Рішення № 122876528, 07.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 рокуСправа №160/20713/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИВ:

31.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі-відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.02.2024 №0049853-2411-0466-UA12020170000068526;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.02.2024 №0049845-2411-0466-UA12020170000068526;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.02.2024 року №0049843-2411-0466-UA12020170000068526.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у приватній власності позивач перебуває об`єкт нежитлової нерухомості будівля, складське приміщення, загальною площею 810,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.02.2024 №0049853-2411-0466-UA12020170000068526, згідно якого, позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 36450,00 грн за 2021 рік; від 29.02.2024 №0049845-2411-0466-UA12020170000068526, згідно якого, позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 78975,00 грн за 2022 рік; від 29.02.2024 року №0049843-2411-0466-UA12020170000068526, згідно якого, позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 81405,00 грн за 2023 рік. Однак, позивач вважає, що на нього розповсюджується пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, згідно з яким, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди, сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Належне позивачу на праві приватної власності нерухоме майно підпадає під визначення пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, оскільки є будівлею, спорудою сільськогосподарського товаровиробника та, з урахуванням відповідних документів, може бути віднесено до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а тому не є об`єктом оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 року відкрито провадження у справі № 160/20713/24 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

19.08.2024 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника позивача адвоката Бандурченко Юлії Володимирівни про розгляд справи №160/20713/24 в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 року У задоволенні клопотання представника позивача адвоката Бандурченко Юлії Володимирівни про розгляд справи №160/20713/24 в судовому засіданні з викликом сторін в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень відмовлено.

27.08.2024 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив від представника відповідача, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні. У відзиві зазначає, що обов`язковими умовами для застосування податкової преференції, передбаченої пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України є: використання об`єктів нерухомості безпосередньо сільськогосподарськими товаровиробниками, віднесення цих об`єктів до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, об`єкти нерухомості не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. При цьому, позивач не здійснював та не здійснює сільськогосподарську діяльність. Позивачем на підтвердження факту здійснення сільськогосподарської діяльності додано тільки Технічний паспорт на «Підсобне господарство» та пояснення наведені в позовній заяві. Крім того, відповідачем зазначено, що позивач не подавав до контролюючого органу податкові накладні про отриманий дохід від реалізованої продукції та не знаходився на податковому обліку як ФОП. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту використання об`єкту нерухомості, протягом періоду 2021-2023 рік, за призначенням у сільськогосподарській діяльності позивача. За приписами пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, саме будівлі, які мають код 1271 згідно з Класифікатором, не є об`єктом оподаткування податком, тому будівлі, які відносяться до іншого класу, ніж 1271, але використовуються у сільськогосподарській діяльності, оподатковуються на загальних підставах. За таких обставин, вказаний об`єкт нерухомості не підпадає під визначення пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ, оскільки не є спорудою саме сільськогосподарського товаровиробника та за відсутністю відповідних документів, не може бути віднесено до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а тому, є об`єктом оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що позивачем не доведено та належним чином не підтверджено умови, за яких до позивача може застосовуватись податкова преференція, передбачена пп. «ж» пп. 266.2. п. 266.2 ст. 266 ПКУ.

03.09.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , володіє сільськогосподарською будівлею площею 810,0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1761108712214), на підставі додатків до рішення Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 26.06.2020 року №37, рішення Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 18.06.2021 року №199 та рішення Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 27.06.2022 року №430, підпадає під розділ 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», підрозділ 1271.1 «Будівлі для тваринництва» та пункту 1.3 ДБН В.2.2-1-95 «Будівлі і споруди для тваринництва».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у приватній власності ОСОБА_1 перебуває об`єкт нежитлової нерухомості будівлі та споруди (підсобне господарство по вирощуванню кроликів), загальною площею 810,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

29.02.2024 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняло податкові повідомлення-рішення №0049853-2411-0466-UA12020170000068526, згідно якого, позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 36450,00 грн за 2021 рік; №0049845-2411-0466-UA12020170000068526, згідно якого, позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 78975,00 грн за 2022 рік; №0049843-2411-0466-UA12020170000068526, згідно якого, позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 81405,00 грн за 2023 рік.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно із підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 ст.266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За умовами підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, за приписами підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. До класу (код 1272) «Будівлі для культової та релігійної діяльності» належать, зокрема, церкви, каплиці, мечеті, синагоги.

За результатами правового аналізу наведених вище положень нормативно-правових актів Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 у справі № 820/3706/17 дійшов висновку, що підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у приватній власності ОСОБА_1 перебуває об`єкт нежитлової нерухомості будівлі та споруди (підсобне господарство по вирощуванню кроликів), загальною площею 810,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, земельна ділянка за місцем розташування складського приміщення, також знаходиться у власності позивача (договір купівлі-продажу, паркувального місця, серія та номер: 3301, виданий 07.07.2021) відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59143838 від 07.07.2021 року, і має цільове призначення - для сільськогосподарського призначення.

Враховуючи, що основним об`єктом складського приміщення, яке придбав позивач є підсобне господарство по вирощуванню кроликів, яке віднесено до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», то його функціональним призначенням є використання у сільськогосподарській діяльності.

Додатковим аргументом на користь такого висновку є обставина розташування сказаного складського приміщення на земельній ділянці сільськогосподарського призначення, яка належить на праві оренди позивачу.

Крім того, суд враховує, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що позивач підпадає під визначення сільськогосподарського товаровиробника. Наведені вище поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №560/168/19.

Також, відповідно до статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг.

Отже, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з п.п.«ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04 березня 2021 року у справі № 500/2782/18.

З огляду на викладене, основним об`єктом складського приміщення, яку придбав позивач є підсобне господарство по вирощуванню кроликів та його функціональним призначенням є саме використання у сільськогосподарській діяльності, а вказаний об`єкт нерухомості підпадає під визначення пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки є будівлею, спорудою саме сільськогосподарського товаровиробника та з урахуванням відповідних документів може бути віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а тому не є об`єктом оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Наведені вище обставини вже встановлені судом у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 160/5997/21, яка набрала законної сили 30.09.2021 року, та в касаційному порядку відповідачем не оскаржена.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, безпідставними є посилання відповідача на те, що позивач у 2020 році не займається виробництвом сільськогосподарської продукції та її реалізацією, оскільки він задекларував суму отриманого доходу у розмірі 0,00 грн.

Однак, відсутність отриманого доходу протягом року не позбавляє особу статусу сільськогосподарського товаровиробника, та не може бути законною підставою для не застосування до нього преференцій, передбачених пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, з урахуванням сукупності наведених вище обставин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 29.02.2024 №0049853-2411-0466-UA12020170000068526; від 29.02.2024 №0049845-2411-0466-UA12020170000068526; від 29.02.2024 року №0049843-2411-0466-UA12020170000068526, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За умовами ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи сукупність викладених обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в електронному вигляді в розмірі 1968,30 грн. понесені позивачем згідно квитанції №0.0.3781892507.1 від 23.07.2024 року.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 139, 241, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0049853-2411-0466-UA12020170000068526 від 29.02.2024 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0049845-2411-0466-UA12020170000068526 від 29.02.2024 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0049843-2411-0466-UA12020170000068526 від 29.02.2024 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1968,30 грн. (одна тисяча дев`ятсот шістдесят вісім гривень 30 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна