Рішення № 122802646, 04.11.2024, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1931/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

2 квітня 2024 року, представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до Овідіопольського райсуду Одеської області з названим позовом, в якому просив суд, стягнути з відповідачки на користь позивачів суму кредитного боргу, який, станом на 06.03.2024 р. становить 61620 грн., з яких 18000 грн. прострочена заборгованість за кредитом та 43620 грн. проценти за користування кредитом, з урахуванням застосування до позичальника програми лояльності від суми боргу 83520 грн., а також стягнувши з відповідачки на свою користь судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., посилаючись на невиконання відповідачкою умов електронного кредитного договору (договору про відкриття кредитної лінії) № 1132-0166 від 27.12.2022 р., що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі та підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджується протоколом електронного підпису.

В своєму клопотанні, яке міститься в п. 1 резолютивної частини позову, представник позивачів повністю підтримав позов, який просив задовольнити, розглянути справу за його відсутністю, не заперечуючи проти ухвалення судом рішення в заочному порядку в спрощеному порядку без повідомлення сторін, а також викладеного окремо, в клопотанні представника позивачів (а.с. 11,79).

Заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 24.04.2024 р. вказаний позов був задоволений та стягнуто з відповідачки на користь позивачів кредитний борг у сумі 61620 грн., з яких 18000 грн. прострочена заборгованість за кредитом та 43620 грн. проценти за користування кредитом, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. (а.с. 87-88).

Ухвалою суду від 04.06.2024 р. задоволено заяву ОСОБА_1 , заочне рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 24.04.2024 р. за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасоване з передачею справи до канцелярії суду для подальшого автоматизованого розподілу між суддями (а.с. 120).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.06.2024 р. вказані матеріали справи були розподілені в провадження судді Гандзій Д.М. (а.с. 121).

Відповідачка ОСОБА_1 двічі належним чином повідомлялась про дату, час та місце слухання справи, причини неявки не повідомила, заяви про слухання справи за її відсутності, відзиву або письмових пояснень суду не надіслала, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями, які повернулися до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою», а тому суд, бере до уваги, як відзив на позов, мотиви та підстави повного невизнання позову відповідачкою, викладені у її заяві про перегляд заочного рішення суду від 22.05.2024 р., які лягли в основу ухвали про скасування заочного рішення суду від 04.06.2024 р. (а.с. 93-106,125,126,128,129).

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 10.05.2023 р. № 755/17944/18 (61-185св23) - довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв?язку «відсутній за вказаною адресою» - вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, так як зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

На підставі ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач не подав відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження, що відповідає положенням ст.ст. 191 ч. 2 ст. 281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З матеріалів позову вбачається, що 27.12.2022 року між сторонами за допомогою веб-сайту https://creditkasa.ua було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1132-0166, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в сумі 18000 грн. зі сплатою процентів за користування ним на умовах, визначених договором зі строком кредитування 300 днів, для чого відповідачці було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору та інших супутніх документів, підтвердження ознайомлення з Правилами надання споживчих кредитів, що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі та підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджується протоколом електронного підпису, заявкою на отримання кредиту, Паспортом споживчого кредиту з Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, з якими ознайомився відповідач на відповідному сайті позивачів до підписання електронним підписом пропозиції про укладення кредитного договору (договору про відкриття кредитної лінії).

При чому, позивачі свої кредитні зобов?язання за договором виконали повністю, надавши відповідачці кредит згідно з умовами договору. В свою чергу, відповідачка, в порушення своїх кредитних зобов?язань, своєчасно та в повному обсязі не виконувала, у зв?язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 06.03.2024 р. складає 145140 грн., з яких сума простроченої заборгованості за кредитом 18000 грн., сума простроченої заборгованості за нарахованими процентами 127140 грн. Однак, з урахуванням програми лояльності, застосованої позивачами для споживачів фінансових послуг, в даному випадку, відповідачки, позивачами було частково списано заборгованість останньої за нарахованими процентами в сумі 83530 грн. за умови погашення позичальником (відповідачкою) решти боргу за кредитним договором в сумі 61620 грн., з яких : 18000 грн. - прострочена заборгованість за кредитом та 43620 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами, розрахунок яких було додано до позову (а.с. 16-34,39-58,63-67).

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв?язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до принципу свободи договору, закріпленого в ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, ст. 629 ЦК України встановлює, що договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статті 546,549 ЦК України передбачають можливість забезпечення виконання зобов?язання неустойкою.

Згідно ст. 552 ЦК України, сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов?язку в натурі, а також не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов?язання.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 626,628 ЦК, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 1054,1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 етапі 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» - електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним стапею 12 цього Закону - є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 етапі 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, що мається у даному випадку, шляхом підписання вищевказаного кредитного договору відповідачем - електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 7-11).

Відповідно до ч. 2. ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Приписи ст.ст. 526,527,530 ЦК України передбачають, що зобов?язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 1049 ЦК України - позичальник зобов?язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов?язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів.

Заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 24.04.2024 р. вказаний позов був задоволений та стягнуто з відповідачки на користь позивачів кредитний борг у сумі 61620 грн., з яких 18000 грн. прострочена заборгованість за кредитом та 43620 грн. проценти за користування кредитом, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. (а.с. 87-88).

Ухвалою суду від 04.06.2024 р. задоволено заяву ОСОБА_1 , заочне рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 24.04.2024 р. за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасоване (а.с. 120).

У заяві про перегляд заочного рішення суду, відповідачка ОСОБА_1 вказує на суттєві обставини, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, а саме, на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 р. у справі № 916/302/24, якою відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів : зупиняється виконання боржником грошових зобов?язань, у тому числі зобов?язань щодо сплати податків і зборів (обов?язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів чи про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров?я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов?язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов?язань боржника. Керуючим реструктуризацією майна боржника ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Харитонюка Є.В. (свідоцтво № 1901 від 08.01.2019р.). Заборонено ОСОБА_1 відчужувати майно. Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (а.с. 107-110).

При чому, суд звертає увагу на те, що вказані ухвала була постановлена ГС Одеської області 20.02.2024 р., тобто за 2 місяці до подачі даного позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до Овідіопольського райсуду Одеської області (а.с. 1).

Таким чином, станом на дату звернення позивачів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до Овідіопольського райсуду Одеської області з даним позовом - вже було відкрито провадження про неплатоспроможність відповідачки ОСОБА_1 , яка була повідомлена Господарським судом Одеської області про те, що будь- які спори щодо її зобов?язань (в даному випадку грошових зобов?язань) мають розглядатись виключно в межах справи про її неплатоспроможність.

У відповідності до вимог ст 120 КУзПБ - з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: 1) пред?явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; 2) арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду; 3) припиняється нарахування штрафів та інших Фінансових санкцій, а також відсотків за зобов?язаннями боржника; 4) здійснення корпоративних прав боржника та реалізація майнових прав відбуваються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом; 5) вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; 6) строк виконання всіх грошових зобов?язань боржника вважається таким, що настав; 7) будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюються виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом статті 12 ГПК України - провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законом про банкрутство.

За правилами юрисдикції господарських судів у п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов?язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПКУ, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПКУ.

Справи, передбачені п.п. 8,9 ч. 1 ст. 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезанаходженням боржника (ч. 9 ст. 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог, серед іншого справ за позовами з грошовими вимогами до боржника, позовне провадження у яких відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача.

З цими правилами кореспондуються приписи статті 7 КУзПБ, що визначає основні засади розгляду спорів, стороною в яких є боржник, відповідно до ч. 1 абз. 1 ч. 2 якої, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує - всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, стаття 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК щодо предметної та виключної підсудності втілюють принцип концентрації справ з метою підвищення ефективності господарського процесу.

Визначені ч. 2 ст. 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. Судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяв, скарг, клопотань, поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, розглядаються судом без застосування усіх стадій судового розгляду, притаманних виключно розгляду справ позовного провадження.

Такий підхід повністю відображає конструкції ст.ст. 7,9 КУзПБ щодо порядку розгляду як основної справи про банкрутство, так і спорів, стороною в яких є боржник, які хоча і вирішуються в межах основної справи про банкрутство, проте є справами позовного провадження, відокремленими від основної справи про банкрутство, про що було вказано в Постанові Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/97/20.

Таким чином, законодавець підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство - повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 р. у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 р. у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 р. у справі № 916/585/18 (916/1051/20), Постановах Верховного Суду від 30.01.2020 р. у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 р. у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 р. у справі № 334/5073/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що визначення юрисдикції усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 р. у справі № 607/6254/15-ц).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 916/585/18 (916/1051/20) звернуто увагу на те, що в разі коли наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника - таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство - повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Відповідно до змісту ухвали Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 р.у справі № 916/302/24 після постановлення ухвали про відкриття провадження по справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 - пред?явлення будь- яким кредитором вимог до неї, як до боржника, можливо лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність.

Станом на дату подання заяви про неплатоспроможність - загальна сума заборгованості боржниика ОСОБА_1 перед кредиторами становить 617234,92 гри., яка виникла на підставі кредитних договорів, укладених боржником.

Згідно Ухвали Господарського суду Одеської області від 23.04.2024р. у справі № 916/302/24, суд ухвалив : припинити процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) ; скасувати мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 р. ; скасувати заборону ОСОБА_1 відчужувати її майно, введену ухвалою Господарського суду від Одеської області від 06.02.2024 р. ; вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений дим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню ; припинити повноваження керуючого реструктуризацією боржника - арбітражного керуючого Харитонюка Є.В. (свідоцтво № 1901 від 08.01.2019 р.) ; провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 - закрити (а.с. 111-112).

Позивачі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у позовній заяві просять суд, стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1132-0166 від 27.12.2022 р. в розмірі 61620 грн., з яких : прострочена заборгованість за кредитом - 18000 грн. та прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 43620 грн. (за період строку дії договору - з 27.12.2022 р. до 22.10.2023 р.), яка виникла до порушення провадження провадження у справі № 916/302/24 Господарського суду Одеської області про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що позивачі, станом на дату закриття провадження у справі № 916/302/24 Господарського суду Одеської області про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 не скористалися своїм правом на пред?явлення вимог до боржника ОСОБА_1 , як конкурсний кредитор, у зв?язку з чим, позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в силу ст.ст. 45,90 Кодексу України з процедур банкрутства, шо встановлено судовим рішенням - Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.04.2024р. у справі № 916/302/24 про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 вважаються погашеними, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273,288 ЦПК України, ст.ст. 207,526,549,551,626,628,633,634,638,1054,1055,1077,1078 ЦК України, ст.ст. 7,9,120 КУзПБ, ст. 12 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Повторне заочне рішення може бути оскаржено сторонами в загальному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення або отримання його копії стороною, яка не була присутня в судовому засіданні.

Повний текст судового рішення складено та підписано 04.11.2024 р.

Суддя Д.М. Гандзій