Постанова № 12291759, 10.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м.Харків, вул. Мар'їнська,18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

10.11.2010 р. №2а-9737/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.,

при секретарі судового засідання Островській М.О.,

за участю представників: позивача Галецький І.М., відповідача - Голік С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РезиноДеталь" до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РезиноДеталь", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова від 06.07.2010 р. №0000301800/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перевіряючи ДПС допустили вільне тлумачення вимог діючого законодавства - Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ЦК України, та неповне дослідження документів, які свідчать про наявність товару, який після виконання угод належав підприємству ТОВ "РезиноДеталь".

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача, та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що фахівцем ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "РезиноДеталь" (23001195) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ФОП ОСОБА_3 (НОМЕР_1) за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складений акт №74244/18/23001195 від 24.06.2010 року.

Перевіркою встановлені порушення: п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями - завищено податкового кредиту у сумі 19850,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету за результатами роботи підприємства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року у сумі 19850,00 грн. у тому числі по періодам: за 3-й квартал 2009 року - 12767,00 грн.; за 4-й квартал 2009 року - 7083,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000301800/0 від 06.07.2010 року про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 19850,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7231,70 грн.

Для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) було використано наступні документи:

- установчі документи підприємства ТОВ "РезиноДеталь"

- декларації з ПДВ за перевіряємий період;

- розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за перевіряємий період;

- копії податкових накладних за перевіряємий період;

- копії видаткових накладних за перевіряємий період;

- лист пояснення керівника ТОВ "РезиноДеталь" №5528/10 від 10.06.2010 року.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "РезиноДеталь" існували господарські відносини щодо поставки товарів, а саме: ФОП ОСОБА_3 - постачальник, ТОВ "РезиноДеталь" - покупець, на підтвердження яких, позивачем надані податкові накладні на загальну суму 119100,00 грн. (ПДВ - 19849,99 грн.), а саме:

за 3-й квартал 2009 року - №75 від 02.07.2009 року; №101 від 10.08.2009 року; №111 від 19.08.2009 року; №125 від 02.09.2009 року; №128 від 03.09.2009 року; №138 від 08.09.2009 року; №141 від 14.09.2009 року; №144 від 17.09.2009 року; №149 від 21.09.2009 року;

та за 4-й квартал 2009 року - №172 від 14.10.2009 року; №175 від 19.10.2009 року; №178 від 29.10.2009 року; №198 від 09.11.2009 року; №210 від 27.11.2009 року; №220 від 01.12.2009 року; №227 від 16.12.2009 року; №236 від 25.12.2009 року; №238 від 30.12.2009 року.

Розрахунки оплати за отримані товари проводились у безготівковій формі, згідно наданих копій виписок з особового рахунку.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Якщо товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Судом розглянуто наданий акт перевірки №1449/17-211/2929221763 від 23.04.2010 року про результати невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_3 - з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ, стосовно відносин з ПП "Корн-Сервіс" за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року, та лист №2514/7/17-218 від 29.04.2010 року, згідно яких встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ПП "Корн-Сервіс" (25206963) та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах та інше.

Фактично, згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у ФОП ОСОБА_3 відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного договорами з контрагентами на поставку товарів та надання послуг, який повинен здійснюватись протягом перевіряємого періоду, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні машини, механізми та обладнання для виконання укладених угод з ПП "Корн-Сервіс", та ТОВ "РезиноДеталь" (договір з яким суду так надано і не було).

ФОП ОСОБА_3 в перевіряємому періоді не використовувала найманої робочої сили, згідно договору на надання транспортних послуг, транспортування товару здійснював ФОП ОСОБА_4 (НОМЕР_2), але товарно-транспорті накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ у ФОП ОСОБА_3 відсутні. Також, позивачем до суду були надані довіреність щодо автомобіля марки ИЖ 2717, 2002 року, та копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.37-40), що ніби-то підтверджує надання транспортних послуг - перевезення товару від ФОП ОСОБА_3

Згідно п.11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджений наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №364 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року №128/2568 - основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документ, без якого перевезення вантажів не допускається, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспорту накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно товарно-транспортної накладної водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр - залишається у вантажовідправника, другий - передається вантажоодержувачу, третій та четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передаються перевізнику.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу, та отримання ТМЦ у ФОП ОСОБА_3, вказує на безтоварність операції. ТОВ "РезиноДеталь" товарно-транспортних накладних та дорожніх листів суду надано не було.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Отже, якщо підприємство перераховує кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту, та як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, то такий правочин спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.

Враховуючи вищевикладене, угоди, укладені між ФОП ОСОБА_3 та ПП "Корн-Сервіс", та ТОВ "РезиноДеталь" не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Таким чином, враховуючи той факт, що позивачем придбавалися товари у ФОП ОСОБА_3, а всі правочини, які укладалися ним з його контрагентами, в силу закону є нікчемними, то і не є правомірним включення ТОВ "РезиноДеталь" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесенні сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме:

- наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- настання першої з подій, з якими Закон повязує право платника податку на податковий кредит.

Отже, отримання податкової накладної, оформленої саме до вимог чинного законодавства, є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, законодавець чітко прописав умови набуття права платника ПДВ на податковий кредит, зокрема, це - наявність факту придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також, необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг є наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та настання першої з подій, з якими Закон повязує право платника податку на податковий кредит.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також має бути спрямований на реальне настання наслідків.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, направлений на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і, відповідно, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як встановлено положеннями ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Застосування цієї норми передбачає врахування того, що правочин, на виконання якого вчинено господарське зобовязання, яке за своєю метою суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, спрямоване на ухилення від сплати податків або на незаконне отримання з державного бюджету коштів на відшкодування надмірно сплачених податків, є відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України правочином, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, що передбачено ч. 2 цієї статті.

На підставі викладеного, суд погоджується з доводами відповідача про те, що правочин, між ТОВ "РезиноДеталь" та ФОП ОСОБА_3 укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки має на меті отримання вигоди не від господарської діяльності, а від певного зменшення суми належних до сплати податків, і є нікчемним в силу укладення його всупереч ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»- у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, та такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності стосовно свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач обґрунтовано прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000301800/0 від 06.07.2010 року про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 19850,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7231,70 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

встановив:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РезиноДеталь" до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 15.11.2010 року.

СуддяБартош Н.С.