Рішення № 122843612, 06.11.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/11598/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення від 16.08.2024 №163750029852; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до трудового стажу перебування у трудових відносинах з Полтавським заводом газорозрядних ламп (код ЄДРПОУ 05758463), який в подальшому змінив організаційно правову форму на ВАТ "Завод газорозрядних ламп" (код ЄДРПОУ 05758463), а з 01.11.2001 стало ТОВ "Завод газорозрядних ламп" (код ЄДРПОУ 31618588) період часу з 01.04.1983 по 31.10.2001 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою за призначенням пенсії за віком. Спірним рішенням позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з посиланням на те, що страховий стаж позивача складає 24 роки 1 місяць, що є меншим за встановлений законом страховий стаж 31 рік. Позивач вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.04.1983 по 31.10.2001, оскільки вказаний період роботи підтверджується записами у трудовій книжці позивача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/11598/24. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

22 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив відповідача, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Аналізом наданих документів встановлено, що страховий стаж позивача складає 24 роки 1 місяць. До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 01.04.1983 по 31.10.2001 згідно трудової книжки, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства на печатці (відсутня інформація про перейменування/реорганізацію). Стаж з 1998 року зараховано за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

08 серпня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

З урахуванням принципу екстериторіальності за результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення №163750029852 від 16.08.2024 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Позивач не погодилася з вказаним рішенням та звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Таким чином, для призначення пенсії за віком позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком мала досягти 60 років та мати страховий стаж не менше 31 років.

На час звернення із заявою за призначенням пенсії за віком ОСОБА_1 досягла 60 років. За розрахунком пенсійного органу на час звернення позивача із заявою за призначенням пенсії підтверджений страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 1 місяць.

Спірним рішенням до страхового стажу ОСОБА_1 не зарахований період роботи з 01.04.1983 по 31.10.2001 згідно записів трудової книжки від 25.08.1982 року НОМЕР_1 , оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства на печатці (відсутня інформація про перейменування/реорганізацію). Стаж з 1998 року зараховано за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII).

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.

Записами у трудовій книжці від 25.08.1982 року НОМЕР_1 підтверджено, що ОСОБА_1 : -01.04.1983 року прийнята на посаду техніка - конструктора Полтавського заводу газорозрядних ламп; - 01.04.1984 року переведена старшим техніком по вентиляції; - 22.08.1985 переведена техніком - технологом; - 01.04.1988 року переведена техніком другої категорії; - 06.02.2001 року переведена інженером з теплопостачання та вентиляції; - 31.10.2001 року звільнена за угодою сторін.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийому на роботу.

До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з пунктом 2.5 цієї Інструкції в разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення, інші виправлення, виправлення виконується власником того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N110, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Отже, обов`язок щодо заповнення трудової книжки у цьому випадку покладався на власника або уповноважений ним орган, а не на працівника.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 428/7863/17 та від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.

Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Слід зазначити, що трудова книжка від 25.08.1982 року НОМЕР_1 перед записом № 4 про прийняття ОСОБА_1 на посаду техніка - конструктора містить відбиток печатки Полтавського заводу газорозрядних ламп. Записи здійснені без будь-яких виправлень, помарок чи підтирань.

Відтак, записи трудової книжки від 25.08.1982 року НОМЕР_1 належним чином підтверджують роботу ОСОБА_1 у період з 01.04.1983 року по 31.10.2001 року.

Відповідачами не надано до суду доказів на спростування факту роботи позивача у період з 01.04.1983 року по 31.10.2001 року.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області позивачу у зарахуванні стажу у зв`язку із невідповідністю печатки, якою скріплено запис про звільнення, є безпідставною та необґрунтованою.

За вищевикладених обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 16.08.2024 року №163750029852 належить визнати протиправним та скасувати.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період її роботи з 01.04.1983 року по 31.10.2001 року.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ідентифікаційний код 21366538; вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000), третя особа: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 16.08.2024 №163750029852 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 серпня 2024 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 01.04.1983 року по 31.10.2001 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Б. Головко