Рішення № 122809793, 04.11.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 р. № 520/22644/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , в особі командира військової частини НОМЕР_2 у не прийнятті рішення по суті рапорту ОСОБА_1 від 26.06.2024 про звільнення з військової частини НОМЕР_1 , протиправною;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , в особі командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення по суті рапорту та повідомити у письмовій формі ОСОБА_1 про прийняте рішення по суті його рапорту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що є військовослужбовцем та проходить службу в Військовій частині НОМЕР_1 . Вказує, що 26.06.2024 подав рапорт про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4, ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - у зв`язку з наявністю у його матері інвалідності ІІ групи та враховуючи, що у його батька відсутні інші родичі, які можуть здійснювати такий догляд. Однак відповідачем не розглянуто рапорт позивача. Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не прийняття рішення по суті рапорту ОСОБА_1 від 26.06.2024 про звільнення позивача з військової служби згідно з пп. «г» п. 2 ч. ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи Електронний суд та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Однак у встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про причини не подання відзиву суд не повідомив, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач, ОСОБА_1 проходить службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .

26.06.2024 ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командування військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення його з військової служби на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", у зв`язку з наявними сімейними обставинами наявність матері з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

До рапорту позивачем надано наступні документи: копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копія паспорту ОСОБА_1 , копія ІПН ОСОБА_1 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копія паспорту ОСОБА_3 , копія ІПН ОСОБА_3 , копія довідки МСЕК на ім`я ОСОБА_3 , копія Висновку ЛЛК №265 на ім`я ОСОБА_3 про необхідність здійснення постійного стороннього догляду, копія свідоцтва про розірвання шлюбу № НОМЕР_3 , заява ОСОБА_4 №693, копія Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова.

Матеріали справи не містять жодного рішення за результатами поданого рапорту та фактично ці обставини й слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.

Водночас, суд зазначає, що у контексті вказаної справи, не встановлює та не визначає належність та достатність доказів як підстави для звільнення з військової служби, оскільки вказане не є предметом даного спору.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України №1153/2008 від 10.12.2008 року передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

- підстави звільнення з військової служби;

- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ наказу Міністерства оборони України від 06.08.2024 року № 531 "Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України" (далі - Наказ № 531), у паперовому рапорті військовослужбовець вказує найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Судом враховано, що позивачем подано рапорт до військової частини НОМЕР_1 із вказівкою про необхідність клопотання перед вищим командуванням про його звільнення.

Відтак, позивачем подано рапорт із урахуванням необхідності подальшого руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання (по команді) та проставлення відповідних резолюцій.

Більше того, суд зауважує, що відповідно до положень п. 4-5 розділу ІІІ Наказу № 531, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Згідно з абз. 13 п. 14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 170 від 10.04.2009 року документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів з моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.

Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку, що рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань.

Такий строк визначено в п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України як загальний строк для опрацювання документів, які були зареєстровані військовою частиною.

Тобто, право військовослужбовця на реалізацію свого права зазначеному у рапорті, так і права на інформацію - кореспондує з обов`язком відреагувати на рапорт.

З системного аналізу вказаних норм права суд дійшов висновку, що наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи мотивована відмова у задоволенні рапорту.

Суд зауважує, що жодного доказу на підтвердження опрацювання та надання відповіді по суті порушених в рапорті позивача питань матеріали справи не містять.

Факт отримання рапорту позивача не звільняє відповідача, як суб`єкта повноважень, до компетенції якого належить вирішення спірного питання щодо можливості звільнення позивача з військової служби, від обов`язку прийняття рішення за наслідками розгляду рапорту по суті. Так, за результатами розгляду рапорту та доданих до нього документів відповідач повинен прийняти відповідний наказ про звільнення з військової служби, а за відсутності правових підстав для цього - повідомити про це заявника.

Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

При цьому, оскільки відповідач належним чином по суті не надав відповідь на рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то суд, в даному випадку, в контексті спірних правовідносин, зобов`язує відповідача розглянути зазначений рапорт по суті, та за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.

Вимога про зобов`язання відповідача повідомити у письмовій формі ОСОБА_1 , про прийняте рішення по суті його рапорту задоволенню не підлягає, оскільки обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зауважує, що наразі відсутні підстави вважати, що відповідачем не буде повідомлено позивача про результати розгляду його рапорту, оскільки його розгляд ще не відбувся.

Так, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 26.06.2024 про звільнення з військової служби в запас на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України № 2232-ХІІ від 25.03.1992 "Про військовий обов`язок і військову службу"

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 від 26.06.2024 про звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року "Про військовий обов`язок і військову службу" та прийняти за наслідками розгляду відповідне рішення.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ольга ГОРШКОВА