Ухвала суду № 122893628, 08.11.2024, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/5732/24

2/703/1803/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

08 листопада 2024 року м. Сміла

Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Крива Ю.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Криві Ю.В.

Суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє її відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а також підсудність даної справи суду, до якого вона подана.

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст.ст.185, 187 ЦПК України при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддя перевіряє дотримання встановлених правил підсудності.

Так, ст. 27 ЦПК України передбачає, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.2 ст.28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Отже, відповідно до положень ч. 1 ст. 27 ЦПК України позов про розірвання шлюбу на загальних підставах може подаватись за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача. У випадку, якщо на утриманні позивача є малолітні або неповнолітні діти, позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. Також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або відповідача позов про розірвання шлюбу може пред`являтись за домовленістю між подружжям.

Водночас звертаючись з даним позовом до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області позивач у позовній заяві жодним чином не обґрунтовує підсудність даної справи саме Смілянському міськрайонному суду Черкаської області, доказів про зареєстроване місце проживання чи перебування позивача матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Як слідує з позовної заяви та доданих до неї документів відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.8 ст.187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

За інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру, наданої на запит судді, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача ОСОБА_2 встановити не вдалося. Так, 28 жовтня 2024 року судом отримано відповідь № 868845 з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до якої за вказаними параметрами особу ОСОБА_2 не знайдено.

В той же час до позовної заяви не надано доказів на підтвердження звернення до суду з позовом за зареєстрованим місцем проживання позивача, а саме наявності на утриманні позивача малолітніх або неповнолітніх дітей, відомості щодо стану здоров`я позивача, домовленості подружжя про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання позивача тощо.

Отже, підсудність даної справи Смілянському міськрайонному суду Черкаської області не підтверджена. Тому, підстав для визначення підсудності за вказаним у позовній заяві місцем проживання позивача суд не вбачає, оскільки викладені вище обставини позбавляють суд можливості відкрити провадження у справі з дотриманням правил підсудності.

Таким чином, з метою недопущення порушення правил підсудності, позивачу слід зазначити у позовній заяві відповідні відомості, за наявності яких позивач вправі звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу за своїм зареєстрованим місцем проживання, підтвердивши такі відомості відповідними документами.

Окрім того, при поданні позовної заяви позивачем не сплачено судовий збір в розмірі ставки встановленої Законом.

Частиною 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із підп. 3 п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028 грн.

Таким чином, за відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору, позивачу за подачу позовної заяви про розірвання шлюбу необхідно було сплатити на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Відтак, дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, оскільки до неї не додано документу, що підтверджує сплату позивачем судового збору у встановленому законом розмірі.

Вказаний в ухвалі недолік може бути усунений шляхом подання до суду документів, що підтверджують сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. за наступними платіжними реквізитами:

отримувач коштів - ГУК у Черк.обл./тгм.Сміла/22030101;

код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37930566;

банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.);

код банку отримувача (МФО) - 899998 ;

рахунок отримувача - UA838999980313111206000023753;

код класифікації доходів бюджету 22030101.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Крім того, за правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України.

Частиною 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Разом з тим, обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги не підтверджено останньою.

Так, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду від 21.12.2007 року вказано, що оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Крім того, до заяви додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог. Якщо заява не відповідає вимогам закону, слід застосовувати правила ст. 121 ЦПК (ст. 185 ЦПК України в редакції Закону N 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Всупереч вищевикладеному, позивачем не дотримано зазначеної вимоги та не долучено до матеріалів позовної заяви свідоцтво про реєстрацію шлюбу, що є обов`язковою вимогою в даній категорії цивільних справ і дає підстави вважати про дійсність факту перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та виникнення у зв`язку з цим спору.

Водночас долучений позивачем до матеріалів позовної заяви скріншот, виготовлений із застосунку «Дія», містить лише інформацію про наречених, а саме ПІБ, дату народження та РНОКПП, однак в ньому відсутні відомості про орган, який провів державну реєстрацію шлюбу, дату та номер актового запису про шлюб, відтак означений скріншот не підтверджує, що сторони дійсно перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Суд звертає увагу позивача на те, що у разі необхідності підтвердження факту перебування особи у шлюбі вона не позбавлена можливості звернутися до будь-якого територіального органу ДРАЦС з метою отримання відповідного документа (повторного свідоцтва про шлюб, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, тощо). У той же час, в порядку ст. 84 ЦПК України суд може витребувати докази по справі лише з обґрунтованих підстав неможливості стороною самостійно надати такі докази.

З огляду на вищевикладене, позивачу необхідно надати оригінал або копію свідоцтва про шлюб або у разі втрати - свідоцтво про шлюб видане повторно чи його копію.

На підставі вищевикладеного, приходжу до обґрунтованого висновку, що позовна заява подана без додержання вимог ст.175 та ст.177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України - суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.

За вказаних обставин заява повинна бути залишена без руху, а позивачу необхідно надати строк для усунення вказаних у мотивувальній частині ухвали недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Також, судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 p.), яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.

Надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині даної ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя: Ю.В. Крива