Ухвала суду № 122876857, 07.11.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

07 листопада 2024 року Справа №200/5514/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Аканова О.О., в порядку письмового провадження перевіривши звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі №200/5514/23, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: 29000, Хмельницька область, м.Хмельницький, вулиця Г.Чекірди, буд.10, код ЄДРПОУ 21318350) №914550149947 від 15.03.2023 про відмову у перерахунку пенсії по втраті годувальника на підставі заяви ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 07.03.2023 №461; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: 29000, Хмельницька область, м.Хмельницький, вулиця Г.Чекірди, буд.10, код ЄДРПОУ 21318350) перевести ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з 07.03.2023 року з пенсії за віком на пенсію в зв`язку з втратою годувальника з проведенням перерахунку та виплатою різниці пенсії.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до суду надійшов звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі №200/5514/23, в якому вказали, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №200/5514/23 10.06.2024 переведено ОСОБА_1 з 07.03.2023 з пенсії за віком на пенсію в зв`язку з втратою годувальника з проведенням перерахунку та виплати різниці пенсії.

З посиланням на п.4.10 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій вказали, що заявниця проживає за адресою: АДРЕСА_2 , відтак виплату пенсії здійснює Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Вважають, що головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №200/5514/23 виконано в повному обсязі в межах наданих повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства.

До звіту Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області додано: протокол перерахунку пенсії від 10.06.2024, аналітику нарахувань, лист від 21.06.2024 №11629-10949/Б-05/8-2200/24.

Сторони про розгляд справи в судовому засіданні судом повідомлені шляхом направлення повісток, які згідно даним діловодства спеціалізованого суду отримані в системі Електронний Суд 29.10.2024 року.

Сторони до судового засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Перешкоди для розгляду справи в судовому засіданні, визначені ст. 205 КАС України відсутні.

Приписами ч. 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 4 ст. 382 КАС України передбачено, що питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду звіту про виконання рішення суду в порядку письмового провадження.

Розглянувши поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі №200/5514/23, суд дійшов до наступного.

Ухвалою суду від 28 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №200/5514/23 задоволено частково; застосовано судовий контроль за виконанням судового рішення у справі №200/5514/23, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 у справі №200/5514/23 в частині проведення перерахунку та виплати різниці пенсії ОСОБА_1 , у двомісячний строк з дня набрання ухвалою законної сили; в іншій частині заяви відмовлено.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 1 березня 2023 року у справі № 2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19 квітня 2023 року у справі № 4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні).

Відповідно до частини першої, другої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів. Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а, від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18 та від 1 травня 2023 року у справі № 520/926/21.

Як зазначено в пункті 1 розділу ІІ Рекомендацій Rec(2003)16, Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) Щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у сфері адміністративного права, держави-члени мають забезпечити виконання судових рішень в межах розумного строку; вони мають уживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили; у разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволяє домагатися виконання такого рішення, зокрема за допомогою судової заборони або пені.

Відповідно до пункту 55 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) Щодо якості судових рішень з метою забезпечення ефективності правосуддя, усі країни повинні мати процедури забезпечення виконання рішень.

Відповідно до приписів частин 1 3 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування у зв`язку із невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.

Відповідно до приписів статті 382 КАС України накладення штрафу є правом суду, а не його обов`язком.

Також суд враховує критерії Європейського суду з прав людини, що встановлюють, чи має звинувачення кримінальний характер, широко відомі як, критерії Енгеля (Engel and оthers v. Netherlands, заява № 5100/71) (передбачають необхідність суду врахування: кваліфікації правопорушення згідно з національним законодавством, характеру правопорушення та суворості покарання, якому обвинувачений ризикує бути підданий), а також вид та суворість покарання стосовно фізичної особи (штраф у розмірі 60580 гривень) та, відповідно, необхідність застосування судом у цій справі при визначенні такого виду адміністративної відповідальності максимальних стандартів доказування, гарантуючи конституційні принципи рівності та змагальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України встановлено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Метою продовження процесуального строку, установленого судом, є сприяння особі в реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним в контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.

Суд роз`яснює, що відповідно до ч.2 ст.382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) є ОСОБА_2 .

Суд звертає увагу керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Квятківську Марію Францівну, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій перевести ОСОБА_1 з 07.03.2023 року з пенсії за віком на пенсію в зв`язку з втратою годувальника з проведенням перерахунку та виплатою різниці пенсії, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року.

Щодо проведення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перерахунку, суд зазначає, що у поданому звіті відповідач зазначив, що позивачу з 01.03.2023 по 30.06.2023 нарахована доплата в сумі 23702,24 грн.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне продовжити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області процесуальний строк для подання звіту про виконання судового рішення в частині зобов`язання здійснити виплату ОСОБА_1 різниці пенсії.

Також, суд вважає за потрібне попередити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) ОСОБА_2 , що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду суддя своєю ухвалою може накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно ч. 2 ст. 382 КАС України штраф у розмірі 60580 гривень до 121120 грн.

Керуючись ст. ст. 121, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Продовжити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області строк на 3 місяці для подання звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі №200/5514/23 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату ОСОБА_1 різниці пенсії.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку визначеному статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі Електронний суд.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.О. Аканов