Рішення № 122822014, 04.11.2024, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/1284/24

РІШЕННЯ

іменем України

"04" листопада 2024 р. смт Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, при секретарі судового засідання М.М. Сороки, за участю представника позивача не з`явився, відповідача та представника відповідача - не з`явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Ємільчине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До Ємільчинського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяви по суті справи.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що 09 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено Кредитний договір №2917683 відповідно до якого відповідачем було взято кредит (терміном на 361 день) на загальну суму 2 000 гривень, з відсотковою ставкою на весь термін кредиту 47 286,67%, про що засвідчено електронними підписами.

10 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» було укладено Кредитний договір №74825958, відповідно до якого, відповідачем було взято кредит (терміном на 64 дні) на загальну суму 14 550 гривень, з відсотковою ставкою по програмі лояльності 1,6%, що становить в загальному 20 974,65 % річних, про що засвідчено електронними підписами.

21 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» було укладено Кредитний договір №312050, відповідно до якого, відповідачем було взято короткостроковий кредит (терміном на 22 дні) на загальну суму 7 000 гривень, з відсотковою ставкою 32 743,28 % річних, про що засвідчено електронними підписами.

Позивач вказує, що між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 14 червня 2021 року було укладено Договір факторингу №14/06/21, відповідно до якого відбулось відступлення права вимоги до відповідача.

Між ТОВ «Лінеура Україна» та Європейська агенція, 11 серпня 2023 року було укладено Договір факторингу №11082023, відповідно до якого, відбулось відступлення права вимоги до відповідача.

Між ТОВ «Селфі Кредит» та Європейська агенція, 29 лютого 2024 року було укладено Договір факторингу №29022024, відповідно до якого, відбулось відступлення права вимоги до відповідача.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором №312050 в сумі 13384 грн, за Кредитним договором №74825958 в сумі 25317 грн, за Кредитним договором №2917683 в сумі 9742,79 грн, а всього 48443,79 грн, а також понесені судові витрати.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, де вказав, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке може відбуватися на підставі правочину, зокрема, внаслідок укладення договору факторингу. Оскільки за ст. 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника), слід вважати, що згідно наданих Договорів факторингу Європейська агенція замінила ТОВ «1 БАНК», ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Селфі Кредит» (далі - Банківські установи).

Разом зтим,звертаючись зданим позовомдо суду,позивач повиненбув надатидокази,з якихможливо булоб встановитивиконання збоку Банківськихустанов своїхзобов`язань покредитним договорам,зокрема щодоперерахунку кредитнихкоштів накартку відповідача. Позивачем не надано доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 грошових коштів від Банківських установ, або відкриття рахунків чи перерахування коштів на рахунки, відкриті в інших банках, або видачі кредитних коштів в касах кредитних установ через видатковий касовий ордер. Відтак, доводи позивача, щодо виникнення між відповідачем та Банківськими установами договірних відносин не підтверджені належними доказами.

Враховуючи викладені норми, представник відповідача вважає, що позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки товариство не мало до нього права грошової вимоги, зокрема з тих підстав, що: не доведено належним чином перерахунок кредитних коштів на рахунок клієнта ОСОБА_1 ; не можливо встановити, яка саме сума кредитних коштів йому була надана; відсутні платежі за відступлення права вимоги по кредитним зобов`язанням саме щодо ОСОБА_1 від позивача на рахунок кредитодавців - ТОВ «1 БАНК», ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Селфі Кредит», з відповідним реєстром боржників, ідентифікуючими даними кредитного договору та його суми заборгованості.

Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзив, де вказав, що між сторонами укладено договір в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку, на зазначений ним номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітно- цифрової послідовності), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Отже, позивачем доведено факт укладання відповідачем кредитного договору в електронній формі та підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тому позовні вимоги позивача є законними та обгрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.

Щодо перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, то позивач вказує, що відповідно до умов кредитного договору, кошти надано клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом при реєстрації на сайті первісного кредитора. Інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у Кредитодавця, у зв`язку з чим, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок Позичальника, оскільки такі документи є банківською таємницею. Тому, позивач не має змоги надати суду виписку з особового рахунку.

При цьому, позивач подав доказ перерахування відповідачу кредитних коштів за № 2917683 від 09.02.2022.

Позивач вважає, що надані суду докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту укладання Кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором, та для обгрунтування розміру заборгованості Відповідача, вказаної у позовні заяві. Тому, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Крім того, позивач заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 4500 грн, оскільки відповідачем суду не надано копію договору про надання правничої допомоги з додатками, акту приймання передачі послуг, копію квитанції про оплату послуг. Вартість правничої допомоги в сумі 4500 грн. з огляду на малозначність справи та складність написання відзиву є неспівмірною, значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив і зазначив, що з довідки наданої представником позивача від 29 лютого 2024 року про перерахування ТОВ «Лінеура Україна» суми в 2 000 гривень на картковий рахунок, неможливо встановити, що вказаний картковий рахунок належить саме відповідачу - ОСОБА_1 , крім того не зрозуміло, якому саме банку належить вказаний рахунок, що не дає можливості відповідачу взяти відповідну виписку по рахунку в банківській установі для підтвердження наявності чи відсутності перерахування коштів від ТОВ «Лінеура Україна». Також, відсутні ідентифікуючі дані кредитного договору, по якому нібито було взято кредитні кошти відповідачем. В справі відсутні документи, які підтверджували б часткове погашення кредитних коштів від імені ОСОБА_1 , що на думку представника позивача, є безпосереднім доказом погодження з умовами кредитних договорів та визнання їх істотних умов відповідачем. За відсутності ідентифікуючих даних належності картки відповідачу, неможливості встановити, хто є власником вказаної картки та приналежності банківської установи, до якої вказана картка відноситься, призводить до того, що вказаний доказ є неналежним.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до реквізитів та підписів сторін у Кредитному договорі №2917683 (п .10 Договору) про взяття кредитних коштів в сумі 2 000 грн, е-мейл позичальника та контактні дані третьої особи вказані на ім`я ОСОБА_2 , який взагалі є невстановленою особою для відповідача, тому не зрозуміло і не є логічним, навіщо ОСОБА_1 вказував би дані невідомої йому третьої особи і з якою метою, при укладенні договору, якщо це мало місце бути.

Щодо перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача по кредитним договорам №74825958 від 10 лютого 2022 року та №312050 від 21 лютого 2022 року, укладених з «1 БАНК» та Селфі Кредит взагалі будь-які відомості відсутні. Тому, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 19.09.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 10.10.2024.

Розгляд справи відкладений за клопотання відповідача на 04.11.2024.

Ухвалою від 04.11.2024 позивачу продовжено строк для надання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідач та його представник, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, при цьому представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 09 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено Кредитний договір №2917683, відповідно до якого відповідачем було взято кредит (терміном на 361 день) на загальну суму 2 000 гривень, з відсотковою ставкою на весь термін кредиту 47 286,67%, про що засвідчено електронними підписами (а.с.43-54).

10 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» було укладено Кредитний договір №74825958, відповідно до якого, відповідачем було взято кредит (терміном на 64 дні) на загальну суму 14 550 гривень, з відсотковою ставкою по програмі лояльності 1,6%, що становить в загальному 20 974,65 % річних, про що засвідчено електронними підписами (а.с.30-32).

21 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» було укладено Кредитний договір №312050, відповідно до якого, відповідачем було взято короткостроковий кредит (терміном на 22 дні) на загальну суму 7 000 гривень, з відсотковою ставкою 32 743,28 % річних, про що засвідчено електронними підписами (а.с.10-20).

Між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 11 серпня 2023 року було укладено Договір факторингу №11082023 (а.с.55-57).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 11082023 від 11.08.2023, ТОВ «Лінеура Україна» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» Право Вимоги заборгованостей до боржників Позичальників ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі, до ОСОБА_1 , номер кредитного договору 2917683, в сумі 9742,79 грн, з яких: 1999,99 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7742,80 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.59)

У відповідності до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу, підписаного 11.08.2023, ТОВ «Лінеура Україна» передало, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло Реєстр Боржників у повному об`ємі відповідно до умов Договору факторингу № 11082023 від 11.08.2023 (а.с.58).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №2917683 від 09.02.2022, наданим позивачем, заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 11.08.2023 складає 9742,79 грн.

14 червня 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі іменоване як «Фактор») та Товариством з обмеженою відповідальністю «1Безпечне агенство необхідних кредитів» (далі іменований як «Клієнт») укладено договір факторингу №14/06/21 відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, Клієнт відступити Факторові права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб боржників включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту. (а.с. 33-34)

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 28.07.2021 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 сторони договору факторингу погодили внести зміни до п.1.3 договору та викласти такий пункт у новій редакції, а саме щодо обов`язку клієнта про повідомлення боржників про відступлення прав права вимоги (а.с.35).

Відповідно до додаткової угоди №12 від 27.10.2023 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 сторони договору факторингу визначили цією додатковою угодою загальну суму прав вимоги, що відступаються згідно реєстру боржників №11 від 27.10.2023, проте в ній не зазначено суми грошових коштів та ціни продажу згідно реєстру боржників №11 від 27.10.2023, які фактор сплачує клієнту від основної суми заборгованості (тіло кредиту) (а.с.36).

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників №11 від 27.10.2023 за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «1Безпечне агенство необхідних кредитів» (клієнт) передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) прийняв реєстр боржників №11 без зазначення кількості та без зазначення загальної суми заборгованості (а.с.37).

Відповідно до витягу з реєстру боржників №11 від 27.10.2023 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 74825958 в розмірі 25317 грн, з яких: 14550 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 10767 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с.38).

Згідно із наданими позивачем розрахунком заборгованості за договором позики № 74825958 від 10.02.2022 за період з 27.10.2023 по 31.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 складає 25317 грн. (а.с.39).

Між ТОВ «Селфі Кредит» та Європейська агенція, 29 лютого 2024 року було укладено Договір факторингу №29022024, відповідно до якого, відбулось відступлення права вимоги до відповідача по Договору№312050 від 21.02.2022 (а.с.21-23).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 29.02.2024 до Договору факторингу № 29022024 від 29.02.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13384 грн 00 коп, з яких: 7000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3684 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 25).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором юридичною особою, яка набула таке право відповідно до договорів факторингу.

Згідно з частиною першою статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 634, 638ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України«Про електроннукомерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3Закону України«Про електроннукомерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст.11цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12Закону України«Про електроннукомерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У позовній заяві ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вказувало на те, що кредитні договори були укладені первісними кредиторами з відповідачем з використанням підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить пункти кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.

З матеріалів справи вбачається і судом встановлено, що відповідачем дійсно були укладені кредитні договори з ТОВ «Селфі Кредит», ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», умовами яких передбачалося надання кредитних коштів.

Для підписання кредитного договору відповідачем було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Таким чином, вказані договори підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

В преамбулі договорів №312050, №74825958, №2917683 зазначено особисті дані відповідача - реквізити паспортного документу, адреса місця реєстрації, РНОКПП. Доказів на спростування відповідності анкетних даних відповідача в зазначених договорах матеріали справи не містять.

Належних та допустимих доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, ідентифікаційний номер) були використані невідомою особою для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем до суду не надано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, у тому числі, вироком.

Правомірність (дійсність) укладених договорів відповідач не оскаржував.

Статтею 76ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст.95ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом зазначає, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази перерахунку коштів ОСОБА_1 , виписки по його рахунках. Надані позивачем документи лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.

З довідки №1-2902 від 29 лютого 2024 року, наданої позивачем, про перерахування ТОВ «Лінеура Україна» суми в 2 000 гривень на картковий рахунок, неможливо встановити, що вказаний картковий рахунок належить саме відповідачу - ОСОБА_1 , неможливо ідентифікувати банк, якому належить вказаний рахунок. Також, відсутні ідентифікуючі дані кредитного договору, по якому нібито було взято кредитні кошти відповідачем.

З урахуванням того, що наданий позивачем розрахунок суми боргу за кредитним договором не є зведеними документами, які не були погоджені з відповідачем і не підтверджені первинними обліковими бухгалтерськими документами, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості за вказаними договорами кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунках.

Розрахунки заборгованості, на які посилався позивач у позові і які були досліджені судом, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

Зазначені розрахунки з зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Крім того, у відповідності до вимог ст.ст. 512, 514, 517ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відтак, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Проте позивач звертаючись до суду не надав таких доказів та не обґрунтував неможливість їх подання.

Надані розрахунки заборгованості, сформовані позивачем, не є тими первинними документами, що підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів та відповідно заборгованості відповідача за кредитними договорами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

Суд, надаючи оцінку доказам, поданим ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 , зазначає, що позивач в якості доказів надав лише окремі аркуші договорів факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, укладеного між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», №11082023 від 11 серпня 2023 року, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», та №29022024 від 29 лютого 2024 року, укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Копії окремих аркушів договорів факторингу без всіх додатків не є належним чином засвідченими копіями документів та не є засвідченими витягами з них, тому суд не приймає їх як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України.

Так, надані Витяги з реєстру боржників до договорів факторингу, сформовані позивачем 19 серпня 2024 року, та не містять будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості, яку відступає кожен первісний кредитор.

Зазначені витяги не підписані клієнтом та фактором, не завірено печатками другої сторони. Фактично додані витяги є документами, що надруковані позивачем та підписані його керівником, що не є ідентичним копії оригінального документа, тому суд не може розцінювати ці витяги як належний доказ того, що саме у такому вигляді був укладений та погоджений реєстр боржників до договорів факторингу.

Надані суду акти прийому-передачі взагалі не містять відповідної інформації про реєстр боржників, зокрема кількості боржників, суми заборгованості прав вимоги.

При цьому суд зважає на те, що саме позивач володіє такою інформацією та безпосередньо мав можливість надати її суду.

Крім того, позивач, реалізовуючи свої процесуальні права, не маючи можливості самостійного надання таких доказів з тих чи інших причин, не був позбавлений можливості звертатися до суду з клопотанням про витребування від первісних кредиторів таких документів, однак з таким клопотанням до суду не звертався.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Таким чином, позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведені факти передачі права грошової вимоги до відповідача Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у заявлених позивачем розмірах.

Відтак, суд приходить до висновку, що жодних належних та допустимих доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, щодо отримання відповідачем кредитних коштів, наявності заборгованості та її розміру матеріали справи не містять, а відтак позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами є недоведеним та необґрунтованим.

На підставі викладених вище фактичних обставин справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

У порядку статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

У відзиві на позовну заяву адвокат Кривицька В.С., представник відповідача ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить відмовити в задоволенні заяви адвоката про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі витрати є не співмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру. Вказує, що вартість правової допомоги в сумі 4500 грн., є недоведеним належним чином, адже їх розмір встановлений на власний розсуд та належним чином необгрунтований і з огляду на малозначність справи та складність написання відзиву є неспівмірним. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Згідно із висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

На підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано: копію договору № 20 про надання правової допомоги від 14.10.2024, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію акта виконаних робіт, копію рахунку-фактури №15 від 14.10.2024, копії квитанцій про оплату гонорару у розмірі 4500 грн.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу з врахуванням складності справи в сумі 4500 грн не є розумним та співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, обсяг матеріалів справи не є значним, а тому для професійних досвідчених адвокатів дана категорія справ не становить надмірної складності, не потребує допомоги помічників, значних витрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення документів та збору додатків до них.

Таким чином, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 2500 грн. витрат за надання правової допомоги.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 грн.

У стягненні витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 04 листопада 2024 року.

Суддя Т. Г. Корсун