Рішення № 122808429, 31.10.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 рокусправа № 380/3002/24Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №380/3002/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:

- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.12.2023 №932340133699 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший;

- Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 05.07.1994 по 31.03.2015;

- Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Київській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком та здійснити їй нарахування та виплату з 14.12.2023 пенсії державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 06.12.2023 року №10-36-10-02/140 та довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 06.12.2023 року №10-36-10-02/141, виданих Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка звернулась до відповідача із заявою про перехід з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». Рішенням від 19.12.2023 відповідач відмовив позивачці в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв`язку з відсутністю 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Крім того, зазначено, що посадовим особам податкових органів присвоюються спеціальні звання, а не ранги державних службовців, посади посадових осіб податкових органів не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України. Тобто, до стажу позивачки не враховано періоди роботи з 05.07.1994 по 31.03.2015, в органах державної податкової служби. Позивачка вважає відмову відповідача про призначення пенсії відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» протиправною, необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надало суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що за даними трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.07.1994 по 31.03.2015 працювала на посадах органів податкової служби, які не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723.

Відповідно до наданих документів ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 не обіймала посаду державної служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Враховуючи викладене, законних підстав для переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 немає.

У зв`язку з вищенаведеним також немає підстав для врахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби (№ 10-36-10-02/141 від 06.12.2023) та від 06.12.2023 № 10-36-10-02/140.

Тому Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії від 19.12.2023 № 932340133699.

На адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що відповідно до пунктів 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державну службу» від 10.12.2015 № 889 VII ( далі Закон № 889 ) державним службовцям за певних умов призначаються пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 XII від 16.12.1993 (далі Закон № 3723).

Порядок визначення таких пенсій затверджено Кабінетом Міністрів України від 14.06.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», які застосовується починаючи з 01.05.2016.

Відповідно до вказаної постанови призначення пенсій деяким категоріям осіб, право на призначення пенсії державного службовцям мають особи, які :

- не отримували пенсію відповідно до Закону № 3423;

- жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058;

- мають необхідний стаж державної служби, а саме:

- особи, які на день набрання чинності Законом № 889 мають не менше 20 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723 (сім категорій посад держслужбовців, залежно від яких встановлено ранги державних службовців відповідними актами Кабінету Міністрів України;

- мають необхідний страховий стаж відповідно до Закону № 1058.

Право особи на призначення пенсії відповідно до Закону № 889 визначається відповідністю займаної посади до посад, визначених ст. 25 Закону №3723, де визначено сім категорій посад державних службовців, залежно від яких встановлено ранги державних службовців.

Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

Відповідно до ст. 3 Закону № 889 його дія не поширюється , зокрема, на працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.

Згідно поданих позивачем до заяви документів, зокрема записів трудової книжки НОМЕР_1 встановлено, що з 31.10.1994 присвоєно звання і ранг «інспектор податкової служби II рангу», в подальшому 24.11.2024 «інспектор податкової служби І рангу», 17.12.2013 - «інспектор податкової та митної справи І рангу», за таких обставин вищезазначені періоди не можливо зарахувати до стажу державної служби.

Враховуючи зазначене, законних підстав для переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 немає.

Ухвалою судді від 20.02.2024 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

14.12.2023 року ОСОБА_1 , звернулася до Головного управління пенсійного фонду України у Київській області із заявою про переведення з пенсії за віком, обчисленої за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

За принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що здійснює розгляд заяви про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за іншим законом - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №932340133699 від 19.12.2023, ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії.

У вказаному рішенні про відмову у перерахунку пенсії Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначило, що згідно поданих документів ОСОБА_1 за зверненням від 14.12.2023, зокрема записів трудової книжки НОМЕР_1 , встановлено, що з 31.10.1994 присвоєно персональне звання і ранг «інспектор податкової служби ІІ рангу», в подальшому 24.11.2004- «інспектор податкової служби І рангу», 17.12.2013- «інспектор податкової та митної справи І рангу», за таких обставин вищезазначені періоди роботи не можливо зарахувати до стажу державної служби.

До заяви від 14.12.2023 №2235 ОСОБА_1 надала довідку від 06.12.2023 « 10-36-10-02/141 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби та довідку від 06.12.2023 №10-36-10-02/140 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг та вислугу років).

Враховуючи зазначене, законних підстав для переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 немає.

Згідно з записів трудової книжки № НОМЕР_1 встановлено, що позивачка працювала в органах податкової служби.

04.11.1994 року позивачка прийняла присягу державного службовця, 31.10.1994 їй присвоєно спеціальне звання Інспектор податкової служби ІІ рангу, 24.11.2004 присвоєно персональне звання Інспектор податкової служби І рангу, 17.12.2013 «інспектор податкової та митної справи І рангу» .

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону, як наслідок просить зобов`язати відповідача вчинити певні дії.

Судом частково враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірного рішення з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII та постанови Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII - на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що відповідачем 1 відмовлено у зарахуванні стажу роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, у зв`язку з присвоєння позивачу у цей період спеціальних звань.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 №889-VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМУ від 03.04.1994 №283 (далі - Порядок №283).

Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) (в тому числі): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України Про державну службу, а також на посадах, віднесених КМУ до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання;

Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

У додатку до Порядку № 283 наведений Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.

Зокрема, згідно з додатком до Порядку №283 до стажу державної служби зараховується період роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби та на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання;

Частиною 17 статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII), а з 12 серпня 2012 року - Податковий кодекс України.

Пунктом 342.4 ст. 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Згідно з абз. 1, 2 п. 344.1 ст.344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

В постанові від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-340а13 (№ рішення в ЄДРСР 35667359) Верховний Суд України з посиланням на норми Закону № 509-XII вказав, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

В зазначеній постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.

Також Верховний Суд України в постанові зазначив, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.

Крім того, пунктом 7 частини другої статті 46 Закону №889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок № 229), які діють з 01 травня 2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

При цьому, відповідно до п. 5 «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що період роботи в податкових органах зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Таким чином, доводи відповідача 1 про те, що посадові особи контролюючих органів, яким присвоюються спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби, - є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи встановлені обставини та наведені правові норми, судом встановлено, що позивач з 05.07.1994 по 31.03.2015 безперервно працювала в органах державної податкової служби, 04.11.1994 прийняла присягу державного службовця, при цьому позивачу присвоювались спеціальні звання.

Тому суд приходить до висновку, що всі періоди роботи (служби) позивача підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Відтак рішення відповідача 1 за результатами розгляду заяви позивача про переведення на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення, а тому визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Під час розгляду цієї справи суд надав оцінку тим підставам, які, на думку відповідача 1, перешкоджали призначенню позивачу пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Разом з тим, у зв`язку із скасуванням оскаржуваного рішення, процедура розгляду питання про призначення позивачу пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ вважається незакінченою і пенсійний орган, реалізуючи свої законні повноваження щодо призначення пенсії, повинен повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, оскільки саме Пенсійний фонд України є тим органом до компетенції якого віднесена функція щодо обрахунку страхового стажу, обчислення розміру пенсії, та вирішення питання щодо наявності права у особи на пенсію. Суд вказує, що пенсійним органом не надано оцінку наявності у позивача права на пенсію із урахуванням спірного періоду роботи, як спеціального страхового стажу, у сукупності із іншими критеріями, які дають право на пенсію державного службовця та її розмір.

Разом з тим, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, оскільки рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у які не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.

Позовна вимога про зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України у Київській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком та здійснити їй нарахування та виплату з 14.12.2023 пенсії державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 06.12.2023 року №10-36-10-02/140 та довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 06.12.2023 року №10-36-10-02/141, виданих Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області не підлягає задоволенню, враховуючи те, що в рішенні від 19.12.2023 року №932340133699 не зазначено який страховий стаж та стаж державної служби наявний у позивача, у зв`язку з чим, суд вважає, що зазначені вимоги є передчасними.

Згідно із ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

На підставі аналізу наведених вище норм, ураховуючи положення Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та від 10.12.2015 №889-VIII, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення від 19.12.2023 року №932340133699 відділу перерахунків пенсій №2 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 05.07.1994 по 31.03.2015 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.12.2023 про переведення з пенсії за віком, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону № 3723-XII з урахуванням висновків суду за наслідками розгляду цієї справи.

Щодо органу Пенсійного фонду України, якого належить зобов`язати відновити порушене право позивачки, суд зазначає таке.

У пунктах 27, 28 постанови від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23 Верховний Суд вказав: « 27. У справі, яка розглядається, суди встановили, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Волинській області, рішенням якого ОСОБА_1 з 11.01.2023 призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, при обчисленні якої застосовано показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016.

28. Тож, дії зобов`язального характеру щодо проведення позивачу нарахування призначеної йому пенсії за віком згідно із Законом № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ Волинської області, у зв`язку із чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення».

У цій справі заяву позивачки про перерахунок пенсії принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке за результатами її розгляду прийняло спірне рішення про відмову в перерахунку пенсії.

Отже, право позивача на отримання пенсії порушило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, з огляду на що саме цей орган Пенсійного фонду України (а не Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, як уважає позивач) належить зобов`язати відновити порушене право позивача.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом не враховуються заперечення відповідачів.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в сумі 968,96 гривень, оскільки, підставою для звернення до суду стало протиправне рішення саме Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрія, буд. 10, ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ-71, вул. Ярославська, 40, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 19.12.2023 року №932340133699 відділу перерахунків пенсій №2 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 05.07.1994 по 31.03.2015 та повторно розглянути заяву від 14.12.2023 про переведення з пенсії за віком, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону № 3723-XII з урахуванням висновків суду за наслідками розгляду цієї справи.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 968,96 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5. п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 04.11.2024.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович