Рішення № 122918849, 11.11.2024, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/5309/24

2-а/703/30/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання незаконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вищевказаним позовом, в якому визнати незаконною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №1068 від 10 вересня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22 травня 2024 року позивач повідомив відповідача про законну причину нез`явлення. Як зазначено в оскаржуваній постанові, позивач отримав повістку 22 травня 2024 року у той же день повідомленням від 22 травня 2024 року письмово повідомив відповідача про неможливість з`явитися 24 травня 2024 року за станом свого здоров`я. Вказує, що медичні документи були надані попередніми повідомленнями від 18 квітня 2024 року та від 21 травня 2024 року. Також, з приводу бездіяльності та не легітимності відповідача була подана заява про можливе вчинення кримінального правопорушення від 12 квітня 2024 року до поліції. З визначеного, на думку позивача, вбачається системне порушення відповідачем його права на лікуватися, повістку отримав після силового незаконного викрадення. Не планував відвідувати центр комплектування у зв`язку з хворобою.

22 травня 2024 року після того як позивача фактично викрали, доставили до центру комплектування, не отримавши реагування від поліції на подану раніше заяву про можливе кримінальне правопорушення від 12 квітня 2024 року, як наслідок, у зв`язку з загостренням хворобливого психічного стану позивач не пам`ятає, що казав.

Стверджує, що його утримувати з вечора до часу ночі, від стресу левде знайшов дорогу додому і досі відчуває наслідки також спілкування з відповідачем. На нього вчинявся сильний психологічний тиск, незважаючи на те, що він попереджав, що має психічну хворобу, і місяцями треба приходити до попереднього стані після провокацій. Але працівники відповідача не зважали на це. У нього не має на руках зареєстрованих у відповідача клопотань щодо визнання вини і про розгляду справи за його відсутності.

Вказує, що постанова, на його думку, має недостатньо інформації про свідка, оскільки відсутнє повне ім`я і по батькові ОСОБА_2 , ідентифікаційний код, адреса реєстрації, чи є свідок працівником центру комплектування чи ні, щоб розуміти його об`єктивність.

Стверджує, що йому не було роз`яснено змісту ст.63 Конституції України, а також права та обов`язки передбачені ст.268 КУпАП, а також те, що до оскаржуваної постанови не додано жодного доказу та у ній відсутні його записи про те, що він згодний з правопорушенням.

Вказує, що центр комплектування мав можливість отримати із системою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ» його персональні дані про те, чи перебуває він на військовому обліку та про його придатність до військової служби.

Юридична особа з кодом НОМЕР_1 і назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) відсутня. Оскаржувана постанова містить підпис незрозумілої особи ОСОБА_3 і печатку юридичної особи з кодом НОМЕР_1 і назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ). У державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 09732578 перебуває юридична особа « ІНФОРМАЦІЯ_3 »

Отже, відповідач, який має сумнівну легітимність, своїми діями де мотивує потенційного захисника захищати Батьківщину. Склалося враження, що вони наче навмисне роблять усе так, щоб залякати особу, яка б мала хоч який намір мобілізуватися і захищати неньку: викрадають, насильно утримують, чинять психологічний тиск.

Стверджує, що він неодноразово повідомляв відповідача про стан свого здоров`я. Таке незаконне накладення штрафу є посяганням на його честь і гідність, безпідставно збільшить у подальшому його відповідальність у сфері військових відносин.

Ухвалою судді від 03 жовтня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відповідачу встановлено строк для подачі до суду відзиву на позовну заяву.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 262 КАС України не надходило.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до суду не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 2 статті 175 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

Згідно диспозиції ч.1 ст.210 КУпАП (у редакції, чинній з 19 травня 2024 року), адміністративна відповідальність за даною частиною статті настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до диспозиції ч.3 ст.210 КУпАП (у редакції, чинній з 19 травня 2024 року), адміністративна відповідальність за даною частиною статті настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Правила військового обліку визначені у Додатку № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, (далі - Правила) на виконання вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити медичний огляд та лікування в лікувально - профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно ст.235 КУпАП, адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що 10 вересня 2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 полковник ОСОБА_4 , за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ФОП ОСОБА_5 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 21 лютого 2006 року, РНОКПП НОМЕР_3 , виніс постанову №1068 по справі про адміністративного правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.8).

Як вбачається з вищевказаної постанови, начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено: « ОСОБА_1 24.05.2024 року на 09.00 год. не зявився по отриманій ним особи 22 травня 2024 року повістці до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного резерву призовників, військовозобов`язаних, резервістів ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Цим він порушив обов`язок, визначений підпунктом 2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 р. №1487: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів, проходження медичного огляду.

ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення визнав. Пояснив, що хворів та лікувався. Проте, його пояснення є голослівними та не звільняють від виконання обов`язків військовозобов`язаного в особливий період.

ОСОБА_1 заявив клопотання, розгляд справи проводити за його відсутність.

ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП як порушення військовозобов`язаними правил військового обліку, вчинене в особливий період.

Правопорушення було виявлене 10.09.2024 року, коли ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Його винність у вчиненні правопорушення підтверджується: копією розписки про те, що ОСОБА_1 особисто отримав 22.05.2024 року повістку про виклик в ІНФОРМАЦІЯ_7 на 9.00 годину 24.05.2024 року; пояснення свідка ОСОБА_6 про те, що 24.05.204 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Вищевказаною постановою, яка оскаржується позивачем ОСОБА_1 , на останнього накладено адміністративне стягнення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 , останній просить суд визнати незаконною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №1068 від 10 вересня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Судом встановлено, що постановою №1068 від 10 вересня 2024 року по справі про адміністративного правопорушення, на позивача ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, а не за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Разом з тим, враховуючи, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначено номер та дуту оскаржуваної постанови та її копію додано до матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 оскаржується саме постанова №1068 від 10 вересня 2024 року по справі про адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, при цьому відповідачу ІНФОРМАЦІЯ_8 , з огляду на отримання останнім копії позовної заяви з додатками до неї, достовірно було відомо, яка саме позивачем ОСОБА_1 оскаржується постанова.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно ч.5 ст.210 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

В оскаржуваній постанові зазначено, що «Правопорушення було виявлене 10.09.2024 року, коли ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складання протоколу про адміністративне правопорушення».

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у зв`язку з вчиненням позивачем ОСОБА_1 інкримінованого йому відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, відносно позивач ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ст.254 КУпАП, мав бути складений протокол про адміністративне правопорушення, за результатами якого і мала бути винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення.

Однак, доказів складання відповідачем відносно позивача ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП матеріали справи не містять та відповідачем не надано, при цьому уповноважена особа відповідача на такий протокол, як на доказ, передбачений ст.251 КУпАП, вчинення адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові не посилається.

В оскаржуваній постанові уповноважена особа відповідача стверджує, що «Його винність у вчиненні правопорушення підтверджується: копією розписки про те, що ОСОБА_1 особисто отримав 22.05.2024 року повістку про виклик в ІНФОРМАЦІЯ_7 на 9.00 годину 24.05.2024 року; пояснення свідка ОСОБА_6 про те, що 24.05.204 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Однак, відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_7 жодного доказу, у тому числі тих, які зазначені в оскаржуваній постанові, у розпорядження суду не надано.

Згідно приписів частин 1, 2 та 3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, викладеного в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що уповноваженою особою відповідача при винесенні оскаржуваної постанови, всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів не здійснено.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Єдиним доказом вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення, на думку уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 , обов`язків, встановлених підпунктом 2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30 грудня 2022 року №1487. Однак, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

Відповідно до вимог ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п.2 ст.6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст.6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяннями, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем не надано, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, закриттю, що буде відповідати повному та належному захисту прав позивача, який здійснений, відповідно до імперативних приписів ст.286 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжної інструкції №ТМ99-АРМ1-Т01К-08Е4 від 30 вересня 2024 року, позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 605 гривень 60 копійок.

Враховуючи, що позовній вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України, на користь позивач слід стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.8, 9, 62 Конституції України, ст.9, 222, 245, 251, 280 КУпАП, ст.77, 139, 205, 229, 241-246, 255, 286, 288 КАС України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання незаконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову 1068 від 10 вересня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 , по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони у справі:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .

Головуючий Т.В. Ігнатенко