Рішення № 122876511, 07.11.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 рокуСправа №160/15227/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою позивача-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), позивача-2: ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

11 червня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просять:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо не виплати:

- ОСОБА_1 як матері померлого пенсіонера;

- ОСОБА_2 на неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 нарахованої та невиплаченої пенсії померлого пенсіонера ОСОБА_5 , у розмірі 162 023,18 грн. (сто шістдесят дві тисячі двадцять три грн., 18 коп.);

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити пропорційно ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 на неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 нараховану та невиплачену пенсію померлого ОСОБА_5 , у розмірі 162023,18 грн. (сто шістдесят дві тисячі двадцять три грн., 18 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачі згідно із чинним законодавством України мають право на виплату пропорційно нарахованої та не виплаченої пенсії померлого пенсіонера ОСОБА_5 у розмірі 162023,18 грн відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 року № 160/5779/23.

Позивач не погоджується з твердженням відповідача про відсутність видатків на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. У зв`язку чим, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 13 червня 2024 року суд відкрив провадження у адміністративній справі; справу №160/15227/24 за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали від 13 червня 2024 року отримана представником відповідача, проте станом на день прийняття рішення відповідач правом на надання відзиву не скористався.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частинами 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

ОСОБА_1 отримуєте пенсію в разі втрати годувальника за ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ОСОБА_3 та ОСОБА_6 відповідно Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон України № 2262).

До основного розміру пенсії в разі втрати годувальника з 01.01.2024 року встановлена щомісячна доплата до пенсії в сумі 1000,00 грн, а з 08.03.2024 року - 666,67 грн відповідно до Постанови № 713 на кожного.

Загальний розмір пенсійної виплати на ОСОБА_7 та ОСОБА_4 складає 6100,00 грн.

З 03.06.2020 по 30.11.2020 ОСОБА_5 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року» 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.12.2020 йому було поновлено пенсію по інвалідності.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 у справі № 160/5779/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та провести виплату пенсії ОСОБА_8 з 01.12.2020 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ФД118357 від 14.02.2023 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, та враховуючи раніше виплачені суми.

На виконання рішення суду від 12.05.2023 у справі № 160/5779/23 ОСОБА_9 було проведено перерахунок пенсії з 01.12.2020 в розмірі 60% від грошового забезпечення 11234,38 гри, яке зазначено у довідці від 14.02.2023 за № ФД118357, наданні ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У відповідях на звернення позивача № 28562-18224/Р-01/8-0400/24 від 09.05.2024 року та № 28559-18223/Г-01/8-0400/24 від 09.05.2024 року відповідач зазначив, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Питання щодо отримання заборгованості за рішенням суду №160/5779/23 позивачі мають право вирішити в судовому порядку. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо не виплати нарахованої пенсії померлого пенсіонера за рішенням суду №160/5779/23, позивач звернувся до суду з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 1 ч. 1 ст. 52 Закону № 2262-ХІІ, особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національної поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, в державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідноіз ч. 1-3 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сім`ї і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Проте відповідно до вимог ч. З статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Аналогічна норма також наведена у ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», де зазначено, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

З наведених норм зазначених Законів вбачається, що у разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, входять до складу спадщини, у випадку відсутності кола осіб, наведених у зазначених статтях.

Отже предметом спору у цій справі є сама заборгованість з недоотриманої пенсії у сумі за мінусом вищезазначеної суми, що виникла за рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 160/5779/23. Відповідач у своїх відповідях не спростовує наявності зазначеної заборгованості, що виникла за рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 160/5779/23, а лише вважає, що зазначене питання має вирішуватися у судовому порядку.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статей 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що до складу спадщини входять конкретні суми грошової допомоги, які були нараховані та належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Вказана правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.10.2018 у справі №522/19647/17, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Суд встановив, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ч.1 ст.67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Отже, належним доказом правонаступництва заявника є наявність документів, визначених законом, про те, що права та обов`язки померлого ОСОБА_8 перейшли до позивача-1: ОСОБА_1 , позивача-2: ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а саме виданого на їх ім`я свідоцтва про право на спадщину.

Позивачі не надали відповідних доказів того, що після смерті ОСОБА_8 прийняли спадщину та отримали свідоцтво про право на спадщину.

При цьому, до вступу в спадщину, спадкоємець має право претендувати на весь або частину спадку, а також відмовитись від нього.

З урахуванням того, що матеріали справи не містять доказів вступу в спадщину та її прийняття позивачем-1: ОСОБА_1 , позивача-2: ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , тому позовні вимоги останніх є передчасним.

В той же час суд наголошує, що у випадку отримання заявником відповідного свідоцтва про право на спадщину вона не позбавлена права в подальшому ініціювати питання про виплатити пропорційно ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 на неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 нараховану та невиплачену пенсію померлого ОСОБА_5 .

Враховуючи викладене, суд робить висновок про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог позивача-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), позивача-2: ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук