов. №22-12/48-Д від 22.12.2009р.

від відповідача: Косенко С.В.- за дов. №1/1515 від 27.08.2010р.

від третьої особи: Боброва Г.Ю.- за дов. №б/н від 11.01.2010р.

Суть спору:

Позивач, Державне підприємство „Вугілля України” м. Київ в особі філії „Донецьквуглезбут” м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Добропіллявугілля” м.Добропілля, Донецької області про стягнення суми у розмірі 26 402,45грн.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки № 40-01/2-К-3у від 01.06.2005р., додаткову угоду №пр-06 від 28.12.2006р. до договору, договір №4-01/1-П від 28.01.2004р, квитанції про приймання вантажу №№49150435, 49151242, 41318482, 41318481, акт про відбір проби №297, акт про фактичну якість №297, відомості плати за користування вагонами №2701107, накопичувальні картки №310170, 270159, лист №147 від 25.01.2007р., акт зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 17 697,65грн. від 19.06.2009р., рішення господарського суду м.Києва по справ №52/66, правовстановлюючі документи тощо.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 14.09.2010р., у зв’язку з переведенням судді Приходько І.В. до іншого суду справу №10/143 за позовом Державного підприємства „Вугілля України” м. Київ в особі філії „Донецьквуглезбут” м. Донецьк до Державного підприємства „Добропіллявугілля” м. Добропілля про стягнення 26 402,45грн. передано на розгляд судді Лейбі М.О.

06.10.2010р. відповідач надав суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, посилаючись на ненадання позивачем документів, які підтверджують, що відвантажене вугілля було власністю ДП „Добропіллявугілля”.

Також відповідач посилається на те, що акт відбору проб складений на Ладижинській ТЕС не підписаний представником ЦЗФ “Октябрська”. Крім того, у акті зазначено, що вантажовідправник ЦЗФ “Октябрська” є виробничим об’єднанням ДП „Добропіллявугілля”, однак це твердження не відповідає дійсності, оскільки ЦЗФ «Октябрська” є окремою юридичною особою ВАТ і не входить до складу ДП „Добропіллявугілля”.

Відповідач зазначив, що позивачем не доведено, що спірне вугілля постачалося за договором №40-01/2-К-3у від 01.06.2005р. та має будь-яке відношення до ДП „Добропіллявугілля”.

Відзив судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 06.10.2010р. до участі у справі №10/143 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача було залучено Відкрите акціонерне товариство “Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська” м.Білицьке.

11.10.2010р. позивач надав суду лист №418-юр від 08.10.2010р., в якому просить суд залучити до матеріалів справи письмові пояснення №417-юр, копію посвідчення якості вугілля від 16.01.2007р. згідно договору №40-01/2К та докази направлення копії позову з додатком на адресу ВАТ ЦЗФ “Октябрська”.

В поясненнях №417-юр від 08.10.2010р. позивач зазначив, що на виконання умов договору поставки вугілля у січні 2007р. відповідач відвантажив вагони за квитанціями про приймання вантажу: №№ 49151242 (спірний вагон №№ 67186205, 60363363), 49150435 (вагон № 66711524) вугілля марки ГСШ клас 0-13.

Підтвердженням факту постачання вугільної продукції ДП “Добропіллявугілля” є те, що у посвідченні якості від 16.01.2007р., окрім даних про вологість, золу, вихід летючих речовин на зворотному боці зазначено дані щодо номерів залізничних накладних, вагонів та відповідна приналежність вугілля, а саме (власність ДП “Добропіллявугілля” для ДП “Вугілля України” договір № 40-01/2К от 01.06.2005р. ш. Білицька, Платник “Вугілля України”); у акті про фактичну якість № 297 від 24.01.2007р. комісія у складі: Жеголова Н.В, Пущалівської О.Т., Деркача Т.О., Копишенка Н.Ю. надали результати аналізу продукції, поставленої ДП “Добропіллявугілля”. На зворотному боці акту вказано: постачання по договору № 40-01/2К від 01.06.2005р. Виклику постачальника до лабораторії вантажоотримувача не було, у зв'язку з тим, що ЦЗФ “Октябрська” 25.01.2007р. надала лист № 147 про гарантування прийняття вагонів № 66711524, 67186205, 60363363 у добровільному порядку та без жодних заперечень.

Лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

20.10.2010р. від позивача на адресу господарського суду надійшли пояснення щодо виклику представника, в яких позивач зазначив, що відповідно до п.16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення по якості №П-7 при визначенні невідповідної якості продукції, що надійшла, вантажоотримувач зобов’язаний викликати вантажовідправника продукції, що підтверджується телеграмами виклику.

Пояснення судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

20.10.2010р. на адресу суду від третьої особи, ВАТ “Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська” надійшла телеграма, в якій третя особа просить суд відкласти розгляд справи, у зв’язку з участю представника у іншому судовому засіданні.

Телеграма судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

11.11.2010р. третя особа, ВАТ ЦЗФ “Октябрська” надала суду письмові пояснення №1534 від 10.11.2010р. в яких зазначає, що ВАТ ЦЗФ “Октябрська” не є зобов’язаною стороною за договором поставки №40-01/2-К-3у від 01.06.2005р., укладеного між ДП “Добропіллявугілля” та ДП “Вугілля України”, тому підстав для виникнення господарських зобов’язань на підставі договору, правочину не має.

Пояснення судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Також, 11.11.2010р. третя особа, ВАТ ЦЗФ “Октябрська” надала суду письмові пояснення №1533 від 10.11.2010р. в яких зазначає, що із довіреності від 22.06.2010р. не вбачається надання особі, яка підписала позовну заяву право її підписувати.

Пояснення судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з необхідністю представлення додаткових документів.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2005р. між Державним підприємством “Вугілля України” ( за договором покупець, далі-позивач) та Державним підприємством “Добропіллявугілля” (за договором-постачальник, далі-відповідач) був укладений договір поставки №40-01/2-К-3у, згідно з пунктом 1.1, якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля кам’яне енергетичне марочного складу ГСШ-0-13, ДГСШ 0-13 українського походження (далі-вугілля).

Умови поставки сторони визначили розділом 2 договору.

Відповідно до п.2.1 поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом у відкритих піввагонах за погодженим графіком.

Пункт 2.2 встановлює, що датою поставки вугілля є дата підписання акту приймання-передавання, який повинен бути підписаний сторонами не пізніше останньої дати узгодженого періоду поставки.

Розділом 4 договору сторони визначили права та обов’язки сторін.

Так, згідно п.4.5. постачальник зобов’язався поставити вугілля з характеристиками якості, узгодженими сторонами та надати покупцю сертифікати якості на вугілля, яке постачається.

Пунктом 4.7.1 передбачено, що постачальник зобов’язаний надати покупцю повідомлення про відвантаження, в якому повинна бути вказана кількість вугілля, відвантаженого за попередню добу, найменування шахти та/або ЦЗФ.

Відповідно до п.5.1 договору, приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.65р. №П-6 та від 25.04.66р. №П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам’яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань”, ГТР 34.09.110-2003 “вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи. Методичні вказівки.” ГДК 34.09.101-2003 “Методичні вказівки по обліку палива на електростанціях”, ДСТУ 4083-2002 “Вугілля кам’яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях”, та/або іншими нормативними актами України, ГКД, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору.

У випадку, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії Вантажоотримувача мають розбіжності між показниками якості Постачальника, покупець протягом 1-го робочого дня з моменту отримання результатів від Вантажоотримувача направляє виклик Постачальнику, який зобов’язаний прибути до вантажоотримувача на протязі 24 год. з моменту отримання повідомлення (п.5.3 договору).

Пунктом 5.5 договору встановлено, що у разі поставки вугілля, показники якості якого виходять за межі граничнодопустимих, покупець має право таке вугілля до поставки не зараховувати і не оплачувати, про що повідомить постачальника. Якщо представник постачальника не вивезе вугілля протягом 72 годин з моменту повідомлення, покупець (або ТЕС Вантажоотримувач) може його прийняти на умовах передбачених п.3.3 та п.5.10.1 договору, а також постачальник зобов’язаний компенсувати вісі витрати ТЕС Вантажоотримувача та покупця, пов’язані з поставкою неякісного вугілля.

Розділом 6 сторони визначили порядок розрахунків. Датою оплати вугілля є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника (п.6.4). Оплата вартості послуг по перевезенню вугілля здійснюється покупцем (п.6.6).

Відповідно до п.9.5 договору, вказаний договір діє до 31.12.2005р. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну договору залишаються невиконаними договірні зобов’язання, дія договору продовжується до повного виконання договірних зобов’язань (п.9.6). У випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить письмово іншій стороні про намір припинення цього договору, договір вважається пролонгованим (продовженим на той самий строк і на тих самих умовах).

Договір поставки №40-01/2-К від 01.06.2005р. підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Додатковою угодою №пр/06 від 28.12.2006р. до договору поставки №40-01/2-К від 01.06.2005р. сторони продовжили термін дії договору поставки №40-01/2-К від 01.06.2005р. до 31.12.2007р.

Додаткова угода №пр/06 від 28.12.2006р. є невід’ємною частиною договору поставки №40-01/2-К від 01.06.2005р., підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин сторони перебували у договірних відносинах.

На виконання умов договору поставки №40-01/2-К-3у від 01.06.2005р. відповідач відвантажив вагони за квитанціями про приймання вантажу №№49151242 (спірний вагон №67186205, 60363363), 49150435 (вагон №66711524) вугілля марки ГСШ клас 0-13.

Вантажоотримувачем зазначеної продукції є Ладижинська ТЕС ВАТ “Західенерго”, згідно договору поставки укладеного між ДП “Вугілля України” та ВАТ “Західенерго” за договором № 4-01/1-П від 28.01.2004р. (Договір 2).

При прийманні вугілля за якістю на Ладижинської ТЕС було встановлено, що показник зольності вказаного вугілля склав 36,28%, що значно перевищив максимальний показник допустимого діапазону значень, що підтверджується актом відбору проби №297 від 23.01.2007р. та актом про фактичну якість №297 від 24.01.2007р.

У посвідченні якості від 16.01.2007р., окрім даних про вологість, золу, вихід летючих речовин зазначено дані щодо номерів залізничних накладних, вагонів та відповідна приналежність вугілля, а саме (власність ДП “Добропіллявугілля” для ДП “Вугілля України” договір № 40-01/2К от 01.06.2005р. ш. Білицька, Платник “Вугілля України”); у акті про фактичну якість № 297 від 24.01.2007р. комісія у складі: Жеголова Н.В, Пущалівської О.Т., Деркача Т.О., Копишенка Н.Ю. надали результати аналізу продукції, поставленої ДП “Добропіллявугілля”. В акті вказано: постачання по договору № 40-01/2К від 01.06.2005р.

У зв’язку з перевищенням встановлених Договором гранично допустимих показників якості ВАТ ЦЗФ “Октябрьска” листом №147 від 25.01.2007р. гарантувала прийняття спірних вагонів назад.

Вугілля було повернуто Вантажовідправнику, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№41318481, 41318482 виданими залізничною станцією Ладижин Одеської залізниці.

У зв’язку з поставкою вугілля з перевищенням гранично допустимих критеріїв його якості, ВАТ “Західенерго” були завдані збитки на загальну суму 17405,59грн., а саме: ВАТ “Західенерго” сплатило залізниці витрати на провізну плату з перевезень повернутого вугілля у сумі з урахуванням ПДВ 8704,80грн., плату за користування вагонами за час простою вагонів у сумі з урахуванням ПДВ 7143,60грн., плату за оформлення документів на відправлення вантажу у сумі з урахуванням ПДВ 1557,19грн.

В свою чергу, ВАТ “Західенерго”, як вантажоотримувач, звернувся до господарського суду м. Києва про стягнення з ДП “Вугілля України” збитків за провізну плату з перевезень повернутого неякісного вугілля від станції Ладижин Одеської залізниці

до станції Ординська Донецької залізниці згідно договору поставки № 4-01/1-П від 28.01.2004р.

Рішенням господарського суду м.Києва від 03.09.2008р. по справі №52/66, з Державного підприємства “Вугілля України” на користь Відкритого акціонерного товариства “Західенерго” було стягнуто завданих збитків 17 405,59грн., 174,06грн.-витрат по сплаті державного мита та 118,00грн.- витрат на інформаційне – технічне забезпечення, а всього 17697,65грн.

На виконання рішення суду між ДП “Вугілля України” та ВАТ “Західенерго” 19.06.2009р. було підписано Акт зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 17697,65грн.

Позивач, ДП “Вугілля України” не отримавши у власність від відповідача ДП “Добропіллявугілля” вугілля понесло безпідставні додаткові витрати, оскільки оплатило вартість перевезення вугілля від Вантажовідправника до Вантажоотримувача кошти у розмірі з урахуванням ПДВ 8704,80грн., що підтверджується квитанціями про приймання вантажу.

23.03.2007р. позивач звернувся до відповідача з претензією №23-03-07/2, в якій вимагав від останнього відшкодувати збитки у розмірі 8704,80грн., які були понесені позивачем, у зв’язку з оплатою вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача.

21.05.2007р. позивач, звернувся до відповідача з претензією №21-05-07/3 від 21.05.2007р. з вимогою компенсувати суму 17 405,60грн. В претензії позивач зазначив, що у зв’язку з поставкою неякісного вугілля, а саме невідповідністю показників зольності, який був відвантажений відповідно договору №40-01/2-К від 01.06.2005р. Ладижинська ТЕС ВАТ “Західенерго” власними коштами оплатила вартість користування вагонами і додаткових дій, пов’язаних з цим в сумі 17405,60грн., на підставі чого, висунула відповідні вимоги до ДП “Вугілля України”.

Проте відповідач зазначені в претензіях суми не сплатив.

          Таким чином позивач вважає, що у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № №40-01/2-К-3у від 01.06.2005р., позивач зазнав збитків на суму 26402,45грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянув матеріали справи, представлені документи, заслухав пояснення уповноважених представників сторін, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.5.1 договору, приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.65р. №П-6 та від 25.04.66р. №П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам’яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань”, ГТР 34.09.110-2003 “вхідний контроль палива та ТЕС та організація претензійної роботи. Методичні вказівки.” ГДК 34.09.101-2003 “Методичні вказівки по обліку палива на електростанціях”, ДСТУ 4083-2002 “Вугілля кам”яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях”, та/або іншими нормативними актами України, ГКД, прийнятими щодо

цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що у разі поставки вугілля, показники якості якого виходять за межі граничнодопустимих, покупець має право таке вугілля до поставки не зараховувати і не оплачувати, про що повідомить постачальника. Якщо представник постачальника не вивезе вугілля протягом 72 годин з моменту повідомлення, покупець (або ТЕС Вантажоотримувач) може його прийняти на умовах передбачених п.3.3 та п.5.10.1 договору, а також постачальник зобов’язаний компенсувати вісі витрати ТЕС Вантажоотримувача та покупця, пов’язані з поставкою неякісного вугілля.

З матеріалів справи вбачається, що при прийманні вугілля за якістю на Ладижинської ТЕС було встановлено, що показник зольності вказаного вугілля склав 36,28%, що значно перевищував максимальний показник допустимого діапазону значень, що підтверджується актом відбору проби №297 від 23.01.2007р. та актом про фактичну якість №297 від 24.01.2007р.

Вугілля було повернуто Вантажовідправнику, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№41318481, 41318482 виданими залізничною станцією Ладижин Одеської залізниці.

Поставкою вугілля з перевищенням гранично допустимих критеріїв якості ВАТ Західенерго було завдано збитки на суму 17405,59грн.

Факт поставки неякісного вугілля та завдання збитків встановлений рішенням господарського суду м.Києва від 24.09.2008р. по справі №52/66.

Означене Рішення в порядку статей 85 ГПК України набрало законної сили. Норми статті 124 Конституції України визначають обов’язковість виконання усіма суб’єктами прав судового рішення у справі №52/66. Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг” проти України”, а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії” встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду, тому суд вважає безсумнівним факт, поставки неякісного вугілля у спірних вагонах та завдання збитків - причому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які знімають необхідність додаткового доведення зазначених обставин.

На виконання рішення суду між ДП “Вугілля України” та ВАТ “Західенерго” 19.06.2009р. було підписано Акт зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 17697,65грн.

Крім того, ДП “Вугілля України” не отримавши у власність від відповідача ДП “Добропіллявугілля” вугілля понесло безпідставні додаткові витрати, оскільки оплатило вартість перевезення вугілля від Вантажовідправника до Вантажоотримувача кошти у розмірі з урахуванням ПДВ 8704,80грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку збитків, витрати складаються з:

-          17 697,65грн. з ПДВ – збитки, сплачені ДП “Вугілля України” ВАТ “Західенерго” за рішенням господарського суду м.Києва;

-          8 704,80грн.- вартість залізничного тарифу, сплаченого ДП “Вугілля України” за перевезення вугілля до Ладижинської ТЕС.

З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку з поставкою вугільної продукції, якість якої не відповідала показникам зазначеним в посвідченнях про якість, ДП “Вугілля України” зазнало збитків на загальну суму 26 402,45грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п.6.4) п.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Разом з цим, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки. При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Пунктом 1 ст.224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, в тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення збитків, суд виходить з того, що складовою збитків є наявність збитків, протиправна поведінка боржника, причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками.

Таким чином, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме –наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв’язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 623 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 26402,45грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не доведено, що спірне вугілля було поставлене саме ДП „Добропіллявугілля” по договору № 40-01/2К от 01.06.2005р., оскільки з матеріалів справи вбачається, що у посвідченні якості від 16.01.2007р., окрім даних про вологість, золу, вихід летючих речовин зазначено дані щодо номерів залізничних накладних, вагонів та відповідна приналежність вугілля, а саме (власність ДП “Добропіллявугілля” для ДП “Вугілля України” договір № 40-01/2К от 01.06.2005р. ш. Білицька, Платник “Вугілля України”); у акті про фактичну якість № 297 від 24.01.2007р. комісія у складі: Жеголова Н.В, Пущалівської О.Т., Деркача Т.О., Копишенка Н.Ю. надали результати аналізу продукції, поставленої ДП “Добропіллявугілля”. В акті вказано: постачання по договору № 40-01/2К від 01.06.2005р.

          Також є безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем п.5.3 договору № 40-01/2К от 01.06.2005р. щодо обов’язкового виклику представника постачальника у разі виявлення розбіжностей між показниками якості Постачальника та показниками якості вугілля, визначених в лабораторії Вантажоотримувача, оскільки судом встановлено, що ВАТ „Західенерго” керувалось п.16 Інструкції №П7, якою визначено, що при виявленні невідповідності якості продукції, що надійшла, вантажоотримувач зобов’язаний викликати вантажовідправника продукції, що підтверджується згодою вантажовідправника – третьої особи на прийняття спірних вагонів назад.

Крім того факт поставки неякісного вугілля у спірних вагонах встановлений рішенням господарського суду м.Києва від 24.09.2008р. по справі №52/66.

Судом також не приймаються до уваги твердження третьої особи щодо відсутності повноважень у особи, яка підписала позовну заяву на вчинення таких дій, оскільки вказані твердження спростовуються матеріалами справи, є безпідставними та юридично неспроможними.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.22, 526, 527, 610, 623, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.67, 193, 224, 225, 228 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 27, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Державного підприємства „Вугілля України” м. Київ в особі філії „Донецьквуглезбут” м. Донецьк до Державного підприємства “Добропіллявугілля” м.Добропілля, Донецької області про стягнення збитків у розмірі 26 402,45грн., задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Добропіллявугілля” м.Добропілля, Донецької області (85000, Донецька область, м.Добропілля, пр-т.Шевченко, 2, ЄДРПОУ 32186934) на користь Державного підприємства “Вугілля України” (01601, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 32709929) в особі філії “Донецьквуглезбут” м.Донецьк, (83050, м.Донецьк, пр-т Богдана Хмельницького, 69, ЄДРПОУ 35210979) збитки у розмірі 26 402,45грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 264,03грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 11.11.2010р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2010р.

Суддя