Рішення № 122876828, 06.11.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2024 року Справа№200/6159/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

04.09.2024 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему Електронний суд, надійшов адміністративний позов адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з вимогами:

- визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, проте виплату пенсії з 01.01.2024 припинено з підстав, що не передбачені ст. 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, чим порушив конституційне право позивача. Ніяких повідомлень щодо зупинення виплати пенсії не надходило, лише на звернення позивача, у червні 2024 року повідомили про припинення пенсії після верифікації у зв`язку з відсутністю ВПО.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов в якому вказав, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні, як внутрішньо переміщена особа, та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно наявних даних в ЄІБДВПО довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не діюча в зв`язку з чим виплату пенсії припинено з січня 2024 року. Лист Головного управління від 18.04.2024 № 15627-13877/Б-02/8-2600/24 не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України та має роз`яснювальний характер, не породжує будь-яких прав та обов`язків для ОСОБА_1 та наданий в порядку із Законом України «Про звернення громадян».

Ухвалою судді від 09.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази у справі, вирішено відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, клопотання про поновлення строку звернення до суду вирішити під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 15.10.2024 витребувано докази у відповідача.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 17.11.2001 Центрально-Міським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області.

Довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.09.2024 підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як внутрішньо переміщена особа з 01.11.2016 по довічно.

Оскільки за даними ЄІБДВПО довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.08.2018 №0000599308 не підтверджено, виплату пенсії позивачеві призупинено з 01.02.2024, що вбачається з листа відповідача від 23.09.2024.

За зверненням позивача на гарячу лінію Пенсійного фонду України, відповідач листом від 05.06.2024 повідомив, що за результатами проведеного 13.02.2024 відеоконференцзв`язку особу ОСОБА_1 встановлено, водночас виплату пенсії припинено з січня 2024 року на підставі інформації з ЄІБДВПО, згідно з якою довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є не діючою. Запропоновано особисто надати заяву про поновлення пенсії разом з діючою довідкою ВПО.

Згідно з додатковими поясненнями відповідача та аналітикою нарахувань, що надані на вимогу ухвали суду, ОСОБА_1 проведено нарахування пенсії у січні 2024 року, проте виплату скасовано, з лютого 2024 року нарахування пенсії не проводиться у зв`язку із недійсністю довідки ВПО.

Рішення про припинення виплати пенсії відсутнє в матеріалах справи та на вимоги ухвали суду відповідачем не надано.

Право позивача на отримання пенсії відповідачем не оспорюється.

Вважаючи протиправними дій та рішення відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон № 1058-IV) передбачено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону №1058 виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду з наступних підстав: - якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; - у разі смерті пенсіонера; - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; - в інших випадках, передбачених законом. Частиною другою цієї статті передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

За змістом наведеної норми випадки, за яких може бути припинено виплату пенсії, можуть бути передбачені виключно законом.

Водночас таке припинення можливе виключно на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 236/2495/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Порядок призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам визначено постановами Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 та від 08.06.2016 № 365. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам призначення, відновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, передбачено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Суд вважає за необхідне зауважити, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, як убачається з матеріалів справи, відповідачем припинено виплату пенсії позивачеві оскільки не підтверджено дію довідки внутрішньо переміщеної особи, без прийняття рішення відповідного рішення.

Суд зазначає, що норми ст. 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не містять такої підстави припинення виплати пенсії як не підтвердження дії довідки внутрішньо переміщеної особи. При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Отже, посилання відповідача в обґрунтування припинення виплати пенсії нормами Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, зокрема, у зв`язку з не підтвердженням дії довідки внутрішньо переміщеної особи є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону № 1058-IV.

Оскільки судом встановлено, що відповідач припинив виплату пенсії позивачу без прийняття окремого рішення та встановлених законом підстав, тому суд вважає, що відповідач діяв не у спосіб встановлений Законом № 1058-IV.

Згідно зі ст. 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Суд зазначає, що доводи відповідача відносно того, що для подальшого поновлення пенсії, позивачу необхідно звернутися до управління особисто з відповідними документами або надіслати поштою із засвідченими належним чином копіями є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону № 1058-IV.

Суд також зазначає, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в Україні, гарантованогоЗаконом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»ніхто не може позбавляти його права на отримання призначеної йому пенсії за віком.

Згідно з частиною 2статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримує пенсію в іншому територіальному органі Пенсійного фонду України на території України.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених уКонституції Україниконституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

У рішеннях Конституційного Суду України (від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантуєтьсястаттею 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

У даному випадку наявність статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка, як встановлено судом раніше, була припинена управлінням без законних на те підстав.

Пунктом 3 частини 2статті 2 КАС Українивказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до частини 1статті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав.

За таких обставин, беручи до уваги надані позивачем докази в їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Стосовно строків звернення до суду з даним позовом, суд зазначає, що частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, зокрема частиною 2 статті 122 встановлено загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав, у шість місяців.

В той час, частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Суд враховує, що позивач, вимоги якого, за своєю суттю, виникли у зв`язку із тим, що попередньо призначені йому суми пенсії, починаючи з січня 2024 року, не отримані ним з вини пенсійного органу, який призначає і виплачує пенсію, і ці вимоги безпосередньо спрямовані на виплату йому призначеної пенсії, з січня 2024 року, тобто за минулий час, та такі вимоги не обмежуються будь-яким строком.

Тому суд вважає, що у даному випадку, позивач строків звернення до суду із позовом не пропустив, оскільки, на підставі вказаного вище закону, він має право захистити своє право на отримання виплати пенсії, без обмеження будь-яким строком, що можливо, якщо позовні вимоги будуть задоволені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Отже, ураховуючи, що матеріалами справи підтверджується припинення виплати пенсії з 01.01.2024, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати позивачеві пенсійних виплат з 01.01.2024.

При цьому, оскільки судом встановлено припинення нарахування пенсії з 01.02.2024, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача поновити нарахування пенсії з 01.02.2024.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Ураховуючи, що позов подано через систему «Електронний суд» (ураховується коефіцієнт 0,8), при цьому ухвалою суду від 09.09.2024 вирішено відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, відповідно до вимог ч. 2 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 968,96 грн належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, б.16, ЄДРПОУ 42098368) відновити з 01.02.2024 року нарахування пенсії ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та виплату пенсії і сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.01.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, б.16, ЄДРПОУ 42098368) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв