Рішення № 122825483, 06.11.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/17373/24

пр. № 2/759/5407/24

06 листопада 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва, у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якій позивач просив стягнути із відповідача на свою користь 23 715 гривень 14 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.04.2022 року по АДРЕСА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «ВАЗ» н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача та транспортного засобу «MAZDA» н.з. НОМЕР_2 . В судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 та ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, таким чином було встановлено факт, що відповідач, будучи причетним до настання ДТП, самовільно залишив місце пригоди. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ВАЗ» н.з. НОМЕР_1 (відповідача) станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/2957167.

Транспортний засіб «MAZDA» н.з. НОМЕР_2 був застрахований відповідно до Договору добровільного страхування, укладеного ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА». Виконуючи взяті на себе зобов`язання згідно договору добровільного страхування наземного транспорту, ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» здійснило виплату страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу «MAZDA» н.з. НОМЕР_2 в розмірі 26 341,16 гривень. Таким чином, ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» набуло права вимоги до винної особи.

ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» звернулося до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» із заявою про виплату страхового відшкодування. На підставі заяви на виплату страхового відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА», а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» прийняло рішення про виплату страхового відшкодування, яке становить 20 023,35 грн. (з вирахування франшизи в розмірі 2 500,00 грн.).

На підставі викладеного позивач просив стягнути із відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 23 715 грн. 14 коп., з яких: сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 20 023,35 грн.; інфляційні втрати в розмірі 769,80 грн.; пеня в розмірі 2 636,41 грн.; 3 % річних в розмірі 285,58 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Відповідачу ОСОБА_1 ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками направлялась на його зареєстроване місце проживання згідно відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - м. Київ, Святошинський район, вул. Симиренка, буд. 14-А, квартира 63 (а.с. 30).

Згідно наявної у матеріалах справи довідки про причини повернення / досилання конверт повернувся до суду із відмітками «повертається» та «за закінченням встановленого строку зберігання».

Суд повторно направив ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками на зареєстроване місце проживання відповідача. Поштовий конверт повторно повернувся до суду без вручення, в довідці про причини повернення / досилання стоять відмітки «повертається» та «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення».

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Судом враховується рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк Відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Судом встановлено, що між страховиком Страхова група «Оберіг» та страхувальником ОСОБА_1 18.04.2022 року укладено Поліс №АР / 2957167 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (діє на території України), за умовами котрого: забезпечений транспортний засіб: ВАЗ 21053, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_3 , рік випуску 1998. Строк дії договору визначено із 00:00 19.04.2022 року до 18.04.2023 року включно.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2022 року у справі №369/3650/22 (провадження № 3/369/3008/22) встановлено, зокрема, що 29.04.2022 року приблизно о 19 годині 30 хвилин водій ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 2105, д.н НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не переконався у безпечності маневру, допустив зіткнення з припаркованим транспортним засобам Mazda, д.н НОМЕР_2 , в результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, після ДТП водій ОСОБА_1 самовільно залишив місце пригоди, до якої був причетний.

Зазначеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, судом встановлено, що 29 квітня 2022 року автомобілем CВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , який на момент вчинення ДТП був забезпечений Полісом №АР / 2957167 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, керував ОСОБА_1 , який після вчинення ДТП залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої причетний.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Вказаний правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, провадження № 14-176цс18.

Згідно із частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/6777280/1007/21 від 22.06.2021 року, що укладений між Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «ПРОВІДНА» та ОСОБА_2 , застрахованим транспортним засобом є Mazda СХ5, номер кузова: НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_2 , 2019 року випуску. Строк дії договору: 12 місяців з 00:00 год. 27.06.2021 року по 24:00 год. 26.06.2022 року.

Актом 2300381621огляду транспортного засобу щодо автомобіля Mazda СХ5, номер кузова: НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_2 встановлено характер пошкоджень автомобіля.

У відповідності до рахунку №СКмС-0005528 Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ-СКАЙ» від 05.05.2022 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 26 341 гривня 16 копійок.

Як вбачається із платіжного доручення №014829 від 16 травня 2022 року, ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» здійснило платіж у розмірі 26 341 гривні 16 копійок на користь ТОВ «ВІДІ-СКАЙ» із призначенням платежу «Опл. страх. відш. зг. дог. №06/6777280/1007/21, зг. акт №2300381621, для ОСОБА_3 … зг. рах. № СКмС-0005528 від 05.05.22 Без ПДВ».

За вих. №2300381621/АК від 28.07.2022 року представник ОСОБА_2 звернувся до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» із заявою про відшкодування шкоди в порядку суброгації із проханням здійснити відшкодування шкоди в розмірі 26 341 гривня 16 копійок.

21.10.2022 року ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» складено страховий акт №38639р/1 від 21.10.2022 року в якому встановлено, що сума страхового відшкодування становить: 20 023 гривень 35 копійок.

Відповідно до платіжної інструкції №16840 від 26 жовтня 2022 року ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило платіж у сумі 20 023 гривень 35 копійок на ім`я отримувача: ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» із призначенням платежу «(СВ) Страхове вiдшкодування згiдно страхового акту № 38639р/1 вiд 21.10.2022. (№2300381621/АК вiд 28.07.2022.) Без ПДВ».

Суд враховує положення п.п. в п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідно до якої страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Як було встановлено судом із постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2022 року у справі №369/3650/22 ОСОБА_4 , який керував забезпеченим транспортним засобом ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої причетний.

Зазначена постанова набрала законної сили та не оскаржувалась.

Таким чином, у страховика після виплати страхового відшкодування виникло право регресу до ОСОБА_4 як водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а тому витрати пов`язані зі сплатою страхового відшкодування у розмірі 20 023 гривень 35 копійок підлягають стягненню в примусовому порядку.

Щодо стягнення із відповідача інфляційних втрат в розмірі 769,80 грн.; пені в розмірі 2 636,41 грн. та 3 % річних в розмірі 285,58 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 37); стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тобто, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, на винну сторону нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України (ч. 41).

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №758/1303/15-ц (пункт 26)).

У постанові від 23.05.2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Позивач, зазначаючи, що відповідач порушив грошове зобов`язання, яке на його думку є підставою для нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних, надав суду письмову вимогу про виплату грошових коштів за вихідним №38639р/1 від 16.01.2024 року, що адресована ОСОБА_1 зі змісту якої вбачається, що ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» вимагало сплатити суму в розмірі 20 023,35 грн. протягом 5 календарних днів з моменту отримання Вимоги.

До матеріалів позовної заяви також доєднано список №0202 згрупованих відправлень «Рекомендований лист» з якого вбачається, що ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» направило ОСОБА_5 поштове відправлення (№ відправлення (ШКІ): 0600085206971) на адресу: АДРЕСА_2 та службовий чек. Із трекінгу поштового відправлення вбачається, що поштове відправлення №0600085206971 повернуто за зворотною адресою у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутній опис вкладення у цінний лист, з якого б суд мав можливість встановити, що саме було направлено відповідачу по справі.

Відповідно до правової позиції, сформованої у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 914/1955/17, саме опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником. Список згрупованих відправлень рекомендованих листів та копія з журналу вихідної кореспонденції не є належними доказами надіслання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи.

Таким чином, за відсутності у матеріалах справи опису вкладення суд позбавлений можливості перевірити чи дійсно ОСОБА_1 поштовим відправленням (№ відправлення (ШКІ): 0600085206971) було направлено письмову вимогу про виплату грошових коштів, а не будь-який інший документ.

Саме по собі складання вимоги кредитором про сплату коштів не викликає у боржника обов`язку сплатити такі кошти, оскільки боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Вказані обставини впливають на момент, з якого починається строк нарахування трьох відсотків річних, інфляційних збитків, пені, а за відсутності вказаної інформації відсутні підстави вважати, що відповідач порушив грошове зобов`язання.

При цьому, позивачем не доведено наявності між сторонами договірних відносин в частині встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання, як і обґрунтовано вказану вимогу у позовній заяві.

При цьому, згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За таких обставин, обов`язок щодо несвоєчасної сплати страхового відшкодування законодавець покладає саме на страховика.

Крім цього, відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не можна вважати боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому він не повинен нести наслідки у вигляді сплати позивачу інфляційних втрат, пені та 3% річних.

Вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 636,41 грн. позивачем жодним чином не обґрунтована. Позовна заява не містить належного правового обґрунтування цієї вимоги.

Відтак, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 20 023 гривні 35 копійок.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд виходить з наступного.

Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо сплати судового збору.

Ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачає, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір був сплачений позивачем в розмірі 2422,40 грн., однак, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 045,30 грн. (20 023,35 / 23 715,14 * 2 422,40).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Конституція України у статті 59 гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Крім того, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підтвердження судових витрат понесених позивачем у зв`язку з розглядом в суді справи, представником позивача було надано до суду договір №39268р/1 про надання професійної правничої допомоги від 30 липня 2024 між, що укладений між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» та адвокатом Стецюрою О.Ю. яким передбачено, що вартість правової допомоги, що надається адвокатом складає 7300,00 грн. (п. 4.1 Договору), та акт прийому-передачу наданих послуг до Договору про надання професійної правничої допомоги від 06 серпня 2024 року.

П. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 6 163,60 грн. (20 023,35 / 23 715,14 * 7 300).

Керуючись ст. ст.12,76,77,78,79,80,81,263,265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» страхове відшкодування в розмірі 20 023 (двадцять тисяч двадцять три) гривні 35 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 045 (дві тисячі сорок п`ять) гривень 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 163 (шість тисяч сто шістдесят три) гривні 60 копійки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» (код за ЄДРПОУ 39433769, адреса місцезнаходження: вул. Васильківська, 14, м. Київ, 03040, рахунок НОМЕР_5 в АТ «КБ «ПриватБанк»);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Суддя Н.О.Горбенко