Ухвала суду № 122909417, 30.10.2024, Деснянський районний суд міста Києва

4-с/754/104/24

Справа № 754/7616/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

за скаргою на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби

30 жовтня 2024 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І.

за участю секретаря судового засідання Улезка О.О.

за участю представника скаржника ОСОБА_1

за участю державного виконавця Горбатовського І.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 у виконавчому провадженні на бездіяльність державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна боржниці під час виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05.11.2013 у справі № 754/7616/13-ц (виконавчі листи № 2-3200/2013 від 02.12.2013, виконавче провадження НОМЕР_2)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»

УСТАНОВИВ:

Обставини, що передували поданню скарги

1. 05 листопада 2013 року Деснянський районний суду м. Києва ухвалив рішення стягнути заборгованість за кредитним договором № 11286300000 з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» у розмірі 381985,65 грн та судові витрати.

2. На виконання рішення 05.12.2013 року представник ПАТ «Дельта Банк» отримала два виконавчі листи.

3. На примусовому виконанні Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження НОМЕР_2.

4. З відповіді державного виконавця від 27.09.2024 № НОМЕР_2 27 листопада 2014 року державним виконавцем повернуто виконавчий лист стягувачу (відсутність у боржника майна). Копія цієї постанови суду не була надана. Скаржниці не було відомо про виконавче провадження НОМЕР_2.

5. 27 травня 2016 року Деснянський районний суду м. Києва ухвалив рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . При розірванні шлюбу ОСОБА_2 присвоєне дошлюбне прізвище " ОСОБА_2 ".

6. 17 листопада 2016 року державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби повернув виконавчий лист № 2-3200/13 від 02.12.2013 про стягнення ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» 383706,15 грн (постанова від 17.11.2016 ВП НОМЕР_3).

7. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23.02.2017 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05.11.2013 року було залишено без змін.

8. 15 травня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва постановив ухвалу, якою замінив сторону виконавчого провадження № 754/7616/13-ц, замість стягувача ПАТ «Дельта Банк» вказав стягувача ТОВ «Вердикт Капітал».

9. 31 березня 2020 року представник ТОВ «Вердикт Капітал» звернувся до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

10. 14 квітня 2020 року Деснянський районний суд міста Києва постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви представника ТОВ «Вердикт Капітал» - ОСОБА_6 про видачу дублікату виконавчого листа, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання по справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

11. Ухвала суду мотивована відсутністю доказів, які б підтвердили втрату оригіналу виконавчого листа. Суд не вбачає підстав для вирішення питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

12. ТОВ «Вердикт Капітал» цю ухвалу не оскаржило.

13. 14 вересня 2024 року ОСОБА_2 отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта та дізналася, що на все нерухоме майно на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_2, виданої 08.04.2014 ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві внесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вид обтяжень: арешт нерухомого майна, обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, код ЄДРПОУ: 34972294.

14. 19 вересня 2024 року до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі - Деснянський ВДВС у місті Києві) звернувся адвокат, який діяв в інтересах ОСОБА_2 , та просив надати інформацію про виконавче провадження НОМЕР_2, копії документів виконавчого провадження НОМЕР_2, інформацію щодо відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_2 та зняти арешт з нерухомого майна, який був накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на відчуження у виконавчому провадженні НОМЕР_2.

15. 19 вересня 2024 року листом за вих. НОМЕР_2 державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горбатовського І.А. повідомив про відсутність документів по виконавчому провадженню НОМЕР_4 та відмову зняти арешт, що накладений на все нерухоме майно у виконавчому провадженні НОМЕР_2.

16. В обґрунтуванням відмови у знятті арешту державний виконавець посилався на п. 1 ст. 40 та п. 2 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» та висунув вимогу щодо сплати наступних сум: борг - 383 706,15 грн; виконавчий збір - 38 370,16 грн; витрати виконавчого провадження - 269,00 грн.

Суть та зміст вимог скарги у виконавчому провадженні

17. 10 жовтня 2024 року адвокат Брижатий С.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся із скаргою на бездіяльність державного виконавця.

18. Скаржниця просить

1) визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з нерухомого майна боржника та заборони на його відчуження, накладених постановою від 08.04.2014 року НОМЕР_2 ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві на все нерухоме майно ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 );

2) зобов?язати державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з нерухомого майна боржника - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та заборону на його відчуження, накладених постановою від 08.04.2014 НОМЕР_2 ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві.

19. В обґрунтування вимог своєї скарги скаржниця посилається на відсутність в Автоматизованій системі інформації про будь-яке виконавче провадження, в яких боржником є ОСОБА_2 , на висновки Верховного Суду, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, а також на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заперечення державного виконавця щодо скарги

20. Державний виконавець просить відмовити у задоволенні скарги, стверджує:

1) державний виконавець, повернувши виконавчий документ, керувався нормами Закону No 1404, проте мав керуватися Законом No 606 (відповідно до п. 7 р. ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону No 1404). Проте вказане не впливає на підставу повернення виконавчого документа, оскільки норма в Законі No 1404 є ідентичною нормі, якою керувався державний виконавець;

2) враховуючи положення п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу у разі боржник чи майно не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку відповідно до цього Закону не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим, а отже і арешт не знімається (постанова Верховного Суду у справі № N?202/1182/22 від 29.03.2023). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі N? 910/8019/15; від 06 березня 2019 року у справі N? 263/1468/17; від 04 березня 2020 року у справі N? 127/2-1421/09, від 16 березня 2020 року у справі N? 137/1649/17;

4) у разі сплати заборгованості для припинення арешту всього майна можливо застосувати пункт 2 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" законними підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

5) бюджет країни, що воює, громадяни та компанії можуть наповнити лише наполовину. Загальний обсяг державних доходів у 2023 році становитиме 1,279 трлн грн, чого ледве вистачить для покриття видатків на оборону. За розрахунками уряду, податкові надходження порівняно з планом на 2022 рік суттєво скоротяться. Не допоможе наповнити державну скарбницю навіть 30-відсоткова інфляція;

6) надати більш детальну інформацію не має можливості, так як відповідно до розділу 11 Наказу Міністерства юстиції України від N?1829/5 від 07.06.2017 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», строк зберігання виконавчих проваджень становить з роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративних стягнень, строк зберігання яких становить 1 рік, що унеможливлює державним виконавцем надання до суду належним чином оформлену копію виконавчого провадження N? НОМЕР_2 для приєднання до матеріалів скарги згідно ухвали від 18.10.2024 Деснянського районного суду м. Києва по справі N?754/7616/13-ц;

7) відсутня будь-яка бездіяльність Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна боржника в межах виконавчого провадження НОМЕР_2;

8) у разі відсутності порушень у діях державного виконавця належним способом захисту буде звернення з позовом у порядку цивільного/господарського судочинства;

Рух скарги у суді

21. 16 жовтня 2024 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану скаргу розподілена на суддю Коваленко І.І.

22. 18 жовтня 2024 року скарга була призначена до розгляду на 29.10.2024 о 17:00 год.

23. Суд ухвалою зобов`язав державного виконавця надати до суду належним чином оформлену копію виконавчого провадження № НОМЕР_2 для приєднання до матеріалів скарги.

24. Представник скаржниці та державний виконавець з`явилися в судове засідання, надали пояснення по суті скарги.

25. Державний виконавець не надати до суду належним чином оформлену копію виконавчого провадження № НОМЕР_2 для приєднання до матеріалів скарги, пояснив, що виконавче провадження знищено.

26. 29 жовтня 2024 року оголошувалась перерва в судовому засіданні до 30 жовтня 2024 року.

27. Суд, дослідивши матеріали скарги та заслухавши пояснення представника скаржниці, державного виконавця, дійшов висновку про скарги обґрунтованість та задовольнив її на таких підставах.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким керувався суд

Щодо строку на звернення до суду зі скаргою

28. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

29. У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі №466/948/19 (провадження № 61-16974св19) міститься висновок, що «з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».

30. Скаржниця отримала відповідь органу державної служби 07 жовтня 2024 року, а до суду зі скаргою звернулась 10 жовтня 2024 року, тобто в межах строку, передбаченого статтею 449 ЦПК України. Крім того, суд враховує, що бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з майна є триваючим правопорушенням, а тому оскаржується в будь-який час шляхом подання скарги в порядку, передбаченому ЦПК України (подібний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2023 року у справі 927/322/14).

Щодо обґрунтованості скарги

31. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа, пред`явлення його до виконання та повернення стягувачу були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

32. За змістом статті 11 цього Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

33. Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV державний виконавець проводить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

34. Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа (пункт 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV).

35. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV).

36. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VII.

37. У пункті 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

38. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника (частина п`ята статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).

39. Частина четверта статті 59 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" встановлює, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

40. Згідно з частиною п`ятою цієї статті у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

41. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як: верховенство права; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (частина перша статті 2 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).

42. У разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження (абзац одинадцятий пункту 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (надалі - Інструкція)).

43. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи (щодо стану відповідного виконавчого документа; відомостей про орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, у якого перебуває на виконанні виконавчий документ, тощо), Єдиного державного реєстру судових рішень (щодо наявності відповідного судового рішення). Постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем підтвердження наявності обставин для винесення такої постанови (абзаци тринадцятий та чотирнадцятий пункту 16 розділу VIII Інструкції).

44. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8 Конституції України).

45. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частини друга статті 19 Конституції України).

46. Конституційний Суд України виходить із того, що держава, виконуючи свій головний обов`язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини - та підтримуючи дієвість принципу верховенства права (правовладдя), повинна не лише утриматись від застосування надмірних засобів втручання у право власності та інше добросовісне володіння, але й ужити належних заходів для забезпечення можливості вільно та на власний розсуд здійснювати їх кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, з урахуванням меж здійснення таких прав, що їх установлено законом, приписи якого відповідають принципу юридичної визначеності, спрямовані на досягнення правомірної мети та є домірними (абзац другий підпункту 4.9 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 16 листопада 2022 року № 9-р(ІІ)/2022).

47. Держава, втручаючись у право власності має враховувати потребу забезпечення під час такого втручання «справедливого балансу» в захисті зазначеного публічного інтересу та захисті права власності як одного з фундаментальних прав та зобов`язана досягти домірності в застосуванні юридичних засобів, за допомогою яких власника для задоволення певного публічного інтересу або позбавляють, або обмежують у здійсненні належного йому права власності (абзац третій підпункту 4.10 пункту 4 мотивувальної частини вказаного вище Рішення).

48. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

49. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає:

«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

50. За практикою Європейського суду з прав людини втручання у право власності повинно не лише бути законним і переслідувати за фактами та у принципі «законну мету» «відповідно до загальних інтересів», але також має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між вжитими заходами та метою, яку прагнули досягти будь-якими заходами, застосованими державою, у тому числі заходами, спрямованими на здійснення контролю за користуванням майном фізичної особи. Ця вимога виражена у понятті «справедливий баланс», який має бути встановлений між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

51. Суд, незважаючи на те, що державний виконавець не надав такі доказів (копіі постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та арешт майна не була надана), готовий припустити, що в 2014 році втручання у право заявниці мирно володіти своїм майном (арешт на майно) ґрунтувалось на національному законодавстві й могло розглядатися як таке, що переслідувало законну мету - виконання рішення суду в інтересах третьої особи. Арешт активів був заходом, який становив здійснення контролю за користуванням майном. Цей захід був спрямований на захист прав інших осіб - кредиторів.

52. Водночас суд вважає, що арешт майна без строку дії, що продовжує діяти навіть, якщо виконавче провадження вже знищено, не може вважатися «необхідними у демократичному суспільстві» для досягнення зазначених цілей. На момент звернення заявниці до державного виконавця про зняття арешту були відсутні чіткі і передбачувані положення законодавства, які б дозволяли державному виконавцю утримувати майно під арештом, коли виконавче провадження знищено. Тому такий арешт не є законним.

53. Посилання державного виконавця на те, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим, а отже і арешт не знімається (постанова Верховного Суду у справі N?202/1182/22 від 29.03.2023), суд визнає необґрунтованим, оскільки такі висновки підлягають врахуванню, коли виконавче провадження не знищено і стягувач може повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. У справі, що розглядається, інші обставини.

54. За висновком суду незаконне тривале застосування арешту до активів скаржниці не відповідає принципу пропорційності втручання в право на мирне володінням майном, оскільки:

1) в автоматизовані системі відсутні відомості щодо виконавчого провадження;

2) виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання;

3) стягувач та виконавець протягом тривалого часу не вживали заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження;

4) строк пред`явлення виконавчих документів до виконання сплив, стягувачу в 2020 році суд відмовив у видачі дублікату виконавчого листа, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання по справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором;

5) державний виконавець не надав суду копії постанов, на підставі яких накладено арешт на майно скаржниці, а також копії постанов, на підставі яких державний виконавець у листі вимагає від скаржниці сплати суми боргу на користь кредиторів, а також сплати виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. У такому разі закон вимагає обов`язкове прийняття постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення з боржника витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (стаття 28, частина п`ята статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» 21 квітня 1999 року N 606-XIV, що був чинний на момент накладення арешту), що може бути оскаржена

6) відсутні докази, які б підтверджували, що державний виконавець проводить виконавчі дії з виконання рішення, надсилав скаржниці копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження;

7) відсутні докази відкриття виконавчого провадження після повернення виконавчого документа в 2016 році. Суду не надано відомостей про звернення стягувача до суду із заявами про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дубліката виконавчого документа.

55. Суд вважає, що знищення матеріалів виконавчого провадження, строк зберігання яких закінчився, без вирішення питання про зняття арешту з майна боржника, і наступні дії державного виконавця щодо пред`явлення у листі вимоги про сплату боргу за відсутності відкритого виконавчого провадження і постанов про стягнення виконавчого збору та витрат, виконавчих витрат суперечить таким засадам, як: верховенство права (частина перша статті 8 Конституції України),справедливості; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Такі дії державного виконавця є неправомірними.

56. Не зняття арешту з майна боржника, що був накладений 10 року тому, зважаючи на знищення матеріалів виконавчого провадження, і відсутність відкритого виконавчого провадження є непропорційним втручанням у право власності заявниці, оскільки вона не може вільно та на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю, і всупереч принципу «відповідальності держави перед людиною» має зареєстровані державою обтяження майна за відсутності на те правових підстав (виконавче провадження відсутнє).

57. У постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 зазначено, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження. У постановах від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21), від 17 квітня 2024 року у справі № 442/5495/13-ц, від 28 серпня 2024 року у справі № 947/36027/21 Верховний Суд дійшов висновку, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

58. Збереження арешту на все її нерухоме майно понад 10 років після повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та відсутності після грудня 2013 року дій стягувача, спрямованих на примусове виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 липня 2010 року у справі № 2-233210, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном (постанова Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 947/16775/23 (№ в ЄДРСР 122717152).

59. Суд, керуючись частиною четвертою статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 947/16775/23 (провадження № 61-8859св24).

60. Твердження державного виконавця, що у такому разі скаржниця має йти з позовом, а не оскаржувати дії державного виконавця, суд вважає безпідставними, оскільки право сторони виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи, встановлено статтею 447 ЦПК України

61. Частиною другою статті 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

62. З огляду на встановлення обставин обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувану бездіяльність неправомірною і зобов`язує орган державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом зняття арешту з майна боржника.

Керуючись статтями 259 -261, 447 - 450 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

2. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з нерухомого майна боржника та заборони на його відчуження, накладених постановою від 08.04.2014 року НОМЕР_2 ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві на все нерухоме майно ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

3. Зобов`язати державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з нерухомого майна боржника - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та заборону на його відчуження, накладених постановою від 08.04.2014 НОМЕР_2 ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві.

4. Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, зобов`язаний повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.11.2024.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО