Рішення № 122906236, 11.10.2024, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/8367/24

№ провадження 2/495/4273/2024

11 жовтня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарісудового засідання: Красовській А.О.

за участю:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши упідготовчому судовомузасіданні цивільнусправу № 495/8367/24

за позовом ОСОБА_1

до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області

про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

09.09.2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувсядо Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовною заявою до Старокозацької сільськоїради Білгород-Дністровськогорайону Одеськоїобласті (даліпо тексту-відповідач)про визначеннядодаткового строкудля поданнязаяви проприйняття спадщиниза заповітом(а.с.1-7).

Так, позивач ОСОБА_1 просить суд визначити йому додатковий строк тривалістю у три місяці для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.09.2024 року відкрито загальне позовне провадження по справі № 495/8367/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Старокозацькоїсільської радиБілгород-Дністровськогорайону Одеськоїобласті провизначення додатковогостроку дляприйняття спадщиниза заповітом. По справі призначено підготовче судове засідання (а.с.25-26).

Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву, згідно якої заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності (а.с.36).

Представник відповідача Старокозацької СР, у судове засідання не з`явився, але подав до суду клопотання, відповідно до якого просить розглянути справу без участі представника сільської ради згідно із вимогами діючого законодавства України (а.с.35).

Згідно із ч.4 ст.206 Цивільного процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників судового процесу, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.

У відповідності до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Старокозацької СР провизначення додатковогостроку дляприйняття спадщини за заповітом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1071 (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки кадастровий номер 5120886400:01:002:0195, площею 4,89 га, яка знаходиться на території Семенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, власником якої був померлий ОСОБА_2 , про що свідчить копія Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 099864 (а.с.13).

За життя, ОСОБА_2 склав заповіт, яким заповідав позивачу зазначену вище земельну ділянку (а.с.12).

За твердженням позивача, він вчасно не звернувся із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, так як на час смерті спадкодавця та у встановлений законом строк для подачі заяви про прийняття спадщини, він перебував за межами України. Про те, що ОСОБА_2 заповідав йому земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва, йому стало відомо тільки у червні 2024 року, а саме коли його мама - ОСОБА_3 знайшла заповіт, про що повідомила по телефону.

Позивач зазначив, що після того, як він дізнався про існування заповіту, він одразу звернувся до нотаріуса за місцем свого перебування для оформлення доручення на його матір з метою оформлення спадкових прав (а.с.15-18).

У серпні 2024 року, позивач звернуся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Кісенко І.В. із заявою про прийняття спадщини померлого ОСОБА_2

22.08.2024 року приватним нотаріусом позивачу було повідомлено про необхідність звернення до суду за захистом законних прав та інтересів, так як ним пропущено встановлений законодавством строк для звернення із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується листом № 145/01-16 від 22.08.2024 року (а.с.19).

Крім того, позивач вказав, що від спадщини померлого ОСОБА_2 він не відмовлявся, ніяких заяв про відмову не писав та йому відомо, що інших спадкоємців не має.

Дані обставини і стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із відповідною позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно із ст.1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у випадку відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст.1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч.3 ст.1272 Цивільного кодексу України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року передбачено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК.

Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі уразі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, при цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Пунктами 2.20, 2.21 Інформаційного Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року встановлено наступне.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Суди переважно правильно вирішують питання поважності причин пропуску зазначеного строку та визнають поважними:

- тривалу хворобу;

- перебування спадкоємця тривалий час за межами України;

- відбування покарання в місцях позбавлення волі;

- необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Матеріалами справи встановлено той факт, що позивач ОСОБА_1 , строк подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори пропустив з поважних причин, що документально підтверджено.

Відповідно до повідомлення Другої білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області № 739/01-16 від 20.09.2024 року, згідно Спадкового реєстру, спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилась.

Згідно із ст.2 Цивільного процесуальногокодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладеніобставини танорми чинногозаконодавства,розглянувши справув межахзаявлених вимогта наданихсторонами доказів,які оціненісудом вїх сукупності,суд,за своїмвнутрішнім переконанням,дійшов довисновку прозаконність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом, у зв`язку з чим такий позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1216, 1258, 1268-1269, ч.1 ст.1270, ч.3 ст.1272 Цивільного кодексу України, п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, ст.ст. 2, 12-13, 76-81, ст.200, ст.206, 247, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) додатковий строк тривалістю в 3 (три) місяці після вступу рішення в законну силу для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Суддя Віталій МИШКО