Рішення № 122844818, 06.11.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2024 року Чернігів Справа № 620/11673/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, в якому просять:

-визнати протиправну бездіяльність Виконавчого комітету Чернігівської міської ради щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

-зобов`язати Виконавчий комітет Чернігівської міської ради розглянути звернення ОСОБА_1 від 09.07.2024 та ОСОБА_2 від 06.07.2024 в най коротший термін.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачі вказують на протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду їх звернень та прийняття відповідних рішень за результатами такого розгляду, що стало підставою для їх звернення до суду.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог та вважає їх безпідставними, та зазначило, що своєчасно розглянуло заяви позивачів та надали їм відповідь.

Позивачі надали відповідь на відзив, в яких зазначають, що відповідачем не були розглянуті звернення позивачів по суті та не прийнято відповідного рішення.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь, в яких стверджує, що заяви позивачів розглянуті по суті та надані відповіді відповідно до компетенції Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, а тому є всі підстави для закриття провадження по справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження по справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає наступне.

Пунктом 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Оскільки позивачі заперечують проти закриття провадження по справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України та вважають, що повне відновлення законних прав та інтересів позивачів неможливе без визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною після такого виправлення, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення даного клопотання про закриття провадження по справі.

З`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що містяться у справі у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, ,суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 згідно довідки МСЕК від 09.12.1992, серії 2-18 АД №041601 є особою з інвалідністю другої групи (а.с.9).

Згідно висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 19.08.2024, виданого КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради ОСОБА_1 рекомендована соціальна послуга з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с.9, на звороті).

09.07.2024 ОСОБА_1 звернулась до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради із заявою про те, що вона, за станом здоров`я, потребує стороннього догляду та у зв`язку з тим, що вона не має близьких родичів, які б могли за нею доглядати, просила призначити доглядачем ОСОБА_2 , який уже довгий час її доглядає. Вказана заява, з додатками, була направлена Відповідачу 11.07.2024 рекомендованим листом №14030005366640 та отримана відповідачем 12.07.2024 (а.с.8).

ОСОБА_2 , маючи на меті доглядати за ОСОБА_1 , також звернувся до Відповідача із заявою від 06.07.2024 щодо оформлення його доглядачем ОСОБА_1 . Вказана заява з додатками була направлена відповідачу 11.07.2024 рекомендованим листом №14030005366659 та отримана відповідачем 12.07.2024 (а.с. 8 на звороті).

Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були направлені на розгляд до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради для реєстрації та розгляду.

19.07.2024 Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради надав відповіді на звернення позивачів окремими листами №18-05/10438 від 19.07.2024 та №18-05/10411 від 19.07.2024 відповідно, з яких слідує, що компенсація призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, проте ОСОБА_2 не являється членом сім`ї ОСОБА_1 , а тому права на призначення компенсації він не має (а.с. 45, 47).

Також 28.08.2024 Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради було надано відповідь позивачам, на їх звернення листами №1230/2-16.04/вих/02/561/202 та №1229/2-16.04/вих/02/561/202, які мають аналогічний зміст відповідей Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради (а.с. 39, 42).

Позивачі стверджують, що станом на момент звернення до суду, не отримали відповіді на їх заяви від відповідача по суті, що вважають грубим порушенням вимог чинного законодавства та звернулися до суду за захистом їх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Положеннями статті 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР).

Частиною 1 статті 1 Закону № 393/96-ВР встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно із статтею 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Положення статті 19 Закону № 393/96-ВР визначають обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.

Згідно із статтею 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах визначає Закон України від 17.01.2019 № 2671-VIII «Про соціальні послуги» (далі Закон № 2671-VIII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 6 та 10 частини 1 статті 1 Закону № 2671-VIII встановлено, що надавачі соціальних послуг - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг; отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги.

Згідно частини 4 статті 10 Закону № 2671-VIII до повноважень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад належать: визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах, у тому числі із залученням надавачів соціальних послуг недержавного сектору, оприлюднення відповідних результатів; забезпечення за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї надання базових соціальних послуг особам/сім`ям відповідно до їхніх потреб, вжиття заходів з надання інших соціальних послуг таким особам/сім`ям шляхом створення мережі надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору та/або залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо), та/або на умовах договору з уповноваженими органами, передбаченими пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 Закону № 2671-VIII отримувач соціальних послуг має право на отримання соціальних послуг відповідно до умов та порядку їх надання, визначених законодавством про соціальні послуги та договором про надання соціальних послуг; отримання від суб`єктів системи надання соціальних послуг повної та вичерпної інформації про свої права, обов`язки, порядок і умови надання соціальних послуг у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров`я; вільний вибір надавачів соціальних послуг; захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в судовому порядку.

Згідно частини 1 статті 13 Закону № 2671-VIII надавачі соціальних послуг можуть належати до державного, комунального або недержавного секторів.

Частинами 2 та 3 статті 13 Закону № 2671-VIII встановлено, що до надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору належать надавачі соціальних послуг, утворені органами, зазначеними у частині першій статті 11 цього Закону, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідного бюджету/бюджетів.

До надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об`єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.

Фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є, зокрема, громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями (пункт 6 статті 13 Закону № 2671-VIII ).

Статтею 19 Закону 2671-VIII встановлено, що підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи: 1) заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг; 2) звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.

Відповідно до частин 1 та 2, 4 статті 21 Закону 2671-VIII рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 цього Закону. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг надавачами соціальних послуг недержавного сектору приймає відповідний надавач.

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах.

Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 (далі Постанова №859).

Цей Порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є, зокрема, громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями (пункт 1 Порядку №859).

Компенсація призначається і виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (далі - уповноважені органи) за місцем проживання / перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (пункт 3 Порядку №859).

Рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено у судовому порядку.

З системного аналізу вимог чинного законодавства слідує, що рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, а фізичні особи, які бажають здійснювати догляд на непрофесійній основі мають бути особами із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, та рекомендована соціальна послуга з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, що підтверджується висновком про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи від 19.08.2024, виданого КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради (а.с.9, на звороті).

Як встановлено судом позивачі звернулися до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради із заявами про те, що ОСОБА_1 за станом здоров`я, потребує стороннього догляду та у зв`язку з тим, що вона не має близьких родичів, які б могли за нею доглядати та просили їй призначити доглядачем ОСОБА_2 , який уже довгий час її доглядає.

Виконавчий комітет Чернігівської міської ради отримав вказані заяви позивачів 12.07.2024 та направив їх для реєстрації та розгляду Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради.

Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради надав відповіді на звернення позивачів окремими листами №18-05/10438 від 19.07.2024 та №18-05/10411 від 19.07.2024 відповідно, з яких слідує, що компенсація призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, проте ОСОБА_2 не являється членом сім`ї ОСОБА_1 , а тому права на призначення компенсації він не має.

Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 28.08.2024 було надано також аналогічну відповідь позивачам листами №1230/2-16.04/вих/02/561/202 та №1229/2-16.04/вих/02/561/202.

Отже оскільки і Законом 2671-VIII і Порядком №859 передбачено, що рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, тобто Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради, та враховуючи, що останній своєчасно розглянув заяви позивачів та надав їм відповідь на вказані заяви, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивачів та відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Виконавчий комітет Чернігівської міської ради (вул. Магістрацька, буд. 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 04062015).

Суддя В.В. Падій