Ухвала суду № 122787622, 04.11.2024, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 705/5761/24

Провадження № 1-кп/702/149/24

УХВАЛА

04.11.2024 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

у складі колегії суддів під головуванням судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8

обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Монастирище Черкаської області клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024250000000068 від 07.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 255-1, ч. 1 ст. 263 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Монастирищенського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження №12024250000000068 від 07.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 255-1, ч. 1 ст. 263 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України.

Прийнятою 28.10.2024 ухвалою Монастирищенський районний суд призначив у справі підготовче судове засідання.

31.10.2024 через канцелярію суду прокурор подав клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 255-1, ч. 1 ст. 263 КК України, а тому, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, матиме змогу особисто або через третіх осіб, або ж використовуючи засоби телефонного чи Інтернет зв`язку, впливати на свідків та потерпілих, або довести свій злочинний умисел спрямований на протиправне умисне заподіяння смерті іншій людині до кінця.

Прокурор стверджує, що заявлені ним ризики є реальними, стійкими, триваючими, вони не відпали і не змінилися та виправдовують продовження застосування цього запобіжного заходу.

Потерпілий ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_11 клопотання прокурора підтримали і просили його задовольнити. Окрім наведених прокурором доводів потерпілий переконаний, що застава обвинуваченому не може бути визначена у зв`язку з висунутим ОСОБА_9 обвинуваченням за статтею ст. 255-1 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечували проти продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Через канцелярію суду захисник подав клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, яке обґрунтовано тим, що підстав тривало утримувати обвинуваченого під вартою немає, оскільки він одружений, має на утриманні малолітніх дітей, а його цивільна дружина здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.

Прокурор, потерпілий та його представник заперечили проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд приходить до таких висновків.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 26 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення.

До них, згідно статті 131 КПК України, віднесені запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання передбаченим у статті 177 КПК України ризикам.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду міста Черкаси від 21.03.2024 ОСОБА_9 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17.05.2024, без визначення розміру застави.

Ухвалами слідчих суддів Придніпровського районного суду міста Черкаси від 16.05.2024, 18.06.2024, 14.08.2024, 17.09.2024 та 15.10.2024 дія запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави неодноразово продовжувалася, зокрема, ухвалою слідчого судді від 15.10.2024 дія запобіжного заходу продовжена до 13.11.2024.

Підставою для застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатньо підстав вважати, що ОСОБА_9 може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховуватися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, а також вчиняти інші злочини чи продовжувати вчинення злочинів, у яких він підозрюється.

Згідно практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконного впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність.

За змістом статті 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

З моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_9 під варту, продовження такого запобіжного заходу та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

ОСОБА_9 висунуте обвинувачення у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, які мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що з метою уникнення покарання він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому провадженні, допит яких проводиться судом тільки у судовому засіданні, і наразі їх показання суд не отримав, продовжувати злочинну діяльність, припинену працівниками правоохоронного органу.

Поряд з цим, судом не здобуто відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені статтею 177 КПК України.

Будь-яких доказів про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому ОСОБА_9 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Наведені захисником у клопотанні про зміну запобіжного захисту доводи не спростовують твердження сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Отже, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_9 , тяжкість висунутого йому обвинувачення, ризики, які стали підставою для обрання і надалі продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які продовжують існувати і не зменшилися, а також те, що останній обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, які мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, застосування до нього іншого запобіжного заходу за таких обставин суд вважає недоцільним, оскільки більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_9 .

Згідно з пунктами 1, 4 частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а також щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 110, 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196-199, 331, 369-372, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Клопотання прокурора Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_12 про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_9 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів.

Продовжений строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 обчислюється з моменту постановлення ухвали, тобто з 04 листопада 2024 року, і до 02 січня 2025 року включно.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою припиняє свою дію 02 січня 2025 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_9 , прокурору та надіслати для виконання до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З текстом судового рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Головуючий суддя ОСОБА_13

Судді:

ОСОБА_14