Рішення № 122844641, 06.11.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року справа № 580/9278/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про стягнення середнього заробітку за час затримки у виконанні судового рішення,

встановив:

19 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав позов до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, в якому просить:

1) стягнути з Центрально - південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі №580/458/24 за період з 19 березня 2024 року по 15 липня 2024 року в сумі 98730 (дев`яносто вісім тисяч сімсот тридцять) грн. 24 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті;

2) стягнути з Центрально - південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі №580/458/24 його поновлено на рівнозначній посаді категорії «Б» у Центрально-південному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби, що відповідає його освітньо-кваліфікаційному рівню та досвіду роботи, з 15.12.2023 та в цій частині судове рішення допущено до негайного виконання. Проте, на виконання вказаного судового рішення, лише 15.07.2024 Центрально-південним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби видано наказ №135-к про поновлення ОСОБА_1 на роботі. Отже, період затримки виконання рішення суду складає з 19.03.2024 по 14.07.2024 (включно). Відтак, у позивача виникло право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на підставі ст.236 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України). Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що поновлення позивача на посаді заступника начальника відділу юридичного забезпечення ЦПМУ ДМС, в силу положень частини 3 статті 41 Закону № 889-VІІІ є протиправним, в той час як Черкаський окружний адміністративний суд відмовив у розгляді заяв ЦПМУ ДМС про роз`яснення судового рішення, а позивач, у свою чергу, проігнорував пропозиції ЦПМУ ДМС щодо вирішення питання його поновлення в ЦПМУ ДМС на посаді, що відповідає його освітньо-кваліфікаційному рівню та досвіду роботи. Відтак, затримка у виконанні рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі № 580/458/24 виникла з незалежних від ЦПМУ ДМС причин. Виконуючи рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі № 580/458/24 ЦПМУ ДМС своєчасно вжило всіх необхідних та можливих заходів щодо його виконання. Отже, затримка у виконанні рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі № 580/458/24 виникла внаслідок ігнорування позивачем пропозицій ЦПМУ ДМС щодо вирішення питання його поновлення в ЦПМУ ДМС на посаді, що відповідає його освітньо-кваліфікаційному рівню та досвіду роботи. Крім того, відповідач зазначив, що позовна вимога про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 15000,00 грн є не обгрунтованою, оскільки представником позивача до позовної заяви не долучено жодних доказів наданих ним позивачу послуг з надання правової допомоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року по справі №580/458/24 позов ОСОБА_1 до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів задоволено повністю.

Визнано протиправним і скасовано наказ Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 13.12.2023 №170-к «Про звільнення ОСОБА_2 ».

Поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді категорії «Б» у Центрально-південному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби, що відповідає його освітньо-кваліфікаційному рівню та досвіду роботи, з 15.12.2023.

Стягнуто з Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 78749,12 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 10 000,00 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 року по справі №580/458/24 апеляційну скаргу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року без змін.

На виконання вказаного судового рішення Черкаським окружним адміністративним судом видано два виконавчі листи №580/458/24.

На виконання вказаного судового рішення, 15.07.2024 Центрально-південним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби видано наказ №135-к про поновлення ОСОБА_1 на роботі, у якому зазначено, зокрема:

1. Наказ Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 13.12.2023 року №170-к «Про звільнення ОСОБА_2 » скасувати.

2. Поновити з 15.12.2023 ОСОБА_1 на рівнозначній посаді категорії «Б», що відповідає його освітньо-кваліфікаційному рівню та досвіду роботи, на посаді завідувача сектору організації запобігання легальній міграції, реадмісії та видворення Соснівського відділу у місті Черкаси Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, на період проходження військової служби до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби основного працівника ОСОБА_3 .

3. Встановити ОСОБА_1 посадовий оклад, з 15.12.2023 до 01.01.2024 у розмірі 6700 грн., з 02.01.2024 15 678 грн.

4. Узяти до відома, що ОСОБА_1 присвоєно 3-й ранг державного службовця.

5. За записами в трудовій книжці ОСОБА_1 стаж державної служби, станом на 15.12.2024 становить 25 років 05 місяців 09 днів.

6. Управлінню бухгалтерської служби, фінансування та звітності провести нарахування та здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

7. Повідомити позивача про винесення цього наказу.

Посадовою інструкцією вказаної посади, на яку позивача поновлено, затвердженою 15.12.2023, підтверджується віднесення її до категорії «Б» та підпорядкування безпосередньо начальнику вказаного Соснівського відділу.

Отже, відповідач виконав рішення суду шляхом поновлення позивача на керівній посаді структурного підрозділу з дати та на рівнозначній посаді категорії «Б», як зазначено судом першої інстанції, проте на період проходження військової служби до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби основного працівника ОСОБА_3 .

Вважаючи затримку виконання судового рішення за період з 19.03.2024 по 14.07.2024 (включно) протиправною бездіяльністю Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, внаслідок чого у нього виникло право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, яке підлягає оплаті в розмірі середнього заробітку за час такої затримки.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За правилами, встановленими ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 2 ст.372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому п.3 ч.1 ст.371 КАС України передбачено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 ст.235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч.8 ст.235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Середній заробіток працівника, відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці», визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.021995 року №100 (далі - Порядок №100).

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 розділу IV Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно з часу його оголошення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Водночас, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Суд звертає увагу на те, що наведений обов`язок виплатити поновленій на посаді особі середній заробіток за час вимушеного прогулу, згідно ст.236 КЗпП України, не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді та пов`язаний виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст.236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Суд встановив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі №580/458/24 позов ОСОБА_1 поновлено на рівнозначній посаді категорії «Б» у Центрально-південному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби, що відповідає його освітньо-кваліфікаційному рівню та досвіду роботи, з 15.12.2023.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 року по справі №580/458/24 апеляційну скаргу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року без змін.

На виконання вказаного судового рішення, 15.07.2024 Центрально-південним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби видано наказ №135-к про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Тобто позивача поновлено на посаді лише 15.07.2024, тоді як на підставі вищевказаних положень закону позивача належало поновити на посаді негайно після проголошення відповідного рішення суду від 18.03.2024.

Отже, в період з 19.03.2024 по 15.07.2024 відповідач не виконав покладений на нього законодавством та судовим рішенням обов`язок та допустив протиправну бездіяльність щодо поновлення позивача на посаді.

Саме означений період, на переконання суду, є періодом затримки виконання рішення суду, що обумовлює право позивача на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до ст.236 КЗпП України.

Обраховуючи належний до виплати позивачеві середній заробіток за такий період, суд керується вимогами ст.27 Закону «Про оплату праці» та правилами, передбаченими Порядком №100, а також враховує, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі №580/458/24 встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 складав 1175 грн 36 коп.

За підрахунками суду, у період з 19.03.2024 по 15.07.2024 припало 84 робочих днів.

Отже, середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до ст.236 КЗпП України складає 98730 грн 24 коп. (1175,36 грн х 84 днів).

При цьому, суд враховує, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України.

В підп.164.1.1 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України передбачено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Зі змісту підп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Враховуючи те, що обов`язок щодо нарахування, утримання та сплати податку із суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), суд вважає, що визначення суми податку на доходи фізичних осіб та інших передбачених законом податків, зборів покладається саме на відповідача.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача стосовно того, що позивач проігнорував пропозиції відповідача щодо вирішення питання його поновлення в ЦПМУ ДМС на посаді, що відповідає його освітньо-кваліфікаційному рівню та досвіду роботи, адже приписи ч.8 ст.235 КЗпП України і приписи п.3 ч.1 ст.371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи не звернення до органу державної виконавчої служби) жодним чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, яке допущене до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 09.11.2022 року у справі №460/600/22.

Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст.2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника».

Більше того, як уже зазначалось вище, негайне виконання рішення суду про поновлення особи на посаді у відносинах публічної служби не ставиться у залежність від будь-яких обставин, у тому числі від перебування особи на іншій службі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що 09.09.2024 позивач уклав з адвокатом Ульяновим С.М. договір про надання адвокатом правової допомоги (далі Договір). Предметом Договору відповідно до піп.1.1 п.1 Договору визначено, що замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу щодо захисту інтересів замовника у справі про стягнення з Центрально-південного міжрегіонального управління ДМС на користь Замовника середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду від 18.03.2024 у справі №580/458/24 на умовах передбачених Договором. Згідно з підп.1.2. п.1 Договору адвокат бере на себе виконання такої правової роботи: ознайомлюється з матеріалами наданими замовником, вивчає правові позиції Верховного Суду у подібних справах, збирає інформацію та докази необхідні для підготовки позовної заяви, готує позовну заяву, а також у разі необхідності інші заяви по суті спору та процесуальні заяви і клопотання, представляє інтереси замовника в Черкаському окружному адміністративному суді. Підпунктами 5.1, 5.2 п.5 Договору визначено, що сторони домовились, що вартість послуг адвоката складається з фіксованої суми 15000,00 грн. Оплата послуг здійснюється протягом трьох робочих діб з дня підписання Договору.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера від 09.09.2024 №2 позивач згідно зі вказаним вище Договором оплатив адвокату Ульянову С.М. 15000 грн.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначені норми (статті 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Таким чином, додані до матеріалів справи документи підтверджують надання адвокатом Ульяновим С.М. професійної правової допомоги позивачу на підставі договору про надання правової допомоги від 09.09.2024 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2023 серії СА №1097924, а квитанція до прибуткового касового ордера від 09.09.2024 №2 підтверджує сплату позивачем правової допомоги.

Суд при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою у контексті обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом.

Вказане зумовлює висновок суду про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 15000 грн

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст.134 КАС України).

Суд відмічає, що відповідач у відзиві на позовну заяву вказує про те, що представником позивача до позовної заяви не долучено жодних доказів надання ним позивачу послуг з надання правової допомоги.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд приходить до висновку, що сума витрат на послуги адвоката в розмірі 15000 грн відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яку належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача складає 15000,00 грн.

Щодо судового збору, то такий позивачем не сплачувався, оскільки відповідно до п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» останній звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст. 2, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Центрально - південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (25015, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Єгорова Олексія, буд.25а; код ЄДРПОУ 45200774) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі №580/458/24 за період з 19 березня 2024 року по 15 липня 2024 року в сумі 98730 (дев`яносто вісім тисяч сімсот тридцять) грн. 24 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (25015, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Єгорова Олексія, буд.25а; код ЄДРПОУ 45200774) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч ) грн 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА