Рішення № 122804609, 19.09.2024, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2024 р. м. Київ Справа №911/1136/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" (04070, місто Київ, вул. Сагайдачного, 1)

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" (09128, Київська область, Білоцерківський район, с. Озерна, вул. Липки, 6)

про стягнення 652463,66 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» (далі відповідач) 472330,50 грн пені, 66773,84 грн 3% річних та 113359,32 грн інфляційних втрат, що сукупно становить 652463,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем як продавцем та відповідачем як покупцем був укладений договір купівлі-продажу насіння від 02.05.2023 №26750, відповідно до додатку від 08.05.2023 до якого позивач здійснив поставку насіння соняшнику на суму 4723305,00 грн, але відповідач вартість поставленого товару не оплатив. Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/3392/23 від 01.02.2024 стягнуто прострочена заборгованість (основний борг по оплаті вартості товару) відповідача в розмірі 4723305,00 грн на користь позивача. Посилаючись на непогашення відповідачем основного боргу, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 472330,50 грн за період прострочення з 24.10.2023 по 24.04.2024, 3% річних в сумі 66773,84 грн за період прострочення з 24.10.2023 по 12.04.2024 та інфляційні втрати в сумі 113359,32 грн за період прострочення з листопада 2023 по березень 2024 від суми основного боргу, встановленого у рішенні Господарського суду Київської області у справі №911/3392/23 від 01.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.05.2024 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1136/24, встановлено сторонам процесуальні строки для реалізації відповідних процесуальних прав, підготовче засідання призначено на 30.05.2024. Ухвала суду від 06.05.2024 про відкриття провадження у справі доставлена сторонам в їх електронні кабінети ЄСІТС.

20.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав, пославшись на те, що: 1) рішення Господарського суду Київської області у справі №911/3392/23 від 01.02.2024, у якому встановлений розмір основного боргу відповідача, не набрало законної сили, оскільки оскаржене відповідачем в апеляційному порядку; 2) з відповідача іншим судовим рішенням, а саме рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/3072/23 від 28.02.2024 вже стягнуто з відповідача штраф в розмірі 2361652,50 грн по тому ж самому договору, на підставі якого заявлені позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 472330,50 грн у справі №911/1136/24. Відповідач при цьому зазначає, що він здійснює діяльність із сільськогосподарського виробництва у Білоцерківському районі, який піддавався обстрілам збройних сил рф, та період 2021-2023 років був важким для відповідача. Тому на підставі ч.1 ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України відповідач просить суд зменшити розмір пені до 10000,00 грн, посилаючись на те, що штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора; 3) відповідач просить зупинити провадження у справі №911/1136/24 до завершення перегляду апеляційним судом справи №911/3392/23 про стягнення з відповідача основного боргу.

27.05.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив доводи відповідача, пославшись на те, що: 1) позивач з метою розгляду справи №911/1136/24 надав суду усі необхідні докази для встановлення обставин спору, в т.ч. розміру основного боргу відповідача, і вказані докази є достатніми для встановлення обставин (фактів), які є предметом судового розгляду у цій справі №911/1136/24, безвідносно до вступу в законну силу рішення Господарського суду Київської області у справі №911/3392/23 від 01.02.2024; 2) штраф, на який посилається відповідач у спорі і який був стягнутий з відповідача рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/3072/23 від 28.02.2024, стосувався невиконання відповідачем інших положень договору, ніж ті, на підставі якого заявлені позовні вимоги у справі №911/1136/24, а саме стосувався невиконання відповідачем зобов`язання видати позивачу відповідно до умов п.5 додаткової угоди від 08.05.2024 простий вексель в якості забезпечення виконання зобов`язання відповідача по оплаті поставленого товару; 3) підстави для застосування ч.1 ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України про зменшення розміру пені, на які посилається відповідач, відсутні, оскільки відповідач не надав суду докази, які б свідчили про наявність відповідних обставин для зменшення розміру пені.

Також 27.05.2024 до суду від позивача надійшло заперечення на викладене відповідачем у відзиві клопотання про зупинення провадження у справі №911/1136/24 до завершення перегляду апеляційним судом справи №911/3392/23. Позивач при цьому послався на те, що відповідачем не обґрунтовано об`єктивну неможливість розгляду справи №911/1136/24 до завершення перегляду апеляційним судом справи №911/3392/23, враховуючи, що у справі №911/1136/24 достатньо доказів для встановлення дійсних обставин справи та її вирішення безвідносно до моменту завершення апеляційним судом перегляду справи №911/3392/23 в апеляційному порядку.

У підготовче засідання 30.05.2024 з`явився представник позивача, відповідач не з`явився, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 27.06.2024. Про відкладення підготовчого засідання відповідача повідомлено ухвалою суду від 30.05.2024.

У підготовче засідання 27.06.2024 з`явився представник позивача, відповідач не з`явився, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 05.07.2024. Про відкладення підготовчого засідання відповідача повідомлено ухвалою суду від 27.06.2024.

У підготовче засідання 05.07.2024 з`явився представник позивача, відповідач не з`явився, про поважні причини неявки не повідомив, протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №911/1136/24 до завершення перегляду апеляційним судом справи №911/3392/23, враховуючи, що у справі №911/1136/24 достатньо доказів для встановлення дійсних обставин справи та відсутні об`єктивні підстави для зупинення провадження у справі, а відповідач в будь-якому разі не позбавлений можливості надати суду докази на спростування наданих позивачем доказів щодо наявності основного боргу відповідача та/або докази про погашення відповідачем вказаного основного боргу. Також протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 01.08.2024. Про призначення справи для судового розгляду по суті відповідача, який не з`явився в підготовче засідання, повідомлено ухвалою суду від 05.07.2024.

18.07.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копії постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024, якою апеляційну скаргу відповідача у справі №911/3392/23 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області у справі №911/3392/23 від 01.02.2024 без змін. Позивач при цьому зазначив, що вказана постанова апеляційної інстанції свідчить про те, що рішення Господарського суду Київської області у справі №911/3392/23 від 01.02.2024, яким підтверджено та стягнуто з відповідача основний борг за поставлений товар, набрало законної сили.

У судове засідання 01.08.2024 з`явився представник позивача, відповідач не з`явився, протокольною ухвалою судове засідання відкладено на 05.09.2024. Про відкладення судового засідання відповідача повідомлено ухвалою суду від 01.08.2024.

19.08.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн з відповідними доказами понесення цих витрат.

У судове засідання 05.09.2024 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги, відповідач не з`явився, протокольною ухвалою судове засідання відкладено на 19.09.2024. Про відкладення судового засідання відповідача повідомлено ухвалою суду від 05.09.2024.

В судове засідання 19.09.2024 сторони не з`явились, від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, відповідач про причини неявки суд не повідомив, а тому неявка сторін відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами за відсутності сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відповідь, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

02.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" (позивач) в якості продавця та Державним підприємством "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" (відповідач) в якості покупця укладено договір купівлі-продажу насіння №26750, надалі Договір.

Згідно з пунктом 1.1 Договору позивач (продавець) зобов`язався передати у власність покупця (відповідача) в строки та на умовах, передбачених цим Договором, перелік насіння гібридів кукурудзи та/або соняшнику торгової марки Pioneer та/або озимого ріпаку торгової марки Pioneer першого покоління в асортименті, кількості та за цінами згідно з відповідними Додатками до цього Договору, а покупець (відповідач) зобов`язався прийняти насіння, сплатити за нього грошову суму в розмірі та в порядку, визначеному у цьому Договорі та Додатках до нього та використати насіння для власних потреб без права перепродажу.

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна визначається у Додатках до даного Договору, враховуючи умови доставки насіння та умови оплати насіння згідно комерційної політики.

У відповідності до пункту 3.1 Договору, поставка та приймання-передача насіння між сторонами цього Договору здійснюється Покупцем однією чи декількома партіями насіння зі складів ТОВ "Кортева Агрісаєнс Україна" в порядку та строк, який зазначений в Додатках.

Моментом переходу права власності на насіння є дата підписання покупцем (уповноваженим представником покупця) "Складського розпорядження про відвантаження" та/або дата підписання ТТН водієм-експедитором, що засвідчує прийняття насіння для транспортування на склад Покупця (пункт 3.6 Договору).

Відповідно до п.5.2 Договору в разі прострочення з оплати за поставлену партію насіння Покупець буде зобов`язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який розраховується пеня, від суми простроченої заборгованості за насіння та за кожний день прострочення, починаючи з 2-го банківського дня, але не більше 10% від суми простроченої заборгованості за насіння.

При цьому в пункті 5.3 Договору визначено, що сплата неустойки за цим Договором повинна бути здійснена Стороною, яка прострочила або не виконала своїх зобов`язань частково або в повному обсязі, лише за умови отримання відповідної вимоги від іншої Сторони.

Згідно з умовами пункту 9.5 Договору, Договір дійсний протягом одного року з дати його підписання, а в частині розрахунків до їх належного виконання.

Додатком від 02.05.2023 №1 до Договору сторони визначили загальні умови поставки товару.

Додатком від 08.05.2023 №3802091035 до Договору сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну в гривнях за одиницю виміру, умови оплати товару та загальну вартість товару (партії товару), що поставляється за цим додатком, а саме:

- насіння соняшнику Р64LE153 (П64ЛЕ153) ЛУМІГ у кількості 250 мішків на загальну суму без ПДВ 1 385 875,00 грн;

- насіння соняшнику Р64LE25 (П64ЛЕ25) Круізер у кількості 250 мішків на загальну суму без ПДВ 1 413 250,00 грн;

- насіння соняшнику Р64LE99 (П64ЛЕ99) КРУІЗ у кількості 250 мішків на загальну суму без ПДВ 1 344 125,00 грн.

Загальна вартість товару з ПДВ: 4 723 305,00 грн; термін оплати не пізніше 20.10.2023 100% - 4 723 305,00 грн.

Крім того, 08.05.2023 сторонами укладено додаткову угоду №1 про зміни та доповнення до Договору, якою сторони домовились про доповнення Додатку до Договору, а саме:

- в пункті 1 цієї додаткової угоди №1 сторони дійшли згоди, що за відвантажене в кредит насіння покупець надає продавцю простий вексель з датою погашення «за пред`явленням, але не раніше 20 жовтня 2023 року»;

- відповідно до пункту 2 додаткової угоди №1 покупець зобов`язаний надати такий вексель не пізніше 14 календарних днів з дати відвантаження насіння. Видаткові накладні, які зазначаються в акті приймання-передачі векселя, мають бути попередньо погоджені з продавцем;

- пунктом 3 додаткової угоди №1 передбачено, що у разі неможливості надання векселя покупець зобов`язаний письмово попередити про це продавця протягом 5 робочих днів з моменту виникнення обставин, які перешкоджають наданню, та надати підтверджуючі документи;

- відповідно до пункту 4 додаткової угоди №1 в разі неможливості надання векселя покупець зобов`язаний надати будь-яке інше забезпечення на суму відвантаженого в кредит товару протягом 30 робочих днів з моменту повідомлення про неможливість надання векселя, альтернативний спосіб забезпечення виконання зобов`язання повинен бути погоджений з продавцем;

- відповідно до пункту 5 додаткової угоди №1 у разі ненадання векселя або іншого забезпечення виконання зобов`язання у передбачені в пп. 2, 4 додаткової угоди строки, покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 100% від наданого у кредит товару.

На виконання умов Договору та Додатку від 08.05.2023 №3802091035 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 723 305,00 грн, а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявною у матеріалах справи підписаною та засвідченою печатками товариств накладною № 3807101973 від 08.05.2023 на суму 4 723 305,00 грн.

Також, на підтвердження здійснення вищезазначеної поставки товару, позивачем суду надано товарно-транспортну накладну від 08.05.2023 №6674521.

Однак відповідач за поставлений вищевказаний товар не розрахувався.

Позивач звертався до відповідача з вимогою від 24.10.2023 №2, у якій вимагав негайно сплатити основний борг за поставлений товар в сумі 4 723 305,00 грн, а також неустойку, передбачену пунктом п.5.2 Договору.

Проте відповідач так і не виконав свого зобов`язання щодо здійснення оплати за отриманий товар.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов додаткової угоди №1 до Договору в частині надання позивачу простого векселя або іншого забезпечення виконання зобов`язання відповідача щодо оплати поставленого товару, позивач в жовтні 2013 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 4723305,00 грн штрафу, що становить 100% вартості наданого у кредит товару (справа № 911/3072/23, про що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявне рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2024 у справі №911/3072/23).

Також, у зв`язку з неоплатою відповідачем вартості поставленого товару (основного боргу), позивач в листопаді 2013 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 4 723 305,00 грн основного боргу (справа №911/3392/23).

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі №911/3392/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024, позов позивача до відповідача про стягнення 4 723 305,00 грн основного боргу за Договором задоволено повністю стягнуто з відповідача на користь позивача 4 723 305,00 грн основного боргу та 56 679,66 грн судового збору.

Звертаючись в квітні 2014 до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача (справа №911/1136/24), позивач посилається на те, що відповідач після отримання вимоги позивача від 24.10.2023 №2 про сплату основного боргу та неустойки тривалий час не виконує зобов`язання за Договором, рішення суду про стягнення основного боргу добровільно також не виконує та неправомірно користується коштами позивача. У зв`язку з непогашенням відповідачем основного боргу позивач в позові просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 472330,50 грн за період прострочення з 24.10.2023 по 24.04.2024, 3% річних в сумі 66773,84 грн за період прострочення з 24.10.2023 по 12.04.2024 та інфляційні втрати в сумі 113359,32 грн за період прострочення з листопада 2023 по березень 2024 від суми основного боргу.

Також позивач просить суд визначити в рішенні, що нарахування трьох процентів річних на суму основного боргу буде здійснюватися з 13.04.2024 до моменту виконання рішення.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що рішення Господарського суду Київської області у справі №911/3392/23 від 01.02.2024, у якому встановлений розмір основного боргу відповідача перед позивачем, не набрало законної сили на момент розгляду справи. Також відповідач просить суд зменшити нараховану позивачем пеню до розміру 10000,00 грн на підставі ч.1 ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд виходить з того, що між сторонами на підставі договору купівлі-продажу насіння від 02.05.2023 №26750 та Додатку від 08.05.2023 №3802091035 до нього (тут і далі Договір) виникли майнові правовідносини за договором купівлі-продажу.

Так, статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі- продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Також відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст.629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права pacta sunt servanda, відповідно до якого договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи умови Додатку від 08.05.2023 №3802091035 до Договору, відповідач повинен був в строк до 20.10.2023 оплатити позивачу вартість поставленого відповідачу товару (насіння) в сумі 4723305,00 грн, проте відповідач вказане грошове зобов`язання не виконав ні у встановлений в Договорі строк, ні в подальшому після звернення позивача до суду та прийняття рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі №911/3392/23 про стягнення з відповідача на користь позивача 4723305,00 грн основного боргу.

Факт виникнення у відповідача перед позивачем з 21.10.2023 прострочення по сплаті основного боргу в сумі 4723305,00 грн підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами, які відповідачем не спростовані, в т.ч. рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі №911/3392/23 між тими ж сторонами, яке набуло законної сили і є преюдиційним відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України для справи №911/1136/24.

Факт виникнення у відповідача перед позивачем з 21.10.2023 прострочення по сплаті основного боргу в сумі 4723305,00 грн відповідач не спростував, доказів сплати основного боргу в сумі 4723305,00 грн відповідач суду на момент розгляду справи №911/1136/24 також не надав.

При цьому відповідно до ч.1 та 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 5.2 Договору сторони встановили, що в разі прострочення з оплати за поставлену партію насіння Покупець буде зобов`язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який розраховується пеня, від суми простроченої заборгованості за насіння та за кожний день прострочення, починаючи з 2-го банківського дня, але не більше 10% від суми простроченої заборгованості за насіння.

Крім того, частиною ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт невиконання покупцем (відповідачем) зобов`язання з оплати продавцю (позивачу) вартості поставленої партії насіння (основного боргу) на загальну суму 4 723 305,00 грн, у т.ч. виникнення прострочення виконання вказаного грошового зобов`язання на строк понад 1 банківський день, позивачем доведений та відповідачем не спростований.

Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування пені в сумі 472330,50 грн за період прострочення з 24.10.2023 по 24.04.2024 та інфляційних втрат в сумі 113359,32 грн за період прострочення з листопада 2023 по березень 2024 від розміру основного боргу, суд зазначає, що вказані розрахунки відповідають обставинам справи та є вірними.

Так, загальна сума пені за період прострочення з 24.10.2023 по 24.04.2024 (всього 184 дні), виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ у цьому періоді, становить 724371,98 грн, однак у відповідності 5.2 Договору цей розмір пені підлягає обмеженню, а саме не більше 10% від суми простроченої заборгованості за товар (10% х 4723305 = 472330,50), отже максимальний розмір пені за Договором становить 472330,50 грн.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про те, що іншим судовим рішенням, а саме рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/3072/23 від 28.02.2024 з відповідача вже стягнуто штраф по тому ж самому договору, на підставі якого заявлені позовні вимоги про стягнення пені у справі №911/1136/24, та доводам про наявність підстав для зменшення нарахованої пені в сумі 472330,50 грн до розміру 10000,00 грн відповідно д ч.1 ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, враховуючи, що, як стверджує відповідач, нарахована позивачем пеня є надмірно великою порівняно із збитками кредитора, суд зазначає наступне.

Посилання відповідача на рішення Господарського суду Київської області у справі №911/3072/23 від 28.02.2024, яким з відповідача вже стягнуто штраф по тому ж самому договору, на підставі якого заявлені позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 472330,50 грн у справі №911/1136/24, суд відхиляє, оскільки стягнутий з відповідача штраф стосується невиконання відповідачем іншого договірного зобов`язання, а саме зобов`язання надати позивачу простий вексель в якості забезпечення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті поставленого йому товару в кредит.

Як вбачається із рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2024 у справі №911/3072/23, відповідач не виконав вказане зобов`язання з надання позивачу простого векселя в якості забезпечення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті поставленого йому товару в кредит.

Однак у справі, що розглядається (справа № 911/1136/24), позивачем заявлена пеня з підстав невиконання відповідачем іншого зобов`язання, ніж зобов`язання видати позивачу відповідно до умов п.5 додаткової угоди від 08.05.2024 простий вексель в якості забезпечення виконання зобов`язання відповідача по оплаті поставленого товару, а саме з підстав невиконання відповідачем зобов`язання по оплаті вартості поставленого товару.

Тобто відповідно до обставин справи, відповідач в порушення умов п.5 додаткової угоди від 08.05.2024 при отриманні товару не лише не надав позивачу впродовж 14 календарних днів простий вексель в якості забезпечення виконання зобов`язання відповідача по оплаті поставленого товару (або, в разі неможливості надання векселя, не надав будь-яке інше забезпечення на суму відвантаженого в кредит товару альтернативний спосіб забезпечення), а й не сплатив позивачу основний борг за поставлений товар в сумі 4723305,00 грн ні у встановлений в Договорі термін не пізніше 20.10.2023, ні після отримання вимоги-претензії позивача від 24.10.2023 №2, ні після ухвалення рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі №911/3392/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024, про стягнення з відповідача 4723305,00 грн основного боргу.

Таким чином, стягнутий з відповідача у справі №911/3392/23 штраф стосується невиконання відповідачем іншого договірного зобов`язання і не стосується невиконання відповідачем зобов`язання з оплати позивачу 4723305,00 грн основного боргу, виконання якого прострочено відповідачем починаючи з 21.10.2023 і по день розгляду справи №911/1136/24 про стягнення 472330,50 грн пені, 66773,84 грн 3% річних та 113359,32 грн інфляційних втрат. Тому доводи відповідача про наявність справи №911/3392/23 за позовом позивача про стягнення з відповідача штрафу є нерелевантними для справи №911/1136/24.

