Рішення № 122910086, 17.10.2024, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/4061/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Кравчук Д. В., розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), Відділ поліції № 1 Житомирського районного управління поліції Головного управління Ноаціональної поліції в Житомирській області -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до суду із заявою, у якій просить встановити факт смерті її сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження: Казахстан, Карагандинська область, м. Приозерськ, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Каховка Херсонської області, Україна, про що стало відомо через певний проміжок часу, а саме - 16.05.2023 року, після пред`явлення особи для впізнання співробітниками ВП №1 Житомирського РУП ГУНП у Житомирській області.

В обґрунтування заяви зазначає, що отримати свідоцтво про смерть сина ОСОБА_2 його матір`ю ОСОБА_1 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) неможливо, оскільки факт смерті відбувся у м. Каховка, яка є на даний час тимчасово окупованою територією України. Також факт смерті підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №540 від 24.05.2023, виданим на підставі первинного медичного свідоцтва про смерть ОСОБА_2 №187-к. Відтак, звернутися за отриманням свідоцтва про смерть сина є неможливим.

Оскільки отримати документи про смерть за місцем смерті є неможливим, заявник змушена звернутися до суду, для отримання рішення, що дозволяють зареєструвати смерть згідно вимог національного законодавства та отримати свідоцтво про смерть, встановленого Україною зразка.

Встановлення факту необхідно заявнику для державної реєстрації смерті померлої особи, проведеної державним органом України, а в подальшому - для зняття його з реєстрації, а також для оформлення документів, як людини похилого віку до будинку-інтернату.

У засідання 17.10.2024 року з`явився представник заявника - адвокат Лисицький В., який підтримав вимоги заяви; вказав, що м. Каховка знаходиться під окупацією російської федерації, і на разі отримати свідоцтво про смерть є неможливим.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явилась; подала листа, у якому виклала вимогу щодо обов`язкової інформації необхідної для складення актового запису про смерть; розгляд справи просить проводити без її участі (а.с. 32).

Представник заявниці до дорученням - ОСОБА_3 у судовому заясіданні 16.09.2024 року вказала, що померлий ОСОБА_2 є її рідним племінником, а заявниця - рідною сестрою. Племінник зник ще у 2021 році, і тільки у 2023 році, працівниками поліції пред`явлено до впізнання даного померлого за фотознімками.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 18.02.1971 (а.с. 16),

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у м. Каховка, Херсонської області, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №540 від 24.05.2023 (а.с. 22).

Факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується також протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.05.2023 (а.с. 18).

На виконання вимог ухвали суду від 29.07.2024, представником ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області повідомлено, що 02.06.2021 заявник звернулася із заявою про зникнення її сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даним фактом відкрито кримінальне провадження №12024060410000246 від 02.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Також встановлено, що працівниками ВП №1 (м. Каховка) Каховського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області розслідується кримінальне провадження №12021231190000425 від 09.09.2021 за ч. 2 ст. 121 КК України, по факту спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , що спричинило смерть останнього. Тому на підставі наявних відомостей старшим слідчим СВ ВП №1 Житомирського РУП ГКУНП в Житомирській області 13.07.2023 прийнято рішення про закриття вищевказаного кримінального провадження у зв`язку із смертю ОСОБА_2 (а.с.31).

Відповідно до відповіді від 10.07.2024 за № 2712/32/29.18-58 відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис про смерть ОСОБА_4 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану відсутній (а.с. 23).

На вимогу ухвали суду від 16.09.2024 року листом начальника Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонській області управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Клименко О. за вих. №50615//06.3-28 від 20.09.2024 року повідомлено, що при перевірці актових записів складених органами державної реєстрації актів цивільного стану Херсонської області, у тому числі за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Як передбачено ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності з ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи; згідно з положеннями частинами 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

За приписами частини 2 статті 317 ЦПК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Так, законодавством України визначено, що відомості про смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 N 1064.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5, визначені підстави для державної реєстрації смерті, однією з підстав є, зокрема, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 та п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України та роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

За таких обставин, встановлення факту смерті породжує юридичні наслідки, тобто від нього залежить виникнення особистих чи майнових прав заявника; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт смерті, що має юридичне значення для послідуючого отримання документів, а також для інформування пенсійного фонду України.

Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначає, що тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1 Закону).

Відповідно до норм ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, оцінюючи надані заявником докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації заявником свої прав, свобод та законних інтересів.

Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану заявник не має можливості, оскільки факт смерті її сина відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати оригінал медичного документа, що може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану".

Разом із тим, надане заявником лікарське свідоцтво про смерть №540 від 24.05.2023 свідчить про факт смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території, що підтверджує заявлені вимоги.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

За вказаних обставин, оскільки неможливо провести реєстрацію смерті ОСОБА_2 , який помер у м. Каховка Херсонської області на тимчасово окупованій території України, та законом не встановлено іншого порядку отримання свідоцтва про смерть, з метою забезпечення прав, свобод та законних інтересів заявника, суд дійшов висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті матері заявника.

При цьому суд не знаходить вагомих підстав ставити під сумнів відомості, зазначені в заяві про встановлення факту смерті ОСОБА_2 .

На даний час законом не передбачено іншого порядку, ніж встановлення цього факту в судовому порядку.

Задоволення даної заяви надасть заявнику можливість отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 .

Аналіз наведених обставин вказує на те, що реєстрація смерті в органах реєстрації актів цивільного стану не проводилась, можливості зареєструвати смерть на підставі виданих документів Міністерства оборони України у заявників немає, так вони не відповідають визначеній чинним законодавством формі для проведення державної реєстрації смерті, тому встановлення факту смерті не можливо в інший спосіб, як встановлення даного юридичного факту в судовому порядку.

Згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з наступними змінами та доповненнями, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року та п. 1 ч. 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 17 березня 2011 року підставою для державної реєстрації є лікарське свідоцтво про смерть, рішення суду про оголошення особи померлою, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Закон закріплює за державою обов`язок вживати всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, а саме - факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Приозерськ Карагандинської області республіки Казахстан, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Каховка Херсонської області.

Керуючись ст. 49 ЦК України, ст.ст. 77, 79, 263, 293, 315, 317, 319 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), Відділ поліції № 1 Житомирського районного управління поліції Головного управління Ноаціональної поліції в Житомирській області - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Приозерськ Карагандинської області республіки Казахстан, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Каховка Херсонської області.

Допустити негайне виконання рішення у справі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08.11.2024 року.

Суддя О. М. Дубовік