Рішення № 12292179, 16.11.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.11.10р.Справа № 18/234-10 За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія

"Укртранслізинг", м. Київ

про визнання недійсним положень договору фінансового сублізингу

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: Ігнатов А.О. дов. від 01.01 2010 року

від відповідача: Зонтов Ю.В. дов. від 01.05.10р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" у якому просить:

- визнати недійсним п.1.8 договору фінансового сублізингу №ПР/П-072643/НЮ від 18.09.2007 в частині того, що "в лізинговий платіж входять суми, скориговані на Коефіцієнт коригування (К)";

- визнати недійсним п.1.9 договору фінансового сублізингу №ПР/П-072643/НЮ від 18.09.2007 ;

- визнати недійсним п.3.2 договору фінансового сублізингу №ПР/П-072643/НЮ від 18.09.2007 в частині того, що "величина лізингових платежів розраховується згідно з пунктами 1.8, 1.9 цього договору";

- визнати недійсним п.3.3 договору фінансового сублізингу №ПР/П-072643/НЮ від 18.09.2007 в частині того, що "лізингові платежі мають бути скоригованими на коефіцієнт прив'язки до курсу долара США (К) сумами лізингових платежів".

Позовні вимоги мотивовані тим, що п.1.9 спірного договору визначено, що коефіцієнт коригування - розрахункова величина, одержувана з відношення К = "Курс2"/"Курс1", де "Курс1" - курс встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору; "Курс2" - курс встановлений для одного долара США на день, коли фактично здійснюється платіж. Позивач зазначає, що з аналізу положень п.п.1.8, 1.9, 3.2, 3.3 договору випливає, що в ньому передбачена формула відповідно до якої визначається лише можливість валютного корегування лізингового платежу, однак не визначено механізму, порядку такого корегування. Таким чином, фактичне недосягнення сторонами згоди з істотної умови - здійснення валютного корегування лізингового платежу та розмір лізингового платежу (ціна договору) є підставою для констатації факту неукладеності положень спірного договору щодо здійснення валютного корегування лізингового платежу. Позивач зазначає, що спірні положення договору (п.п.1.8, 1.9. 3.2, 3.3) в частині здійснення валютного корегування змінюють ціну договору, як істотну умову, що є порушенням ст.ст. 632, 651, 691, 712, 762 Цивільного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що відповідна умова ("валюта договору - гривня з прив'язкою до доларового еквівалента до курсу НБУ") значилась відповідачем у конкурсних пропозиціях, які розглянуті та погоджені (акцептовані) позивачем, саме виходячи з цієї умови позивачем, для виконання умов договору, було знайдено компанію, яка здійснила закупівлю необхідної техніки за грошові кошти отримані в кредит. Відповідач зазначає, що при зміні курсу гривні до долара США позивач з 22.05.2008 року по 21.10.2008 року позивач чітко розумів поняття "корегування" та механізм застосування коефіцієнта корегування (К) при розрахунках з відповідачем, оскільки зменшував лізингові платежі, передбачені графіками. Відповідач зазначає, що відповідно до умов договору фінансового лізингу №163-ФЛ від 09.08.2007 року, на підставі якого відповідач набув право виступати стороною спірного договору, лізингові платежі здійснюються з урахуванням коефіцієнту корегування, що також підтверджує необґрунтованість позиції позивача.

У судовому засіданні оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

18 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (сублізингодавець) (на час розгляду справи - Публічне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг") та Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (сублізингоодержувач) було укладено договір фінансового сублізингу №ПР/П-072643/НЮ, відповідно до п.1.1 якого предмет лізингу - вагон-дефектоскоп ВД-1МТ5К, який виготовлено згідно з ТУ 4276-062-35234875-05 і специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (додаток №1) та відповідно до встановлених сублізингоодержувачем технічних вимог, визначених додатком №2, який є невід'ємною частиною договору, та отриманий раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу, передається сублізингодавцем в строкове платне володіння і користування (далі - сублізинг) сублізингоодержувачу на умовах, визначених цим договором з відома і дозволу лізингодавця. Загальна кількість предмета лізингу за цим договором визначена в додатку №1.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами всіх зобов'язань, передбачених даним договором (п.12.1 договору).

Відповідно до п.1.8 договору лізинговий платіж - сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню сублізингодавцю в день розрахунку, відповідно до графіку нарахування платежів. В лізинговий платіж входять суми, скориговані на коефіцієнт коригування (К) і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди сублізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, сплачувані відносно предмета лізингу сублізингодавцем, інші витрати тощо.

Коефіцієнт коригування - розрахункова величина, одержана з відношення: К = "Курс2" / "Курс1", де "Курс1" - курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору; "Курс2" - курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж (п.1.9 договору).

Відповідно до п.3.1 договору вартість предмета лізингу за договором складає 10 542 500,00 грн., крім того ПДВ 2 108 500, 00грн., а всього 12 651 000,00 грн.

Загальна ціна цього договору визначається виходячи з підписаного сторонами графіку нарахування платежів, який узгоджується та підписується сторонами та є його невід'ємною частиною. Графік нарахування платежів розраховується, виходячи з винагороди сублізингодавця, визначеної сторонами у розмірі 17% річних від вартості предмета лізингу та сплати сублізингоодержувачем авансового платежу протягом 5 робочих днів з дати підписання цього договору у розмірі 20 % від вартості предмета лізингу. Величина лізингових платежів, що підлягає оплаті, зафіксована в графіку до цього договору і розраховується згідно з пунктами 1.8, 1.9 цього договору (п. 3.2 договору).

Сторонами узгоджений та підписаний базовий графік сплати лізингових платежів за 1 вагон-дефектоскоп ВД-1МТ5К у період з вересня 2007 року по листопад 2014 року (а.с. 31-32).

Відповідно до п.3.3 договору лізингові платежі за користування предметом лізингу по графіку здійснюються сублізингоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 10 (десятого) числа поточного місця, відповідно до графіка і мають бути скоригованими на коефіцієнт коригування (К) сумами лізингових платежів. У випадку переплати чергового лізингового платежу, сума переплати зараховується в рахунок наступного лізингового платежу.

Не погоджуючись зі змістом пунктів 1.8, 1.9, 3.2, 3.3 договору, позивач просить визнати їх недійсними, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Зважаючи на підстави визнання недійсними пунктів 1.8, 1.9, 3.2, 3.3 договору, наведені позивачем в позовній заяві, суд не погоджується з доводами позивача та дійшов висновку про необґрунтованість вимоги про визнання пунктів договору недійсними, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Згідно ч.1-ч.3, ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про фінансовий лізинг" сублізинг - це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, договором, на підставі якого сублізингоодержувач набув право виступати стороною договору фінансового сублізингу №ПР/П-072643/НЮ від 18.09.2007 року, є договір фінансового лізингу №163 від 09 серпня 2007 року.

Відповідно до змісту ст. 7 Господарського кодексу України, ст. 4 Цивільного кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Тобто, відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України допускається лише визначення еквіваленту зобов'язання у іноземній валюті, а не сплата нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню у національній валюті.

Відповідно до ст. 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Згідно ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Чинне законодавство України не встановлює перешкод для визначення сторонами господарського обороту грошових еквівалентів зобов’язань в іноземній валюті, що не є тотожнім визначення ціни в договорі чи навіть безпосередньому вираженню грошового зобов’язання. Така можливість передбачена ст. 524 Цивільного кодексу України.

Таким чином, сторони зобов’язання наділені правом визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, що однак не спростовує вимогу виконання такого зобов’язання виключно в гривнях. При цьому сума зобов’язання при його виконанні визначається за офіційним курсом іноземної валюти на день платежу, що визначено у статті 533 Цивільного кодексу України.

Суд вважає безпідставними посилання позивача на необхідність додаткових узгоджень ціни позову відповідно до п. 15.2 договору.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці, а саме зміна курсу гривні по відношенню до долара США, прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

Як вбачається, сторонами підписаний базовий графік сплати лізингових платежів по договору, п.1.8 та п.1.9 договору визначено поняття лізинговий платіж, до якого входить коефіцієнт коригування та формулу, за якою визначається розрахункова величина (коефіцієнт коригування), порядок проведення лізингових платежів та їх остаточний розмір встановлено п.3.2, 3.3 договору.

Отже, при укладенні договору фінансового сублізингу були погоджені умови визначення ціни і вартості переданого в лізинг майна, загальної суми договору, способу визначення розміру та порядку сплати лізингових платежів. При цьому визначена в договорі вартість переданого в лізинг майна є базовою для розрахунку лізингових платежів, спосіб визначення розміру яких встановлений у п.3.2 договору.

Суд відхиляє посилання на те, що сплата валютного коригування лізингового платежу суперечить вимогам ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", оскільки умовами договору сублізингу сторонами був погоджений специфічний порядок розрахунків, який передбачає проведення коригування усіх лізингових платежів, які будуть перераховані сублізингоодержувачем саме на час здійснення відповідних розрахунків.

За викладеного, суд не вбачає підстав для визнання недійсним в частині п.п. 1.8, 1.9, 3.2, 3.3 договору сублізингу №ПР/П-072643/НЮ від 18.09.2007.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

СуддяВ.І. Петрова Повне рішення складено 15.11.2010 року