Крім того, доводи відповідача про те, що нарахована позивачем пеня в розмірі 472330,50 грн є надмірно великою порівняно із збитками кредитора, і що наявні підстави для зменшення пені за клопотанням відповідача до суми 10000,00 грн відповідно до положень ч.1 ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, матеріалами справи не підтверджуються та судом відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17 , від 22.01.2020 у справі № 912/684/19 та від 12.02.2020 у справі №924/414/19.

Під збитками у частині 1 ст. 233 Господарського кодексу України та частині 3 ст. 551 Цивільного кодекс України, перш за все, потрібно розуміти розмір невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов`язання (тобто суму заборгованості боржника). Аналіз вказаних норм права (місця їх розташування у кодексах, зв`язку з іншими нормами) дає підстави для висновку, що за змістом ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, зокрема пеню, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16 а також постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. ст. 549-552 ЦК.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмується і компенсується за рахунок неустойки.

Відтак, при вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника (відповідача у справі №911/1136/24) та розміру неустойки. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Відповідно до обставин справи №911/1136/24 та на момент її розгляду судом, ступінь виконання відповідачем зобов`язання зі сплати основного боргу позивачу становить 0 (нуль) %, сума простроченого основного боргу становить 4723305,00 грн, а нарахована позивачем пеня за період прострочення з 24.10.2023 по 24.04.2024 (всього 184 дні) на базі подвійної облікової ставки НБУ у цьому періоді (724371,98 грн) відповідно до умов пункту 5.2 Договору вже обмежена розміром 10% від суми простроченої заборгованості (10% х 4723305 = 472330,50).

За вказаних обставин не вбачається, щоб заявлений позивачем до стягнення розмір пені (472330,50 грн) у цій справі значно перевищував розмір збитків позивача (4723305,00 грн), враховуючи, що максимальний розмір пені умовами Договору вже обмежений 10% від суми заборгованості. Тому суд не вбачає підстав для зменшення пені відповідно до положень частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України та частини 3 ст. 551 Цивільного кодекс України.

Посилання відповідача на карантин та військовий стан суд також оцінює критично, беручи до уваги, що відповідач укладав Договір з позивачем вже під час дії карантину та військового стану. Відповідач вказаний Договір укладав добровільно та при цьому брав на себе зобов`язання оплатити вартість поставленого товару, поставлений товар прийняв від позивача без зауважень, але вартість товару так і не оплатив позивачу та взагалі не виконує взяті на себе грошові зобов`язання перед позивачем.

Перевіривши за допомогою системи «Ліга:Закон» розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних пені в сумі 66773,84 грн 3% грн за період прострочення з 24.10.2023 по 12.04.2024, судом встановлено, що розмір 3% річних за вказаний період прострочення (172 дні) становить 66664,05 грн, у зв`язку з чим вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в межах цього розміру, а у задоволенні вимог в частині стягнення 109,79 грн 3% річних необхідно відмовити (66773,84-66664,05=109,79).

Клопотання позивача про визначення в рішенні, що нарахування 3% річних на суму основного боргу буде здійснюватися з 13.04.2024 до моменту виконання рішення, не може бути задоволено судом з огляду на таке. За змістом ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання такого рішення є можливим, якщо суд в такому рішенні поряд з відповідними відсотками стягує також основний борг. Однак у межах справи №911/1136/24 суд в рішенні не стягує основний борг, а сам основний борг стягнутий з відповідача рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/3392/23 від 01.02.2024, тому вказане клопотання позивача залишається судом без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1 ч.2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме з відповідача підлягають стягненню 472330,50 грн пені, 66664,05 грн 3% річних та 113359,32 грн інфляційних втрат, а у стягненні 109,79 грн 3% річних суд відмовляє.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 7830,00 грн платіжним дорученням від 19.04.2024 №160030434. У зв`язку із частковим задоволенням позову, сплачений позивачем судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 7828,25 грн ((652463,66 х 0,015 х 0,8) х (472330,50+66664,05+113359,32) : 652463,66 = 7828,25).

Крім того, позивачем у даній справі заявлені витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 40000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу у цій справі, суд зазначає, що відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

Згідно з ст.126 цього Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також, згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд також враховує висновок, що міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, відповідно до якого при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

Представництво інтересів позивача у справі здійснювала адвокат Якімлюк Н.О. на підставі ордеру про надання правничої допомоги від 29.04.2024 серія АІ, №1600147, виданого адвокатським об`єднанням «Аверум Лігал». На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано в якості доказів також:

- копію договору про надання правової допомоги від 01.02.2024, укладеного позивачем в якості клієнта із адвокатським об`єднанням «Аверум Лігал»;

- копію додатку від 15.04.2024 №12 до вказаного договору про надання правової допомоги, відповідно до якого загальна вартість правничої допомоги становить 40000,00 грн;

- акт наданих послуг з правничої допомоги від 29.04.2024 №12 на суму 40000,00 грн;

- рахунок на оплату від 29.04.2024 №12 на загальну суму 40000,00 грн;

- платіжну інструкцію від 21.05.2024 №160030696 про сплату позивачем адвокатському об`єднанню «Аверум Лігал» грошових коштів в сумі 40000,00 грн на підставі рахунку на оплату від 29.04.2024 №12;

- клопотання від 19.08.2024 про відшкодування витрат на правничу допомогу із детальним описом наданих послуг (всього 7 позицій послуг), відповідно до якого загальний час, використаний адвокатським об`єднанням на надання позивачу професійної правничої допомоги у цій справі, складає 10 годин, загальна вартість послуг 40000,00 грн.

Аналізуючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 40000,00 грн відповідно до опису наданих адвокатом послуг, суд зауважує, що такі позиції наданих послуг в описі, як аналіз документів 1 год. (позиція №1 опису), складання та направлення вимоги про сплату неустойки 1 год. (позиція №2 опису), самі по собі не відносяться до представництва та захисту прав клієнта (позивача) у суді та частково можуть охоплюватись (є складовою) позицією №3 опису (підготовка позовної заяви, обсяг витраченого часу 5 год.), а тому позиції №1 та №2 не підлягають окремому врахуванню для цілей їх відшкодування за рахунок протилежної сторони.

Крім того, суд враховує, що сама дана справа №911/1136.24 про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором купівлі-продажу та за наявності вже ухваленого судового рішення у справі №911/3392/23 про стягнення основного боргу є нескладною для цілей підготовки та представлення в суді правової позиції про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи викладене та виходячи із критерію неминучості (необхідності) витрат на правову допомогу, суд вважає, що для цілей розподілу між сторонами та відшкодування за рахунок відповідача вказані витрати позивача на професійну правничу допомогу (позиції №1-№7 опису на загальну суму 40000,00 грн) підлягають обмеженню до розміру 15000,00 грн.

Отже, виходячи із незначної складності справи та задоволених позовних вимог у цій справі, суд на підставі ст.126 та 129 Господарського процесуального кодексу України приходить до висновку про те, що відшкодуванню за рахунок протилежної сторони (відповідача) у цій справі підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" про стягнення 472330,50 грн пені, 66773,84 грн 3% річних та 113359,32 грн інфляційних втрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" (09128, Київська область, Білоцерківський район, село Озерна, вулиця Липки, будинок 6, код ЄДРПОУ 00497673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 1, код ЄДРПОУ 31352075) 472330 (чотириста сімдесят дві тисячі триста тридцять) грн 50 коп. пені, 66664 (шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят чотири) грн 05 коп. 3% річних, 113359 (сто тринадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) грн 32 коп. інфляційний втрат, 7828 (сім тисяч вісімсот двадцять вісім) грн 25 коп. судового збору та 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" в частині стягнення 109,79 грн 3% річних.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2024.

Суддя О.О. Третьякова