Рішення № 122844736, 05.11.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 року Чернігів Справа № 620/11303/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач) про:

- визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії на підставі довідки від 30.05.2024 № ФЧ51988 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, складеної та наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату з 01.02.2023 пенсії на підставі довідки від 30.05.2024 № ФЧ51988 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, складеної та наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням суми індексації за 2022 рік, з 01.05.2023 з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та з урахуванням суми індексації за 2023 рік у розмірі 86% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії після її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» з обмеженням максимального розміру;

- зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату з 01.04.2024 пенсії з урахуванням суми індексації за 2024 рік у розмірі 86 % грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов обґрунтований тим, що для проведення перерахунку пенсії до ГУ ПФУ в Чернігівській області надійшла довідка ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.05.2024 № ФЧ 51988 про розмір грошового забезпечення, однак відповідач відповідний перерахунок пенсії не провів, крім того, відповідачем обмежено виплату пенсії максимальним розміром. Вважає, що такі дії відповідача суперечать вимогам чинного законодавства та порушують права позивача на отримання пенсії в належному розмірі.

06.09.2024 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем відзив на позов не подано.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( частина шоста статті 162 КАС України).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 по справі № 620/3686/24, ІНФОРМАЦІЯ_1 підготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідку про розмір грошового забезпечення від 30.05.2024 № ФЧ 51988 відповідно, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023.

Проте, відповідачем не проведено відповідний перерахунок пенсії.

Листом від 30.07.2024 відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку за безпідставністю.

Вважаючи свої права порушеними позивач, звернувся за їх захистом до суду.

Щодо зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії на підставі довідки від 30.05.2024 № ФЧ 51988.

05.03.2019 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, тобто з урахуванням не лише розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а й додаткових видів грошового забезпечення, тобто чотирьох складових.

Крім того, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, так і відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи.

Наведена позиція повністю узгоджується із висновком, викладеним у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи № 160/8324/19. Вказане рішення залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі №160/8324/19.

У зв`язку з цим варто зазначити, що відповідно до частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Зі змісту наведених норм вбачається, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб, і підлягає обов`язковому виконанню, зокрема, на всій території України органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями. У випадку невиконання судового рішення передбачається встановлена законом відповідальність.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу, з якого пенсіонер звільнився зі служби, відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.

Тому отримання довідки про розмір грошового забезпечення позивача, має наслідком виникнення для відповідача обов`язку вчинити відповідні дії щодо перерахунку та виплати пенсії за вислугу років з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, що зазначені у такій довідці.

Однак, на переконання суду, відповідачем фактично нівелюється рішення Верховного Суду у справі №160/8324/19.

При цьому, у рішеннях ЄСПЛ від 28.11.1999 по справі «Brumarescu v. Romania» та від 24.07.2003 по справі «Ryabykh v. Russia» Європейським судом зазначено, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

На виконання рішення суду від 30.04.2024 по справі № 620/3686/24, ІНФОРМАЦІЯ_1 надав Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідку від 30.05.2024 № ФЧ 51988 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, для проведення з 01.02.2023 перерахунку пенсії.

Відтак, у відповідача ГУ ПФУ України в Чернігівській області у зв`язку з отриманням зазначеної довідки виник обов`язок перерахувати пенсію позивача.

Однак, не зважаючи на те, що виникли підстави для перерахунку пенсії позивача з урахуванням складових грошового забезпечення, визначених в довідці уповноваженого органу, відповідач безпідставно не провів перерахунок пенсії позивача на підставі вказаної довідки, чим вчинив протиправні дії.

Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Людина вступає в пенсійні правовідносини для реалізації свого права на отримання пенсійного забезпечення і такі відносини, за загальним правилом, мають безстроковий характер.

Разом з тим, саме з моменту отримання належної довідки, зокрема поданої органом, в якому позивач проходив службу, в пенсійного органу виникає обов`язок щодо здійснення перерахунку його пенсії.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у зразковій справі № 160/8324/19.

Суд погоджується з доводами позивача щодо протиправності відмови ГУ ПФУ в Чернігівській області у здійсненні відповідного перерахунку пенсії позивачу на підставі вказаної довідки від 30.05.2024 № ФЧ 51988.

Втім, визначаючи період, за який позовні вимоги в цій справі підлягають задоволенню, суд звертає увагу на те, що як відзначалося вище, позивач набув право на відповідний перерахунок пенсії, але у відповідача обов`язок щодо здійснення такого перерахунку виник з дати направлення (отримання) відповідної довідки про розмір грошового забезпечення, тобто лише з травня 2024 року, що підтверджується матеріалами справи.

Водночас, статтями 51, 63 Закону № 2262-ХІІ обмежено період, у межах якого орган ПФУ в такому випадку повинен перерахувати та виплатити пенсію за минулий час. Такий період становить 12 місяців і відповідні норми матеріального права є імперативними.

З огляду на це, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії позивача на підставі вищевказаної довідки та для зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії (здійснити перерахунок, нарахування і виплату пенсії позивачу) за період з 01.06.2023, (перший день місяця, що слідує за місяцем, коли особа звернулася до органу ПФУ, враховуючи вищевказаний граничний період 12 місяців).

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо зобов`язання відповідача виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром.

Відповідно до наданого перерахунку пенсії станом на 01.04.2024 підсумок пенсії позивача становить 25488,63 грн до виплати 23988,63 грн.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставіЗакону №2262-XII, десятьмапрожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в діюЗаконом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»(далі-Закон№ 3668-VI) , який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положеньстатті 2 Закону № 3668-VIмаксимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно доМитного кодексу України,законів України "Про державну службу","Про прокуратуру","Про статус народного депутата України","Про Національний банк України","Про Кабінет Міністрів України","Про дипломатичну службу","Про службу в органах місцевого самоврядування","Про судову експертизу","Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи","Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів","Про наукову і науково-технічну діяльність","Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб","Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування","Про пенсійне забезпечення","Про судоустрій і статус суддів",Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

ВодночасЗаконом № 3668-VIвнесено зміни устаттю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакціїЗакону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), положення частини сьомоїстатті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаногоРішеннясуду положення частини сьомоїстатті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідаютьстатті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятоїстатті 17 Конституції Українищодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановленеЗаконом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятоюстатті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставіЗакону № 2262-XII, десятьмапрожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в діюЗаконом № 3668-VI, яким внесено зміни устаттю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакціїЗакону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомоїстатті 43 Закону № 2262-XIIта положення частини першоїстатті 2 Закону № 3668-VІ(у частині поширення її дії наЗакон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно доЗакону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідаєстатті 17 Конституції Україниположення частини сьомоїстатті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положеннястатті 2 Закону № 3668-VI(у частині поширення її дії наЗакон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомоїстатті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

У постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 17.02.2022 у справі № 640/11168/20, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі №440/994/20, Верховний Суд зазначив наступне: " …на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія міжЗаконом №2262-XIIз урахуваннямРішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016таЗаконом № 3668-VI- у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців».

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положеннястатті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннямистатті 6 КАС Українивстановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей1,8,92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають нормиЗакону №2262-XIIз урахуваннямРішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не нормиЗакону № 3668-VI."

Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

Враховуючи цей висновок, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача є протиправним.

Наведене є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача виплатити з 01.04.2024 індексації пенсії за 2024 без обмеження максимальним розміром 1500,00 грн, суд зазначає наступне.

Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.

Спеціальні умови, норми і порядок пенсійного забезпечення за особливостями спеціального статусу громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, Державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію заЗаконом№ 2262-ХІІ, визначені цимЗаконом, який має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цимЗаконом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбаченихКонституцією Українита цимЗаконом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

ЦимЗакономдержава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеногозаконом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Зі встановлених судом обставин вбачається, що внаслідок проведеного перерахунку його пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови КМУ №168, розмір індексації обмежено Управлінням граничним розміром 1500 грн.

Відповідач зазначає, що таке обмеження є законним та відповідає положенням абзацу 2 пункту 10 Постанови КМУ № 168.

Водночас позивач стверджує, що застосування вказаного положення є незаконним і значно обмежує його право на належний розмір пенсії.

Таким чином, суд зазначає, що спірним у цій справі питанням є правомірність застосування органом пенсійного фонду при здійсненні особі перерахунку пенсії, призначеної заЗаконом № 2262-ХІІ, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до пунктів 1- 7 постанови КМУ № 168, обмеження збільшення пенсії (індексації) граничним розміром 1500 грн, що передбачено абзацом 2 пункту 10 цієїпостанови.

Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цимЗаконом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, є положення частини третьої статті43та частини четвертої статті63 Закону № 2262-XII, а індексації розміру пенсій - положеннястатті 64 Закону № 2262-XII.

Статтею 64 Закону № 2262-ХІІ(в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) було визначено, що призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цимЗакономта членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно доЗакону України «Про індексацію грошових доходів населення».

ВказанийЗакон № 1282-XII, відповідно до його преамбули, визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановленихКонституцією Українигарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно достатті 1 Закону № 1282-XIIіндексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 вказаного Законувизначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Обов`язковий характер індексації визначається такожстаттею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року(далі - Закон № 2017-III).

У вказаній статті зазначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною другоюстатті 19 Закону № 2017-ІІІтакож встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Суд, аналізуючи зазначені вище положення, доходить висновку, що індексація доходів це одна з державних гарантій, метою якої є підтримання достатнього життєвого рівня громадян та їх купівельної спроможності в умовах зростання цін.

Пунктом 3 розділу Прикінцевих перехідних положеньЗакону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року № 2710-IX(далі - Закон № 2710-IX) на 2023 рік зупинено діюЗакону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Пунктом 8 розділу Прикінцевих положень Закону№2710-IXустановлено, що у 2023 році, зокрема, частина другастатті 42 Закону № 1058-IVтастаття 64 Закону № 2262-ХІІзастосовуються у порядку, на умовах та у строки, щовизначені Кабінетом Міністрів України.

Суд зауважує, що на момент здійснення позивачу спірного перерахунку пенсії та на момент розгляду цієї справи, вказані вище положенняЗакону № 2710-IXє чинними та неконституційними не визнавалися.

Таким чином, Законом № 2710-IX делеговано Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок та умови індексації пенсійного забезпечення у 2023 році. При цьому словосполучення «у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України» прямо вказує на наявність повноважень Уряду встановлювати як показники збільшення розміру пенсій внаслідок індексації, так і обмеження розміру такої індексації.

Так, з метою реалізації пункту 8 розділу Прикінцевих положень Закону№ 2710-IXУрядом 24 лютого 2023 року прийнято постанову №168, пунктом 1 якоїустановлено, що з 1 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.

Пунктом 2 постанови КМУ № 168 установлено, що з 1 березня 2023 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей13,21і36 Закону № 2262-ХІІ(без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови № 118 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієїпостанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієїпостанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

У свою чергу, пунктом 10 Постанови КМУ № 168 установлено, що:

у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1- 7 цієїпостанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії;

розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1- 7 цієїпостанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Із огляду на зазначене, суд вказує, що положеннями абзацу 2 пункту 10 Постанови КМУ № 168 визначено граничний розмір індексації пенсії, а саме встановлено, що внаслідок здійснення перерахунку на виконання пунктів 1- 7 цієїпостановиз 1 березня 2023 року пенсій, призначених згідно ізЗаконом № 2262-ХІІ, з урахуванням підвищення її розміру на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 не може бути більшою ніж 1500 грн.

При цьому також зазначено, що коефіцієнт збільшення застосовується до розміру пенсії без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством.

Судом встановлено, що з 01.03.2023 позивачу підвищено пенсію на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 постанови КМУ № 168, в межах граничної суми збільшення, а саме на 1500 грн, у зв`язку з чим відсутні правові підстави вважати такі дії відповідача неправомірними, оскільки індексація пенсії позивача з 01.03.2023 проведена Управлінням із дотриманням вимог чинного законодавства України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.

Відповідно достатті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб`єктами стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких водночас пов`язане з небезпекою для життя і здоров`я.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 березня 2024 року у справі № 440/3321/23.

Відповідно до пункту 4 Указу № 64/2022 Кабінет Міністрів України [зобов`язано] невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Згідно з пунктом 6Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію»Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

Такі положення Указу № 69/2022 в повній мірі кореспондуються забзацами другим та третім підпункту 2 пункту 22розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, якими установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно іззакономзаходів загальної мобілізаціїКабінет Міністрів України може приймати рішення, зокрема щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Вказані положення неконституційними не визнавалися, є чинними і узгоджуються, зокрема з Рішенням від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, в якому Конституційний Суд України зазначив про наявність у КМУ права встановлювати у випадках, передбаченихзаконом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Крім того, суд зазначає, що уРішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд Українитакож зауважив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Таким чином, враховуючи те, що пенсія позивача з 1 березня 2023 року проіндексована в розмірі 1500 грн, що відповідає абзацу 2 пункту 10 Постанови КМУ № 168, відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію пенсії з березня 2023 року без застосування граничного розміру, встановленого цими положеннями, а тому суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заявленого позову.

Судом враховано, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі №320/8511/23 визнано протиправним та нечинним в абзаці першому пункту 2 Постанови КМУ № 168 застосування обмеження максимального розміру пенсії, визначеного законом; визнано протиправним та нечинним абзац 2 пункту 10 Постанови КМУ № 168 щодо визначення розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієїпостанови, який не може перевищувати 1500 гривень.

Станом на день розгляду справи, рішення суду не набрало законної сили.

Суд також наголошує, що відповідно до частини другоїстатті 265 КАС Українинормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Аналогічні положення стосовно часових меж чинності нормативно-правового акта також містяться в абзаці 6 частини шостоїстатті 57 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року № 3354-IX(набрав чинності 20 вересня 2023 року та буде введений в дію в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеногоУказом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022), згідно з яким у разі якщо припинення дії нормативно-правового акта здійснюється на підставі рішення суду, дія нормативно-правового акта припиняєтьсяз моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Враховуючи вищевказані положення, суд доходить висновку про те, що рішення, ухвалене у справі №320/8511/23, незалежно від результату її розгляду, не може змінювати правове регулювання правовідносин у даній справі, оскільки оскаржуване у справі №320/8511/23 положення абзацу 2 пункту 10 Постанови КМУ № 168 на момент виникнення спірних правовідносин у даній справі були чинними і підлягали безумовному застосуванню відповідачем.

Отже, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо проведення перерахунку пенсії позивача у розмірі 86% від суми грошового забезпечення та індексації за 2022-2023 роки.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

«Ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Докази щодо відмови позивачу у виплаті індексації за 2022-2023 роки та у розмірі 86% сум грошового забезпечення відсутні, відтак спору щодо цих виплат не існує.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, як передчасні.

Підстави для відшкодування судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від його сплати.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.06.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.05.2024 № ФЧ 51988 про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2023, без обмеження максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 01.06.2023 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.05.2024 № ФЧ 51988, станом на 01.01.2023, без обмеження її виплати максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул. П`ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівський р-н, Чернігівська обл.,14005 код ЄДРПОУ 21390940.

Повний текст рішення виготовлено 05 листопада 2024 року.

Суддя І.І. Соломко