Ухвала суду № 122879553, 07.11.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6861/24

УХВАЛА

07 листопада 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

розглянувши заяву в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

06.11.2024 до Хмельницького окружного адміністративного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення в адміністративній справі №560/6861/24.

В обґрунтування вимог заяви зазначено, що в резолютивній частині рішення від 21.01.2024 у справі №560/6861/24 зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький подати до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю та забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями документи про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 , квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у складі сім`ї 3 (трьох) осіб, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення № 822 від 24.02.2011, виданого Виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради №107 п.6 від 24.02.2011. 19 червня 2024 року до Наказу Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018 року «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» внесено зміни, а саме щодо органу до якого наплавляються документи про виключення з числа службового житла.

Так, Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України замінено на Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України.

Отже, для виконання рішення необхідно змінити спосіб виконання рішення суду, замінивши Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України на Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06.11.2024, заяву у справі №560/6861/24 передано на розгляд судді ОСОБА_2 .

Вирішуючи подану заяву, суд враховує наступне.

Відповідно достатті 14 КАС Українисудове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться устатті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантованестаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначенихстаттею 129-1 Конституції України, а також статтями14та370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантованостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями129,129-1 Конституції України, статтями2,14,370 КАС Українитастаттею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Cлід також зазначити, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а.

Надаючи оцінку поданій заяву, суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно достатті 1 Закону № 1404-VІІІвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною третьоюстатті 33 Закон №1404-VIIIза наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченомуЗаконом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до частин першої, третьоїстатті 378 КАС Україниза заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), - установити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим

З аналізу положень частин першої, третьоїстатті 378 КАС Україниколегія суд дійов висновку, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставин, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.

Суд звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Разом з тим, суд звертає у вагу на те, що рішення суду у справі №560/6861/24 ухвалене 21.10.2024 та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Отже, станом на 07.11.2024 вказане рішення не набрало законної сили.

Таким чином, вирішення питання щодо зміни способу його виконання суд вважає передчасним, тому у задоволенні вимог заяви представника позивача від 06.11.2024 слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача, адвоката Мілашевського Максима Геннадійовича, про зміну способу виконання судового рішення в адміністративній справі №560/6861/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя В.К. Блонський