Рішення № 122861732, 07.11.2024, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1516/23

2/189/807/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.11.2024 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого суддіЛукінової К.С.

при секретаріКопиці С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відповідачка звернулась до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 19.04.2011 року. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, який за своєю природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування. У порушення умов договору відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала та станом на 21.03.2023 року має заборгованість в розмірі 48706,85 грн., яка складається з наступного: 48706,85 грн. заборгованість за кредитом. Таким чином позивач просить стягнути на його користь з відповідачки заборгованість станом на 21.03.2023 року має заборгованість в розмірі 48706,85 грн., яка складається з наступного: 48706,85 грн. заборгованість за кредитом та судові витрати по справі.

Представник відповідачки ОСОБА_2 надав досуду відзивна позовнузаяву,в якомупросить,у задоволенніпозовних вимогвідмовити уповному обсязіу зв`язкуз їхнеобґрунтованістю тапропуском строкупозовної давності,посилаючись нате,що позивачу своємупозові посилаєтьсяна тіобставини,що відповідач ОСОБА_1 з метоюотримання банківськихпослуг підписалазаяву №б/нвід 19.04.2011року,однак якісаме банківськіпослуги ОСОБА_1 отримала відповіднодо даноїзаяви -не зазначено.Далі зтексту позовноїзаяви можнаприпустити,що ОСОБА_1 нібито отрималазбільшення кредитноголіміту до50000грн.,однак незазначено,відповідно до якого кредитного договору збільшено даний кредитний ліміт, та який ліміт був. Відповідно до доданих позивачем - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до матеріалів справи копій документів, ОСОБА_1 , було підписано не кредитний договір а анкету-заяву. Зазначає, що як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача. В матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки «Універсальна». АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки «Універсальна» та розміру наданого ОСОБА_1 кредиту, томи відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, отже суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог банку. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору. Крім того, представник відповідачки просив суд про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» направило відповідь на відзив до суду, в якому зазначило, що в силу ст.ст.509,639,634,207 ЦК УкраїнитаРозділу 1Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщена на офіційному сайті Позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладання Договору здійснюється за принципом укладення між Банком та клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви Позивальник приєднується до запропонованих Банком Умов та Тарифів. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах, що не суперечить чинному законодавству України. Щодо ознайомлення Відповідача з Умовами кредитування, то позивач зазначає, що ним надана до суду копія анкети-заяви з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Також до матеріалів справи долучено «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт», вказано поточну процентну ставку, вказано розміри комісій та штрафів тощо. Вказані Умови та Правила розміщені у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Крім цього позивачем надано виписку з карткового рахунку, з якої видно, що відповідачу було надано кошти та зафіксовано факт користування цими коштами. Крім цього відповідач частково сплачував заборгованість за наданим кредитом. Крім цього, позивач вважає, що виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі, оскільки відповідачем здійснювалися проплати заборгованості на вже перевипущені карти, а ставку за відсотками відповідачу було відомо з моменту отримання картки, оскільки ця виписка розміщювалася в спеціальному конверті, в якому видавалась картка.

Розгляд справи здійснювався на підставі ст. ст.274,279 ЦПК Українив порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує, просить задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_2 направив суду заяву в якій просить розглянути справу в його відсутності, позовні вимоги не визнає повністю.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши зібрані письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.04.2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку (а. с. 18).

Згідно цієї ж анкети-заяви видно, що ОСОБА_1 не погодила з Банком суму кредитного ліміту в будь-якому розмірі, оскільки ця графа залишилась не заповненою, і навіть не було обрано вид банківської послуги у відповідній графі (а.с. 18 зворотоньої сторони паперу).

Таким чином, зазначені в позовнійзаяві відомості про нібито отримання ОСОБА_1 19.04.2011 року кредитних коштів на картковий рахунок в будь-якій суміне відповідають дійсності та спростовуються наданими доказами самим позивачем у справі. При цьому, слід зазначити, що доказів отримання картки відповідачем матеріали справи не містять.

У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а. с. 18 та 18-зворот).

До позовної заяви банком додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторонапідприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ (АТ) КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістомстатті 1056-1 ЦК Україниу редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно достатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина другастатті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третястатті 549 ЦК України).

Суд не в змозі встановити з наданих позивачем доказів, факт отримання відповідачкою у справі кредитних коштів та їх суми, оскільки в анкеті-заяві від 05.12.2011 року взагалі не вказано вид обраної банківської послуги та суми кредитного ліміту, встановленого на відповідну картку, так само як і доказів зняття чи отримання відповідачкою від позивача будь-яких кредитних коштів.

При цьому, суд не приймає в якості доказу отримання відповідачкою кредитних коштів від позивача надану позивачем виписку за особовим рахунком ОСОБА_1 , оскільки така виписка виготовлена самим позивачем і не доводить факту отримання саме ОСОБА_1 і саме кредитних коштів, оскільки з неї неможливо встановити особу, що здійснювала такі операції та підстави здійснення операцій зі зняття (витрачання) коштів з картки та само як і поповнення картки. Крім цього, надана суду виписка не містить відомостей про особу, що її виготовила та про особу, що несе відповідальність за достовірність викладених в цій виписці даних. Дана виписка ніким не підписана та не містить печатки установи, що її видала. Через вказані обставини суд не приймає в якості доказу й розрахунок заборгованості, приєднаний до позовної заяви.

Слід зауважити, що навіть в тексті поданої до суду позовної заяви позивач не зазначив, яку ж саме суму кредиту отримала відповідачка 19.04.2011 року і вказану обставину суд не в змозі встановити самостійно, оскільки з наданих позивачем доказів та наявних матеріалів справи суд не може встановити як сам факт отримання відповідачем кредитної картки (кредитних карток), так і факт користування кредитними коштами.Враховуючи відсутність таких відомостей в позовній заяві та матеріалах справи про суму сукупного кредиту, що був отриманий відповідачем з наданням відповідних доказів цим обставинам, суд позбавлений можливості перевірити дійсний розмір заборгованості, про стягнення якої просить позивач.

З матеріалів справи вбачається, що надана копія Анкети-Заяви від 19.04.2011 року не містить відомості про суму наданого кредиту, строк дії кредитного договору (строк дії картки) та не містить розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, не містить порядку здійснення оплати кредиту та процентів по договору (строки сплати, розміри періодичних платежів тощо), відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки, а також самої суми кредитного ліміту (а. с. 18, 18 - зворот).

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК Україниза змістом якоїдоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в періодз часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування, розміру відсоткової ставки, періодичності платежів, розмірущомісячних платежів, надані банком витяг з Тарифів та Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Також, обґрунтовуючи свої вимоги банк посилався на паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування та в якому зокрема зазначено, що документ підписано ОСОБА_1 31.05.2021 року. В той же час, підпис відповідача на паспорті споживчого кредиту фактично відсутній.

Разом з тим, зі змісту паспорту слідує (розділ 7), що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

При цьому, необхідно зазначити, що термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі(у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина 2статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин). З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, якийЗакон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).

Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай, правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження №61-14545сво20).

За наведених обставин, паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадкув заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третійстатті 509 ЦК Українивказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особоюспоживачем банківських послуг (частина першастатті 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 22 частини першоїстатті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»споживачфізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбулиЗакону України від 22 листопада 1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертоїстатті 42 Конституції Україниучасть у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку для надання послуг банк відкриває клієнту картку, її вид визначений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.

Відповідно до статтей12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач не надав підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою Кредитка «Універсальна» станом на 19.04.2011 року.

Як вбачається з копії заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту і взагалі не містить доказів отримання цих коштів відповідачем.

У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують видачу кредитної картки «Універсальна» після 19.04.2011 року.

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору.

Надані довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про отримання клієнтом ОСОБА_1 картокне доводить їх отримання, оскільки суду не надано жодного документа, який містить підпис чи електроний цифровий підпис ОСОБА_1 , який засвідчує отримання особисто нею карток в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», так само як і ознайомлення ОСОБА_1 зі змінами кредитного ліміту чи змінами в умовах кредитування з вищевказаних підстав.

У той же час, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 . АТ (ПАТ) КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другоюстатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження №14-131 цс 19 та правовій позиції, викладеній у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 703/3063/18, провадження №61-11260св19.

Щодо тверджень відповідачки про пропуск позивачем строку позовної давності, то суд вважає, що цей строк позивачем пропущено не було.

Згідно ст.ст.256,257 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 4ст. 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК України, згідно якої у разі відмови в задоволенні позовних вимог судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.526,528,530,638,1049,1050,1054,1218,1219,1268,1270,1281,1269,1273,1296,1282 ЦК України, ст. ст. 7, 8, 10, 12, 18, 77, 81, 247, 259, 263-265, 274-281Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 2684,00 грн.покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.С. Лукінова

07.11.2024