Рішення № 122871786, 04.11.2024, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/865/24

номер провадження 2/546/382/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Решетилівка Полтавська область

Решетилівський районний суд в складі:

головуючого - судді Лівер І.В.

за участю секретаря судового засідання - В`язовської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Решетилівка Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

28.08.2024 позивач ТОВ «ФК «ЕЙС»» в особі представника Тараненка А.І. звернувся до суду через систему «Електронний суд» із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 00-8195335 від 31.05.2023 в розмірі 17931,25 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422, 40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 6 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказують, що 31 травня 2023 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 , укладено договір кредитної лінії № 00-8195335 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Зокрема, відповідачка, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» - https://kachay.com.ua та ознайомилася з актуальною редакцією правил надання грошових коштів у позику. Після цього добровільно без примусу чи тиску відповідачка заявила про бажання отримання коштів, зареєструвалася на сайті, під час чого пройшла процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, тобто вказала свої особисті персональні ідентифікаційні дані. Відмова клієнта від проходження верифікації чи не надання інформації та документів необхідних для проведення верифікації має наслідком відмову кредитодавця від встановлення ділових відносин з клієнтом та відмову від надання йому кредиту. Таким чином, ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ», перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладення договору, перевірило не лише особисті дані відповідачки ОСОБА_1 з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме приналежність платіжної картки позичальниці ОСОБА_1 . Згідно з правилами, до укладення договору про споживчий кредит, відповідачці ОСОБА_1 для ознайомлення в особистий кабінет було направлено паспорт споживчого кредиту, з яким відповідачка ознайомилася та підписала шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 4950F відправлено 31.05.2023 о 15:04:09 на номер телефону відповідачки ОСОБА_1 - НОМЕР_1 та введено нею 31.05.2023 о 15:04:22. Введення відповідачкою ОСОБА_1 одноразового

ідентифікатора є підписанням договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відтак, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, прийняття відповідних умов надання кредиту, а також повідомлення кредитодавцем у встановленій законом формі всіх умов, які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України. За умовами договору кредитодавець надав відповідачці ОСОБА_1 кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії, у розмірі 4750,00 грн на умовах, передбачених договором, а відповідачка зобов`язалася одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кошти кредиту надавалися у безготівковій формі шляхом їх перерахування ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» зі свого поточного рахунку на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , емітовану банком України. За надання кредиту, ОСОБА_1 зобов`язувалася сплатити кредитодавцю комісію, що складає 237,50 грн. Відповідачка доручила кредитодавцю утримати розмір зазначеної комісії із суми кредиту, що підлягала перерахуванню їй згідно договору. Тобто, ОСОБА_1 було перераховано суму кредиту 4750,00 грн за вирахуванням суми комісії, сплаченої за надання кредиту. Отже, відразу після вчинених ОСОБА_1 дій, 31.05.2023 ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» ініціювало переказ коштів згідно договору № 00-8195335 від 31.05.2023 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» на платіжну картку № НОМЕР_2 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що ОСОБА_1 прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ». Строк дії кредитної лінії 120 днів. ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит 28.09.2023 або достроково. Крім того зобов`язалася сплатити проценти в рекомендовану дату оплати, а саме 20.06.2023 протягом дії кредитної лінії, а також сплачувати проценти на кожний 20 день після рекомендованої дати погашення процентів за фактичне користування грошовими коштами. Стандартна процентна ставка складала 2,50% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, і застосовувалася у межах строку користування кредитом, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення кредиту. Графік платежів є невід`ємною частиною договору, відповідно до якого встановлюється кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення позичальником з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, визначається загальна вартість кредиту та реальна річна процентна ставка. Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі. Всупереч умовам кредитного договору № 00-8195335 від 31.05.2023 відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого має заборгованість в сумі 17931,50 грн., яка складається з: 4987,50 грн. заборгованості за тілом кредиту; 12943,75 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

18.12.2023 між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ТОВ «ФК «ЕЙС»» було укладено договір факторингу № 1-18122023, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 00-18122023 від 31.05.2023. Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС»» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 17931,25 грн. ТОВ «ФК «ЕЙС»» не здійснювало нарахувань за кредитним договором. Позивач вказував, що станом на день звернення до суду заборгованість відповідачкою по кредитному договору не сплачена, у зв`язку із чим, посилаючись на право правонаступника вимагати стягнення заборгованості, ТОВ ФК «ЕЙС» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2024 року головуючим суддею у даній цивільній справі визначено суддю Сербіненко І.В.

05 вересня 2024 року отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 05.09.2024 справу прийнято до провадження, визначено, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження та призначено судове засідання, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві позивач просить проводити розгляд справи за відсутності представника позивача та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином. Судові повістки, копія позовної заяви та ухвала суду про відкриття спрощеного позовного провадження надсилалась відповідачці на адресу зареєстрованого місця проживання. Судова кореспонденція повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання». Клопотання про відкладення розгляду справи до суду відповідачка не надіслала, про причину неявки суд не повідомила, відзив та інші заяви з процесуальних питань від неї до суду не надходили.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

В зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 31 травня 2023 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 00-8195335 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Зокрема, відповідач, за допомогою мережі інтернет, перейшов на офіційний сайт первісного кредитора - https://kachay.com.ua/ та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику.

Після цього добровільно без примусу чи тиску відповідачка заявила про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані.

Пунктом 4.3.4 договору передбачено, що позичальник при реєстрації на сайті кредитодавця зобов`язується вказувати повні, точні та достовірні відомості, включаючи свої персональні дані.

Відмова клієнта від проходження верифікації чи не надання інформації та документів необхідних для проведення верифікації має наслідком відмову кредитодавця від встановлення ділових відносин з клієнтом та відмову від надання йому кредиту.

Первісним кредитором здійснено ідентифікація/верифікація у спосіб передбачений діючим законодавством та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації клієнта.

Таким чином ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ», перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання договору, перевірило не лише особисті дані відповідача з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме, приналежність платіжної картки позичальнику.

Згідно з правилами, до укладення договору про споживчий кредит, позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надається паспорт споживчого кредиту.

Позичальник ознайомлюється із запропонованими в паспорті споживчого кредиту умовами кредитування та у разі згоди із ними, підписує його шляхом накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п. 7.11 кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором з боку позичальника та аналог власноручного підпису кредитодавця, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію»,що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 4950F відправлено 31 травня 2023 року о 15:04:09 на номер телефону 0954768072 відповідача та введено ним 31 травня 2023 року о 15:04:22, зокрема даний факт підтверджується розділом 8 кредитного договору та довідкою про ідентифікацію.

Введення позичальником одноразового ідентифікатора є підписанням договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Введенням ідентифікатору позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а отже належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

При цьому, приймаючи умови договору, відповідачка підтвердила, що їй в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, вона ознайомлена з правилами повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, повний текст яких розміщений на сайті https://kachay.com.ua/ (Розділ 7 кредитного договору).

Отже, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Відповідачка погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії, у розмірі 4750,00 грн. на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 2.2. Розділу 2 кредитного договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту позичальника, емітовану банком України.

Пунктом 2.2.1. кредитного договору встановлено, що за надання кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 237,50 грн.

Позичальник доручає кредитодавцю утримати розмір зазначеної комісії із суми кредиту, що підлягає перерахуванню позичальнику згідно договору.

Тобто, позичальнику перераховується сума кредиту 4750,00 грн., за вирахуванням суми комісії, сплаченої за надання кредиту.

Відповідно до п. 1.3. Договору строк дії кредитної лінії 120 днів. Позичальник зобов`язаний був повернути кредит кредитодавцю 28 вересня 2023 року або достроково.

Пунктом 1.3.1 кредитного договору встановлено, що позичальник зобов`язаний був оплатити проценти в рекомендовану дату оплати 20 червня 2023 року протягом дії кредитної лінії, позичальник зобов`язаний сплачувати проценти на кожний 20 день після рекомендованої дати погашення процентів за фактичне користування грошовими коштами.

Відповідно до п. 1.4 Сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Знижена процентна ставка становить 1,00% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше рекомендованої дати оплати визначеної п. 1.3.1 даного договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно в межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.3 цього Договору, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно (п. 1.4.1).

Стандартна процентна ставка складає 2,50% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.3 цього Договору, після 20 дня користування Кредитом, починаючи з 21 дня користування Кредитом, по день повернення кредиту (п. 1.4.2).

Отже, відразу після вчинених дій відповідачкою, 31 травня 2023 року ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» ініціювало переказ коштів згідно договору № 00-8195335 від 31 травня 2023 року безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» наплатіжну картку - № НОМЕР_2 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ».

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується повідомленням з відміткою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» та додатком до нього.

Всупереч умов Договору № 00-8195335 від 31 травня 2023 року відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі - 17931,25 грн., яка складається з: 4987,50 грн. - заборгованість по кредиту; 12943,75 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

18 грудня 2023 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 1-18122023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором.

Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 1-18122023 від 18 грудня 2023 року від ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 17931,25 грн.

З Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 1-18122023 від 18 грудня 2023 року слідує, що ОСОБА_1 (порядковий номер 2371) є боржницею за кредитним договором № 00-8195335, сума заборгованості становить 17931,25 грн., яка складається з: 4987,50 грн. заборгованості по кредиту; 12943,75 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Як вбачається з витребуваної інформації від ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідачка ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , мобільний телефон: НОМЕР_4 , має емітовану картку № НОМЕР_2 , на яку мається 31.05.2023 зарахування коштів в сумі 4750,00 грн.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

У відповідності до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважають сяприйняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст.1047 ЦК України).

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується кредитними договорами та договором відступлення права вимоги.

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

З наведено вище слід прийти до однозначного висновку про те, що до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшли всі права кредитора за договором кредитної лінії № 00-8195335 від 31.05.2023.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачка після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов`язання відповідно до укладеного договору не виконує, істотно їх порушує, до погашення заборгованості заходів не вживає, що є підставою для стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.

Відповідачкою не оспорюється факт укладення кредитного договору та його умов, таким чином, позовні вимоги про стягнення коштів за кредитними договорами підлягають задоволенню.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

У зв`язку з тим, що відповідачкою не надано до суду заперечень проти позову, доказів в підтвердження того, що нею належним чином виконувалися умови кредитного договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.

Відповідачка не виконала узяті на себе зобов`язання щодо повернення використаних кредитних коштів, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що заборгованість в сумі 17931,25 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС».

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов`язані з витребуванням доказів та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до платіжної інструкції № 3727 від 21 серпня 2024 року позивачем при зверненні з даною позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 2 422, 00 грн. (а.с. 1).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422, 00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав такі докази: договір про надання правничої допомоги № 17/06/24-01 від 17 червня 2024 року, укладений між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС», в особі керівника Полякова О.В. Обсяг виконаних робіт визначений договором про надання правничої допомоги № 17/06/24-01 від 17 червня 2024 року, в Додатковій угоді № 1 до договору про надання правової допомоги та Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору № 17/06/24-01 від 17 червня 2024 року, протоколом погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 17/06/24-01 від 17 червня 2024 року згідно з яким, позивачу - ТОВ «ФК «ЕЙС» надано правничу (правову) допомогу на загальну суму 6 000, 00 грн.

Судові витрати складають судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує , чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують

з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Суд врахував, що ОСОБА_1 не подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляла.

Правнича допомога, надана позивачу в суді, полягала виключно в усній консультації, вивчення матеріалів справи, поданні позовної заяви, клопотанні про витребування доказів та направлення адвокатського запиту до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Правова допомога адвоката становить 6 000, 00 грн. Будь-яких інших процесуальний дій адвокатом не вчинялось. Крім того, розгляд справи відбувався без участі позивача та його представника.

Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, суд дійшов переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише усної консультації, вивчення матеріалів справи, поданні позовної заяви, клопотанні про витребування доказів та направлення адвокатського запиту, а тому заявлений позивачем розмір судових витрат, понесених в суді, підлягає зменшенню з 6000,00 грн до 3 000, 00 грн.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 КПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2422, 40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000, 00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 133,137,141,247,259,263,264,265, 273,274,280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Договором кредитної лінії № 00-8195335 від 31.05.2023 у розмірі 17931 (сімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять одна) гривня 25 копійок, що складається з: 4987,50 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 12943,75 грн. - заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати у справі сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати з надання професійної правничої допомоги в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківськешосе, буд. 19, оф. 2005);

Представник позивача - адвокат Тараненко Артем Ігорович, РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: 02294, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, офіс 21;

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: судом не встановлений, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 07 листопада 2024 року.

Суддя І.В. Лівер