Ухвала суду № 122800577, 05.11.2024, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/1254/24 пров. №1-в/478/328/2024

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2024 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироку щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність доЗакону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX,

В с т а н о в и в:

До Казанківського районного суду Миколаївської області надійшло подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироку щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність доЗакону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX.

Подання обґрунтоване тим, що у ДУ «Казанківськавиправна колонія(№93)» відбуває покарання ОСОБА_4 засуджений 07.06.2023 року вироком Заводського районного суду м. Миколаєва за ч.4 ст.186, ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, який вироком Миколаївського апеляційного суду від 21.09.2023 року щодо ОСОБА_4 скасовано в частині призначеного покарання. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_4 покарання за ч.4 ст.186, ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.1 ст.70 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років.

Однак, 09.08.2024 року набрав чинностіЗакон №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Цим законом внесені зміни дост.51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністрація ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» посилаючись на те, що відповідно до ч.1ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, який скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання, але судимість не знято і не погашено, просить вирішити питання щодо приведення вироку відносно засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України №3886-IX.

Представник ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)», та засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, надали суду письмові заяви про розгляд подання в їх відсутності, просили задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні подання підтримала, просила задовольнити.

Суд, вивчивши подання та перевіривши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Згідно із ч.1ст.539 КПК Українипитання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Пунктом 2 частини 2статі 539 КПК Українипередбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті57,частини першої статті58,частини першої статті62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537цього Кодексу.

Відповідно до п.13 ч.1ст.537 КПК Українипід час виконання вироків суд, визначений частиною другоюстатті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3статті 74 Кримінального кодексу України.

Частинами 2 і 3статті 74 КК Українипередбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.06.2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.186, ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Строк покарання ОСОБА_4 слід рахувати з моменту затримання з 16.03.2023 року. Судом встановлено, що своїми протиправними діями, що мали місце 25.02.2023 року, обвинувачений ОСОБА_4 таємно, в умовах воєнного стану, викрав майно, загальною вартістю 941 грн 80 коп.

Вироком Миколаївського апеляційного суду від 21.09.2023 року вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.06.2023 року щодо ОСОБА_4 скасовано в частині призначеного покарання. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_4 покарання за ч.4 ст.186, ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.1 ст.70 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років. В іншій частині вирок залишено без змін.

Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.06.2023 року набрав законної сили 21.09.2023 року.

09.08.2024 року набрав чинностіЗакон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»(далі - Закон №3886-ІХ).

Цим Законом ст.51Кодексу України про адміністративні правопорушеннябула викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.6ст.3 КК Українизміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цьогоКодексута/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХПерехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до пп.169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу Україниподаткова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленомузакономна 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022 рокувстановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року у розмірі2684 грн, а отже сума соціальної пільги становить 1 342 грн, тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян в даному випадку складають 2684 грн.

Згідно вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.06.2023 року ОСОБА_4 здійснив крадіжку 25.02.2023 року, завдавши матеріальну шкоду потерпілій на загальну суму 941 грн 80 коп., що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (менше 2684 грн).

Відповідно до ч.3 ст.3, ч.2 ст.4 КК Україникримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тількиКримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння.

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання такимзакономчинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1ст.5 КК України)

Це положення цілком узгоджується із вимогамист.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, з наведеного вбачається, що на цей час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату вчинення відповідного правопорушення.

Частиною 2ст.74 КК Українивизначено, що особа, засуджена за діяння, караність якогозакономусунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Таким чином, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення за ч.4 ст.185 КК України, вчиненого ОСОБА_4 , становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2684 грн) станом на 1 січня 2023 року, у якому був скоєний злочин, вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України №3886-ІХ не є кримінально-караним на теперішній час. Тому суд дійшов висновку про звільнення на підставі ч.2 ст.74 КК Українизасудженого ОСОБА_4 від покарання, призначеного вирокомЗаводського районного суду м. Миколаєва від 07.06.2023 року, який вироком Миколаївського апеляційного суду від 21.09.2023 року стосовно ОСОБА_4 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.08.2024 у справі №567/507/23 (провадження №51-7110 км 23) щодо набуття чинності змін до законодавства України в частині визначення розміру вартості викраденого майна, за яке передбачено адміністративну відповідальність, що, як наслідок, впливає на розмір матеріальної шкоди, у разі заподіяння якої настає кримінальна відповідальність.

Керуючись ст.ст.537,539 КПК України, ст.ст.4, 5, 74 Закону України №3886-ІХ, суд

П о с т а н о в и в:

Подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироку щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність доЗакону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX, - задовольнити.

Звільнити засудженого ОСОБА_4 на підставі ч.2 ст.74 КК України від покарання, призначеного вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.06.2023 року, завчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, який вироком Миколаївського апеляційного суду від 21.09.2023 року стосовно ОСОБА_4 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

ОСОБА_4 вважати засудженим за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.06.2023 року, який вироком Миколаївського апеляційного суду від 21.09.2023 року в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання, тобто з 16.03.2023 року.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1