Постанова № 12291034, 09.11.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2010 р. справа № 2а-23537/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг», м. Маріуполь

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області

про визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області щодо проведення невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Азовтрейдінжінірінг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період: лютий, квітень, серпень 2009 року у грудні 2009 року, складення за її наслідками акту невиїзної документальної перевірки № 2102/23-111/31577486 від 10 грудня 2009 року; визнання незаконним податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області від 15 грудня 2009 року № 0000772300/0, яким на підставі акту перевірки зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: за лютий 2009 року на 23228 грн., за квітень 2009 року - на 160131,79 грн., за серпень 2009 року на 118699,49 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Косенка С.С. за дов. від 20 жовтня 2009 року

від відповідача: Корби Л.В. за дов. від 3 вересня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області щодо проведення невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Азовтрейдінжінірінг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період: лютий, квітень, серпень 2009 року у грудні 2009 року, складення за її наслідками акту невиїзної документальної перевірки № 2102/23-111/31577486 від 10 грудня 2009 року; визнання незаконним податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області від 15 грудня 2009 року № 0000772300/0, яким на підставі акту перевірки зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: за лютий 2009 року на 23228 грн., за квітень 2009 року - на 160131,79 грн., за серпень 2009 року на 118699,49 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що акт невиїзної документальної перевірки № 2102/23-111/31577486 від 10 грудня 2009 року, складний податковим органом не відповідає чинному законодавству, оскільки в акті податковий орган посилається на Наказ ДПА України від 18 серпня 2005 року № 350, яким затверджено Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а чинним законодавством не передбачено, дослідження кінцевого виробника руху товару по ланцюгу постачання. Крім того, за результатами проведених у відповідні строки позапланових перевірок були складені довідки за перевірені періоди, про що значиться в акті, згідно яких не виявлено невідповідності сум бюджетного відшкодування, заявлених у податкових деклараціях за лютий, квітень, серпень 2009 року. Позивач зазначає, акт перевірки складений з порушенням строків проведення перевірки, встановлених підпунктом 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стосовно зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ спірним податковим повідомленням рішенням № 0000772300/0 від 15 грудня 2009 року, позивач вважає, що податковим органом, не дивлячись на підтвердження розрахунків суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий, квітень, серпень 2009 року по деклараціям, помилково зроблено висновок про те, що суми бюджетного відшкодування не підлягають відшкодуванню внаслідок одержання інформаційних довідок та зустрічних перевірок щодо постачальників. Позивач вважає, що такий висновок не відповідає приписам підпунктів 7.7.5., 7.7.6. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими встановлено право податника податків на бюджетне відшкодування на підставі наданих податкових декларацій з ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказавши на те, що акт перевірки був складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27 травня 2008 року № 355, відповідно до якого необхідно надсилати запити для підтвердження факту взаємовідносин з підприємствами-контрагентами. При складанні акту враховані запити, направлені до інших податкових інспекцій, на обліку яких знаходять контрагенти позивача. За результатами зустрічних перевірок не встановлено постачальників товару, тобто дослідити кінцевого виробника не надається можливим. Враховуючи те, що зазначені контрагенти, що перевірялися по ланцюгу постачання, не надали підтвердження податкового кредиту позивача, відповідач вважає, що він не повинен надавати висновок органу державного казначейства із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню із бюджету з метою упередження безпідставного відшкодування ПДВ із Державного бюджету України. Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою для застосування правових наслідків пропущення встановлено законом строку, передбачених статтею 100 КАС України. Тому вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 20 серпня 2001 року, включене до ЄДРПОУ за номером 31577486, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя з 23 серпня 2001 року, є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва, виданого 18 січня 2005 року (арк. справи 26, 27, 38, 160).

Судом встановлено, що в період з 8 грудня 2009 року по 10 грудня 2009 року Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя здійснена невиїзна документальна перевірка достовірності заявленої суми до бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивача за період: лютий, квітень, серпень 2009 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 10 грудня 2009 року № 2102/23-111/31577486 (арк. справи 11 19).

Серед прав, наданих податковим органом, передбачених статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» є здійснення документальних невиїзних перевірок (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Крім того, підпунктом 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Тобто, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених даних у податковій декларації протягом 30 днів, наступних за днем її отримання.

В матеріалах справи містяться податкові декларації з ПДВ з додатками № 2, 3, 4, 5: за лютий 2009 року, яка отримана відповідачем 20 березня 2009 року (арк. справи 60 65), за квітень 2009 року, яка отримана відповідачем 20 травня 2009 року (арк. справи 54 59) та за серпень 2009 року, яка отримана відповідачем 21 вересня 2009 року (арк. справи 48 53).

Згідно із пунктом 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 (далі Наказ № 327), за результатами проведення невиїзних документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Як свідчить акт перевірки № 2102/23-111/31577486, документальна перевірка декларацій за лютий, квітень, серпень 2009 року відповідачем вже проводилася, про що складені відповідні довідки № 620823-111/31577486 від 30 квітня 2009 року, № 630/23-111/31577486 від 17 липня 2009 року та № 1468/23-111/31577486 від 18 листопада 2009 року (арк. справи 12), що свідчить про відсутність у позивача порушень податкового законодавства стосовно достовірності нарахування бюджетного відшкодування.

Суд зазначає, що проведення повторної документальної перевірки податкових декларацій з ПДВ Законом України «Про податок на додану вартість» та Наказом № 327 не передбачено.

Проте, судом встановлено, що відповідачем повторно проведена документальна перевірка достовірності нарахування бюджетного відшкодування без наявності встановлених законом підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Закону України «Про податок на додану вартість» тому його оскаржувані дії, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, внаслідок позовні вимоги щодо визнання незаконними дій податкового органу щодо проведення невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з ПДВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ підлягають задоволенню.

Оскільки за результатами перевірки винесене спірне податкове повідомлення-рішення № 0000772300/0 від 15 грудня 2009 року, яке є предметом оскарження, суд вважає за доцільне здійснити аналіз наявності чи відсутності порушень з боку позивача норм податкового законодавства.

Спірне податкове повідомлення-рішення № 0000772300/0 від 15 грудня 2009 року прийняте у звязку із порушенням позивачем пункту 1.8. статті 1 та пунктом «а» підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 302059,28 грн. по деклараціям з ПДВ за лютий, квітень та серпень 2009 року (арк. справи 10).

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем підтверджуються суми бюджетного відшкодування за 2009 рік повністю, які можуть бути відшкодовані на розрахунковий рахунок позивача. Проте, за результатами перевірок основних постачальників по ланцюгам постачання у 2, 3, 4 ланці, до яких спрямовані запити на підставі Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18 серпня 2005 року № 350, відповідачем не підтверджено факту надходження ПДВ до державного бюджету від платників податку продавців товару, про складені акти зустрічних перевірок щодо взаємовідносин ТОВ «Інтерколтрейд», яке є основними постачальником позивача з іншими підприємствами по ланцюгу постачання: 2 ланка - ТОВ «Алькес», ПП «Меттехсервіс», ПП «Парк-99», ПП «Лібро»; 3 ланка ПП «Углесорт», ТОВ «Техресурси»; 4 ланка ТОВ «Дімаркет». Зазначені акти містяться в матеріалах справи (арк. справи 161 185).

На цій підставі податковим органом зроблено висновок про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум, які не надійшли до державного бюджету в сумі 302059,28 грн., в тому числі по деклараціям з ПДВ за лютий 2009 року в сумі 23228,00 грн., за квітень 2009 року в сумі 160131,79 грн., за серпень 2009 року в сумі 118699,49 грн., чим порушено пункт 1.8. статті 1 та пункт «а» підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інтерколтрейд» був укладений договір № 29-09/08У від 29 вересня 2008 року, відповідно до умов якого позивач придбав у ТОВ «Інтерколтрейд» вугільну продукцію у асортименті, за цінами та у кількості, зазначеними в специфікації (арк. справи 46, 47).

Передання продукції від постачальника - ТОВ «Інтерколтрейд» позивачу підтверджується актами приймання-передачі. ТОВ «Інтерколтрейд» були виставлені позивачу рахунки для сплати поставленої продукції, оформлені видаткові накладні, а також видані податкові накладні, які включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за період з 1 лютого 2009 року по 28 лютого 2009 року. Всі зазначені документи містяться в матеріалах справи (арк. справи 75 149). З виписки банківського рахунку (арк. справи 72, 92) вбачається, що зазначені суми платежів проведені банком.

Крім того, як встановлено судом, документальними перевірками декларацій з ПДВ за лютий, квітень, серпень 2009 року, що вже проводилися відповідачем, не встановлено порушень податкового законодавства стосовно достовірності нарахування бюджетного відшкодування, про що складені довідки № 6208/23-111/31577486 від 30 квітня 2009 року, № 630/23-111/31577486 від 17 липня 2009 року та № 1468/23-111/31577486 від 18 листопада 2009 року (арк. справи 66 71).

Правовою підставою зменшення податкового кредиту за квітень 2010 року спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000772300/0 від 15 грудня 2009 року на суму 203059,28 грн. наведені норми пункту «а» підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7, пунктом 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджено як факт отримання податкових накладних, так і списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату вугільної продукції. Податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних, зауважень щодо форми та змісту цих накладних податковим органом не зроблено.

Щодо порушення позивачем пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з тим, що під час проведення документальної перевірки позивача відсутня можливість дослідити кінцевого виробника руху товарів по ланцюгу постачання, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Позивач, як платник податку, набуває право на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається.

В судовому засіданні відповідач не заперечував щодо сплати позивачем суми ПДВ у розмірі 302059,28 грн. у попередніх податкових періодах постачальнику вугільної продукції - ТОВ «ТОВ «Інтерколтрейд». Це також підтверджується матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Закон України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування визначав дані тільки податкової декларації за звітний період і не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків, твердження відповідача про не підтвердження права на бюджетне відшкодування позивачем в залежності від сплати до бюджету ПДВ третіми особами є безпідставним. Цей Закон не ставив в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми ПДВ поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Враховуючи викладене, суд вважає, що спірне податкове повідомлення рішення винесено без наявності встановлених порушень норм пункту «а» підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7, пунктом 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стосовно позовних вимог про визнання незаконними дій щодо складання за наслідками перевірки акту невиїзної документальної перевірки від 10 грудня 2009 року № 2102/23-111/31577486, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як було зазначено, відповідно до пункту 1.3. Наказу № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до пункту 1.7. Наказу № 327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При складанні ату документальної перевірки відповідач дійшов помилкового висновку щодо порушення позивачем норм пункту 1.8. статті 1 та пункту «а» підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування спірним податковим повідомленням-рішенням.

В судовому засіданні встановлено, що перевірка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства і податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами її проведення, не відповідає нормам чинного законодавства.

Враховуючи те, що акт перевірки складається за результатами її проведення перевірки і є єдиним доказом того, що перевірка фактично відбулася, суд приходить, що дії податкового органу щодо складання цього акту спричинили прийняття ним неправомірного податкового повідомлення-рішення, внаслідок чого позовні вимоги про незаконними визнання дій щодо складання акту невиїзної документальної перевірки № 2102/23-111/31577486 від 10 грудня 2009 року підлягають задоволенню.

Суд не приймає посилання відповідача на пропущення позивачем строків звернення до суду з позовом про оскарження податкового-повідомлення-рішення № 0000772300/0 від 15 грудня 2009 року, встановлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діла на момент виникнення спірних правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи був передбачений річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спірне податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 15 грудня 2009 року, що не заперечується відповідачем під час розгляду справи, а позивач звернувся до суду з позовом 12 жовтня 2010 року, тобто в межах річного строку звернення до суду за захистом своїх прав.

Водночас за змістом частини 1 статті 100 цього ж Кодексу, яка діла на момент виникнення спірних правовідносин, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки матеріалами справи підтверджено відсутність факту пропущення річного строку звернення до суду з даним позовом, встановлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суд не застосовує наслідки статті 100 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність своїх дій щодо проведення невиїзної документальної перевірки та складання акту за наслідками їх проведення, а також порушення позивачем норм підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7, пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання незаконними дій відповідача та визнання незаконним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області щодо проведення невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Азовтрейдінжінірінг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період: лютий, квітень, серпень 2009 року у грудні 2009 року, складення за її наслідками акту невиїзної документальної перевірки № 2102/23-111/31577486 від 10 грудня 2009 року; визнання незаконним податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області від 15 грудня 2009 року № 0000772300/0, яким на підставі акту перевірки зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: за лютий 2009 року на 23228 грн., за квітень 2009 року - на 160131,79 грн., за серпень 2009 року на 118699,49 грн. задовольнити.

Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області щодо проведення невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Азовтрейдінжінірінг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період: лютий, квітень, серпень 2009 року у грудні 2009 року.

Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області щодо складення за наслідками перевірки акту невиїзної документальної перевірки № 2102/23-111/31577486 від 10 грудня 2009 року.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області від 15 грудня 2009 року № 0000772300/0, яким на підставі акту перевірки зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: за лютий 2009 року на 23228 грн., за квітень 2009 року - на 160131,79 грн., за серпень 2009 року на 118699,49 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 9 листопада 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 12 листопада 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.