Постанова № 122913536, 11.11.2024, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1574/24

Номер провадження 3/220/818/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року

Суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області Дурач О.А., розглянувши матеріали, що надійшли від командира військової частини НОМЕР_1 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянина України, місце служби військова частина НОМЕР_1 , старший солдат старший стрілець-оператор 3 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу, З мотопіхотної роти, мотопіхотного батальйону, військової частини НОМЕР_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

15.10.2024 року що в умовах особливого періоду старший стрілець-оператор, 3 мотопіхотного відділення, 3 мотопіхотного взводу, 3 мотопіхотної роти, мотопіхотного батальйону, військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_1 покинув тимчасове місце розташування 3 мотопіхотної роти, мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , в районі виконання завдань за призначенням а саме АДРЕСА_2 . Про причини своєї відсутності військовослужбовець не повідомляв, на телефоні дзвінки не відповідав.

15.10.2024 року працівниками ВСП було зупинено старшого солдата ОСОБА_1 для перевірки документів. Так як військовослужбовець знаходився в СЗЧ. Працівники ВСП затримали старшого солдата ОСОБА_1 і надали інформацію в військову частино що вони затримали старшого солдата ОСОБА_1 .

Таким чином, старший стрілець-оператор 3 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу, 3 мотопіхотної роти, мотопіхотного батальйону, військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 172-11 КУпАП, яке полягає у незаконному перебуванні поза розташуванням позицій підрозділу військової частини НОМЕР_1 .

В судове засідання особа яка притягається до адміністративної відповідальності не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, за допомогою смс-повідомлення на контактний номер телефону, яке він отримав. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду він не направляв та про причини неявки не повідомляв. Надав заяву про розгляд справи без його участі, визнання своєї вини в повному обсязі. Тому, на підставіст. 268 КУпАП, суддя вирішив розглядати справу без участі ОСОБА_1 , оскільки він належно повідомлений про розгляд справи. Тим більше, стаття 268КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 172-11 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінюючи зібрані в справі докази в їх сукупності, судом фактично встановлено.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01.11.1950р., рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

При цьому, за вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 254 КУпАП найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення, який повинен містити ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.

Так, протоколом про адміністративне правопорушення серії А1556 № 522, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП від 15.10.2024 р. встановлено фактичні обставини правопорушення, скоєного ОСОБА_1 правопорушення.

Оцінюючи наданий доказ, суд вважає його належним та допустимим, оскільки він складений уповноваженою особою, його зміст відповідає вимогами ст. 256 КпАП України, вказаний протокол містить підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та особи, яка його склала, у тому числі й відомості про роз`яснення ОСОБА_1 змісту ст. 63 Конституції України та його прав, передбачених ст. 268 КпАП України.

В поясненнях викладених на окремому аркуші та доданих до матеріалів справи, ОСОБА_1 зазначив, що він є старшим стрільцем-оператором, 3 мотопіхотного відділення, 3 мотопіхотного взводу, 3 мотопіхотної роти, мотопіхотного батальйону, військової частини НОМЕР_1 , старшим солдатом, він 15.10.2024 року їхав проводити час на власний розсуд, командира не повідомив по тій причині бо думав що він його не відпустить. Свою помилку усвідомив, дуже жаліє що так вчинив. Вину визнає в повному обсязі.

Крім того,в матеріалахсправи містятьсяписьмові пояснення ОСОБА_2 ,головного сержанта1мотопіхотного взводу3мотопіхотної ротимотопіхотного батальйонувійськової частини НОМЕР_1 ,молодшого сержанта,згідно якихвін підтвердив,що 15.10.2024року підчас виконанняслужбових обов`язківбуло поміченовідсутність намісці несенняслужби старшогосолдата ОСОБА_1 .Про причинисвоєї відсутностівійськовослужбовець неповідомляв,на телефонідзвінки невідповідав,місце знаходженняйого невідоме.15.10.2024поступив дзвіноквід представникаВСП щоними булозатримано старшогосолдата ОСОБА_1 який рахуєтьсявСЗЧ. .

Також,в матеріалахсправи містятьсяписьмові поясненнявикладені наокремому аркуші,молодшого сержантакомандира відділення-командир машини3мотопіхотного відділення,1мотопіхотного взводу,3мотопіхотної роти,мотопіхотного батальйону,військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 ,згідно якихвін зазначив,що 15.10.2024р.старший стрілець-оператор3мотопіхотного відділення1мотопіхотного взводу3мотопіхотної роти,мотопіхотного батальйону,військової частини НОМЕР_1 ,старший солдат ОСОБА_1 покинувтимчасове місцерозташування 3мотопіхотної роти,мотопіхотного батальйонувійськової частини НОМЕР_1 ,в районівиконання завданьза призначенняма саме АДРЕСА_2 .15.10.2024поступив дзвіноквід представникаВСП,що нимибуло затриманостаршого солдата ОСОБА_1 якийрахується вСЗЧ.

Також зазначені в протоколі обставини підтверджуються доповіддю командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_4 , на ім`я Командира військової частини НОМЕР_1 , від 15.10.2024 р., про факт самовільного залишення частини (в районі виконання завдань та за призначенням) військовослужбовцем військової служби за мобілізацією мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_1 ; рапортом Командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_4 , від 15.10.2024 р., ім`я Командира військової частини НОМЕР_1 , згідно якого він просив про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини (в районі виконання завдань та за призначенням) військовослужбовцем військової служби за мобілізацією мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_1 .

Статус ОСОБА_1 , як військовослужбовця, підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 , та витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 № 204 від 21.07.2023 р., та № 210 від 26.07.2023 р.

Частиною 3ст. 172-11 КУпАП, передбачено відповідальність за вчинення самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності дають достатньо підстав для висновку суду, що військовослужбовець ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину будучи військовослужбовцем, що являє склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП України.

Таким чином,у судовомузасіданні встановлено,що ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину будучи військовослужбовцем, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КпАП України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Суд приймає до уваги те, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, відомостей про утримання ОСОБА_1 неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб не надано.

Таким чином, враховуючи особу ОСОБА_1 , враховуючи ступінь його вини у скоєному ним адміністративному правопорушенні, яка доведена матеріалами справи, а також враховуючи обставини що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, яким є визнання своєї вини у скоєному правопорушенні, скоєння адміністративного правопорушення вперше, та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суд прийшов до висновку про необхідність піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у межах санкції ч. 3 ст. 172-11 КУпАП у вигляді штрафу, саме ця міра покарання буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

Крім того, згідност.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4ЗаконуУкраїни«Про судовийзбір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Натомість, предметом розгляду даної справи є питання про притягнення до адміністративної відповідальності особи, отже вказана справа не є справою, яка пов`язана з порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, ч. 3 ст. 172-11 КпАП України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, на розрахунковий рахунок UA158999980313090106000005662, код класифікації доходів бюджету-21081100,МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 3967785, отримувач коштів Донецьке ГУК/Великоновос. СТГ/21081100, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ)-02895834.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави на розрахунковий рахунок UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) -02895834, судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 копійок.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області, прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суддя: О.А. Дурач