Ухвала суду № 122809765, 04.11.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

04 листопада 2024 року Справа № 520/26380/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мороко А.С., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00075642410 від 01.12.2022, № 00075682410 від 01.12.2022, № 00075662410 від 01.12.2022 року, № 00075672410 від 01.12.2022, № 00075722410 від 01.12.2022 року, № 00075652410 від 01.12.2022, № 00075692410 від 01.12.2022, податкову вимогу № 0004639-1305-2040 від 29.05.2023.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження.

Представник відповідача через функціонал "Електронний суд" надав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з порушенням позивачем строків звернення до суду, оскільки оскаржувані податкові повідомлення рішення від 01.12.2022 № 00075642410, від 01.12.2022 № 00075682410, від 01.12.2022 № 00075662410, від 01.12.2022 № 00075672410, від 01.12.2022 № 00075722410, від 01.12.2022 № 00075652410, від 01.12.2022 № 00075692410, які відправлені 02.12.2022, були вручені 03.02.2023, а з позовною заявою позивач звернувся до суду лише 19.09.2024. ГУ ДПС зазначає, що так як оскаржувані податкові повідомлення - рішення було надіслано на податкову адресу позивача: АДРЕСА_1 , засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, повернуто Укрпоштою за зворотною адресою 03.02.2023 (поштове відправлення № 6106414508930) у зв`язку з закінченням строку зберігання, то вважається, що вони фактично вручені відповідно до вимог ПК України 03.02.2023. У контексті вказаного, представник відповідача зауважив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. Таким чином, представник відповідача вказує, що початком відліку строку для оскарження податкових повідомлень рішень у цій справі є 03.02.2023, а з відповідним позовом позивач звернувся 19.09.2024, що свідчить про свідоме та тривале зволікання з реалізацією позивачем його права на судове оскарження рішень суб`єкта владних повноважень. Аналогічно оскаржувана вимога від 29.05.2023 направлена позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, повернута до ГУ ДПС з поштовою відміткою «повернуто за закінченням терміну зберігання» - 11.07.2023, таким чином строк оскарження сплив 11.01.2024. Окрім того, представник відповідача зауважив, що відсутність інформації по поштовим відправленням на сайті Укрпошти відповідно до трекінгів поштового відправлення (на що посилається представник позивача) відсутня саме тому, що такі поштові відправлення були прийняті до пересилання більше ніж півроку тому.

Представник позивача через функціонал "Електронний суд" подав заяву про поновлення строку звернення до суду із даним позовом та заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, з посиланням на те, що податкові повідомлення-рішення від 01.12.2022 № 00075642410, № 00075682410, № 00075662410, № 00075672410, № 00075722410, № 00075652410, № 00075692410, що є предметом спору в даній справі, були отримані позивачем лише 07.08.2024 року, що, на думку представника позивача підтверджується листом ГУ ДПС у Харківській області від 07.08.2024 року № 35572/6/20-40-24-10-17, який був наданий на запит позивача про надання копії податкових повідомлень- рішень в усіх рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (за трек номерами № 6106414508930, № 6130123428300) відсутня інформація про вручення або не вручення документів відповідачу (графи вручено/не вручено не заповнені працівником Укрпошти, тобто друга частина, яка стосується вручення/невручення, повернення поштового відправлення не заповнена працівником Укр пошти, відсутній підпису представника Укр пошти тощо), а тому податкові повідомлення-рішення, податкова вимога тощо не можуть вважатися врученими позивачу. Крім того, відповідачем не долучені такі документи як описи вкладення, накладні, чеки (квитанції про оплату послуг Укр пошти) тощо. Також як вважає представник позивача, в силу положень пункту 102.4 статті 102 ПК контролюючим органам надано право стягнення податкового боргу протягом наступних саме 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу. Окрім того, як поважну причину представник позивача також вказує на військову агресію рф, що створює постійну загрозу життю та здоров`ю громадянам, працівникам компанії, учасникам судового процесу, суддям та працівникам суду. Таким чином, аналізуючи в сукупності фактичні обставини справи, представник позивача просить відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Вирішуючи питання про дотримання позивачем строків звернення до суду із даним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.58.19 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Верховний Суд у своїй постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 зробив висновок про те, що норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі ПК України) не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України.

Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Водночас Верховний Суд у вищезазначеній постанові зазначив про відступ від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

Таким чином, процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з цим, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 (адміністративне провадження №К/9901/19455/20) дійшов висновку, що аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Верховний Суд у складі судової палати вважає, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні. Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов`язання, свідчить про те, що вони об`єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.

Отже, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 (адміністративне провадження №К/9901/19455/20), з урахуванням наведеного відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і вважав за необхідне сформулювати такий правовий висновок. Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20.

Правова позиція на яку покликається позивач у клопотанні про поновлення строку звернення до суду від 13.05.2023 (справа № 320/12137/20) стосувались захисту та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 зауважила, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст. 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 року у справі 240/12017/19 наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, суд зазначає, що законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.58.19 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Таким чином, процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, позивачем не надано до суду доказів використання процедури досудового регулювання спору, враховуючи вищезазначені норми права та характер спірних правовідносин.

Позивач наводить аргумент про те, що оскаржувані рішення отримав 07.08.2024, а відтак саме тоді дізнався про порушення свого права.

Згідно з п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 42.2, 42.3 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абз. 6 п. 42.4 ПКУ).

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному п. 42.4 ПК України. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Відповідно до ст. 45 Податкового кодексу України, платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Відповідно до п. 70.2, 70.7 ст.70 ПК України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: прізвище, ім`я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий. Фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зі змісту наведених норм ПК України вбачається, що поняття податкової адреси платника податків та місце реєстрації фізичної особи не є тотожними.

Фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки, зокрема і щодо місця проживання, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином позивач у розумінні зазначених норм є платником податку, а тому зобов`язаний визначити свою податкову адресу. При цьому позивач зобов`язаний подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки, зокрема і щодо місця проживання, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (постанова Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №940/1971/18).

Також з урахуванням наведених вище норм, відповідач повинен належним чином вручити позивачу податкове повідомлення-рішення, що означає надіслання у порядку, визначеному пунктом 42.4 ст.42 ПК України відповідного рішення за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Суд звертає увагу, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі 140/12235/21.

Таким чином оскільки оскаржувані податкові повідомлення рішення від 01.12.2022 № 00075642410, від 01.12.2022 № 00075682410, від 01.12.2022 № 00075662410, від 01.12.2022 № 00075672410, від 01.12.2022 № 00075722410, від 01.12.2022 № 00075652410, від 01.12.2022 № 00075692410, які відправлені 02.12.2022, однак повернулись 03.02.2023 на адресу ГУ ДПС у Харківській області з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", а з позовною заявою позивач звернувся до суду лише 19.09.2024, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» ведено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб із наступним продовженням воєнного стану в Україні та дією такого до цього часу.

Сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв`язку із запровадженням такого, не може безумовно вважатися поважною причиною для поновлення цих строків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 (справа № 500/1912/22).

Тому посилання представника позивача на запровадження в Україні воєнного стану та перебування Харківської області під обстрілами рф не є безумовною підставою для пропуску позивачем строків звернення до суду протягом тривалого часу, враховуючи, що поштове відділення у с. Орішанка Золочівського району Харківської області функціонувало, що підтверджується відповідними поштовими відмітками про неможливість вручення кореспонденції позивачу.

Щодо неможливості перевірити направлення почтових повідомлень у зв`язку із відсутністю їх за «Трекінгом» в Укрпошті, суд зазначає наступне.

Роздруківка з сайту Укрпошти (Трекінг) є інформаційною довідкою, яка документує (протоколює) внутрішню діяльність оператора поштового зв`язку щодо прийняття відповідного поштового відправлення (лист, посилка тощо) до пересилання та рух його в процесі доставки особі, якій таке відправлення адресоване, підтверджуючи лише факти прийняття поштою відправлення та його рух між структурними операційними підрозділами підприємства зв`язку. Трекінг не є доказом вручення відправлення.

Порядок вручення поштових відправлень регулюється Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071).

Правила передбачають послугу доставки поштового відправлення з повідомленням про його вручення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення та прізвище одержувача.

Так, п. 71 та 72 Правил передбачає, що реєстровані поштові відправлення вручаються адресатам (одержувачам) за умови пред`явлення ними документів, що посвідчують особу згідно із законодавством. Реєстровані поштові відправлення можуть вручатися адресату (одержувачу) шляхом використання електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті, з фіксацією технічними засобами або в інший спосіб, визначений оператором поштового зв`язку.

Адресат (одержувач) може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення за довіреністю на визначений строк, що оформляється в установленому законодавством порядку або шляхом надання разового доручення на отримання поштового відправлення в електронній формі, порядок якої встановлюється оператором поштового зв`язку.

Згідно з п. 100 Порядку у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Відповідно до п. 102 цього Порядку у разі неможливості вручення адресату (одержувачу) поштового відправлення, поштового переказу таке відправлення, переказ повертаються відправнику.

Невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - такими, що не виплачені. Невручені поштові відправлення, невиплачені поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку до закінчення строку, встановленого оператором поштового зв`язку, але не менше одного місяця.

Суд зазначає, що позивачем не надано як доказу поштового відправлення за вищевказаними трек-кодами, які містіться у матеріалах адміністративної справи, натомість наводить лише аргументи про те, що такі відправлення не зареєстровані в системі.

Відповідно до положень п. 121-124 Правил, заяви про розшук реєстрованого поштового відправлення/поштового переказу, отримання інформації про вручення поштового відправлення, виплату коштів за поштовим переказом приймаються протягом шести місяців з дня прийняття їх до пересилання.

Відповідно до положень пункту 128 Правил, заяви не розглядаються, коли минув установлений для прийняття заяв строк.

Отже, враховуючи вимоги п. 121-124, п. 128 Правил, інформація в автоматизовані системі Укрпошти зберігається протягом шести місяців та протягом цього строку Укрпошта здійснює перевірку та надає інформацію/копії документів щодо пересилання та вручення поштових відправлень.

Тобто, відсутність інформації по поштовим відправленням на сайті Укрпошти відповідно до трекінгів поштового відправлення (на що посилається представник позивача) відсутня саме тому, що такі поштові відправлення були прийняті до пересилання більше ніж півроку тому.

Щодо посилання позивача на практику Верховного Суду стосовно строку 1095 днів для оскарження податкових повідомлень - рішень, суд зазначає наступне: предмет у справі № 200/6780/20 (постанова від 18.01.2024) стосується стягнення пені на суму заборгованості з відшкодування податку на додану вартість; у справах № 200/9653/21, № 200/9648/21, № м826/7631/15 предмет справи стосується стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість та пені; у справі № 200/9176/21 предмет справи стосується стягнення з Державного бюджету України заборгованості.

Тобто, предмети розгляду у вказаних справах не є релевантним предмету даної справи, а тому судом до уваги не приймається.

У зв`язку із наведеним суд прийшов до переконання про те, що причини, які зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду та запереченні на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду необхідно визнати неповажними через ненадання належних доказів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду протягом десяти днів заяву про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності інших причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.

Надати позивачу термін - десяти календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності інших причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.С.Мороко