Ухвала суду № 122826651, 01.11.2024, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/610/23 Провадження № 1-кп/204/319/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 62022050010001212 внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідувань 24 листопада 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 405, ч. 3 ст. 406, ч. 1 ст. 121 КК України,

за участю:прокурора ОСОБА_4 ,захисника ОСОБА_5 ,обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

У судовомузасіданні прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 60 діб. В обґрунтування клопотання зазначив, що солдат ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, від 3 до 10 років та від 5 до 8 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях, останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання. Можливість незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному проваджені підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливою погрозою застосування насильства до начальника. Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що обвинувачений, розуміючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому, як військовослужбовець, маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений, вчиняючи насильство до начальника та своїх спіслужбовців, в умовах воєнного стану, може самовільно залишити місце несення служби, що само по собі утворює склад іншого злочину за ст. 408 ч. 4 КК України. Крім того, бажання обвинуваченого уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі обвинуваченого. Таким чином, з метою запобігання вище переліченим ризикам виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. З приводу потерпілих вони надали інформацію що ОСОБА_6 перебуває на даний час в СЗЧ ще з травня 2024 року. Запити щодо встановлення місця перебування потерпілих, прокурором направлені лише 01 листопада. Вважав, що можливо обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді застави. Крім цього ним до матеріалів справи був долучений лист командира військової частини, який має бажання взяти його підзахисного на службу до військової частини.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника. Суду пояснив, що якби відносно нього змінили запобіжний захід, то він би самостійно знайшов потерпілих. Пішов би до церкви за місцем їх мешкання та знайшов би їх.

Дослідивши клопотання прокурора щодо продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з наступного.

Розділ ІІ КПК Українивизначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2ст. 131 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1ст. 177 КПК України.

За змістом п. 5 ч. 1 ст.176, ч. 1 ст.183 КПК Україниодним із видів запобіжних заходів є тримання під вартою. Цей запобіжний захід є винятковим та застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмоюстатті 176 КПК України.

У частині 1ст. 197 КПК Українивизначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2024 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 04 листопада 2024 року включно, без визначення розміру застави.

Підставоюдля продовженнязастосування дообвинуваченого ОСОБА_3 дії запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюстало наявністьризику,передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.

Частиною 1 ст. 335 КПК України визначено, що під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту суд має право своєю ухвалою змінити, скасувати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Враховуючи положення ч. 3, 4, 5ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України,підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

При розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , судом оцінюються усі ризики зазначені прокурором у своїх клопотаннях у сукупності.

Суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 405 ,ч. 3 ст. 406 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких кримінальних правопорушень.

Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1ст.177КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Перевіряючи наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

При визначенні імовірності переховування ОСОБА_3 від суду, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які класифікуються, як тяжкі кримінальні правопорушення.

Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у вигляді позбавлення волі строком десяти років доводить, що на даний час цей ризик є достатньо високим.

Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, а тому у ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого.

Окрім цього, судом береться до уваги той факт, що обвинувачений є особою, яка була призвана за мобілізацією до лав Збройних Сил України та, розуміючи наслідки, які можуть для нього настати в разі визнання його винуватим в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, може вдатися до відповідних дій, а саме переховування на території України, яка на даний час є непідконтрольною державі, оскільки приймаючи безпосередню участь під час оборони території України, обізнаний про те, яким саме чином можливо це зробити, а тому на даний час ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є актуальним.

Враховуючи викладене, суд обґрунтовано приходить до висновку, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду. Крім того, доведеним є те, що на теперішній час ризик переховування обвинуваченого від суду не зменшився, не втратив своєї актуальності та продовжує діяти.

Перевіряючи наявність ризиків, передбачених п.п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, суд зазначає, що вказані ризики на даній стадії судового розгляду втратили свою актуальність.

Розглядаючи клопотання сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд у першу чергу враховує те, що за вчинення кримінального правопорушення обвинуваченому ОСОБА_3 загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років, а тому з великою ймовірністю обвинувачений може вчиняти дії щодо уникнення покарання за вчинені кримінальні правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

На думку суду, з врахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та для запобігання реалізації ним встановленого ризику переховування від суду. Ця позиція суду обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого.

Окрім цього, слід звернути увагу на обставини вчинення кримінальних правопорушень в яких обвинувачується ОСОБА_3 , та осіб, відносно яких такі кримінальні правопорушення могли бути вчинені останнім, а тому застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді застави буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та для запобігання реалізації ним встановленого ризику переховування від суду. Ця позиція суду обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого.

Судом також враховується, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.

Тому ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на який посилається прокурор, який слугував підставою для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, не змінився та має місце й в теперішній час, що вказує на недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу і продовження існування ризику, а саме, що обвинувачений намагаючись уникнути покарання, може переховуватись від суду, а тому обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, а тому в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну застосування запобіжного заходу слід відмовити.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою не відпали, альтернативний запобіжний захід не в змозі гарантувати його належну поведінку, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 176-178, 183, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 строком до 30 грудня 2024 року включно без визначення розміру застави.

В задоволенні клопотання сторони захисту про визначення альтернативного запобіжного заходу відмовити.

Копію ухвали направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядкубезпосередньо до Дніпровського апеляційного судупротягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1