Ухвала суду № 122857069, 07.11.2024, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/2288/23

1-кп/532/33/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2024 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю

прокурора - ОСОБА_2 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки кримінальне провадження № 12023170470000329 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Радянське Кобеляцького району Полтавської області, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта базова загальна середня, не працює, утриманців не має, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України,

Встановив:

За змістом обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12023170470000329 від 04.10.2023, складного 24.10.2023 вбачається, що на початку липня місяця 2023, в ранковий час доби, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 власником якого є ОСОБА_6 у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на таємне викрадення майна.

Перебуваючи на території домогосподарства за вищевказаною адресою, ОСОБА_3 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, таємно, з корисливих мотивів, відкривши вхідні двері, проник до приміщення сараю, звідки через шибку вікна, проник до приміщення гаража, звідки вчинив крадіжку водяного насосу «Werk JSW6M», після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи вартість водяного насосу «Werk JSW6M» становить 1462 грн. 18 коп.

В результаті протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6 заподіяно матеріальну шкоду на суму 1462 грн. 18 коп.

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у інше приміщення, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, відповідальність за який передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, та при продовженні розгляду кримінального провадження за ч.1 ст. 162 КК України провадження закрити у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні приватного обвинувачення.

За правилами, визначеними ч.3 ст. 479-2 КК України, в судовому засіданні, поставлено на обговорення питання щодо можливості закриття кримінального провадження із зазначених підстав.

Обвинувачений після роз`яснення судом його права заперечувати проти закриття кримінального провадження надав беззаперечну згоду на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, та з підстави, передбаченої п.7 ч.1 ст. 284 КПК України, проти чого також не заперечував і захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 .

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, подавши до суду заяви, в якій зазначили, що до обвинуваченого будь-яких претензій він не має, просив судовий розгляд справи провести за його відсутності, кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 за ч.4 ст. 185 КК України закрити, а від обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст. 162 КК України відмовляється і претензій до обвинуваченого не має.

Заслухавши позицію обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, а також врахувавши позицію потерпілого дослідивши зміст обвинувального акту та надані прокурором документи із матеріалів кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, виходячи із наступного.

09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1 ст. 3 КК України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Водночас зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.

Як зазначалося вище, згідно обвинувального акту ОСОБА_3 інкримінується вчинення ним на початку липня 2023 року злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 4 ст. 185 КК України.

На час, до якого відносяться інкриміноване обвинуваченому діяння, відповідальність за які передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону № 1449-VI від 04 червня 2009 року, згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04 червня 2009 року).

З 01 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», яким встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2023 року в сумі 2684 гривні 00 копійок. Отже, податкова соціальна пільга у 2023 році складала 1342 гривні 00 копійок (2684 гривні 00 копійок х 50%).

Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються виключно Кримінальним кодексом України, тобто законом про кримінальну відповідальність, шо діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).

Положеннями ст. 185 КК України передбачено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), водночас нормами КК України не визначено розміру вартості майна, яке є предметом крадіжки.

Згідно ч. 3 ст. 51 КУпАП (в редакції Закону № 1449-VI від 04 червня 2009 року) у 2022 та 2023 роках на час вчинення інкримінованих ОСОБА_8 діянь, відповідальність за які передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, крадіжка чужого майна вважалася дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 248 гривень 00 копійок у 2022 році та 268 гривень 40 копійок у 2023 році, а в разі, якщо вартість викраденого майна перевищувала вказані суми, мала наставати кримінальна відповідальність.

Отже, таємне викрадення чужого майна вартістю до 268 гривень 40 копійок у 2023 році на час вчинення інкримінованих діянь, кваліфікувалися за ч. 1 ст. 51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, а таємне викрадення чужого майна вартістю понад 268 гривень 40 копійок у 2023 році - за відповідною частиною ст. 185 КК України (крадіжка).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).

Таке положення цілком узгоджується зі ст. 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку) має наступати виключно у випадках, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип

Таким чином, після набрання 9 серпня 2024 року чинності Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18 липня 2024 року, крадіжка майна вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2023 році становило 2684 гривні 00 копійок, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 51 КУпАП, а не кримінальну, яка передбачена ст. 185 КК України.

Відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Відповідно до пункту 1-2 частини другої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.

Частиною сьомою статті 284 КПК України передбачено, що ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.

Суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 479-2 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першоїстатті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другоїстатті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

В судовому засіданні обвинувачений надав свою беззаперечну згоду на закриття кримінального провадження щодо обвинувачення його у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, з підстави, передбаченої п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, та зазначив, що це його добровільне і свідоме волевиявлення, при цьому судом обвинуваченому роз`яснено його право заперечувати про закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Згідно з ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м`якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).

Згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.

Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 КК України. Так ч.1 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Тому зміни в чинному законодавстві України, які пом`якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.

Положення п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України регламентують, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

З огляду на вищевказані обставини, взявши до уваги те, що інкриміноване ОСОБА_3 діяння, а саме крадіжка майна, вчинена у липні 2023 року, вартість якого не перевищує 2684 гривні 00 копійок і складає 1462 гривні 18 копійка, а також те, що з 9 серпня 2024 року втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність інкримінованого ОСОБА_3 діяння і обвинувачений не заперечував проти закриття кримінального провадження в цій частині на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України, суд дійшов висновку про те, що кримінальне провадження щодо обвинувачення у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч.4 ст.185 КК України, підлягає закриттю у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Водночас судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 162 КК України, підлягає продовженню.

Разом з тим, відповідно до п.7 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством.

Потерпілий ОСОБА_6 відмовився від обвинувачення ОСОБА_3 у за ч.1 ст. 162 КК України, про що зазначив у поданій ним письмовій заяві.

Відповідно до ч.4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

За п.1 ч.1 ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених ... частиною першою статті 162 (порушення недоторканності житла без обтяжуючих обставин) ... Кримінального кодексу України.

Таким чиному, кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 за ч.1 ст. 162 КПК України не може бути продовжене і підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК України.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Згідно імперативних приписів закріплених у ч. 1 ст. 126 Кримінального процесуального кодексу України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалі.

Згідно п.3 ч.1 ст. 118 КПК України до процесуальних витрат відносяться витрати, пов`язані із залученням експертів.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 1 лютого 2024 року у справі № 930/497/23 (провадження № 51-4798км23) вказав, що нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

З огляду на вищевказане процесуальні витрати, пов`язані із проведенням судово-товарознавчої експертизи підлягають стягненню із ОСОБА_3 на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Керуючись Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», ст. ст. 100, 284-286, 314, 370-372, 479-2 КПК України, суд,

Постановив:

Клопотання прокурора про закриття кримінального провадження у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння, задовольнити.

Кримінальне провадження № 12023170470000329 від 04.10.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.185 КК України, - закрити на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.

Продовжити судовий розгляд кримінального провадження № 12023170470000329 від 04.10.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 162 КК України.

Кримінальне провадження № 12023170470000329 від 04.10.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 162 КК України, - закрити на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Речові докази: водяний насос «Werk JSW6M» повернути за належністю потерпілому ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_3 витрати на залучення експерта у розмірі 956 грн. 00 коп.

Копію ухвали негайно після її проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати копію ухвали в суді.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Кобеляцький районний суд Полтавської області протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя