Рішення № 122855714, 07.11.2024, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/313/24

43

2/339/144/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(Заочне)

07 листопада 2024 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Скригун В.В.

при секретарі Ганчар Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Еліт-Буд 2" про стягнення моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Приватного підприємства "Еліт-Буд 2" на користь позивача 426 400,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що чоловік позивача ОСОБА_2 з 11 вересня 2023 року працював машиністом автомобільного крана у ТзОВ «ТКС «Техноресурс».

08 жовтня 2023 року ОСОБА_2 виконував роботу по демонтажу самохідної труби згідно домовленості між останнім та директором ПП «Еліт Буд 2» із використанням автомобільного крану на території недіючої котельні, що розташована в АДРЕСА_1 . Під час демонтажу металевої димохідної труби, довжиною 18,6 м., обірвалися стропи, труба зірвалась і впала на кабіну автокрана, внаслідок чого водій автокрана ОСОБА_2 отримав смертельні травми. За фактом настання нещасного випадку було створено спеціальну комісію для проведення розслідування нещасного випадку, де в подальшому було проведено розслідування.

За результатами спеціального розслідування комісією було складено акт спеціального розслідування нещасного випадку, із смертельним наслідком, що стався 08 жовтня 2023 року приблизно о 09.00 год. та встановлено, що в результаті нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження несумісні з життям. Основною причиною настання нещасного випадку було визнано відсутність системи управління охороною праці у ПП «Еліт-Буд 2».

Внаслідок втрати чоловіка позивачка опинилася у важкому емоційному стані, який характеризувався глибокими моральними стражданнями та переживаннями. Чоловік був її найкращим другом, підтримкою і опорою, а також головним годувальником сім`ї. Його раптова і передчасна смерть, спричинена нещасним випадком на виробництві, для позивача була не лише втратою близької людини, але й серйозним ударом по її фінансовій стабільності. Чоловік мав значний дохід, який забезпечував їхній спільний добробут, і його матеріальна підтримка була важливою для їхнього життя. Позивач зазнала глибоких моральних переживань, усвідомивши, що його більше немає поруч. Це стало для неї справжнім шоком і причиною великого душевного болю. Смерть чоловіка позивачки завдала їй сильного емоційного удару, їй дуже важко пережити цю втрату, оскільки чоловіку було всього 56 років, і міг би продовжувати заробляти та забезпечувати родину. Позивач втратила не тільки близьку людину, а й головного годувальника, а ще людину, з якою хотіла зустріти старість. Втрата чоловіка спричинила їй глибокі моральні переживання та страждання, залишивши її без підтримки та засобів до існування.

Все вищезазначене призвело до того, що позивач вирішила звернутися до ПП «Еліт-Буд 2» з позовом про стягнення моральної шкоди, яка спричинена смертю її чоловіка від нещасного випадку, що стався з вини вказаного підприємства. Спричинену шкоду позивач оцінює в розмірі 426 400,00 грн. Представник позивача зазначає, що при уникненні нещасного випадку та уникнення основної передуючої проблеми, а саме відсутність системи управління охороною праці в ПП «Еліт-Буд 2», потерпілий ОСОБА_2 міг би працюючи заробити мінімум 426 400,00 грн і забезпечуючи свою дружину, прожити своє життя.

Предмет та підстава позову не змінювались, позовні вимоги не збільшувались.

Ухвалою суду від 24 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24 вересня 2024 року підготовче судове засідання закрито та призначено судовий розгляд справи. Будь-яких інших процесуальних дій не проводилося.

21 жовтня 2024 року представник позивача подала додаткові пояснення, в яких зазначає, що розгляд судової справи здійснювався за відсутності сторони позивача за поданою заявою про розгляд справи за її відсутності, 21 жовтня 2024 року між сторонами договору було підписано акт приймання-передачі наданих послуг, згідно з яким позивачем було сплачено на користь адвоката гонорар у розмірі 5000,00 гривень. Тому просить дане пояснення врахувати при ухваленні рішення по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася,подала заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення не заперечила.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений в передбаченому законом порядку, про що свідчать оголошення на сайті Судової влади. та повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив, заперечень з приводу поданого позову не надав.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача. Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не надано, клопотань про їх витребування/долучення тощо не заявлено.

У протилежному випадку відкладення розгляду справи без відповідних об`єктивних підстав та пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя, може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи.

Суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи.

Так, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) 07.07.1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

З урахуванням завдань цивільного судочинства та розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки судочинство здійснюється на засадах змагальності, неявка до суду, незалежно від причин, вказує на те, що відповідач фактично відмовився надавати докази на захист своїх прав у суді. В зв`язку із чим, суд розглядає справу за наявних у справі доказів у їх відсутності, оскільки, в справі є достатньо матеріалів та доказів для розгляду спору та постановлення рішення у відповідності до ст. 280 ЦПК України.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки відповідач не скористався процесуальними правами подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасником розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, які і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.3 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 З У «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Дія Закону України «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»).

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України «Про охорону праці»).

Разом з тим постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган (частина перша статті 160 КЗпП України).

Доказом вини власника може бути акт про нещасний випадок на виробництві.

Матеріалами справи встановлено, що позивач була дружиною загиблого ОСОБА_2 (а.с.10).

З копії цивільно-правової угоди, укладеної 11 вересня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 з 11 вересня 2023 року працював на посаді машиніста автомобільного крана у ТзОВ «ТКС «Техноресурс» (а.с.69).

Згідно з копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть № 152 від 09 жовтня 2023 року, смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку у зв`язку з виробництвом, причина смерті: тяжкий травматичний шок, забиття та розрив внутрішніх органів, переломи кісток скелету, травма грудної клітини, тазу та їх органів та правої нижньої кінцівки (а.с.67-68).

Як вбачається з акту спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком від 21 травня 2024 року, який було затверджено начальником Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці Б.Сагайдак, ОСОБА_2 працював по цивільно-правовій угоді машиністом крана автомобільного ТзОВ "ТКС "Техноресурс". 08 жовтня 2023 року ОСОБА_2 виконував роботи по демонтажу димохідної труби згідно особистої усної домовленості між ним та директором ПП "Еліт Буд 2" ОСОБА_3 . Останній не забезпечив відповідне функціонування системи управління охороною праці на підприємстві, допустив виконання робіт монтажу, демонтажу будинків, споруд без отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, не забезпечив контролю за наявністю проектної документації на виконання робіт по демонтажу димової труби, а також залучив до стропування вантажу працівника без проходження ним професійноої підготовки. В результаті чого комісією визнано випадок таким, що пов"язаний з виробнцтвом, а основною причиною настання нещасного випадку визнано відсутність системи управління охороною праці у ПП «Еліт-Буд2» (а.с.14-21).

На підставі наведеного суд вважає, що саме відповідач має нести відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу у зв`язку зі смертю її чоловіка внаслідок нещасного випадку.

При визначенні розміру відшкодування, суд враховує роз`яснення, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах,в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що відповідач ПП «Еліт-Буд2» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди дружині померлого ОСОБА_2 , оскільки у зв`язку зі смертю чоловіка, внаслідок нещасного випадку під час виконання ним своїх трудових обов`язків, позивач зазнала моральних страждань. Смерть чоловіка призвела до істотних вимушених змін у її житті, таких як втрата турботи, моральної та матеріальної підтримки близької людини. Перенесення позивачем психоемоційного стресу і усвідомлення безповоротності втрати неодмінно завдало їй душевного болю.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Так, визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер та обсяг душевних страждань, в зв`язку зі смертю близької людини, наслідки викликані заподіяною шкодою - смертю найбільш близької людини; перенесені та діючі у теперішній час душевні страждання та переживання; тривалість перенесених страждань; зміни в житті викликані смертю чоловіка, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю чоловіка на користь ОСОБА_1 у розмірі 426 400,00 грн.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч.2 ст.137 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року по справі № 751/3840/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: копію Договору від 02 липня 2024 року про надання правової допомоги, що укладений між Адвокатським бюро «Ірени Числовської» та ОСОБА_1 ; ордер про надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт про прийняття - передачу наданих послуг від 21 жовтня 2024 року, де зазначено, що вартість послуг становить - 5000,00 грн.(а.с.22-25, 70).

Таким чином, із відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки позов задоволено, але позивачку звільнено від сплати судового збору за подачу позову на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4264,00 грн. за подання позовної заяви.

На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

У х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Еліт-Буд 2" про стягнення моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Еліт-Буд 2" на користь ОСОБА_1 426 400 (чотириста двадцять шість тисяч чотириста) грн 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві.

Стягнути з Приватного підприємства "Еліт-Буд 2" на користь держави 4264 (чотири тисячі двісті шістдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства "Еліт-Буд 2" на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, зазначених вище, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне підприємство «Еліт-Буд 2» - місце знаходження: вул. Д.Галицького, буд. 130 м.Болехів Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 42258072.

Суддя Скригун В. В.