Рішення № 122841518, 06.11.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 рокуСправа №160/13172/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправними у відмові в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , скасувавши рішення про відмову в призначенні пенсії №045550024096 від 14.03.2024 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з дати звернення, а саме: з 07.03.2024 р., зарахувавши до загального страхового стажу ОСОБА_1 всі періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 05.09.1983 р., період роботи з 01.07.2000 р. по 16.06.2003 р. та перебування в декретній відпустці відповідно наданих документів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що вона звернулася до відповідача-2 із заявою про призначення пільгової пенсії за віком й зауважено, що при зверненні нею було надано всі необхідні документи. Документи ОСОБА_1 та заяву про призначення пенсії за віком за методом екстериторіальності були розглянуті ГУ ПФУ в Житомирській області й за результатами розгляду її заяви відповідачем-1 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 04555024096 від 14.03.2024 р. ОСОБА_1 вважає позицію пенсійного органу неправомірною та такою, що порушує її конституційне право на отримання пенсії.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2024 р. справу передано на розгляд судді Юхно І.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13172/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею Юхно І.В. одноособово.

Цією ж ухвалою суд витребував від ОСОБА_1 інформацію з її документальним підтвердженням щодо наявності документів, які підтверджують зміну прізвища позивача з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » у період з березня 1997 року по жовтень 2005 року, а в разі наявності таких документів - належним чином засвідченні копії подання таких документів до територіального органу Пенсійного фонду України разом із заявою про призначення пенсії від 07.03.2024 р.

Від ГУ ПФУ в Житомирській області витребувано для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії:

- заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 07.03.2024 з усіма доданими до неї документами;

- рішення від 14.03.2024 №045550024096 з доказами його направлення та/або вручення позивачу;

- матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Також судом витребувано від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії:

- заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 07.03.2024 з усіма доданими до неї документами;

- рішення від 14.03.2024 №045550024096 з доказами його направлення та/або вручення позивачу;

- матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

02.07.2024 р. до суду надійшов від ГУ ПФУ в Житомирській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. Пенсійний орган зазначив, що 07.03.2024 р. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України, «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), що опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів. Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом ГУ ПФУ в Житомирській області та 14.03.2024 р. відповідачем-1 винесено рішення №045550024096 про відмову у призначенні пенсії через відсутність у заявниці необхідного страхового стажу, яке разом з електронною пенсійною справою засобами програмного забезпечення було передано до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Відповідач-1 зазначив, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви позивача від 07.03.2024 р. до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано, зокрема: всі періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 05.09.1983 р., оскільки в трудовій книжці на титульній сторінці виправлене прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (рос. мовою), що не відповідає паспортним даним заявниці; період навчання з 01.09.1979 р. по 11.07.1983 р. відповідно до уточнюючої довідки №18 від 26.01.2024 р.; період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки в свідоцтві про народження відсутній штамп про видачу паспорту та зазначене прізвище матері « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним заявниці, а в заяві про призначення пенсії не зазначена інформація про факт догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та відсутній витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 »; період роботи з 01.07.2000 р. по 16.06.2003 р., оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Пенсійний орган зауважив, що за даними реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності, зокрема, з 06.08.2012 р. За поданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, як стверджує пенсійний орган, страховий стаж позивача становить 1 рік 4 місяці 14 днів. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії, на думку відповідача-1, є законним, належним чином обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

29.07.2024 р. до суду надійшло від представника позивача (адвокат Коваль О.В.) клопотання щодо долучення до матеріалів справи доказу (зокрема, свідоцтва про зміну прізвища позивача), в якому представником позивача зауважено, що копія розписки про надані ОСОБА_1 документи до органів Пенсійного фонду України, під час подання заяви про призначення пенсії відповідачами не надавалася.

22.08.2024 р. до суду надійшов від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. Пенсійний орган зазначив, що 07.03.2024 р. позивач звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою до територіальних органів Пенсійного фонду України, про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яку згідно принципу екстериторіальності було передано на розгляд разом із доданими документами до ГУ ПФУ в Житомирській області. Відповідачем-1 за результатами розгляду вказаної заяви було прийнято рішення №045550024096 від 14.03.2024 р. про відмову у призначені пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області стверджує, що не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки відповідач-2 не відмовляв позивачу в призначенні пенсії. Також у відзиві на позовну заяву наголошено, що органи Пенсійного фонду наділені виключними повноваженнями щодо призначення, перерахунку та виплати пенсій.

26.08.2024 р. до суду надійшла від ОСОБА_1 відповідь на відзив, в якій позивач зазначила, що з урахуванням змісту поданого ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відзиву на позовну заяву, відповідачі погодилися з позицією позивача. Крім того, позивач звернула увагу суду на пропущення відповідачем-2 строку для подання відзиву й зауважено, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не було надано жодного клопотання про продовження процесуальних строків згідно КАС України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_6 з посади судді за її поданням заяви про відставку, ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 13.08.2024 р. №2451/0/15-24, та на виконання розпорядження №541д від 10.09.2024 р. адміністративну справу передано на розгляд судді О.М. Неклесі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 р. прийнято справу №160/13172/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, ухвалено розпочати спочатку розгляд адміністративної справи №160/13172/24 та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Також у цій ухвалі суд зобов`язав позивача надати до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали: належним чином засвідчені копії для залучення до матеріалів справи інших документів та доказів, які мають значення для вирішення справи та не були надані разом з адміністративним позовом, якщо такі є

Судом встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

Крім того, суд витребував від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 в повному обсязі, а від ГУ ПФУ в Житомирській області - належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 в повному обсязі, належним чином засвідчені копії усіх документів, на підставі яких було прийняте оскаржуване рішення.

Станом на день розгляду справи по суті жодних пояснень, заяв, клопотань по суті спору від учасників справи до суду не надійшло. Додаткові докази по справі сторонами також не були надані.

Згідно із ч.ч. 4, 6 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.03.2024 р. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додала документи на підтвердження трудового стажу. На момент звернення позивачу виповнилося 60 років.

Так, за принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії за віком була розглянута ГУ ПФУ в Житомирській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області №045550024096 від 14.03.2024 р. позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону

України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У вищезазначеному рішенні вказано, що необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років. Натомість, страховий стаж заявниці становить 1 рік 4 місяці 14 днів.

Так, за результатами розгляду поданих ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії за віком від 07.03.2024р. документів пенсійним органом до страхового стажу позивача не зараховано всі періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 05.09.1983 року, оскільки в трудовій книжці на титульній сторінці виправлене прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (рос. мовою), що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».

Також, ГУ ПФУ в Житомирській області не зараховано період навчання з 01.09.1979 р. по 11.07.1983 р. відповідно до уточнюючої довідки №18 від 26.01.2024 р., оскільки довідка видана на прізвище « ОСОБА_4 », що не відповідає паспортним даним заявника за прізвищем « ОСОБА_3 ».

З огляду на викладене, пенсійним органом запропоновано позивачу для зарахування до страхового стажу вищевказаних періодів трудової діяльності та періоду навчання необхідно надати уточнюючі довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять

відомості про періоди роботи, що передбачено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 або надати свідоцтво про одруження або витяг з Державного реєстру актів

цивільного стану громадян про зміну прізвища ОСОБА_7 .

Відповідачем-1 не зараховано до страхового стажу позивача період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки в свідоцтві про народження відсутній штамп про видачу паспорту та зазначене прізвище матері « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним заявника (ОСОБА_1), у зв`язку з чим ГУ ПФУ в Житомирській області запропонував позивачу надати паспорт дитини, або зазначити в заяві інформацію про здійснення догляду за дитиною до досягнення трирічного

віку та надати свідоцтво про одруження або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».

Згідно з рішенням №045550024096 від 14.03.2024 р. ГУ ПФУ в Житомирській області не зараховано період роботи позивача з 01.07.2000 р. по 16.06.2003 р., оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Одночасно із цим, пенсійний орган зауважив в рішенні, що за даними реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності заявниці, зокрема, з 06.08.2012 р. та зазначено, що ОСОБА_1 не працює з 01.04.2014 р.

Не погодившись із вищезазначеними позицією та рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 звернулася за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788-XII).

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 р. (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно із приписами ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуватися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Згідно ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" за №637 від 12.08.1993 р. (далі - Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Із цього слідує, що дійсно основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність надання будь-яких додаткових уточнюючих довідок виникає лише у випадку коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу. Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 р. по справі №235/805/17, від 06.12.2019 р. по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 р. по справі №500/1561/17, від 05.12.2019 р. по справі №242/2536/16-а.

Судом встановлено, що при розрахунку пенсійним органом стажу позивача до її страхового стажу не було зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.09.1983 р. у зв`язку з тим, що на титульному аркуші трудової книжки позивача виправлене прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (більшість записів у трудовій книжці викладена російською мовою) в той час як прізвище заявниці « ОСОБА_3 » згідно із паспортними даними.

Невідповідність прізвища заявника з урахуванням її паспортних даних відомостям, у поданих позивачем разом із заявою від 07.03.2024 р. документам (зокрема, трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 05.09.1983 р., уточнюючій довідці №18 від 26.01.2024 р., свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 23.01.2024 р.) призвело до не зарахування відповідачем-1 до страхового стажу ОСОБА_1 усіх періодів трудової діяльності відповідно до вищевказаної трудової книжки, періоду навчання з 01.09.1979 р. по 11.07.1983 р. відповідно до уточнюючої довідки №18 від 26.01.2024 р., а також періоду догляду за дитиною до досягнення трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 з огляду на те, що у свідоцтві про народження відсутній штамп про видачу паспорту та зазначене прізвище матері « ОСОБА_2 ».

Також у спірному рішенні відповідач-1 зазначив про відсутність витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».

У матеріалах справи наявна копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 03.07.2008 р. В графах «Прізвище», «Ім`я», «по батькові» зазначено « ОСОБА_3 », « ОСОБА_8 », « ОСОБА_9 » та датою народження вказано « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 надано Довідку Амур-Нижньодніпровського відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області за №106/03-99 від 20.02.2008 р., видану ОСОБА_10 , за змістом якої 02.10.1984 р. в Амур-Нижньодніпровського відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєстровано шлюб ОСОБА_11 та ОСОБА_12 й 17.03.1997 р. цим же органом державної реєстрації зареєстровано розірвання вказаного шлюбу й зазначено, що після шлюбу вказаним вище особами присвоєні прізвища « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_2 ».

В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про народження ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) серії НОМЕР_3 від 23.01.2024 р., в якому в графі «Мати» зазначено « ОСОБА_10 ».

Окрім того, позивачем додано до позовної заяви копії наступних документів:

- свідоцтв про зміну імені серії НОМЕР_5 від 26.10.2005 р. та серії НОМЕР_6 від 20.02.2008 р., виданих Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, яким підтверджено зміну прізвища ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на « ОСОБА_2 » від 25.10.2005 р.;

- свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_7 від 09.04.2008 р., виданого Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, яким підтверджено зміну імені ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на « ОСОБА_1 » від 09.04.2008 р.

Разом з тим, трудова книжка серії НОМЕР_1 від 05.09.1983 р. оформлена щодо « ОСОБА_14 » (тут і надалі мовою оригіналу) й містить відомості щодо зміни прізвища « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 від 02.10.1984 р. й останній запис про звільнення з роботи у цій книжці датовано 16.03.2003 р.

Вищенаведені документи у сукупності свідчать про факт змін прізвища позивача із « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_2 » та у подальшому із « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».

В даному випадку суд вважає за необхідним зазначити, що окремі неточності в поданих позивачем документах або неповнота відображеної у них інформації не може бути перешкодою для реалізації особою своїх законних прав, в даному випадку - права на призначення пенсії за віком.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 р. в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

Крім того, Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція зокрема викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 р. по справі № 677/277/17 та у постанові від 07.11.2019 р. у справі №686/19477/16-а.

Також Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 р. у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 р. у справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд наголошує, що обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 р. по справі №275/615/17.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу за вказаних у спірному рішенні відповідача-1 підстав буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29.06.2010 р.) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність зображення печатки на записах в трудовій книжці або помилки, допущені працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В даному випадку, суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим наведені пенсійним органом доводи не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи до стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачами суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем-1 при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач-1 передчасно дійшов висновку про не зарахування періодів роботи позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_9 від 05.09.1983 р.

Як зазначалося вище, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Та обставина, що уповноважена особа підприємства (установи), де працювала позивач не засвідчила запис в трудовій книжці позивача печаткою належного підприємства або здійснила запис не у точній відповідності з формуванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону, не робить такі записи неправдивими. Відповідач не позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягненням нею 3-річного віку, суд зазначає наступне.

За змістом копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 23.01.2024 р. матір`ю ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) вказано « ОСОБА_10 ».

При цьому, суд зауважує, що на момент видачі свідоцтва про народження ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) серії НОМЕР_3 від 23.01.2024 р. прізвищем позивача було « ОСОБА_2 », доказів протилежного до суду не надано й судом не встановлено.

У подальшому прізвище позивача змінено на « ОСОБА_3 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_7 від 09.04.2008 р., виданим Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону №1058-ІV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-ІV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до пункту 11 Порядку №637, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

При цьому, суд зауважує, що вимоги про обов`язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.

Таким чином, відмова в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду, в якому позивач здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку є протиправною.

Відповідно до частини 2 статті 44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

З вищевикладених норм випливає, що відповідач, у разі незгоди з відомостями зазначеними в документах позивача, має право на реалізацію повноважень наданих йому частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV, а саме: вимагати відповідні документи від підприємства, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню тощо, проте таким правом суб`єкт владних повноважень не скористався.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Орган, що призначає/перераховує пенсію має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу наведених норм убачається, що у зв`язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком або перерахунку пенсії пенсійний орган зобов`язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи, якими документами це підтверджується.

У разі прийняття рішення про відмову в призначенні/перерахунку пенсії пенсійний орган повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.

У свою чергу предметом доказування у даній справі є встановлення, зокрема, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Суд вважає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений права, що стосується предмету позову через те, що відповідач не отримав (не витребовував) та не перевірив деякі підтверджуючі документи щодо позивача, оскільки відповідачем не було вжито всіх передбачених законодавством заходів за для повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача.

Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не повний, не всебічний та об`єктивний розгляду заяви позивача, відсутність належних обґрунтувань рішення суб`єкта владних повноважень та передчасні висновки про відмову в призначенні пенсії.

Таким чином суд зазначає, що при виникненні у відповідача сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однак матеріали справи не містять доказів щодо здійснення відповідачем перевірки достовірності відомостей про позивача.

Щодо не зарахування пенсійним органом до страхового стажу періодів роботи позивача з 01.07.2000 р. по 16.06.2003 р. з підстав відсутності в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про сплату страхових внесків, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV (в редакції, що діяла на час трудових відносин), страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із статтею 20 Закону №1058-IV (в редакції, що діяла на час трудових відносин), страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV, відповідальність за неподання звітності та несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Відповідно до ч. 16 ст. 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Як зазначалося вище, згідно ч.3 ст.44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, частиною 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Також, відповідно до абз. 2 підпункту 3 пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 р., орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Таким чином, суд зазначає, що при виникненні у територіального органу Пенсійного фонду України сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Вищевказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною ним у постановах від 22.05.2018 р. у справі №439/1148/17, від 03.10.2018 р. у справі №235/2873/17, від 27.02.2018 р. у справі №681/813/17, від 22.05.2018 р. у справі №683/977/17, від 10.07.2018 р. у справі №709/1360/17.

Суд зазначає, що порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Враховуючи наведене, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи: з 01.07.2000 р. по 16.06.2003р. до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцем, оскільки згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за неподання звітності та за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Аналогічні висновки неодноразово висловлювалися Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 р. у справі №208/6680/16-а, від 04.09.2018 р. у справі №482/434/17, від 25.11.2019 р. у справі №242/2088/17.

Відповідно достатті 254 Кодексу законів про працю України, несплата підприємством, установою, організацією внесків на соціальне страхування не позбавляє працівника виплати за цим страхуванням, зокрема, виплати пенсії.

Суд наголошує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про безпідставність незарахування пенсійним органом до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 01.07.2000 р. по 16.06.2003 р.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Житомирській області №045550024096 від 14.03.2024 р. про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Разом з цим, в задоволенні позовної вимоги щодо визнання дій ГУ ПФУ в Житомирській області протиправними щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , слід відмовити, оскільки у даному випадку належним захистом порушеного права достатньо визнання судом протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Житомирській області №045550024096 від 14.03.2024 р. про відмову в призначенні пенсії за віком.

При цьому порушені права позивача в цій частині слід відновити шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) всі періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 05.09.1983р., період роботи з 01.07.2000 р. по 16.06.2003 р. та перебування в декретній відпустці відповідно наданих документів.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з дати звернення, а саме: з 07.03.2024 р., суд зазначає наступне.

У рішеннях по справах Клас та інші проти Німеччини, Фадєєва проти Росії, Єрузалем проти Австрії Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Аналогічна правова позиція висловлена Третім апеляційний адміністративним судом у постановах від 13.10.2021 р. у справі №160/17081/20, від 12.11.2021 р. у справі №160/2493/21.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, суд дійшов висновку, що порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 07.03.2024 р. про призначення пенсії за віком з врахуванням до страхового та пільгового стажу вищевказаних періодів роботи, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно приписів ч. 1 і ч. 2 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем-1, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності прийнятого ним рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією до платіжної інструкції на перерахунок готівки від 17.05.2024 р.

Оскільки позовну заяву задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Житомирській області та ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, а саме: 605, 20 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м.Дніпро, 49094)про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №045550024096 від 14.03.2024 р. про відмову в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) всі періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 05.09.1983р., період роботи з 01.07.2000 р. по 16.06.2003 р. та перебування в декретній відпустці відповідно наданих документів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 07.03.2024 р. про призначення пенсії за віком з врахуванням до загального страхового стажу вищевказаних періодів роботи, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 302 (триста дві) грн. 80 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 302 (триста дві) грн. 80 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2024 р.

Суддя О.М. Неклеса