Єдиний державний реєстр судових рішень
05.11.2024
Справа №721/1372/23
Провадження 2/721/34/2024
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Путильський районнийсуд Чернівецькоїобласті в складі:
Головуючого судді: Проскурняка С.П.
за участю секретаря: Помазан М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Путила Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначає, що 20.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний договір №5408826 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом №19-ОД від 05.01.2022 та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Згідно умов кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 25000 грн., строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту 19.02.2022.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в сумі 25000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
19.02.2022 відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахування процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. цього ж договору його було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором, 18.04.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та позивачем, та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» як фактором, було укладено договір факторингу №18.04/23-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за кредитним договором.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором позивач повідомив відповідача, шляхом направлення на електронну пошту, зазначену в укладенні кредитного договору відповідного повідомлення.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 25000 грн. - тіло кредиту та 26125 грн. - нараховані проценти, всього - 51125 грн.
У зв`язку з вищевикладеним просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 51125 грн., інфляційні втрати 7771,05 грн., три відсотки річних 2302,73 грн. та понесені судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, від нього до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, від представника до суду надійшло клопотання про розгляд справи без їхньої участі, та просив відмовити в задоволенні позовної заяви, оскільки відповідач заперечує підписання кредитного договору та отримання коштів згідно цього ж договору, також вказує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази (заява на видачу готівки, касовий ордер, грошовий чек (касові документи) або платіжне доручення, платіжна вимога - доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер (меморіальні документи) - первинні бухгалтерські документи, передбачені Інструкції «Про касові операції в банках України»), що підтверджують факт видачі банком та отримання позичальником кредитних коштів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, - ... У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи вразі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Враховуючи те, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача не надав належних доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти, в подальшому порушив обов`язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови кредитного договору №5213463 від 13 грудня 2021 року.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Однак станом на день ухвалення рішення суду першої інстанції матеріали справи не містили первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують наявність заборгованості відповідача за кредитним договором.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором складений самим позивачем, а тому не може бути належними та допустимими доказом, оскільки інформація у таких доказах повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - позивача.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання обов`язку кредитора щодо переказу кредитних коштів відповідачу, позивачем надано лист ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про успішність операцій № 2635 від 05.05.2023 року/а.с.65, 66/.
Суд вважає, що вказані докази є належними та недопустимими, оскільки в листі АТ ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» відсутній повний номер картки.
З урахуванням того, що на підтвердження позовних вимог позивач не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують надання відповідачу кредитних коштів у розмірі, які були передбачені кредитним договором, наявність заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд приходить до висновку про те, що позивач не довів наявність заборгованості у розмірі, вказаному у наданих ним розрахунках за кредитним договором №5408826 від 20 січня 2022 року.
До подібних висновків дійшов Верховний Суду постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25травня 2021року у справі №554/4300/16-ц,від 26 травня 2021року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №686/6783/21.
Таким чином, враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та визначеного позивачем предмета спору, а також враховуючи те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти та неналежним чином виконував умови кредитного, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, в зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості закредитним договоромслід відмовити.
Враховуючи те,що взадоволенні позовнихвимог відмовлено,а томупідстав длястягнення судовогозбору немає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.4-6,76,81,89,95,265,354-355 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог Товариства зобмеженою відповідальністю«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«ФІНТРАСТ УКРАЇНА»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитнимдоговором- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», юридична адреса: м. Київ, вул. Загородня,15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя С.П. Проскурняк
Судове рішення № 122790599, Путильський районний суд Чернівецької області було прийнято 05.11.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 721/1372/23. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: