Постанова № 12291380, 09.11.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2010 р. № 2а-5845/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі: головуючої cудді Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання - Занов'як О.П.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бобровицької О.М., згідно доручення,

від відповідача: Сольвара О.М., згідно доручення,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокме" до Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

позов пред'явлено ТОВ "Сокме" до ДПІ в Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.06.2010 року №0005742301/0, яке було прийняте за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 31.12.2009 року, оформленої актом від 04.06.2010 року №503/2301/32051454.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він правомірно відніс автонавантажувачі до 2 групи основних фондів і здійснював амортизаційні відрахування у розмірі 10%, та замощення території асфальтобетонним покриттям до 3 групи основних фондів і здійснював амортизаційні відрахування у розмірі 6%. Тому оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідача слід скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просить його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив повністю з мотивів, викладених у запереченні на позов, суть якого зводиться до того, що автонавантажувачі слід відносити до 3 групи основних фондів і здійснювати амортизаційні відрахування у розмірі 6%, а замощення території асфальтобетонним покриттям до 1 групи основних фондів і здійснювати амортизаційні відрахування у розмірі 2%. Відтак, податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і скасуванню не підлягає.

Судом досліджено письмові докази, наявні в матеріалах адміністративної справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, враховуючи наступне.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до Акту від 04.06.2010 року №503/2301/32051454 планової виїзної перевірки ТОВ "Сокме" встановлено порушення п.п.8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток у суму 38 169 грн., в тому числі ІІІ квартал 2008 року на 6507 грн., за ІV квартал 2008 року на 6662 грн., за І квартал 2009 року на 6488 грн., за ІІ квартал 2009 року на 5603 грн., ІІІ квартал 2009 року на 4819 грн., за ІV квартал 2009 року на 8090 грн.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 року №0005742301/0, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 55270 грн. (за основним платежем 38169 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17101 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що, на думку відповідача, яка міститься в акті перевірки, ТОВ «Сокме»на порушення п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»неправомірно включило до другої групи основних фондів (ставка амортизації 10 відсотків) автонавантажувачі, які підлягають включенню до третьої групи основних фондів (ставка амортизації 6 відсотків), в результаті чого розрахунок амортизації здійснювався по завищеній нормі (на 4 відсотки).

Відповідно до п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1998 р. № 334/94 з наступними змінами та доповненнями, основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

-група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

-група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

- група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

- група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Автомобільний транспорт, згідно із ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», це галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами. Автомобільний транспортний засіб колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання робочих функцій (далі транспортний засіб).

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306, визначено, що транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 23.02.2004 р. №1299-16/15-1116 «з метою застосування підпункту 8.2.2 п. 8.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»слід керуватись Державним класифікатором України ДК 013-97 «Класифікація основних фондів», затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19.08.1997 р. № 507 «Щодо затвердження класифікатора України «Класифікація основних фондів». До другої групи основних фондів ДК 013-97 розподілено підгрупу «засоби транспортні»клас «автомобілі спеціалізовані»тягачі дорожні, самоскиди, автокрани, автобурові (деррік-крани), машини пожежні, автомобілі для перевезення рідких будівельних матеріалів, автомобілі аварійно-технічної служби, автомобілі-тягачі сідлові, автомобілі спеціалізовані інші. Відповідно до ст.19 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на:

-транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу);

-транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, інвалідів, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, швидка медична допомога, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо);

-транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Аналіз вищенаведених норм вказує, що автомобільні транспортні засоби класифіковані за своїм призначенням згідно Закону України «Про автомобільний транспорт»як транспортний засіб спеціалізованого призначення та транспортний засіб спеціального призначення, ДК 013-97 віднесено до однієї підгрупи «автомобілі спеціалізовані»2 групи основних фондів.

Навантажувачі всіх типів, авто- та електрокари, електровізки та інші, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, згідно Правил державної реєстрації та обліку великотоннажних автомобілів та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 15.07.2004 р. №888/9487, який діяв у період перевірки ДПІ, визначено технологічним транспортним засобом, що не підлягає експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування.

На виконання п. 6 вказаних Правил від 15.07.2004 р., ТОВ «Сокме»проведено державну реєстрацію належних товариству автонавантажувачів та отримано свідоцтво про реєстрацію технологічного транспортного засобу. На автонавантажувачі ТОВ «Сокме»видано паспорт технологічного транспортного засобу.

Визначення терміну «технологічний транспортний засіб» надано у постанові КМУ від 06.01.2010 р. № 8 «Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів», якою скасовано дію вищенаведених Правил від 15.08.2004 р. а саме: - це великотоннажний автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів, транспортування розкривних порід і корисних копалин на відкритих гірничих розробках чи ґрунту на будівництві, а також інший механічний транспортний засіб, у тому числі обладнаний спеціальними пристроями чи механізмами, або транспортний засіб, призначений для руху тільки у поєднанні з іншим транспортним засобом, який керується машиністом (оператором, водієм) і використовується власником для забезпечення виробничих процесів під час провадження ним господарської діяльності (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг), а також для переміщення сировини (матеріалів), що обробляється, і відходів виробництва.

Враховуючи викладене, ТОВ «Сокме»правомірно віднесло автонавантажувачі до 2 групи основних фондів товариства і вірно здійснювало амортизаційні відрахування в розмірі 10%.

Що стосується висновку відповідача стосовно того, що позивачем на порушення п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»неправомірно включено до третьої групи основних фондів (ставка амортизації 6 відсотків) замощення території асфальтобетонним покриттям, які підлягають включенню до першої групи основних фондів (ставка амортизації 2 відсотків), в результаті чого розрахунок амортизації здійснювався по завищеній нормі (на 4 відсотки), то слід зазначити наступне.

Згідно із п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 вказаного Закону до першої групи основних фондів розподілено - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма субєктами господарювання в Україні.

Відповідно до ДК 018-2000 будівлі це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

Інженерні споруди це обємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.

Виходячи із норм ст. 331, 376 ЦК України будівлі та споруди, розподілені до 1 групи основних фондів, є нерухомим майном.

Міністерством юстиції України наказом від 14.04.2009 р. № 660/5 «Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації»розяснено, що асфальтобетонне покриття - це верхній шар землі з твердим покриттям та, виходячи з ознак нерухомого майна, воно не є нерухомим майном.

Дана норма виключає можливість розподілу замощення асфальтобетонним покриттям до 1 групи основних фондів.

Державним комітетом України з будівництва та архітектури в межах компетенції та повноважень, визначених Положенням про Державний комітет України з будівництва та архітектури, затверджено Правила визначення вартості будівництва 27.08.2000 р. № 174.

Пунктом 2.1 розділу 2 цих Правил визначено, що елементи будівництва від дрібних до крупних являють собою: обєкт пусковий комплекс черга будівництва будівництво (будова) в цілому.

Обєктом будівництва (ч. 1 п. 2.1.1 розділу 2.) є кожна відокремлена будівля (виробничий корпус або цех, склад, житловий будинок тощо) або споруда (міст, тунель, платформа тощо) з усіма улаштуваннями (галереями, естакадами тощо), устаткуванням, меблями, інвентарем, підсобними та допоміжними пристроями, що належать до неї, а також, за необхідності, з інженерними мережами, які прилягають до неї.

Частиною 2 пункту 2.1.1 розділу 2. «Елементи будівництва»цих Правил встановлено, що «при будівництві підприємств, виробничих або житлово-цивільних комплексів окремими обєктами, що входять до складу будови, є зовнішні мережі з обслуговувальними та допоміжними спорудами на них (водопостачання, каналізація, теплофікація, газифікація, електропостачання тощо), підїзні колії, внутрішньозаводські або внутрішньоквартальні дороги, інші загальномайданчикові роботи».

Аналіз вищенаведених норм вказує, що земельна ділянка з твердим покриттям (асфальтом) є окремим обєктом - майданчиком, який не віднесено до поняття будова (будівля, споруда).

Правильність вказаної позиції підтверджена постановою ВГСУ від 03.12.2002 р. по справі № 15/2583.

Згідно вимог ст. 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є, зокрема, підприємства, установи, організації.

Об'єктами у сфері благоустрою населених пунктів (п. 4 ст. 13 цього Закону) є території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Як визначено у ст. 1 вказаного закону - територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів загального користування: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту. Відповідно п. 8 ст. 21 цього закону елементом благоустрою є обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків. Елементами благоустрою майданчика ТОВ «Сокме»є зелені насадження, бесідки, асфальтобетонне покриття.

Враховуючи викладене, ТОВ «Сокме»правомірно розподілило замощення території майданчика підприємства до 3 групи основних фондів, яка згідно вимог п. 8.2.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включає будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За наслідками розгляду справи суд зазначає, що податковим органом не було надано суду достатніх і беззаперечних доказів на підтвердження своєї позиції, а, відтак, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 року №0005742301/0 є неправомірним і підлягає скасуванню.

На підставі ст. 94 КАС України з Державного бюджету України в користь ТОВ "Соме" слід стягнути 3,40 грн. сплаченого судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 року №0005742301/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокме»судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 14.11.2010 року.

Суддя Потабенко В.А.