Рішення № 122841210, 02.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 рокуСправа №160/24165/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправною оцінку майна та визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дрижук О.О. щодо висновку про вартість майна - частку будинку АДРЕСА_1 , що міститься у звіті за №1208.2/24 про оцінку вартості майна від 12.08.2024 р., складений суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_4 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було укладено 05.08.1989 року. Шлюб розірвано в установленому порядку та реєстрацію розірвання шлюбу було здійснено відділом ДРАЦС Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області 21.07.2011 року. Під час шлюбу, за рахунок спільних коштів, було придбано у власність садибу розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11.07.2012 р. у справі № 407/417/2012, що набрало законної сили, було здійснено поділ домоволодіння та визнано за нею право власності на частку домоволодіння (садиби) без виділу цих часток в натурі. Право власності на частку домоволодіння (садиби) зареєстроване також за нею, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 28.08.2012 р.

Так, 02.09.2024 року на офіційному електронному ресурсі виконавчих проваджень ЗВП №61641244 та ВП №52944903, було опубліковано звіт ФОП ОСОБА_4 про оцінку вартості майна; висновок про вартість майна складений ФОП ОСОБА_4 та акт №61641244 прийому-передачі по незалежній оцінці. Вона вважає, що ФОП ОСОБА_4 порушено процедуру оцінки нерухомого майна, а тому висновки про вартість майна містить недостовірну інформацію. Будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 уздовж всієї земельної ділянки огороджений кам`яним парканом висотою 2,2 м, що унеможливлює візуальний огляд будинка з вулиці. Крім того, ФОП ОСОБА_4 до м.Вільногірська не приїздив, будинок та господарські споруди особисто не оглядав. Жодного візуального огляду зазначеного у звіті особисто не здійснював. Оскільки, вищевказані дії з нею не узгоджувались та дозволу на їх проведення не отримувалось внаслідок перебування її за кордоном. Крім того, майже все внутрішнє оздоблення будинку було виконано імпортними будівельними матеріалами, а не вітчизняними, як зазначено у звіті про оцінку вартості майна. Вона вважає, що висновок про вартість майна не відповідає дійсності, не відображає усіх необхідних критеріїв для проведення дійсної (ринкової) вартості майна складений з порушенням процедуру оцінки нерухомого майна. Зазначені обставини й стали підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, в порядку ст.287 КАС України. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та зобов`язано відповідача надати до суду завірені належним чином матеріали виконавчого провадження №52944903.

24.09.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на виконанні головного державного виконавця Дрижук О.О. перебуває зведене виконавче провадження № 61641244 відносно боржника - ОСОБА_2 , до складу яких входять ВП № 52944903, ВП № 61280257, ВП № 65596739, ВП № 72847858. 15.05.2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна та коштів боржника, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно. Відомості про арешт майна рухомого та нерухомого майна боржника було внесено до відповідних державних реєстрів. 06.07.2017 р. державним виконавцем було проведено опис майна, а саме: частини домоволодіння (житлового будинку загальною площею 212,9 кв.м., житловою площею 134,9 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_2 . Для погашення заборгованості за вищезазначеними виконавчими документами, що входять до складу зведеного виконавчого провадження № 61641244, в зв`язку з відсутністю (недостатністю) у боржника грошових коштів та іншого майна, стягнення може бути звернено на житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами.

Так, ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 р. подання державного виконавця відділу про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані малолітні задоволено. Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 17.07.2024 р. по справі № 2-537/11 ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 р. залишено без змін. Тобто, судом надано згоду на реалізацію нерухомого майна боржника, в якому зареєстровані малолітні. 31.07.2024 року державним виконавцем в рамках зведеного виконавчого провадження відносно боржника було винесено постанову про призначення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Відповідач, також звертає увагу суду на те, що Вільногірським міським судом Дніпропетровської області відкрито провадження за скаргою ОСОБА_2 про визнання протиправною оцінку майна, та визнання протиправними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дрижук О.О. В подальшому, 12.08.2024 р. від суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_4 надійшов звіт про оцінку вартості майна №1208.2/24 - частини домоволодіння (житлового будинку загальною площею 212,9 кв.м., житловою площею 134,9 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 . Відповідач вказує, що позивач не є стороною виконавчого провадження та оскаржити результати визначення вартості чи оцінки майна, у разі незгоди мають право виключно сторони виконавчого провадження у судовому порядку відповідно до п.5 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження». Звернення стягнення на майно боржника та його оцінка проводилась виключно на частину домоволодіння, належного боржнику. Тому права позивача жодним чином не були порушені, що є підставою для відмови у задоволенні позову повністю.

Треті особи до теперішнього часу не скористалась своїм правом надати до суду письмові пояснення щодо даного предмету спору.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11.07.2012 р. у справі № 407/417/2012 позов задоволено в повному обсязі, а саме:

-визнано садибу (домоволодіння) АДРЕСА_1 право власності на яке підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04.04.2007 року, яке було видане на підставі рішення виконкому Вільногірської міської ради від 21.03.2007 р. за № 199, зареєстровано в КП «БТІ м.Вільногірська» 10 квітня 2007 р., запис в книзі за № 9, реєстровий № 608 (ІІп), спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки зазначене домоволодіння було придбане ними під час шлюбу;

-здійснено поділ зазначеної вище садиби (домоволодіння) за вказаною вище адресою, виділивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожному у власність - по 1\2 частині зазначеної садиби (домоволодіння), без виділення часток в натурі;

-вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності № 35300775 від 28.08.2012 р. позивач є власником частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

В провадженні головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дрижирук О.О. перебуває зведене виконавче провадження № 61641244 (боржник - ОСОБА_2 ), до складу якого входять:

- виконавче провадження № 52944903 по виконанню вимог виконавчого листа № 2-537/11, виданого 29.05.2015 р. Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про стягнення коштів на користь фізичної особи - ОСОБА_3 у розмірі 1 767 879,30 грн.;

- виконавче провадження № 61280257 по виконанню вимог виконавчого листа № 174/682/16-ц, виданого 25.04.2017 р. Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про стягнення коштів на користь фізичної особи - ОСОБА_3 у розмірі 257 906,66 грн.;

- виконавче провадження № 65596739 по виконанню вимог виконавчого листа № 174/138/20, виданого 20.08.2020 р. Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про стягнення коштів на користь фізичної особи - ОСОБА_3 у розмірі 242 265,98 грн.;

- виконавче провадження № 72847858 по виконанню вимог виконавчого листа № 174/218/23, виданого 29.08.2023 р. Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про стягнення коштів на користь фізичної особи - ОСОБА_3 у розмірі 300 572,02 грн.

15.05.2017 року в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем, відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про опис та арешт майна боржника та направлено сторонам виконавчого провадження.

31.07.2024 року державним виконавцем, згідно із ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено суб`єкта оціночної діяльності - ОСОБА_4 , який має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виданий 19.01.2023 року №35/23 Фондом державного майна України (строк дії до 19.01.2026 р.).

За результатами проведеної оцінки майна ОСОБА_4 складено звіт № 1208.2/24 від 12.08.2024 р. в якому об`єктом оцінки є частини домоволодіння (житлового будинку загальною площею 212,9 кв.м., житловою площею 134,9 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є гр. ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) ринкова вартість об`єкта оцінки з урахуванням округлення станом на 12.08.2024 р., для цілей оцінки становить 1 028 500 грн. без ПДВ.

Відповідно до висновку про вартість майна від 12.08.2024 року підсумкова величина вартості, отримана в результаті оцінки, становить 1 028 500 грн. грн. без ПДВ.

Позивач не погоджуючись з висновком про вартість майна, що міститься у звіті за №1208.2/24 та протиправними діями державного виконавця звернулася до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 18 Закону №1404-VIII передбачено, що на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Положеннями пункту 6 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За приписами частини першої статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 56 Закону №1404-VIII, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно із частиною першою статті 57 Закону №1404-VIII, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

Частиною третьою статті 57 Закону України №1404-VIII передбачено, що у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Положеннями частини четвертої статті 57 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III (далі - Закон №2658-III).

Відповідно до статті 3 Закону № 2658-III, оцінка майна - це процес визначення її оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно із частиною четвертою статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина перша статті 10 і частина перша статті 11 Закону №2658-III).

Статтею 32 Закону № 2658-III передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Відповідно до частини п`ятої статті 57 Закону № 1404-VIII, виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Суд зазначає, що позивачем не наведено факти порушення державним виконавцем положень частин першої - третьої, п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»

Згідно із статтею 13 Закону № 1404-VIII, для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Пунктами 50-55 Національного стандарту № 1 визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна" з урахуванням вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", яким визначено загальні засади.

Згідно із пунктом 50 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки.

Пунктом 51 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно із пунктом 59, Стандарту звіт про оцінку майна підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Документи та інші інформаційні матеріали, зібрані оцінювачами в процесі проведення оцінки майна, разом із звітом про оцінку майна зберігаються в архіві суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання не менше ніж п`ять років, якщо інше не встановлено договором на проведення оцінки майна.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону № 2658-III, замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Отже, виходячи з наведених норм права, незважаючи на вибір суб`єктом оціночної діяльності методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

При цьому, позивач у позовній заяві фактично мотивує свої позовні вимоги лише незгодою з ринковою вартістю нерухомого майна, визначеною у вказаному звіті, вважаючи таку вартість заниженою, оскільки суб`єктом оцінювання не проводився огляд (обстеження) об`єкту оцінки.

З даного приводу суд зауважує, що позивач не має будь-яких зобов`язань перед ОСОБА_3 (стягувачем) та не є боржником у зведеному виконавчому провадженні № 61641244.

Крім того, ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 р. у справі № 2-537/11 було скасовано арешт на частку домоволодіння АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , накладений ухвалами Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20.07.2011 р. та від 21.02.2012 р.

Суд наголошує, що позивач фактично не погоджується з висновком про вартість майна, що міститься у звіті за №1208.2/24 про оцінку вартості майна від 12.08.2024 р., об`єктом якого є частка домоволодіння власником якого є ОСОБА_2 (боржник).

Також, позивач не надала доказів, які б свідчили про наявність порушень у діях відповідача та/або встановлення дійсної, такої, що відрізняється від вказаної у звіті, вартості майна, відповідно до Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв, що затверджене наказом Фонду державного майна України № 1585/1 від 31.10.2011 р.

Крім того, позивачем не надано доказів, що суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання ОСОБА_4 огляд (обстеження) об`єкту оцінки не проводився, і що саме цей факт, наявність якого судом не встановлена, будь-яким чином міг вплинути на визначення ринкової вартості майна.

Таким чином, судом не встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями державного виконавця та відсутністю/наявністю огляду (обстеження) об`єкту оцінки суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання ОСОБА_4 , що б істотно вплинуло на визначення ринкової вартості майна.

На думку суду, у спірному випадку матеріали справи не містять жодних документальних доказів на підтвердження того, що при оцінці ФОП ОСОБА_5 від 12.08.2024 р., мало місце заниження ціни такого майна.

Суд зазначає, що за приписами Закону №1404-VIII державний виконавець не наділений повноваженнями ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або ж проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучати експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомляти сторонам результати визначення вартості майна. У своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна.

Суд акцентує увагу на тому, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Наведене в сукупності свідчить про те, що встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.03.2018 року у справі №914/881/17.

Таким чином, державний виконавець, здійснюючи примусове стягнення на нерухоме майно, не бере участі у його безпосередній оцінці та/або визначенні його вартості. Крім того, Законом України «Про виконавче провадження» державні виконавці також не наділені повноваженнями ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або ж проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд.

Зміст прав та обов`язків виконавця у процедурі визначення вартості нерухомого майна зводиться до призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання шляхом ухвалення відповідної постанови та повідомлення сторін виконавчого провадження про результати оцінки майна.

Положеннями ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, а також підтверджена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18.

За таких обставин, суд доходить висновку, що в даному випадку відсутнє право позивача, що підлягає судовому захисту, а сам звіт про оцінку майна за результатами проведення оцінки майна боржника лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

У період з 20.09.2024 року по 01.10.2024 року суддя Кучма К.С. перебував у відрядженні, у зв`язку з чим рішення ухвалено у перший робочий день 02.10.2024 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 262, 287 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправною оцінку майна та визнання протиправними дій.

Судовий збір не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.272 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ч.6 ст.287 КАС України.

Суддя К.С. Кучма