Рішення № 122795077, 15.10.2024, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1964/24

Номер провадження 2/570/834/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2024 року Рівненський районнийсуд Рівненськоїобласті у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїна Вадима Анатолійовича до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зустрічним позовом представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Куль Ілони Василівни до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_1 за первісним позовом - адвокат Ільїн В.А. , звернувшись до суду 23.04.2024 р. з позовом до відповідача за первісним позовм ОСОБА_2 , просить розірвати шлюб, зареєстрований 17.06.2016 року Виконавчим комітетом Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області, актовий запис № 14.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що протягом останнього часу сімейне життя між сторонами поступово погіршувалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Подружжя має протилежні погляди на шлюб та сім`ю. Вони втратили почуття поваги та любові один до одного, тривалий період часу подружні стосунки не підтримують. На даний час ведення між сторонами спільного господарства припинено, спільний бюджет відсутній. За його глибоким переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини не має, примирення не можливе.

Від спільного подружнього життя мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Між ними немає спору про місце проживання дітей та їх утримання.

Представник позивача ОСОБА_2 за зустрічним позовом - адвокат Куль І.В., звернувшись до суду з зустрічним позовом 17.05.2024 р., просить визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю.

В обгрунтування зустрічного позову вказує, що на даний час позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 разом з малолітніми дітьми проживає в США. Виїзд за кордон є превентивними заходами безпеки, які вживаються матір`ю для створення максимально безпечних умов для життя та здоров`я дітей.

Ухвалою суду від 02.05.2024 р. відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників.

Ухвалою суду від 21.06.2024 р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом про розірвання шлюбу зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання дітей; зустрічну позовну заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Куль Ілони Василівни до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей об`єднано в одне провадження зі справою №570/1964/24за позовомпредставника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ільїна Вадима Анатолійовича до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу; здійснено перехід від розгляду справи №570/1964/24 за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали; призначено підготовче засідання; залучено орган опіки та піклування, представлений Службою у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору; витребувано від Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради письмовий висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У підготовче судове засідання сторони та учасники справи не з`явилися, будучи повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Позивач за первісним позовом та його представник адвокат Ільїн В.А. в судове засідання не з`явилися, судом було вжито заходів для його належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Згідно заяви представник позивача за первісним позовом просить розгляд справи проводити без його участі та участі позивача. Первісні позовні вимоги підтримують, проти задоволення зустрічних вимог не заперечують, вони повністю визнаються позивачем.

Представник відповідачки за первісним позовом адвокат Куль І.О. подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності своєї довірительки, в якій просить задовільнити вимоги первісного та зустрічного позовів.

Від представника третьої особи ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій висновок служби у справах дітей підтримує, не заперечує проти задоволення позову.

Згідно з ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, шлюб між сторонами був зареєстрований 17.06.2016 року Виконавчим комітетом Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області, актовий запис № 14.

Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно із ст.24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка.

При з`ясуванні фактичних взаємин подружжя встановлено, що їхня сім`я розпалась остаточно, отже шлюб існує формально, суперечить інтересам сторін. Судом встановлено, що наміру відновлювати подружні стосунки сторони не мають.

Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з введенням в Україні воєнного стану вона з дітьми виїхала у США, штат Техас. Там їм надано статус осіб, які користуються тимчасовим захистом.

Згідно висновку органу опіки і піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради, вважають доцільним визначити місце проживання неповнолітіх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_2 . Мати не чинить перешкод батькові у спілкуванні з дітьми.

Згідно зі ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно зі ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Крім того, відповідно до ч.1,2 ст.27 Конвенції про права дитини 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до ч.3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів,

А також забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини (ст.9 Конвенції).

За практикою ЄСПЛ врахування того, що слугує найкращим інтересам дитини, має вирішальне значення в кожній справі такого типу («Ельшольц проти Німеччини»). Наразі існує широкий консенсус на підтримку ідеї того, що в усіх рішеннях щодо дітей мають переважати їхні найкращі інтереси («Нойлінґер і Шурук проти Швейцарії»). При визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два фактори: по-перше, збереження її зв`язків з сім`єю, окрім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або явно дисфункціональна; і по-друге, забезпечення її розвитку в безпечному, надійному і стабільному середовищі та в середовищі, що не є дисфункціональним («Мамчур проти України»). В окремій думці у справі «М.С. проти України» суддя Карло Ранзоні наголошує, що, згідно з позицією ЄСПЛ, батьки повинні мати рівні права в спорах про опіку («Зоммерфельд проти Німеччини») і що найкращі інтереси дитини, залежно від їхнього характеру і серйозності, можуть переважати інтереси батьків ( «Сахін проти Німеччини»). При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - і якщо це не порушуватиме права та інтереси дитини - підлягають врахуванню інтереси батьків. (Постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17 (провадження № 61-18882св19).

Верховний Суд у даній категорії справ зауважує, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясувати з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Таким чином, сукупністю достовірно встановлених судом доказів, встановлено, що батьки дітей проживають окремо, діти постійно проживають з матір`ю за кордоном, між ними та матір`ю встановлені сталі соціальні зв`язки. Дійсно, судом не встановлено заперечень з боку батька дитини щодо даного постійного місця проживання дітей за місцем проживання матері та заперечень щодо подальшого проживання дітей з матір`ю до суду не надходило, проте, суд вважає, що з метою урегулювання юридичних питань відповідно до положень ЦК України, СК України, пов`язаних з місцем проживання неповнолітніх дітей, слід ухвалити рішення суду та встановити судовим рішенням місце проживання дітей. Таким чином, за наведених обставин на підставі належних та допустимих доказів встановлених судом, суд прийшов до висновку про задоволення позову та визначення місця проживання неповнолітіх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_2 , що на думку суду відповідає інтересам дітей.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 та позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 підлягає повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, ч.3 ст.200, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Первісний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ільїна Вадима Анатолійовича до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити повністю.

Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , зареєстрований 17.06.2016року Виконавчимкомітетом Квасилівськоїселищної радиРівненського районуРівненської області,актовий запис№ 14 - розірвати.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову - 605,60 грн.

Зустрічний позов представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Куль Ілони Василівни до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей - задоволити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_2 .

Повернути ОСОБА_2 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову - 484,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Сторони справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, ЄДРПОУ 25675397, адреса: м.Рівне, вул.Поштова, 2.

Суддя Гнатущенко Ю.В.