Постанова № 12291019, 19.10.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2010 р. справа № 2а-17646/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16:00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Наумової К.Г.

при секретаріМельниковій І.І.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства «Автоматика и защита» (м. Донецьк)

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

(м. Донецьк)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

представники сторін: від позивача Куріненко О.С.

від відповідача Сичова І.О., Бистров М.І., Курська І.Г.

Закрите акціонерне товариство «Автоматика и защита» (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (надалі ДПІ) про визнання нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення від 04.03.2010 року № 0000032344/0/24809137/2950, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 540739 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Позивач вважає, що у ДПІ були відсутні підстави для проведення позапланової перевірки. Позивач також зазначає, що кредиторська заборгованість перед ВАТ «Донбасенерго» в сумі 1660702 грн. не є безповоротною фінансовою допомогою, термін позовною давності якої минув, оскільки є рішення суду з цього питання, яке знаходилося на виконанні у виконавчій службі. На думку позивача, ДПІ належним чином не сформовано доказову базу та помилково визначило, як порушення податкового законодавства, факт не включення до складу валових доходів надмірно сплачену суму земельного податку 1972 грн., яка була йому повернута 02.04.2008 року та безповоротної фінансової допомоги по короткостроковим векселям. Крім цього, позивач зазначає, що термін «позовна давність» до невиплаченої заборгованості по заробітної платі не застосовується, оскільки, згідно вимог Кодексу України про працю, заробітна плата виплачується працівникам без обмеження строку. Порушення п.п. 12.3.1. п. 12.3. ст.. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» взагалі не описано в акті перевірки.

ДПІ проти позову заперечує, посилаючись на наступне. ДПІ вважає безповоротною фінансовою допомогою кредиторську заборгованість позивача перед ВАТ «Донбасенерго», по заробітній платі та по короткостроковим векселям, оскільки вони є не погашеними на протязі строку позовної давності. Крім цього, платіжним дорученням № 140 від 02.04.2008 року позивачеві повернута сума земельного податку, яка не віднесена ним до валового доходу, але була включена до складу валових витрат у попередніх періодах, що підтверджується відповідними документами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ДПІ проведена позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 24.02.2010 року № 994/23-313/24809137 « Про результати позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Автоматика та захист», код за ЄДРПОУ 24809137 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року».

Позивач не погодився з висновками вказаного акту перевірки та надав заперечення від 03.03.2010 року № 03-1/03-10, які були відхилені ДПІ.

На підставі акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.03.2010 р. № 0000032344/0/24809137/2950, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 540739 грн.

На вказане податкове повідомлення рішення позивачем надана скарга від 18.03.2010 року, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги за № 6792/10/25-013 від 28.04.2010 року залишена без задоволення, а спірне рішення без змін.

З акту перевірки вбачається, що підставою нарахування позивачеві податку на прибуток підприємств у сумі 540739 грн. стало наступне.

Під час проведення перевірки ДПІ було встановлено порушення позивачем п.п. 4.1.6. п. 4.1., п.п. 4.2.4. п. 4.2. ст.. 4, п.п. 12.3.1. п. 12.3. ст.. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі Закон), в результаті чого занижено податок на прибуток на вказану суму, у тому числі: 2 квартал 2008 року 493 грн., 3 квартал 2008 року 415176 грн., 1 квартал 2009 року 119703 грн., 3 квартал 2009 3080 грн., 4 квартал 2009 року 2287 грн.

Порушення п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст.. 4 Закону виникло внаслідок того, що позивачем не було віднесено суму безповоротної фінансової допомоги у вигляді кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої минув: у 1 кварталі 2009 року у розмірі 478810 грн. по короткостроковим векселям, виписаним у 2004 році, строк сплати по яким не може бути більше 12 місяців; у 3 кварталі 2009 року у розмірі 11359 грн., наданої підприємству з боку підзвітної особи у червні 2006 року та не погашеної на момент перевірки; у розмірі 964 грн., сума нарахованої у березні серпні 2006 року, але не виплаченої протягом 3-х років заробітної плати; у 4 кварталі 2009 року у розмірі 9150 грн. по безнадійній заборгованості перед Державним комітетом по цінним паперам, термін позовної давності по якій минув у 4 кварталі 2009 року.

Крім цього, позивачем до складу валового доходу не було віднесено суму безповоротної фінансової допомоги у вигляді кредиторської заборгованості перед ВАТ «Донбасенерго», термін позовної давності якої минув та яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна у 3 кварталі 2008 року у розмірі 1660702 грн.

Порушення п.п. 4.2.4. п. 4.2. ст.. 4 Закону виникло внаслідок того, що до складу валових доходів не було віднесено суму надміру сплаченого земельного податку у сумі 1972 грн., який раніше було віднесено до складу валових витрат. Повернення здійснено позивачеві на розрахунковий рахунок платіжним дорученням № 140 від 02.04.2008 року.

Згідно п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст.. 4 Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

П.п. 1.22.1. п. 1.22. ст.. 1 Закону визначено, що безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

У відповідності до п. 1.25. ст. 1 Закону безнадійною заборгованістю є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна, тощо.

Щодо безповоротної фінансової допомоги у вигляді кредиторської заборгованості у розмірі 478810 грн. по короткостроковим векселям, виписаним у 2004 році, строк сплати по яким не може бути більше 12 місяців.

Перевіркою встановлено, що векселі, які виписані позивачем у 2004 році, відображені ним у бухгалтерських регістрах на рахунку 621 «короткострокові векселі», тобто строк сплати, по яким не може бути більше 12 місяців і по яким сплинув строк позовної давності.

З матеріалів справи вбачається наступне. У позовній заяві позивач зазначає, що строк позовної давності по вказаним векселям спливає не раніше 01.11.2010 року, оскільки строк сплати за ними складає забагато більше ніж 12 місяців. На підтвердження цього позивачем до матеріалів справи наданий реєстр «Векселі, які видані в національній валюті» станом на 31.12.2009 року, підписаний головою правління позивача, який він вважає первинним документом.

У судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що усі інші первинні документи щодо вказаних векселів були знищені, бо сплинуло 3 роки з моменту їх видачі.

Згідно Класу 6. Поточні зобов'язання Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій , яка затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. 291 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за N 893/4186рахунки цього класу призначені для обліку даних та узагальнення інформації про зобов'язання, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

На рахунках цього класу ведеться облік короткострокових позик, довгострокових зобов'язань, що стали поточною заборгованістю із строком погашення на дату балансу не більше дванадцяти місяців, короткострокових векселів виданих, розрахунків з постачальниками та підрядниками, розрахунків з податків і платежів, розрахунків за страхуванням, розрахунків з оплати праці, розрахунків з учасниками, а також інших розрахунків та операцій, доходів майбутніх періодів.

До вказаного класу відноситься Рахунок 62 "Короткострокові векселі видані". На рахунку 62 "Короткострокові векселі видані" ведеться облік розрахунків за заборгованістю постачальникам, підрядникам та іншим кредиторам за одержані сировину, матеріали, товари, послуги, роботи та за іншими операціями, на яку підприємством видані векселі. Рахунок 62 "Короткострокові векселі видані" має такі субрахунки: 621 "Короткострокові векселі, видані в національній валюті".

З наведеного вбачається, що спірні векселі, оскільки вони відображені на рахунку 621, мають строк сплати не більше 12 місяців, відповідно строк позовної давності їх сплинув через 3 роки з моменту їх видачі.

Крім цього, суд не приймає до уваги наданий позивачем реєстр векселів, оскільки цей документ не є первинним документом та не передбачений нормативними актами, які регулюють вексельні правовідносини.

Векселі, акти прийому - передачі векселів ті інші первинні документи, з яких можливо встановити строк видачі векселів не були надані ані під час перевірки, ані під час розгляду справи.

Таким чином, позивачем не спростовані зазначені висновки, відповідно висновок ДПІ щодо не віднесення позивачем до складу валового доходу безповоротної фінансової допомоги у вигляді кредиторської заборгованості у розмірі 478810 грн. по короткостроковим векселям, є обґрунтованим та законним.

Щодо безповоротної фінансової допомоги у вигляді кредиторської заборгованості у розмірі 11359 грн., наданої підприємству з боку підзвітної особи у червні 2006 року та не погашеної на момент перевірки.

З акту перевірки вбачається, що це порушення встановлено ДПІ згідно даних регістрів бухгалтерського обліку (загальна оборотно-сальдова відомість) сальдо по рахунку 3721 «розрахунки з підзвітними особами» станом на 01.01.2007 року та на 31.12.2009 року становить 11359 грн.

Позовна заява не містить доводів щодо спростування вказаного порушення, у судовому засіданні представник позивача пояснень з цього приводу не навів, документів не надав.

Таким чином, позивачем не спростований зазначений висновок, відповідно висновок ДПІ щодо не віднесення позивачем до складу валового доходу безповоротної фінансової допомоги у вигляді кредиторської заборгованості у розмірі 11359 грн., є обґрунтованим та законним.

Щодо безповоротної фінансової допомоги у вигляді кредиторської заборгованості у розмірі 964 грн., сума нарахованої у березні серпні 2006 року, але не виплаченої протягом 3-х років заробітної плати.

Перевіркою встановлено, що вказана заборгованість не погашена позивачем протягом 3 років. Крім цього, у позивача недостатньо майна для погашення заборгованості по заробітній платі, тому ДПІ вказана сума заборгованості віднесена до безповоротної фінансової допомоги.

З матеріалів справи вбачається наступне. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.10.2009 року по справі № 5/123 б порушена справа про банкрутство позивача. Ухвалою суду від 11.11.2009 року введена процедура розпорядження майном позивача та призначений розпорядник майна.

Ухвалою суду від 02.02.2010 року визначені кредитори позивача та затверджений їх реєстр. Крім цього, до реєстру вимог кредиторів включена заборгованість по заробітній платі у розмірі 964,12 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області по справі № 5/123 б від 22.04.2010 року позивач визнаний банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура.

Згідно ст.. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

З наведеного вбачається, що процедура ліквідації здійснюється з метою погашення кредиторської заборгованості, яка заявлена у справі про банкрутство. Вимоги щодо вказаної заробітної плати включені до реєстру вимог кредиторів.

Згідно з вимогами Закону України «Про податкову службу в Україні» ДПІ не має повноважень про вирішення питання щодо платоспроможності субєкта господарювання

Таким чином, висновок ДПІ, що позивачем неправомірно не включена до складу валового доходу безповоротна фінансова допомога у вигляді кредиторської заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 964 грн. є необґрунтованим та не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо безповоротної фінансової допомоги у вигляді кредиторської заборгованості у розмірі 9150 грн. по безнадійній заборгованості перед Державним комітетом по цінним паперам, термін позовної давності по якій минув у 4 кварталі 2009 року.

З акту перевірки вбачається, що це порушення встановлено ДПІ згідно даних регістрів бухгалтерського обліку (загальна оборотно-сальдова відомість) сальдо по рахунку 685 «розрахунки з іншими кредиторами » станом на 01.01.2007 року та на 31.12.2009 року становить 9150 грн. Підприємством не надані до перевірки первинні документи, договори, акти надання послуг або інші документи, що свідчать про інше.

Позовна заява не містить доводів щодо спростування вказаного порушення, у судовому засіданні представник позивача пояснень з цього приводу не навів, документів не надав.

Таким чином, позивачем не спростований зазначений висновок, відповідно висновок ДПІ щодо не віднесення позивачем до складу валового доходу безповоротної фінансової допомоги у вигляді кредиторської заборгованості у розмірі 9150 грн., є обґрунтованим та законним.

Щодо безповоротної фінансової допомоги у вигляді кредиторської заборгованості перед ВАТ «Донбасенерго», термін позовної давності якої минув та яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна у 3 кварталі 2008 року у розмірі 1660702 грн.

Перевіркою встановлено, що заборгованість позивача перед ВАТ «Донбасенерго» виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна, тому вона віднесена до безповоротної фінансової допомоги та підлягає включенню до валового доходу.

Як вже зазначалося, позивач у судовому порядку визнаний банкрутом. Вказана кредиторська заборгованість включена до реєстру кредиторської заборгованості, затвердженого ухвалою суду від 02.02.2010 року у справі щодо визнання позивача банкрутом, відповідно у процесі ліквідаційної процедурі буде вирішуватися питання щодо погашення вказаної кредиторської заборгованості позивача.

Згідно з вимогами Закону України «Про податкову службу в Україні» ДПІ не має повноважень про вирішення питання щодо платоспроможності субєкта господарювання.

Таким чином, висновок ДПІ, що позивачем неправомірно не включена до складу валового доходу безповоротна фінансова допомога у вигляді кредиторської заборгованості у розмірі 1660702 грн. перед ВАТ «Донбасенерго» є необґрунтованим та не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно п.п. 4.2.4. п. 4.2. ст.. 4 Закону не включаються до складу валового доходу суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу валових витрат.

Щодо не віднесення до складу валових доходів суми надміру сплаченого та поверненого земельного податку у сумі 1972 грн., який раніше було віднесено до складу валових витрат.

Перевіркою встановлено, що платіжним дорученням № 140 від 02.04.2008 року позивачеві було повернена сума надміру сплаченого земельного податку у розмірі 1972 грн. Вказана сума позивачем не віднесена до валового доходу, хоча раніше була віднесена позивачем до складу валових витрат.

З матеріалів справи вбачається наступне. Згідно декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2006 року позивачем до складу валових витрат був віднесений сплачений земельний податок у сумі .

Цей факт під час судового розгляду справи позивачем не спростований.

Таким чином, висновок ДПІ, що позивачем неправомірно не включена до складу валового доходу сума надміру сплаченого та поверненого земельного податку у сумі 1972 грн. є обґрунтованим, законним та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи є висновки ДПІ на загальну суму 501291 грн. (478810 грн. + 11359 грн. + 9150 грн. + 1972 грн.), висновки ДПІ на загальну суму 1661666 грн. (1660702 грн. + 964 грн.) є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення від 04.03.2010р. № 0000032344/0/24809137/2950, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 540739 грн. підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 415417 грн.(415176 грн. + 241 грн.), відповідно позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Податкове повідомлення-рішення від 04.03.2010р. № 0000032344/0/24809137/2950, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 540739 грн. не підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 125322 грн. (119703 грн. + 2839 грн. + 2287 грн. + 493 грн.), відповідно позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене та враховуючи те, що більшість позовних вимог задоволена, витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету у сумі 3 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій , яка затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. 291 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за N 893/4186, ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 04.03.2010р. № 0000032344/0/24809137/2950, яким Закритому акціонерному товариству «Автоматика и защита» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 540739 грн. в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 415417 грн.

У задоволенні позову у частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 04.03.2010р. № 0000032344/0/24809137/2950, яким Закритому акціонерному товариству «Автоматика и защита» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 540739 грн. в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 125322 грн. відмовити.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Автоматика и защита» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 00 коп.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається на імя Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Наумова К.Г.